Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.18
22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.
Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.
Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки
2026.04.18
21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска
2026.04.18
19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,
2026.04.18
19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
2026.04.18
18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?
Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?
Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
2026.04.18
17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.
Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.
Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах
2026.04.18
13:44
І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................
2026.04.18
13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.
2026.04.18
12:59
Безпритульний іде під дощем.
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.
Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.
Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти
2026.04.18
11:27
Король води й повітря - тільки він,
Життя господар і прислуга,
У праві ставити на кін
Усіх - від ворога до друга.
Не виступай ні "за", ні "проти", -
Собі кажу, - живи й терпи,
І не нагадуй про чесноти,
Життя господар і прислуга,
У праві ставити на кін
Усіх - від ворога до друга.
Не виступай ні "за", ні "проти", -
Собі кажу, - живи й терпи,
І не нагадуй про чесноти,
2026.04.18
07:54
Володимир Диховичний (1911-1963),
Моріс Слободськой (1913-1991)
Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:
Моріс Слободськой (1913-1991)
Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:
2026.04.17
20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
2026.04.17
18:44
білий брудний голуб
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння
2026.04.17
17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть
2026.04.17
15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
2026.04.17
15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Булат (1980) /
Поеми
В житті є моменти...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
В житті є моменти...
В житті є моменти,
Вмирають поети
Даючи дихання життю
І музи своїй вороттю.
Та вмить він приходить,
той заклик народний, -
Про сина, про брата,
Й цівло автомата,
Що в груддях у нього стирчить.
Прокинься мій сину!!!
Я тут! Я єдина!!!
І він, вже незламний,
матір’ю званий,
Вже мчить.
До нової купелі,
Любові оселі
Щоб знову родитись
І покірно навчитись...
Є речі глибокі,
Й до болі жорстокі...
Щоб їх зрозуміти,
Ввесь вік треба жити.
І Богом не бути,
про себе забути,
Даючи лиш Волю думкам.
Думкам і любові.
Щоб сни "не здорові"
Реальністю стали
й тобі показали.
Що є лиш умови
І знову відмови
Від реальності іншої
І її сприйняття.
Від дій і свободи,
де не гинуть народи.
І знову ти Батьку,
Роблю тут нотатку...
Під стогін народний,
Свій "клан" благородний
Ведеш до убивства!
Підемо кругами...
Будеш ти родитись,
Щоб знову наснитись,
йому.
А Він нам віщає
Й причини для часу і дії шукає,
Щоб морду набити,
Ввесь вік свій прожити
В склепах...
І людям не дати,
ні їсти не хати
А лиш свого столу крихти.
Їх різать-вбивати -
Це щастя не знати...
Бо стати такою як ти, -
"Сукою" злою,
Кобилой рябою.
Що лоша народила
й тихенько убила....
Бо вірить не знала.
Що родиться в болі.
І достатньо й Любові!
Щоб, під тихесенький стогін,
За руку з тобою пройти.
Цей шанс треба дати.
Як дала тобі твоя мати, -
Щоб доньці, щоб сину
Любити свою Україну.
Як Сонце плекати.
Любов будувати!!!
Щоб щедро родилось,
Щоб легше нам жилось.
І тільки тоді...
Ввесь світ буде знати, -
Що Шлях він не змінний
а Час швидкоплинний.
І Діти вмирають,
І шансу не мають...
Бо "Боги" родились.
Чи може наснились?
Щоб Путіним стати,
себе треба Мати -
"Отцом благославенным,
и просто отменным
Христом в человечьей плоти"!
Тебе треба "Батя"....
Бо щастя не знати!!!
Та Шлях він не спинний
Чи Час швидкоплинний
А може й мабуть навпаки?
Бо був Далай Лама
І знову ж "реклама",
Які стільки зробили...
Тебе вже закрили!
Як Суку в глухому Куті.
Бо Землі твій родити
й нікого не вбити!
Хай в Болі і Муці!
