ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.18
00:08
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.
2025.12.17
23:48
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
2025.12.17
20:15
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
2025.12.17
16:51
Кришталеві
Води огортають все у синь
Прохолодну
Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день
Води огортають все у синь
Прохолодну
Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день
2025.12.17
14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
2025.12.17
12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
2025.12.17
10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Непоборне. Маленька експериментальна поема ( 16+ )
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Непоборне. Маленька експериментальна поема ( 16+ )
***"перелив теми" (авторське ноу-хау))), еротичний елемент***
Роздуває майданом минулого тлін...
Скільки часу чекати ще маємо, блін,
Дощ очищення?.. Чи він проллється колись
На піарореклами скопичений слиз?..
.....................................................
Нам, поетко, окремо це пить до кінця...
Ми по вінця у "темі". ...то вип"єм винця,
І подумаєм краще про згаяний час...
Я, хай буду ледащо, "зірвуся" нараз
Із тобою в ночей кіптяву смоляну,
Де за станом речей я тебе роздягну
І кохатиму так, що заухає сич...
Ти не проти? То як? Поринаєм у ніч?
...і розцвітить пітьму світляків однострій
(це дорогою плинуть нічні ліхтарі
Вздовж шосе, що за місто на місце подій
Нас несе у машині...) Надія надій
Позабути на час про огиду війни,
Що чужий папуас* нам підкинув у сни,
Без якої у когось "мозгі набєкрєнь"...
...слухай голос нічних потаємних пісень,
Що співатиме птаха таємна тобі...
-трохи остраху-стрАху в собі, далебі,
Ти відчуєш, немов би жагучий прилив...
...як пульсує тік крові, коли я скінчив,
Ця богині Кохання людська данина!...
Ти оголена вся... І поголена... На-
солодившись тобою п"яніє душа...
Час побути рабою... -Послухай вірша,
Що писав!.. -"Я втомилася, сплю, відчепись"?!)))
-Він не "квітометАфорячий", не боїсь))))))))))
В нім і трактор Тичини не диркає, ні))))))))
Еротичний... У ньому, немов у вогні,
У горнилі, що плавить залізо з руди,
Той шалений порив, що привів нас сюди
Пити вранішні роси осінніх лісів,
Щоб ходили ми босі стежками дідів,
Пізнавали арійську свою давнину
В шалі пристрасті... Скоро іти на війну,
Бо, дивись, неозоро кривавіє Схід,
І зриваються зорі в останній політ,
І можливо, ця ніч подарована нам
Наостанок... І ранок... Налиймо вина,
Того, з присмаком крові, що в землю пішла,
Об"єднаєм любові підвладні тіла,
ВідтворИмо її, мов жертовний обряд.
Хай тепер наші рими жагою горять
Непогасно свої надбання боронить...
.......................................................
Що загадано, маємо вчасно здійснить.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117090600939
Роздуває майданом минулого тлін...
Скільки часу чекати ще маємо, блін,
Дощ очищення?.. Чи він проллється колись
На піарореклами скопичений слиз?..
.....................................................
Нам, поетко, окремо це пить до кінця...
Ми по вінця у "темі". ...то вип"єм винця,
І подумаєм краще про згаяний час...
Я, хай буду ледащо, "зірвуся" нараз
Із тобою в ночей кіптяву смоляну,
Де за станом речей я тебе роздягну
І кохатиму так, що заухає сич...
Ти не проти? То як? Поринаєм у ніч?
...і розцвітить пітьму світляків однострій
(це дорогою плинуть нічні ліхтарі
Вздовж шосе, що за місто на місце подій
Нас несе у машині...) Надія надій
Позабути на час про огиду війни,
Що чужий папуас* нам підкинув у сни,
Без якої у когось "мозгі набєкрєнь"...
...слухай голос нічних потаємних пісень,
Що співатиме птаха таємна тобі...
-трохи остраху-стрАху в собі, далебі,
Ти відчуєш, немов би жагучий прилив...
...як пульсує тік крові, коли я скінчив,
Ця богині Кохання людська данина!...
Ти оголена вся... І поголена... На-
солодившись тобою п"яніє душа...
Час побути рабою... -Послухай вірша,
Що писав!.. -"Я втомилася, сплю, відчепись"?!)))
-Він не "квітометАфорячий", не боїсь))))))))))
В нім і трактор Тичини не диркає, ні))))))))
Еротичний... У ньому, немов у вогні,
У горнилі, що плавить залізо з руди,
Той шалений порив, що привів нас сюди
Пити вранішні роси осінніх лісів,
Щоб ходили ми босі стежками дідів,
Пізнавали арійську свою давнину
В шалі пристрасті... Скоро іти на війну,
Бо, дивись, неозоро кривавіє Схід,
І зриваються зорі в останній політ,
І можливо, ця ніч подарована нам
Наостанок... І ранок... Налиймо вина,
Того, з присмаком крові, що в землю пішла,
Об"єднаєм любові підвладні тіла,
ВідтворИмо її, мов жертовний обряд.
Хай тепер наші рими жагою горять
Непогасно свої надбання боронить...
.......................................................
Що загадано, маємо вчасно здійснить.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117090600939
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1509 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1509 seconds