
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.16
22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
2025.10.16
20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
2025.10.16
20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
2025.10.16
16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
2025.10.16
06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
2025.10.15
23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
2025.10.15
22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
2025.10.15
21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
2025.10.15
15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
2025.10.15
14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Непоборне. Маленька експериментальна поема ( 16+ )
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Непоборне. Маленька експериментальна поема ( 16+ )
***"перелив теми" (авторське ноу-хау))), еротичний елемент***
Роздуває майданом минулого тлін...
Скільки часу чекати ще маємо, блін,
Дощ очищення?.. Чи він проллється колись
На піарореклами скопичений слиз?..
.....................................................
Нам, поетко, окремо це пить до кінця...
Ми по вінця у "темі". ...то вип"єм винця,
І подумаєм краще про згаяний час...
Я, хай буду ледащо, "зірвуся" нараз
Із тобою в ночей кіптяву смоляну,
Де за станом речей я тебе роздягну
І кохатиму так, що заухає сич...
Ти не проти? То як? Поринаєм у ніч?
...і розцвітить пітьму світляків однострій
(це дорогою плинуть нічні ліхтарі
Вздовж шосе, що за місто на місце подій
Нас несе у машині...) Надія надій
Позабути на час про огиду війни,
Що чужий папуас* нам підкинув у сни,
Без якої у когось "мозгі набєкрєнь"...
...слухай голос нічних потаємних пісень,
Що співатиме птаха таємна тобі...
-трохи остраху-стрАху в собі, далебі,
Ти відчуєш, немов би жагучий прилив...
...як пульсує тік крові, коли я скінчив,
Ця богині Кохання людська данина!...
Ти оголена вся... І поголена... На-
солодившись тобою п"яніє душа...
Час побути рабою... -Послухай вірша,
Що писав!.. -"Я втомилася, сплю, відчепись"?!)))
-Він не "квітометАфорячий", не боїсь))))))))))
В нім і трактор Тичини не диркає, ні))))))))
Еротичний... У ньому, немов у вогні,
У горнилі, що плавить залізо з руди,
Той шалений порив, що привів нас сюди
Пити вранішні роси осінніх лісів,
Щоб ходили ми босі стежками дідів,
Пізнавали арійську свою давнину
В шалі пристрасті... Скоро іти на війну,
Бо, дивись, неозоро кривавіє Схід,
І зриваються зорі в останній політ,
І можливо, ця ніч подарована нам
Наостанок... І ранок... Налиймо вина,
Того, з присмаком крові, що в землю пішла,
Об"єднаєм любові підвладні тіла,
ВідтворИмо її, мов жертовний обряд.
Хай тепер наші рими жагою горять
Непогасно свої надбання боронить...
.......................................................
Що загадано, маємо вчасно здійснить.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117090600939
Роздуває майданом минулого тлін...
Скільки часу чекати ще маємо, блін,
Дощ очищення?.. Чи він проллється колись
На піарореклами скопичений слиз?..
.....................................................
Нам, поетко, окремо це пить до кінця...
Ми по вінця у "темі". ...то вип"єм винця,
І подумаєм краще про згаяний час...
Я, хай буду ледащо, "зірвуся" нараз
Із тобою в ночей кіптяву смоляну,
Де за станом речей я тебе роздягну
І кохатиму так, що заухає сич...
Ти не проти? То як? Поринаєм у ніч?
...і розцвітить пітьму світляків однострій
(це дорогою плинуть нічні ліхтарі
Вздовж шосе, що за місто на місце подій
Нас несе у машині...) Надія надій
Позабути на час про огиду війни,
Що чужий папуас* нам підкинув у сни,
Без якої у когось "мозгі набєкрєнь"...
...слухай голос нічних потаємних пісень,
Що співатиме птаха таємна тобі...
-трохи остраху-стрАху в собі, далебі,
Ти відчуєш, немов би жагучий прилив...
...як пульсує тік крові, коли я скінчив,
Ця богині Кохання людська данина!...
Ти оголена вся... І поголена... На-
солодившись тобою п"яніє душа...
Час побути рабою... -Послухай вірша,
Що писав!.. -"Я втомилася, сплю, відчепись"?!)))
-Він не "квітометАфорячий", не боїсь))))))))))
В нім і трактор Тичини не диркає, ні))))))))
Еротичний... У ньому, немов у вогні,
У горнилі, що плавить залізо з руди,
Той шалений порив, що привів нас сюди
Пити вранішні роси осінніх лісів,
Щоб ходили ми босі стежками дідів,
Пізнавали арійську свою давнину
В шалі пристрасті... Скоро іти на війну,
Бо, дивись, неозоро кривавіє Схід,
І зриваються зорі в останній політ,
І можливо, ця ніч подарована нам
Наостанок... І ранок... Налиймо вина,
Того, з присмаком крові, що в землю пішла,
Об"єднаєм любові підвладні тіла,
ВідтворИмо її, мов жертовний обряд.
Хай тепер наші рими жагою горять
Непогасно свої надбання боронить...
.......................................................
Що загадано, маємо вчасно здійснить.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117090600939
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію