ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.19
18:39
не біда - зима повернулася
сніг мете на рідний поріг
Ніч Свята зігріє ці вулиці
прокладе дорогу зорі
Приспів (2р.):
хай із вертепу коляда
нам принесе надії дар
сніг мете на рідний поріг
Ніч Свята зігріє ці вулиці
прокладе дорогу зорі
Приспів (2р.):
хай із вертепу коляда
нам принесе надії дар
2025.12.19
17:46
Боже, Господе наш,
Яке ж бо величне Твоє Ім’я по всій землі!
Ти, котрий славу дав небесам.
З вуст малюків і немовлят
Ти зробив силу проти Твоїх супротивників,
Щоб зупинити ворога й месника.
Як побачу Твої небеса – справу рук Твоїх,
Місяць і зірки,
Яке ж бо величне Твоє Ім’я по всій землі!
Ти, котрий славу дав небесам.
З вуст малюків і немовлят
Ти зробив силу проти Твоїх супротивників,
Щоб зупинити ворога й месника.
Як побачу Твої небеса – справу рук Твоїх,
Місяць і зірки,
2025.12.19
17:02
А то не слуги – золоті батони
поїли– як і яйця Фаберже,
то регіони,
тобто, їхні клони
у клані комуняк опезеже.
***
А мафіозі офісу(у френчі)
поїли– як і яйця Фаберже,
то регіони,
тобто, їхні клони
у клані комуняк опезеже.
***
А мафіозі офісу(у френчі)
2025.12.19
15:48
Сьогодні скрізь - поезія Різдва,
А вчора всі писали про Святвечір.
У читача розпухла голова,
Не витримали стільки віршів плечі!
Поети, як один, тримають стрій!
Куди не глянь - листівки та ікони.
Святкової поезії майстри!
А вчора всі писали про Святвечір.
У читача розпухла голова,
Не витримали стільки віршів плечі!
Поети, як один, тримають стрій!
Куди не глянь - листівки та ікони.
Святкової поезії майстри!
2025.12.19
15:32
А спічі одне одному читати –
це не діяння вищої ваги
і не дебати,
аби набрехати,
що це народу додає снаги.
***
А реактивний шут сягає неба,
це не діяння вищої ваги
і не дебати,
аби набрехати,
що це народу додає снаги.
***
А реактивний шут сягає неба,
2025.12.19
13:47
Ти розчинилась у глибинах,
У магмі страчених доріг.
Ти розчинилась, як рибина,
Яку впіймати я не зміг.
Ти розчинилася у текстах,
У манускриптах небуття.
Ти розчинилася у сексі,
У магмі страчених доріг.
Ти розчинилась, як рибина,
Яку впіймати я не зміг.
Ти розчинилася у текстах,
У манускриптах небуття.
Ти розчинилася у сексі,
2025.12.19
12:47
Прожитий рік ступає в час минулий.
Ще крок із ним, іще у ньому мить.
Освітлення його останній люмен
Незбутими надіями струмить.
Його немов би зустрічали тільки:
Із поглядом туринського коня -
Важким і довгим, що сльозою стік би,
Ще крок із ним, іще у ньому мить.
Освітлення його останній люмен
Незбутими надіями струмить.
Його немов би зустрічали тільки:
Із поглядом туринського коня -
Важким і довгим, що сльозою стік би,
2025.12.19
12:11
Даний вірш розглядався на одному з профілактичних засідань робочих змін (вахт), яке відбулося днями.
І от що привернуло увагу, окрім усього іншого, а саме техніки і технології виживання в умовах війни.
Воно стосувалось новин.
Висновки за результатам
2025.12.19
09:06
Уже не та, але гойдаю
осіннє небо на руках,
і не кажу, що в хати скраю
давно просочується дах.
Фундамент ледь тримає двері,
у вікон сліпкуватий зір.
Заполонив ліловий вереск
пороги і широкий двір.
осіннє небо на руках,
і не кажу, що в хати скраю
давно просочується дах.
Фундамент ледь тримає двері,
у вікон сліпкуватий зір.
Заполонив ліловий вереск
пороги і широкий двір.
2025.12.19
06:11
Знайомою стежиною
Вертаю до села, -
Тернами та ожиною
Вузенька поросла.
Але ще гарно видимі,
Ведучі будь-куди, -
Віддалено розкидані
Потоптані сліди.
Вертаю до села, -
Тернами та ожиною
Вузенька поросла.
