ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2018.12.11 02:41
що не знайшовши загубив
в перелюбі чи навіть шлюбі
про що уста чи хай там губи
не усміхнулися тобі ~

не знаєш голомозий буддо
простуючи поміж гроби
від боротьби або ганьби

Наталя Мазур
2018.12.11 00:15
Чом, каштане, пожовк? Може, ночі вже зовсім холодні?
Чи боїшся, що рине хурделиці білий загін?
Ти так довго стояв у зеленім вбранні, а сьогодні
Уночі пожовтів, мов за сонцем побіг навздогін.

Ніч минула-майнула, немов надломилася доля,
Хоч, насправд

Домінік Арфіст
2018.12.10 20:49
грудень на груди впав
снігом… снагою неба…
сон золотого Феба…
спав би… спав би і спав…
сніг на моїх устах –
тайна… не та… не тане…
сил небесних братання…
доля долає страх…

Олександр Сушко
2018.12.10 08:32
Доста глупства! Посивіли пейси,
Додалося у лобі ума.
Покататися на пікінесі
Ізнадвору гукнула кума.

В упряж "левів" пакую попарно,
Трохи сала стоплю з ненажер.
Пси могутні, потягнуть титана,

Василь Кузан
2018.12.09 21:00
У тимчасовому житті
Усе крихке і тимчасове.

Міняють обриси світи
І деформуються основи,
В літописанні літ і сфер
Міняють межі континенти…
Ментальне прагнення рости

Микола Дудар
2018.12.09 20:09
…зійшлися до лопат своїх понурих
Шкребли той сніг, що падав кілька днів
Ячіли горобці на мерзлих фурах
Невимкнутий ліхтар ніяковів…
Неначе світло денне знову зайве
На поручні обпершись лаяв пес
Ось-ось і баба Нюра вийти має
У неї давня хартія - Соб

Володимир Бойко
2018.12.09 20:08
Польоти мрій – у снах і наяву,
Польоти мрій крізь ночі до світанку,
Коли туман лягає на траву
І сонце зазирає у фіранку.

Польоти вище зради і брехні,
Обмов, лукавства, підступів і скверни.
Фантазія ще оживе у сні,

Олександр Сушко
2018.12.09 13:22
Час минув еротичних поез,
Їх чимало писалося літом.
Дощ - це сльози богині небес,
Восени їй завжди сумовито.

Віршомазики їй не рідня,
Тільки пишуть, показують розум.
Ну, а я її звично обняв,

Мирослав Артимович
2018.12.09 13:10
Запрошую всіх охочих, котрі шпацируватимуть центральною частиною м. Львова
у п’ятницю 14 грудня 2018 року, на презентацію моєї чергової збірки поезій «Повінь осолоди» на 18.00 за адресою: м. Львів, вул. М. Грушевського, 5 (поблизу пам’ятника М. Гр

Марія Дем'янюк
2018.12.09 13:03
Поцілована полум'ям ранку
В Божий Світ відслонила фіранку-
В золотаве з багрянцем небо
Птах молитви злітає до тебе.
Він присяде на Божій долоньці,
Де блакитна Земля і Сонце,
Де заграви та дивохмари
Мрій людських випасають отари.

Іван Потьомкін
2018.12.09 12:59
Поволі так збуваємося страху,
Що дивними здаємось молодим.
Тим, хто не знав доносів і на плаху
Не сходив безневинним чи на дим
Із газових печей у небеса полинув...
Хто не вставав з молитвою єдиною:
«Спасибі батьку Сталіну за те,
Що жи

Домінік Арфіст
2018.12.09 12:14
я пізнав тебе по жесту…
я пізнав тебе по звуку…
у глибинах палімпсесту
у гущавинах бамбуку
тихе-тихе бурмотіння
виливається віршами
в моє ледве животіння
долітає голос мами…

Сонце Місяць
2018.12.09 04:51
Витримуй екзамен
Із кимось бути до кінця
Вір тому хто позаду
Не задержуйся
Тримайся задля вірних
Бо це правдива честь
Дотримуючись правил
Хай інші грають без

Володимир Півторак
2018.12.09 00:13
Коли погляд -
пружиною скручений нерв.
Коли твоє мовчання кричить,
Поступово дорешти втрачаю себе,
Розчиняючись у тобі.

Твої хмари - червоні, і скали морські
Доторкаються стоп твоїх.

Серго Сокольник
2018.12.08 21:58
поетичний сюр***


Пробився совиний клич
крізь сплетіння дерев і тьму-тьмущу...
О час неймовірний! Ніч
і трамвай, що прямує із Пущі.
"записано вірно", хоча у квит-

Ярослав Чорногуз
2018.12.08 20:43
Туманом сірим все заволокло:
І небо, і дороги, і дерева.
І простір весь – як потьмяніле скло,
Його укрила курява сталева.

І сіється, і сіється, і сі…
Крізь туманець іскринами пороша.
І падає завіса… Й у красі –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Гобіт Васильковий
2018.12.08

Євген Лінивий
2018.10.20

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Арсен Гребенюк (1993) / Проза

 Перевершити Титанів
Перевершити Титанів

Мабуть в кожному місті бувають такі вулиці, що не змінюються десятиліттями. Здається, навіть дерева там не підростають, а на стінах висить та сама реклама. Рей вельми здивувався, коли на такій, якою він щодня ходив на роботу, одного дня з’явився майданчик з робо-таксі.
– Візьміть будь ласка. Дякую. – пробубнів хлопчина, що роздавав якісь листівки поряд.
Рей узяв одну та зрозумів причину раптової зміни на вулиці – скоро вибори. Вони не обіцяли нічого нового, ті самі слова про-прибульської партії збільшити фінансування освіти й підтримати миротворчу місію на півдні. За всі 20 років, що планета перебувала під протекторатом Титанів, Рей читав це вже вчетверте. Ніколи до їхнього візиту він не уявляв, що від прибульців, навіть доброзичливих, таких щедрих на нові технології, може бути так мало користі.
Лишалося ще трохи до роботи, вже виднілася її будівля. Рей глянув на неї і остовпів, усі підходи закривала смугаста стрічка, стояла поліція і навколо червоніли знаки “тунельне забруднення”.
– Вибачте, туди не можна. Завтра прилетять Титани і все почистять. – перепинив Рея поліцейський.
– Там мої речі! Дайте хоч їх заберу! – обурився Рей.
– З претензіями он-туди. Вибухне все, а скажуть ми винуваті.
Не інакше як хтось скористався “терміналом” – пластинкою для доставки товарів прямо зі складів Титанів. Два-три використання в неналежному місці і територія “забруднена” – мініатюрні просторові тунелі починають випадково переносити всяку погань з іншого кінця всесвіту.
Титани так і не прилетіли, іншопланетяни взагалі рідко “сходили з небес”. Напевно хтось “зам’яв” справу, щоб не псувати репутацію. Щоб показати які тут всі “цивілізовані” та знають як користуватися “терміналами”. Будівля простояла ще кілька днів, потім її наче роздуло зсередини і так вона стояла, розтріскана, поки не підігнали будівельних роботів, які хутко розібрали її.
Рей переїхав ближче до столиці, що проти рідного міста була як інша планета. Тут, серед її золотистих хвилястих хмарочосів, набудованих за минуле десятиліття, особливо відчувався весь футуристичний занепад. Всі ходили з ґаджетами Титанів, вставляли в кожну репліку чужинські слова. З супутника прибульців тут “ловило”, їхні передачі про новини планет, які мало кому вдавалося побачити на власні очі. Вирушити як казали “вверх” вдавалося небагатьом, або найбільш талановитим, розвивати науку, або найбезстрашнішим, служити на фронтах далеких битв з незнаними ворогами. Рідне в столиці давно стало відсталим, вже і старожили соромилися не мати бодай найгіршого сарапта, омоджея та інших штук з цими чужинськими назвами. Але від того вони зовсім не стали Титанами.
– Нащо ти ще з собою наших книжок до столиці набрав? Сховай, осоромишся. – застеріг його сусід, допомагаючи доносити в нове житло пакунки.
– Класика ж. – виправдався Рей.
– Е, то не читав ти Титанів... – мудрував сусід. – То ж Титани, в них і планет багато, і культура вікова. А хто ми?
– Ти віриш, що наша планета справді їх загублена колонія? – поцікавився Рей.
– Може і так. Але вони й без того вже давно у всьому попереду, лишається наздоганяти. Отака наша доля.
Рей трудився над визначенням оптимального розміщення міжпросторових тунелів. Фактично це тільки означало нові забруднення, адже закон прибульців проголошував право кожної розумної істоти на користування тунелями. Але серед геометрично правильних хмарочосів столиці у схемах їх розташування Рей почав знаходити якусь приховану математичну красу.
– Якби закільцювати цей вхід з цим виходом, а тут створити менший тунель… – говорив просебе Рей. – Якби це помістити в забруднену зону, ось тут виникне невагомість і можна буде перемикати силу тяжіння…
В цьому справді було щось гарне, Рей навіть виставив кілька схем, що нагадували заплутані унікурсальні фігури в соцмережі. Ставлячи “вподобайки” його друзі мабуть і не здогадувалися що це, але Реєві подобалося, що не один він бачить це красивим або просто незвичайним. Одну схему, ніяк не підходящу для доставки товарів, він забрав і на роботу, доробити у вільну хвилину. На лихо нагрянули з інспекцією Титани. Їхні золоті скафандри рідко можна було побачити відкритими, так що цього разу прибульці не скидалися на роботів. Насправді смагляві, з оранжевими очима і чимось невловимо пташиним у рисах люди.
– Ви самі це придумали? – здивувався Титан, помітивши схему. А його вочевидь мало що могло здивувати.
***
Мабуть цей витвір можна було назвати скульптурою. Краплі темно-синьої рідини, завислі в повітрі над круглою платформою, втягувалися кожна в мікроскопічний портал і виливалися за кілька міліметрів поруч. Вся ця хмара рідинних кульок ритмічно пульсувала, створюючи форму того, що задасть на смартфоні творець. Іграшка, – подумав Рей, коли йому “терміналом” прислали діючу модель. Слідом дзеленькнув сигнал повідомлення електронної пошти. Писав той самий інспектор.

Сподіваюся, ви отримали скульптуру. Її створили ми, але ви – повноправний автор. Платформа не створює невагомість, там інша технологія, але я пам’ятаю ваш оригінальний задум. Щиро кажучи, я вражений. Не стільки тому, що хтось із вашої планети самотужки винайшов тунельні мистецтва, скільки тому, що ви зробили це так незвичайно. Використати забруднення…ви перевершили навіть нас. Ми вже звернулися до Академії тунельних мистецтв і сподіваємося побачити вас завтра за адресою нижче.

Крізь столицю і околиці пролягала біла дорога з круглими майданчиками, над кожним висіла унікальна мінлива скульптура, злита з різнокольорових крапельок. До неї навіть можна було доторкнутись, на відміну від повсюдних голографічних витворів. Одній відвели місце і в старому реєвому місті, біля робо-таксі. В далині височів шпиль космопорту, звідки щодня прибували туристи подивитися на дивовижі, зведені на місці колишніх “забруднених” зон.
Рей ніколи не давав назви своїй першій скульптурі. Критики потім нарекли її “Великий вибух” – початок нового світу. І коли на обрії з’явилося будівництво перенесеної сюди Академії, він впевнився, що ті були як ніколи праві.


2017

Один з фіналістів I туру конкурсу "Зайві люди" сайту "Зоряна фортеця"


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-10-13 22:01:51
Переглядів сторінки твору 212
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ФАНТАСТИКА
Автор востаннє на сайті 2018.08.13 13:52
Автор у цю хвилину відсутній