ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2018.08.19 22:35
День за днем промайнули...
Вже літечко верне на схил,
Хоч не всі повернулись
До рідного краю птахи.

Мов рефреном... Чи дзвоном-
"...від Сяну до Дону..." Тісний
Був би світ, у якому

Адель Станіславська
2018.08.19 22:15
Спливало чергове Спаса.
Спасалися, як могли...
Хтось квапив догнати маси
гуртів, що плоди несли.
Хтось йшов, бо іти годилось.
Хтось спав і спасав свій сон.
Десь людським судам не ймилось
чинити богам закон...

Олександр Сушко
2018.08.19 20:14
Чоловічок я хазяйнуватий,
Прикупив коня - весна, сівба...
Та лошак не хоче працювати,
В небесах літає! Це ганьба!

Крила у тварюки, може, й гарні,
Тільки зайві - одчикрижу їх.
Пастку облаштовую у стайні,

Володимир Бойко
2018.08.19 17:15
А що там далі – хто його там зна...
Суцільна порожнеча й більш нічого?
Чи там – позареальна білизна
В передчутті наближення до Бога.

Світлана Майя Залізняк
2018.08.19 10:12
Привезли квасолю бабці лисуватій,
миску підставляють: лущ, співай, живи!
А у неї докір - ластів'ям на ваті...
І бредуть жаління з хмелю, кропиви.

Ходить біла кицька... випросила моні.
Опадають груші, гепають на дах.
Муж присів на лаву, пундики со

Ігор Шоха
2018.08.19 09:46
Які роки, які твої літа,
напоєні джерельною водою!
Русалкою цілуй мої вуста,
заворожи і піду за тобою.

Залоскочи і хай несе вода
і забирає у твої покої.
Не забувай, що ти є саме та,

Ігор Деркач
2018.08.19 08:59
Сідає літо у свої човни,
відчалює, тай осінь доганяє.
І падає луною за лани
провісниця нового урожаю.

Грозою упилися баштани.
Лютує небо – блискавки метає.
Доспіли гарбузи та кавуни

Микола Соболь
2018.08.19 06:36
«Мутусю! Вечір. І зоря горить…
Час настає прокинутись бабаю.»
Мабуть, оце і є найкраща мить,
Яку я бачив, і яку я знаю.

«Ти не хвилюйся, донечко моя,
Тебе в житті я не віддам нікому!»
І лине тепла пісня солов’я.

Маркіяна Рай
2018.08.19 03:25
Боже, Боже, приходь до мене, як мисливець іде до пастки.
Пташка вирвала власні крила, пташка змучилася за ніч.
Що Ти, Господи, переміниш у хвилину її поразки?
Скільки немочей впаде долі? Скільки випросить в Тебе стріч?

Віра знає круті стежини, що кр

Сонце Місяць
2018.08.19 03:22
salut ненависте всебічна
пекельне раз-у-раз
із блискавицями образ
фотографуючими вічність

& знову ще якийсь із нас
відчувши в собі поклик лише
розвіюване попелище

Ігор Шоха
2018.08.18 21:07
Веслує літо в заводі ріки,
де поїть таїна латаття біле,
і дотики, «нечаяні», руки,
і наше все, що не переболіло.

Стоять човни – прив’язані таки
до нашої верби, що не зотліла.
А біля неї, чи не ті пеньки,

Тетяна Левицька
2018.08.18 19:11
В рідне селище Корчі
Син заїхав по харчі.
Тож поклали в сумку
Кролика і курку.
Качку, гуску, шинку,
І сметани кринку.
Гарний ковбаси кілець.

Шон Маклех
2018.08.18 18:36
Серце темряви
Стугонить в глибинах заліза,
Чорним зайцем стрибає в безодню лісу,
Проростає венами-папоротями
Серед хащів
Над якими завжди гримить гроза:
Синє, наче крило ворона –
Холодне серце темряви

Тата Рівна
2018.08.18 17:32
Я лежу в своєму ліжку кімната сяє мов церква
Простирадла білі обличчя біле за склом вікна біліє небо
Я лежу в своєму ліжку - розірвалося серце
Холодець у неї серце було, - кажуть, - так їй і треба

І коли я встану
Коли я зберу червоні бризки в буке

Іван Потьомкін
2018.08.18 12:51
Багатий і давно уже не раб,
Уславлений мудрістю повсюди,
Езоп де тільки вже не побував.
От тільки в Дельфах не довелося бути.
І ось він там. І як повсюди байкою частує.
Та якось тут не так, як всюди.
Слухати слухають дельфійці, а платити – ні.
Гада

Сонце Місяць
2018.08.18 00:00
якби не стало цілого світу
лиш тільки бачити & дивитись
лише би жити всіма очима
вартових на хімічнім її весіллі

враже де ми були як часи спинились
чи нас осяяла вища ницість
аби лиш чутися її дітьми
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26

Оксана Винник Ксенька
2018.06.25

Александра Макуха
2018.06.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Арсен Гребенюк (1993) / Проза

 Перевершити Титанів
Перевершити Титанів

Мабуть в кожному місті бувають такі вулиці, що не змінюються десятиліттями. Здається, навіть дерева там не підростають, а на стінах висить та сама реклама. Рей вельми здивувався, коли на такій, якою він щодня ходив на роботу, одного дня з’явився майданчик з робо-таксі.
– Візьміть будь ласка. Дякую. – пробубнів хлопчина, що роздавав якісь листівки поряд.
Рей узяв одну та зрозумів причину раптової зміни на вулиці – скоро вибори. Вони не обіцяли нічого нового, ті самі слова про-прибульської партії збільшити фінансування освіти й підтримати миротворчу місію на півдні. За всі 20 років, що планета перебувала під протекторатом Титанів, Рей читав це вже вчетверте. Ніколи до їхнього візиту він не уявляв, що від прибульців, навіть доброзичливих, таких щедрих на нові технології, може бути так мало користі.
Лишалося ще трохи до роботи, вже виднілася її будівля. Рей глянув на неї і остовпів, усі підходи закривала смугаста стрічка, стояла поліція і навколо червоніли знаки “тунельне забруднення”.
– Вибачте, туди не можна. Завтра прилетять Титани і все почистять. – перепинив Рея поліцейський.
– Там мої речі! Дайте хоч їх заберу! – обурився Рей.
– З претензіями он-туди. Вибухне все, а скажуть ми винуваті.
Не інакше як хтось скористався “терміналом” – пластинкою для доставки товарів прямо зі складів Титанів. Два-три використання в неналежному місці і територія “забруднена” – мініатюрні просторові тунелі починають випадково переносити всяку погань з іншого кінця всесвіту.
Титани так і не прилетіли, іншопланетяни взагалі рідко “сходили з небес”. Напевно хтось “зам’яв” справу, щоб не псувати репутацію. Щоб показати які тут всі “цивілізовані” та знають як користуватися “терміналами”. Будівля простояла ще кілька днів, потім її наче роздуло зсередини і так вона стояла, розтріскана, поки не підігнали будівельних роботів, які хутко розібрали її.
Рей переїхав ближче до столиці, що проти рідного міста була як інша планета. Тут, серед її золотистих хвилястих хмарочосів, набудованих за минуле десятиліття, особливо відчувався весь футуристичний занепад. Всі ходили з ґаджетами Титанів, вставляли в кожну репліку чужинські слова. З супутника прибульців тут “ловило”, їхні передачі про новини планет, які мало кому вдавалося побачити на власні очі. Вирушити як казали “вверх” вдавалося небагатьом, або найбільш талановитим, розвивати науку, або найбезстрашнішим, служити на фронтах далеких битв з незнаними ворогами. Рідне в столиці давно стало відсталим, вже і старожили соромилися не мати бодай найгіршого сарапта, омоджея та інших штук з цими чужинськими назвами. Але від того вони зовсім не стали Титанами.
– Нащо ти ще з собою наших книжок до столиці набрав? Сховай, осоромишся. – застеріг його сусід, допомагаючи доносити в нове житло пакунки.
– Класика ж. – виправдався Рей.
– Е, то не читав ти Титанів... – мудрував сусід. – То ж Титани, в них і планет багато, і культура вікова. А хто ми?
– Ти віриш, що наша планета справді їх загублена колонія? – поцікавився Рей.
– Може і так. Але вони й без того вже давно у всьому попереду, лишається наздоганяти. Отака наша доля.
Рей трудився над визначенням оптимального розміщення міжпросторових тунелів. Фактично це тільки означало нові забруднення, адже закон прибульців проголошував право кожної розумної істоти на користування тунелями. Але серед геометрично правильних хмарочосів столиці у схемах їх розташування Рей почав знаходити якусь приховану математичну красу.
– Якби закільцювати цей вхід з цим виходом, а тут створити менший тунель… – говорив просебе Рей. – Якби це помістити в забруднену зону, ось тут виникне невагомість і можна буде перемикати силу тяжіння…
В цьому справді було щось гарне, Рей навіть виставив кілька схем, що нагадували заплутані унікурсальні фігури в соцмережі. Ставлячи “вподобайки” його друзі мабуть і не здогадувалися що це, але Реєві подобалося, що не один він бачить це красивим або просто незвичайним. Одну схему, ніяк не підходящу для доставки товарів, він забрав і на роботу, доробити у вільну хвилину. На лихо нагрянули з інспекцією Титани. Їхні золоті скафандри рідко можна було побачити відкритими, так що цього разу прибульці не скидалися на роботів. Насправді смагляві, з оранжевими очима і чимось невловимо пташиним у рисах люди.
– Ви самі це придумали? – здивувався Титан, помітивши схему. А його вочевидь мало що могло здивувати.
***
Мабуть цей витвір можна було назвати скульптурою. Краплі темно-синьої рідини, завислі в повітрі над круглою платформою, втягувалися кожна в мікроскопічний портал і виливалися за кілька міліметрів поруч. Вся ця хмара рідинних кульок ритмічно пульсувала, створюючи форму того, що задасть на смартфоні творець. Іграшка, – подумав Рей, коли йому “терміналом” прислали діючу модель. Слідом дзеленькнув сигнал повідомлення електронної пошти. Писав той самий інспектор.

Сподіваюся, ви отримали скульптуру. Її створили ми, але ви – повноправний автор. Платформа не створює невагомість, там інша технологія, але я пам’ятаю ваш оригінальний задум. Щиро кажучи, я вражений. Не стільки тому, що хтось із вашої планети самотужки винайшов тунельні мистецтва, скільки тому, що ви зробили це так незвичайно. Використати забруднення…ви перевершили навіть нас. Ми вже звернулися до Академії тунельних мистецтв і сподіваємося побачити вас завтра за адресою нижче.

Крізь столицю і околиці пролягала біла дорога з круглими майданчиками, над кожним висіла унікальна мінлива скульптура, злита з різнокольорових крапельок. До неї навіть можна було доторкнутись, на відміну від повсюдних голографічних витворів. Одній відвели місце і в старому реєвому місті, біля робо-таксі. В далині височів шпиль космопорту, звідки щодня прибували туристи подивитися на дивовижі, зведені на місці колишніх “забруднених” зон.
Рей ніколи не давав назви своїй першій скульптурі. Критики потім нарекли її “Великий вибух” – початок нового світу. І коли на обрії з’явилося будівництво перенесеної сюди Академії, він впевнився, що ті були як ніколи праві.


2017

Один з фіналістів I туру конкурсу "Зайві люди" сайту "Зоряна фортеця"


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-10-13 22:01:51
Переглядів сторінки твору 155
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ФАНТАСТИКА
Автор востаннє на сайті 2018.08.13 13:52
Автор у цю хвилину відсутній