Але ще гарно видимі,
Ведучі будь-куди, -
Віддалено розкидані
Потоптані сліди.
2025.12.18
20:22
Над річкою тулилося село.
Із пагорба у воду зазирало.
У нім дулібів плем’я проживало
Та господарство, як могло, вело.
Раніше ліс під річку підступав,
Але його дуліби скорчували.
Тепер колосся ячмені здіймали
Від лісу аж до річкових заплав.
Із пагорба у воду зазирало.
У нім дулібів плем’я проживало
Та господарство, як могло, вело.
Раніше ліс під річку підступав,
Але його дуліби скорчували.
Тепер колосся ячмені здіймали
Від лісу аж до річкових заплав.
2025.12.18
13:58
Назирці у сутінках вилискуєш,
бродить сказ у амбасадах кіс,
зирком!
місце для десанту висмалиш…
зірка!
зопалу упала в ліс, –
може, серце не моє, зурочене
покотилося і запалило хмиз?
бродить сказ у амбасадах кіс,
зирком!
місце для десанту висмалиш…
зірка!
зопалу упала в ліс, –
може, серце не моє, зурочене
покотилося і запалило хмиз?
2025.12.18
13:19
Ми так відвикли від зими.
Вона ж вернулася раптово.
Так серед поля ковили
Слова вриваються у мову.
Події увірвуться враз
У тихоплинний рай розмаю,
Здіймаючи в новий екстаз,
Вона ж вернулася раптово.
Так серед поля ковили
Слова вриваються у мову.
Події увірвуться враз
У тихоплинний рай розмаю,
Здіймаючи в новий екстаз,
2025.12.18
07:24
Набуду щастя й поділюся
Обов'язково з вами ним, -
Вділю частки і щирий усміх
Нужденним, немічним, старим.
Бо сам такий, як ви, і разом
Вчуваю радість чи то сум, -
Бо серце, знаю, стисне спазма,
Як набуття не рознесу.
Обов'язково з вами ним, -
Вділю частки і щирий усміх
Нужденним, немічним, старим.
Бо сам такий, як ви, і разом
Вчуваю радість чи то сум, -
Бо серце, знаю, стисне спазма,
Як набуття не рознесу.
2025.12.18
00:08
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.
2025.12.17
23:48
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Булат (1980) /
Поеми
В житті є моменти...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
В житті є моменти...
В житті є моменти,
Вмирають поети
Даючи дихання життю
І музи своїй вороттю.
Та вмить він приходить,
той заклик народний, -
Про сина, про брата,
Й цівло автомата,
Що в груддях у нього стирчить.
Прокинься мій сину!!!
Я тут! Я єдина!!!
І він, вже незламний,
матір’ю званий,
Вже мчить.
До нової купелі,
Любові оселі
Щоб знову родитись
І покірно навчитись...
Є речі глибокі,
Й до болі жорстокі...
Щоб їх зрозуміти,
Ввесь вік треба жити.
І Богом не бути,
про себе забути,
Даючи лиш Волю думкам.
Думкам і любові.
Щоб сни "не здорові"
Реальністю стали
й тобі показали.
Що є лиш умови
І знову відмови
Від реальності іншої
І її сприйняття.
Від дій і свободи,
де не гинуть народи.
І знову ти Батьку,
Роблю тут нотатку...
Під стогін народний,
Свій "клан" благородний
Ведеш до убивства!
Підемо кругами...
Будеш ти родитись,
Щоб знову наснитись,
йому.
А Він нам віщає
Й причини для часу і дії шукає,
Щоб морду набити,
Ввесь вік свій прожити
В склепах...
І людям не дати,
ні їсти не хати
А лиш свого столу крихти.
Їх різать-вбивати -
Це щастя не знати...
Бо стати такою як ти, -
"Сукою" злою,
Кобилой рябою.
Що лоша народила
й тихенько убила....
Бо вірить не знала.
Що родиться в болі.
І достатньо й Любові!
Щоб, під тихесенький стогін,
За руку з тобою пройти.
Цей шанс треба дати.
Як дала тобі твоя мати, -
Щоб доньці, щоб сину
Любити свою Україну.
Як Сонце плекати.
Любов будувати!!!
Щоб щедро родилось,
Щоб легше нам жилось.
І тільки тоді...
Ввесь світ буде знати, -
Що Шлях він не змінний
а Час швидкоплинний.
І Діти вмирають,
І шансу не мають...
Бо "Боги" родились.
Чи може наснились?
