ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Критика | Аналітика
Бунт проти Всевишнього
В поемі «Мойсей» Івана Франка призвідцями бунту проти Моше названо Датана й Авірона як начебто виразників волі молодого покоління юдеїв. І жодним словом про Кораха. Натомість згідно з Торою (Святим Письмом) за бунтом стоїть насамперед він. На догоду своїм особистим намірам отримати посаду першосвященника. Себто одібрати частину влади своїх двоюрідних братів – Моше й Агарона.
«Досить вам,- говорив Корах від імені однодумців,- бо вся громада, всі вони святі, і серед них Господь! І чому ви несетесь понад зборами Господніми!»
Ніхто з бунтарів, звичайно, не знав, що на думці в проводиря. Був Корах найбільший багатій, що розжився, знайшовши неабиякий скарб. Тай чимало з тих, кого він підбурював, були його боржниками.
А почалося все з того, що Корах вважав себе обділеним в юдейській ієрархії. Адже навіть начальником над родом Кегата Моше призначив не його, як він на те сподівався, а набагато молодшого Еліцафана.
І все ж останньою краплею, що переповнила гнів Кораха, був глум дружини.
За велінням Всевишнього левіти, до яких він належав, мали пройти освячення – поголитись до останньої волосини на тілі. Прийшов після цього Корах додому, а дружина, яка, мабуть, мала-таки владу над чоловіком, стрчає його сміхом.
«На кого ти схожий? На якогось верблюда... Посміховисько справдешнє...»
«Але ж і Моше поголився»,- заперечив Корах.
«Як ти не розумієш: це ж тільки на те, щоб принизити тебе. Сам цар, брата призначив першосвященником, небожів його заступниками... Та ще й велить віддавати їм данину. А ти лишився в дурнях...»
І ось Корах на чолі бунтарів звинувачує Моше в сваволі. Упав на обличчя своє проводир і промовив до всієї громади: «Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе, а кого вибере, того Він і наблизить до себе».
Звелів Моше Кораху та його прибічникам узяти кадильниці з жаром і поставити назавтра перед лицем Господнім. Агарону теж.
І ось біля Скинії заповіту з’явилась Слава Господня. Попадали всі на обличчя тай сказали: «Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватись на всю громаду?»
Господь наказав Моше, щоб відступилися зо всіх боків од Кораха, Датана й Авірана. Так громада й зробила. А призвідці бунту вийшли зі своїх наметів разом із сім’ями своїми. І сказав їм Моше: «Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі справи ці, що не з моєї вигадки вони. Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене. А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє вуста свої тай поглине їх та все, їхнє..,
То пізнають, що люди образили Господа».
Тільки-но скінчив Моше, як розступилася земля й поглинула прибічників Кораха з усім їхнім майном.
Щоправда, не всіх. Один із них, навіть призвідець, уцілів. Не завдяки волі Господа Бога .
Це був Он. Він мешкав по сусідству з сім’єю Корах і зголосився на бунт. Розповів про це дружині, а вона йому: «І чого ти доб’єшся? Байдуже, хто буде першосвященником - Агарон чи Корах- твоє становище не зазнає жодних змін»
«Так-то так,- почесав потилицю Он,- але ж я пообіцяв Корахові…»
«Якось та буде. А поки що випий вина та лягай спати. Ранок покаже, що слід чинити».
До вина тим часом додала якогось трунку, і невдовзі бунтар захропів.
А дружина з донькою сіли перед входом до намету з журними лицями і без наміток на головах. Уранці з’явився посланець Кораха. Побачив те, що не слід чоловікові бачити, і без жодного слова пішов. Так належало діяти згідно з Торою.
Але тої миті, коли бунтівників поглинала земля, ліжко, на якому спав Он,почало рухатись у бік провалля. Ухопившись обома руками за нього, жінка стала молитись: «Володар Всесвіту, мій чоловік не приєднався до Кораха і поклявся Твоїм Великим Іменем, що не став його прибічником. Якщо коли-небудь він порушить своє слово, Ти зможеш покарать його потім».
І ліжко припинило рухатись у бік погибелі.
Коли чоловік проснувся, дружина розповіла йому, що сталося з бунтівниками, і звеліла йти до Моше вибачитись. На чоловікове «Мені якось соромно», відповіла, що піде сама. Вислухавши її, Моше сам пішов до Она і гукнув з порогу: «Виходь! Хай Усевишній простить тебе!»
До самої смерті розкаювавсь Он, що зголосився підтримати Кораха.
P.S.
«Мудра будує свій дім».- кажуть мудреці. Це про дружину Она.
«Нечестива руйнує дім власними руками». Це про дружину Кораха.