Бо так треба Суці,
Що здуру гуляла,
Й "Кохання" не знала...
Себе ж не любила,
І світу "родила"
Свої лиш півночні страхи...
Може й крахи...
Та "Її" тре простити!
Й себе "полюбити"...
Малим? Клишоногим?
Та навіть безногим!!!
І "другим" цей шанс даючи -
себе ти пізнаєш!
І Світ цей чудовий
такий кольоровий!
Фінал! Вам низький уклін!!!
Що сюди дочитали -
терпіння ви мали!
Не треба звонити,
Не треба вже бити.
Було!
На то воно в світі є зло.
(Липень 2015)
Вмирають поети
Даючи дихання життю
І музи своїй вороттю.
Та вмить він приходить,
той заклик народний, -
Про сина, про брата,
Й цівло автомата,
Що в груддях у нього стирчить.
Прокинься мій сину!!!
Я тут! Я єдина!!!
І він, вже незламний,
матір’ю званий,
Вже мчить.
До нової купелі,
Любові оселі
Щоб знову родитись
І покірно навчитись...
Є речі глибокі,
Й до болі жорстокі...
Щоб їх зрозуміти,
Ввесь вік треба жити.
І Богом не бути,
про себе забути,
Даючи лиш Волю думкам.
Думкам і любові.
Щоб сни "не здорові"
Реальністю стали
й тобі показали.
Що є лиш умови
І знову відмови
Від реальності іншої
І її сприйняття.
Від дій і свободи,
де не гинуть народи.
І знову ти Батьку,
Роблю тут нотатку...
Під стогін народний,
Свій "клан" благородний
Ведеш до убивства!
Підемо кругами...
Будеш ти родитись,
Щоб знову наснитись,
йому.
А Він нам віщає
Й причини для часу і дії шукає,
Щоб морду набити,
Ввесь вік свій прожити
В склепах...
І людям не дати,
ні їсти не хати
А лиш свого столу крихти.
Їх різать-вбивати -
Це щастя не знати...
Бо стати такою як ти, -
"Сукою" злою,
Кобилой рябою.
Що лоша народила
й тихенько убила....
Бо вірить не знала.
Що родиться в болі.
І достатньо й Любові!
Щоб, під тихесенький стогін,
За руку з тобою пройти.
Цей шанс треба дати.
Як дала тобі твоя мати, -
Щоб доньці, щоб сину
Любити свою Україну.
Як Сонце плекати.
Любов будувати!!!
Щоб щедро родилось,
Щоб легше нам жилось.
І тільки тоді...
Ввесь світ буде знати, -
Що Шлях він не змінний
а Час швидкоплинний.
І Діти вмирають,
І шансу не мають...
Бо "Боги" родились.
Чи може наснились?
Щоб Путіним стати,
себе треба Мати -
"Отцом благославенным,
и просто отменным
Христом в человечьей плоти"!
Тебе треба "Батя"....
Бо щастя не знати!!!
Та Шлях він не спинний
Чи Час швидкоплинний
А може й мабуть навпаки?
Бо був Далай Лама
І знову ж "реклама",
Які стільки зробили...
Тебе вже закрили!
Як Суку в глухому Куті.
Бо Землі твій родити
й нікого не вбити!
Хай в Болі і Муці!
Бо так треба Суці,
Що здуру гуляла,
Й "Кохання" не знала...
Себе ж не любила,
І світу "родила"
Свої лиш півночні страхи...
Може й крахи...
Та "Її" тре простити!
Й себе "полюбити"...
Малим? Клишоногим?
Та навіть безногим!!!
І "другим" цей шанс даючи -
себе ти пізнаєш!
І Світ цей чудовий
такий кольоровий!
Фінал! Вам низький уклін!!!
Що сюди дочитали -
терпіння ви мали!
Не треба звонити,
Не треба вже бити.
Було!
На то воно в світі є зло.
(Липень 2015)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