Щоб Путіним стати,
себе треба Мати -
"Отцом благославенным,
и просто отменным
Христом в человечьей плоти"!
Тебе треба "Батя"....
Бо щастя не знати!!!
Та Шлях він не спинний
Чи Час швидкоплинний
А може й мабуть навпаки?
Бо був Далай Лама
І знову ж "реклама",
Які стільки зробили...
Тебе вже закрили!
Як Суку в глухому Куті.
Бо Землі твій родити
й нікого не вбити!
Хай в Болі і Муці!
Бо так треба Суці,
Що здуру гуляла,
Й "Кохання" не знала...
Себе ж не любила,
І світу "родила"
Свої лиш півночні страхи...
Може й крахи...
Та "Її" тре простити!
Й себе "полюбити"...
Малим? Клишоногим?
Та навіть безногим!!!
І "другим" цей шанс даючи -
себе ти пізнаєш!
І Світ цей чудовий
такий кольоровий!
Фінал! Вам низький уклін!!!
Що сюди дочитали -
терпіння ви мали!
Не треба звонити,
Не треба вже бити.
Було!
На то воно в світі є зло.
(Липень 2015)
Вмирають поети
Даючи дихання життю
І музи своїй вороттю.
Та вмить він приходить,
той заклик народний, -
Про сина, про брата,
Й цівло автомата,
Що в груддях у нього стирчить.
Прокинься мій сину!!!
Я тут! Я єдина!!!
І він, вже незламний,
матір’ю званий,
Вже мчить.
До нової купелі,
Любові оселі
Щоб знову родитись
І покірно навчитись...
Є речі глибокі,
Й до болі жорстокі...
Щоб їх зрозуміти,
Ввесь вік треба жити.
І Богом не бути,
про себе забути,
Даючи лиш Волю думкам.
Думкам і любові.
Щоб сни "не здорові"
Реальністю стали
й тобі показали.
Що є лиш умови
І знову відмови
Від реальності іншої
І її сприйняття.
Від дій і свободи,
де не гинуть народи.
І знову ти Батьку,
Роблю тут нотатку...
Під стогін народний,
Свій "клан" благородний
Ведеш до убивства!
Підемо кругами...
Будеш ти родитись,
Щоб знову наснитись,
йому.
А Він нам віщає
Й причини для часу і дії шукає,
Щоб морду набити,
Ввесь вік свій прожити
В склепах...
І людям не дати,
ні їсти не хати
А лиш свого столу крихти.
Їх різать-вбивати -
Це щастя не знати...
Бо стати такою як ти, -
"Сукою" злою,
Кобилой рябою.
Що лоша народила
й тихенько убила....
Бо вірить не знала.
Що родиться в болі.
І достатньо й Любові!
Щоб, під тихесенький стогін,
За руку з тобою пройти.
Цей шанс треба дати.
Як дала тобі твоя мати, -
Щоб доньці, щоб сину
Любити свою Україну.
Як Сонце плекати.
Любов будувати!!!
Щоб щедро родилось,
Щоб легше нам жилось.
І тільки тоді...
Ввесь світ буде знати, -
Що Шлях він не змінний
а Час швидкоплинний.
І Діти вмирають,
І шансу не мають...
Бо "Боги" родились.
Чи може наснились?
Щоб Путіним стати,
себе треба Мати -
"Отцом благославенным,
и просто отменным
Христом в человечьей плоти"!
Тебе треба "Батя"....
Бо щастя не знати!!!
Та Шлях він не спинний
Чи Час швидкоплинний
А може й мабуть навпаки?
Бо був Далай Лама
І знову ж "реклама",
Які стільки зробили...
Тебе вже закрили!
Як Суку в глухому Куті.
Бо Землі твій родити
й нікого не вбити!
Хай в Болі і Муці!
Бо так треба Суці,
Що здуру гуляла,
Й "Кохання" не знала...
Себе ж не любила,
І світу "родила"
Свої лиш півночні страхи...
Може й крахи...
Та "Її" тре простити!
Й себе "полюбити"...
Малим? Клишоногим?
Та навіть безногим!!!
І "другим" цей шанс даючи -
себе ти пізнаєш!
І Світ цей чудовий
такий кольоровий!
Фінал! Вам низький уклін!!!
Що сюди дочитали -
терпіння ви мали!
Не треба звонити,
Не треба вже бити.
Було!
На то воно в світі є зло.
(Липень 2015)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2219 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2219 seconds