Крім Она, уціліли і троє синів Кораха, незгодних із задумом батька,- Ассір, Елкан І Авіассар. Вони стали родоначальниками Корахідів. Нащадки їх - автори псалмів «Синів Кораха». З роду Корахідів вийшов пророк Шмуель, що висвятив у царі Шауля й Давида.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Бунт проти Всевишнього
«І взяли Корах , син Їцгара, син Кегата, сина Левієвієго,
і Датан, і Авірон, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сина Реувена,
та й повстали проти Моше, а з ними двісті й п’ятдесят мужа Ізраїлевих синів,
начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні»
Книга Числа, 16:1-2
В поемі «Мойсей» Івана Франка призвідцями бунту проти Моше названо Датана й Авірона як начебто виразників волі молодого покоління юдеїв. І жодним словом про Кораха. Натомість згідно з Торою (Святим Письмом) за бунтом стоїть насамперед він. На догоду своїм особистим намірам отримати посаду першосвященника. Себто одібрати частину влади своїх двоюрідних братів – Моше й Агарона.
«Досить вам,- говорив Корах від імені однодумців,- бо вся громада, всі вони святі, і серед них Господь! І чому ви несетесь понад зборами Господніми!»
Ніхто з бунтарів, звичайно, не знав, що на думці в проводиря. Був Корах найбільший багатій, що розжився, знайшовши неабиякий скарб. Тай чимало з тих, кого він підбурював, були його боржниками.
А почалося все з того, що Корах вважав себе обділеним в юдейській ієрархії. Адже навіть начальником над родом Кегата Моше призначив не його, як він на те сподівався, а набагато молодшого Еліцафана.
І все ж останньою краплею, що переповнила гнів Кораха, був глум дружини.
За велінням Всевишнього левіти, до яких він належав, мали пройти освячення – поголитись до останньої волосини на тілі. Прийшов після цього Корах додому, а дружина, яка, мабуть, мала-таки владу над чоловіком, стрчає його сміхом.
«На кого ти схожий? На якогось верблюда... Посміховисько справдешнє...»
«Але ж і Моше поголився»,- заперечив Корах.
«Як ти не розумієш: це ж тільки на те, щоб принизити тебе. Сам цар, брата призначив першосвященником, небожів його заступниками... Та ще й велить віддавати їм данину. А ти лишився в дурнях...»
І ось Корах на чолі бунтарів звинувачує Моше в сваволі. Упав на обличчя своє проводир і промовив до всієї громади: «Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе, а кого вибере, того Він і наблизить до себе».
Звелів Моше Кораху та його прибічникам узяти кадильниці з жаром і поставити назавтра перед лицем Господнім. Агарону теж.
І ось біля Скинії заповіту з’явилась Слава Господня. Попадали всі на обличчя тай сказали: «Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватись на всю громаду?»
Господь наказав Моше, щоб відступилися зо всіх боків од Кораха, Датана й Авірана. Так громада й зробила. А призвідці бунту вийшли зі своїх наметів разом із сім’ями своїми. І сказав їм Моше: «Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі справи ці, що не з моєї вигадки вони. Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене. А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє вуста свої тай поглине їх та все, їхнє..,
То пізнають, що люди образили Господа».
Тільки-но скінчив Моше, як розступилася земля й поглинула прибічників Кораха з усім їхнім майном.
Щоправда, не всіх. Один із них, навіть призвідець, уцілів. Не завдяки волі Господа Бога .
Це був Он. Він мешкав по сусідству з сім’єю Корах і зголосився на бунт. Розповів про це дружині, а вона йому: «І чого ти доб’єшся? Байдуже, хто буде першосвященником - Агарон чи Корах- твоє становище не зазнає жодних змін»
«Так-то так,- почесав потилицю Он,- але ж я пообіцяв Корахові…»
«Якось та буде. А поки що випий вина та лягай спати. Ранок покаже, що слід чинити».
До вина тим часом додала якогось трунку, і невдовзі бунтар захропів.
А дружина з донькою сіли перед входом до намету з журними лицями і без наміток на головах. Уранці з’явився посланець Кораха. Побачив те, що не слід чоловікові бачити, і без жодного слова пішов. Так належало діяти згідно з Торою.
Але тої миті, коли бунтівників поглинала земля, ліжко, на якому спав Он,почало рухатись у бік провалля. Ухопившись обома руками за нього, жінка стала молитись: «Володар Всесвіту, мій чоловік не приєднався до Кораха і поклявся Твоїм Великим Іменем, що не став його прибічником. Якщо коли-небудь він порушить своє слово, Ти зможеш покарать його потім».
І ліжко припинило рухатись у бік погибелі.
Коли чоловік проснувся, дружина розповіла йому, що сталося з бунтівниками, і звеліла йти до Моше вибачитись. На чоловікове «Мені якось соромно», відповіла, що піде сама. Вислухавши її, Моше сам пішов до Она і гукнув з порогу: «Виходь! Хай Усевишній простить тебе!»
До самої смерті розкаювавсь Он, що зголосився підтримати Кораха.
P.S.
«Мудра будує свій дім».- кажуть мудреці. Це про дружину Она.
«Нечестива руйнує дім власними руками». Це про дружину Кораха.
Крім Она, уціліли і троє синів Кораха, незгодних із задумом батька,- Ассір, Елкан І Авіассар. Вони стали родоначальниками Корахідів. Нащадки їх - автори псалмів «Синів Кораха». З роду Корахідів вийшов пророк Шмуель, що висвятив у царі Шауля й Давида.
Імена відтворено за івритським оригіналом.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію