ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Гупало
2017.11.21 18:55
Нещодавно у відомому столичному видавництві «Український пріоритет» вийшла книга поезій Сергія Гупала «Моя несподівана радість», у якій – вірші різнопланового звучання, з неповторним відчуттям, осмисленням нашої епохи. Автор не цурається і вічних питань –

Олександр Сушко
2017.11.21 17:25
Засмерділа знову "руська водка",
На кордоні зламують замки:
Пруть кокошник і косоворотка,
Плачуть вишиванки та вінки.

Ненаситні плямкають ротяки,
Підла гусінь лізе у сади.
Це - сусіди. Упирі, чортяки,

Іван Потьомкін
2017.11.21 17:12
– Что скажешь? – cпросил я Алексея, протягивая старое фото, когда почти через год мы наконец-то встретились снова на нейтральной территории. – А что тут скажешь? Юная и хорошенькая. Твоя в девичестве? – Нет. Но прочти, что написано на обратной стороне.

Олександр Сушко
2017.11.21 16:34
У веселощах стигне печаль,
Сіло сонце пекуче за плаєм.
На папері - краса, пастораль.
А насправді - кричу, помираю.

Під ногами обламана віть,
Бачу зло, розумію причину.
Посміхаюсь. А розум - горить,

Світлана Ткаченко
2017.11.21 14:16
Передзимова моква огорта киян,
Оболок пагорби щільно вкрива тілисті.

Падає Либідь у сивий рясний туман,
І розкисає в нім жовто-строкате листя.

Спльовують воду автівчині двірники,
Цвіркають, ниючи діркою в мудрім зубі…

Світлана Майя Залізняк
2017.11.21 14:14
Жити так - щоб скучали по смерті.
Бути правильним шкодить аж-аж...
Тут савани, гаї... круговерті...
На пегасові пишний плюмаж.

Купка друзів, чотири бесаги.
На коржах - махаонів, пташок...
Я - левиця, то ж - супервідвага...

Маркіяна Рай
2017.11.21 12:21
Цілована, мальована, маніжна,
Леліяна, то сонячна, то сніжна,
Розхристана, вітриста, невагома,
Як втома.

Примарна, веселкова і імлиста,
Раптова, то сипуча, то росиста,
Пригублена, миттєва, легкокрила,

Микола Дудар
2017.11.21 11:59
Осінь. Осінь… погляд літостивий
Вітру літургія жовтолиста…
Ще й набіг туман з якогось дива
Весь такий вгодований, м’ясистий…
Ось воно осіннє сьогодення
Згадки навіть жодної про літо
А у шафі в слоїку варення…
В горщику, навпроти, вище - квіти…

Світлана Майя Залізняк
2017.11.21 10:59
Вірша без драйву не створиш.
Миру немає ніде.
Трішечки спокою - в норах.
Горн щуролова гуде...

2

На Інститутській сумливо.

Світлана Майя Залізняк
2017.11.21 10:57
Усе в тобі: зло, радощі, печаль,
Полиці, ланцюги, чарунки, стріли...
Уяві скажеш "поверни", "відчаль".
Стоїш, а зливи травня відшуміли.

Тасуєш мапи, книги... Серед хвиль
Роздивишся тритончиків банькатих.
Які були шторми! Охвітний штиль,

Ніна Виноградська
2017.11.21 09:08
Принишкло все в осінню днину,
Трава пожухла, голий ліс.
Лиш де-не-де немов краплини
Не скинув листу верболіз.

Немов змія, вузька стежина,
Веде у хащі, в густину,
Малий опеньок на хвилину

Олександр Сушко
2017.11.20 22:59
У темряву стрибати лячно,
Бо недалеко до біди.
Та в шлюб уляпавсь необачно,
Гормон штовхнув у спину: - Йди!

Тоді насправді дав я маху.
Вдягнув подружні ланцюги.
Своє життя поклав на плаху,

Ігор Шоха
2017.11.20 21:25
Голубка літає, а голуб воркує,
чекає на неї один.
І літо минає, і осінню всує
чекати уже роковин.
Моя голубко сизокрила,
із піднебесся повернись.
Якщо учора ще любила,
то не розлюбиш і колись.

Іван Потьомкін
2017.11.20 19:29
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крі

Олександр Сушко
2017.11.20 17:20
В церкві - айстра і гнила колода,
Жовторота суне до вінця.
Чистий розрахунок, а чи мода?
Пахне грішми фабула оця.

Масажує дід обвислі щоки,
Крем тональний квецяє губу.
У люстерці - майже ясний сокіл,

Олександр Сушко
2017.11.20 16:47
Життя нестерпне заслужили.
І винні в цьому тільки ми.
Тепер кайлуй, напружуй жили,
Муруй кацапові доми.

Щодня цвяшок несли з роботи,
Хто більше вкраде - той герой.
Халявним ласує голота,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Ірина Вовк
2017.06.10

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01

Ірина Ваврик
2016.02.28

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Вовк (1973) / Критика | Аналітика

 «СВЯТА МОКРИНА ОСІНЬ ПРИНОСИТЬ» (обрядовий календар осінніх свят)
ПЕТРА І ПАВЛА (12 липня за н. ст.)

"Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Ілля заволочує".

До свята Петра й Павла готувалися колись в Україні як до початку жнив, звідси і пішло народне повір'я, що справа святих «побратимів» - жито зажинати. Білили хати, оздоблювали рушниками стіни, вбирали подвір'я.
Ранком, звичайно, всі йшли до церкви. Дівчата вбирали свої голови вінками.
Вертаючи з церкви, люди розговлялися мандриками. Мандрики - це плесканки, печені з пшеничного тіста, яєць і сиру, або всілякою начинкою. Сама назва походить ніби від того, що мандруючи світом, Петро з Павлом живилися «мандриками», наповняючи їх «чим Бог послав».
У цей день зозуля перестає кувати. Селяни кажуть, що вона мандриками подавилася, бо ж украла у святого Петра одну мандрику та й за це її Бог скарав.

Мандруючи, Бог з Петром людей парують:
«... ідуть вони в жнива - сонце пече їх, а жито стоїть, як стіна. Те жито дівка жне так, що й голови не піднімить.
-Боже, поможи тобі, дівко!
Підняла голову, подякувала - та й далі жне. Пішли вони на другу ниву, а там під копою в холодку дівка спить, аж хропе. Подивилися на неї - та й далі... На стежці стоїть одпряжений, а під возом спить парубок - нап'яв собі холодок з ковдри та й спить.
Хотів святий ціпком оперізати, а Бог каже:
-Не займай, Петре, ходім!
... Зайшли в пшеницю - як ліс пшениця стоїть: парубок жне її, пече його сонце, а він, знай, жне.
-Боже, поможи тобі, хлопче!
Підняв голову, подякував — та й далі жне. Петро й каже до Бога:
-Спаруй, Боже, цього парубка та оту дівчину, що жито жне. І тих ледацюг спаруй...
А Бог на теє:
-Старий ти, Петре. Не тямиш, що кажеш. Як тих ледацюг спарувати, то вони й з голоду помруть.
Так воно буває в світі: як чоловік роботяга, то жінка ледащо; а як жінка моторна, то чоловік вайло».
(За Олексою Воропаєм «Звичаї нашого народу»)

МОКРИНИ (1 серпня за н. ст.)

«Свята Мокрина осінь приносить!»
Останній день літа: яка погода на Мокрини, така й буде осінь.

«Як на Мокрини дощ - то оріхи вимокають,
а як сухо - то бджоли повилітають».

ПРОРОКА ІЛЛІ (2 серпня за н. ст.)

За народною міфологією Ілля є наступником громовержця Перуна:
«Грім гримить, то Ілля по небесному мосту в огненній колісниці йде»
«До Іллі хмари ходять за вітром, а після Іллі - проти вітру».

Народна легенда роз'яснює: коли біси повстали проти Бога, то Бог наказав Іллі прогнати нечисть. З того часу ганяється Ілля за бісами і пускає в них огненні стріли-громи і блискавки.
А між тим пророк Ілля засіває озимину:
- Сій, Ілля, озимий засів!

«Ходить Ілля на Василя,
Носить нугу житяную,
Куди махне - житом пахне...»

... І збирає ярину, аби випекли з неї хліб насущний:
«На Іллі новий хліб на столі!»


ПАЛІЯ - «ПАЛИКОПИ» (9 серпня за н. ст.)

«...Вже наш Палій за копою сів!»

У цей день селяни моляться святому Пантелеймону і перед його образом свічку ставлять. Існує повір'я, що хто не шанує Палія, тому він «копи палить».
Так і пристало до святого прізвисько «Паликопи».


МАКОВЕЯ – І «СПАСА НА ВОДІ» (14 серпня за н. ст.)

У старі часи сходилися в цей день хрещені до річки - святити воду. Хворі на пропасницю купалися в річці, бо на Маковея - вода цілюща.
Пізніше, святити воду несли до церкви, а при воді квіти ще й мак. Весною мак розсівали на городі, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітали у коси, щоб «волосся з голови не випадало».
На Маковея ласували «шуліками»: пекли коржі, ламали на дрібні шматочки в макітру і заливали медовою ситою та розтертим маком.
«Маковея» за те, що зцілює водою називають «Мокрим Спасом». У народі знають, що «Маковей» - знахар, зцілює не тільки водою, а й маком-відюком»: дівки-чарівниці освятять «відюк», обсиплють ним хату, - і всі вроки та хитрощі відьми пропадуть безслідно.

«Мокрий Спас - маку й меду припас.
Маковій від злих духів спас!»

ІІ СПАСА - «ЯБЛУНЕВОГО» (19 серпня за н. ст.)

У день Преображення Господнього, або Спаса, до церкви несуть яблука, груші, мед і обжинкові вінки, а ще жмут колосся, що імітує «Цапову бороду». Хрещений люд позичив її у міфічної тварини, що живе на ниві і ховається в Дідуху, а натомість наділив нею достойного Спаса.
Тому на запитання:
- Ой чия ж то борода
чорним шовком увита,
сріблом-золотом улита? -
правовірні відповідали:

-Дідухова... обжинкова,
а окраса —
то від Спаса!

У давнину до Спаса не ласували садовиною, бо то - гріх, чекали на свято, два тижні постили...
Вернувши з церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розговлялася: споживали яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином - «щоб садовина родила».
На Спаса родина, зібрана за святковим столом, згадувала померлих: так ось чому у Спаса окраса із «чорного шовку» бо це «страсний» Спас! За народною міфологією - це останній перед Різдвом вихід померлих на світ - на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.
«Страсного» Спаса за його піклування про садовину називали «яблучним». З часу, коли обтрусять яблука з садів, чекали перших приморозків:
«Страсний Спас - яблука освятив».
Від Спаса починали копати бараболю: розкладали вогнище, пекли картоплю і гріли руки - «щоб не мерзли зимою».
Кажуть у нас: «Прийшов другий Спас,
держи вже й рукавиці про запас,
починай копати бараболю,
а яблука й грушки ласуй вволю!»


І «ПЕРША ПРЕЧИСТА» (28 серпня за н. ст.)

«Перша Пречиста» - свято Успіння Пресвятої Богородиці. На «Першу Пречисту» дівчата визбирають «за Спасом» садовину:

«Пречиста по груші ходила,
Пречиста мішок загубила,
А Спас йшов -мішок знайшов».
- Спасику, батьку,
Віддай мій мішочок,
Не буду ходити у твій садочок.

Лище досівають «за Іллею» озимину, а після свята звільняються від роботи на полі. Господарі, що мають відданиць і парубків, готуються до весілля:
- Прийшла Перша Пречиста - стає дівка речиста!

…«Перша Пречиста жито посіває...».

ІІІ «КОНОПЛЯНИЙ або ПОЛОТНЯНИЙ або ГОРІХОВИЙ» СПАС
(29 серпня за н.ст.)

«Третього Спаса» в українській народній традиції святкують на честь ікони «Нерукотворного образу Христа-Спаса», або як в народі кажуть «Спаса на полотні».
На «Третього Спаса» справляли обряд «Обжинкового весілля» - завершували обжинки, несли додому обжинкового Дідуха, пекли короваї з нового врожаю, сіяли озимину та збирали горіхи.

«Конопляний» Спас - хліба припас.
Ткати полотно благословив.
Гриби, ягоди, зіллячко освятив,
То свято Богородиці і всіх див.

«ГОЛОВОСІКА» (11 вересня за н. ст.)

Свято Всічення Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана, або, кажуть у народі, Головосіка.
У цей день не варять борщу і це єдиний раз протягом цілого року, - коли гріх їсти борщ. Віруючі люди на «Головосіку» не беруть у руки ніж, навіть хліб ламають руками. Ані рубають сокирою, ані пиляють пилою...


«СЕМЕНА» - (14 вересня за н. ст.)

Свято Преподобного Симеона Стовпника і матері його Марфи - в народі «Семена».
Від «Семена» стара Україна прилаштовувала у хатах свої верстати і починала ткати полотно. Бралися до роботи усі майстри: столярі, стельмахи, бондарі...
В ніч проти «Семена» засвічував древній Київ свічки і святкував «Весілля Свічки». В таку ніч збирали останній цвіт зі святоянівського зілля.

«ДРУГА ПРЕЧИСТА» (21 вересня за н. ст.)

Свято Різдва Пресвятої Богородиці. З ним пов'язані усі жіночі надії - день Рожениць, коли жінки, в яких немає дітей, справляють обід і годують бідних «щоб молилися Богородиці за її діти».
В цей час на Україні, звичайно, йдуть дощі, а тому й кажуть:

«Друга Пречиста дощем поливає!»


«ЗДВИЖЕННЯ» (27 вересня за н. ст.)

Свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього...
... Наступають холодні дні і птахи відлітають до вирію. Вирій, за народною уявою, - це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птиці і гади: птиці в долинах, гади - на горбах.
Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею: «У неї золотий ключ від тієї країни».

«На Здвиження земля движеться ближче до зими».


«СВЯТА ПОКРОВА» (14 жовтня за н. ст.)

Покровителька Запорізької Січі - Покрова Пресвятої Богородиці.
Існує переказ, що після зруйнування Січі, козаки, що пішли за Дунай, взяли з собою і образ Запорозької Покрови:

«... а срібло-золото на три части паювали:
... на святую Січовую Покрову давали -
щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали».

У народі Покрова - покровителька відданиць, а тому дівки до неї молилися:
«Свята Мати-Покровонько,
покрий мені головоньку,
щоб я була жіночкою,
щоб жилось мені з лихвою
та із муженьком любеньким
і з дитятком малесеньким...».

Господарі примічали погоду: якщо на Покрову вітер віяв з півночі - на холодну зиму і великі сніги, а як з півдня - на теплу й сльотливу.


«ДМИТРА» (8 листопада за н. ст.)

«У святого Дмитра труба із срібла...
А як затрубив ще й святий Дмитро,
Тай покрив зимков усі гори біло»...

З уваги на недалекі пилипівчані запусти сезон сватання завершується: незасватані дівки вважають рік втраченим і з цього приводу у народі жартують: «До Дмитра - дівка хитра, а по Дмитрі, хоч комин витри». На що кмітливі лукавиці відповідають:
«До Дмитра була м хитра, а по Дмитрищі - я ще хитріша!»

«А Дмитро зиму у гості просить»!.

«ТРЕТЯ ПРЕЧИСТА» - ВВЕДЕННЯ (4 грудня за н.ст.)

«Третя Пречиста йде – зиму за руку веде».
Третя Пречиста розпочинає народний календар Зими, отож про неї восени згадувати ще рано, проте пам’ятати треба, адже без неї перелік Спасів і Пречистих українського народного календаря був би неповним.


***
Святий ПЕТРО за плугом ходить
Святий ПАВЛО волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий ІЛЛЯ заволочує...
Сій, Ілля, озимий засів!
(Бо вже ПАЛІЙ за копою засів).

МОКРИЙ Спас - маку й меду припас,
МАКОВІЙ - від злих духів спас.
СТРАСНИЙ Спас - яблука освятив.

Прийшов ДРУГИЙ Спас –
держи вже й рукавиці про запас,
починай копати бараболю,
а яблучка й грушки ласуй вволю.

А за ДРУГИМ Спасом —
та й ПЕРША Пречиста...
Перша Пречиста - дівка речиста!

ПРЕЧИСТА по груші ходила,
мішок загубила,
а СПАС ішов –
мішок знайшов):
-Спасику, батьку,
віддай мій мішочок,
не буду ходити у твій садочок.

КОНОПЛЯНИЙ Спас - хліба припас.
Ткати полотно благословив.
Гриби, ягоди, зіллячко освятив –
То свято Богородиці і всіх див:

ПЕРША Пречиста жито досіває,
ДРУГА Пречиста дощем поливає,
ТРЕТЯ Пречиста снігом покриває...

* * *
А наш ВОЛОХ сіно косить...
... а МОКРИНА осінь приносить...
... а ДМИТРО зиму у гості просить...


Старожитній обряд Обжинкового «весілля» відродила і рядила -
Спасів та Пречистих згадала, їм молитви складала -
Ірина Вовк

За виданям: Ірина Вовк."За нашим звичаєм Бога величаєм: Осінь". - Львів: Сполом, 2015.

*Обрядовий календар осінніх свят складений за Олексою Воропаєм
«Звичаї нашого народу».У 2 томах. - Мюнхен,1949.


Контекст : "Спаси в українському народному календарі"; "Пречисті в українському народному календарі"



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Контекст "Спаси в українському народному календарі"; "Пречисті в українському народному календарі"
Дата публікації 2017-08-16 15:55:40
Переглядів сторінки твору 141
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.891 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.741 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Наша міфологія, аналітика
Автор востаннє на сайті 2017.11.12 17:58
Автор у цю хвилину відсутній