ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Новікова Сидоренко (2010) / Проза

 Люблю її світлини...
Вперше Вона з’явилась у приміщенні Його фотомайстерні на заході сонця - за десять хвилин до кінця робочого дня. Шалено хекала від бігу, тупцяла змерзлими ногами в ботфортах вище коліна і щохвилини пришвидшувала майстра аби Він роздруковував Її спільні фото з подругою, у якої того дня був день народження.

Ще зовсім юна – тільки-но в місцевому медичному першу сесію здала. Але вже полонила душі оточуючих неймовірною енергією від кінчиків фарбованих у м'ятний нігтів до блиску такого ж кольору очей. Вона ввійшла в майстерню так сонячно, що Він аж запосміхався, а особливо ж після того, як цю гіпотезу підтвердив промінь, який ліг на Її плечі, прорвавшись в приміщення через шибку єдиного вікна під самою стелею. Від них обох в приміщенні тоді розливалося тепло, проте фотомайстер зрозумів це тільки коли клієнтка пішла, перевернувши з ніг на голову Його думки. У душі тоді стало одночасно темно і холодно, наче у гігантському мегаполісі раптом вимкнули струм.

Не очікувано для них обох, Вона стала частою замовницею Його друкарських послуг. Одного разу, без попередніх запитань, недбало кинула в одну з їх коротких зустрічей: «Це перша майстерня, де відвідувачу так щиро посміхаються». Після тих слів, Він сподівався глибоко в душі, що так завуальовано дівчина натякнула на своє прихильне відношення саме до Нього.

Завдяки частому друку Її фотографій, Він знав чимало фактів з життя дівчини. Вони жили в одному містечку і Йому без зайвих зусиль вдавалося впізнати більшість місць, де були зроблені світлини. Проте одне незмінно залишалося невідомістю – ім’я. Звісно, юнак міг легко вивідати його при бажанні і не нашкодити тим їхнім відносинам, але це Йому не було потрібне. Ця відвідувачка була настільки різною кожної нової зустрічі, що давати Їй якесь конкретне ймення здавалося безглуздям. Саме тому, фотомайстер придумав собі своєрідну забавку: поки принтер слухняно друкував необхідну партію фотографій, юнак, ніби між іншим, розглядав дівчину, відмічаючи дрібні деталі Її перемінної зовнішності . Сьогодні Вона у всьому синьому, як море – Марина, завтра світиться кожною клітинкою – Світлана, після ж домашня і, ніби, рідна, як Наталія, а ще згодом прийшла з дивовижними дрібними кучерями – Юля. Те саме відслідковувалось і на принесених Нею - спочатку електронних, а після Його обробки та друку – паперових світлинах.

В одне з відвідувань не стримався та спитав: «Чому Ви так багато фотографуєтесь?» (від 30 до 50 екземплярів зазвичай виповзало з принтера), на що Вона трохи жартома відповіла: «Життя і пам'ять немислимо короткі. Хочу кожну мить зафіксувати і заклеїти ними всі стіни своєї кімнати». Тоді присвоїв Їй ім’я Анастасія – та, що воскрешає.

Незчулися, як минуло 2 роки від того першого, подібного урагану, відвідування. Яким було життя «клієнтки» фотомайстер відслідковував так само за принесеним Нею на друк світлинами: перша фарба на волоссі, перша легка печаль у очах, перший чоловік, якому відкрила серце…

Він усе друкував Її фото і присвоював Їй нові імена, аж поки одного дня Вона не прийшла в майстерню незвично замислена й стримана. «Софія» - іменував Її подумки.

- Сьогодні друкуємо останні фото. – оголосила Йому і зрадила ще одній постійній звичці - залишилася стояти, замість того аби сісти у крісло навпроти нього, де завжди була у фокусі зору, та ще й на додачу повернулася спиною , вдаючи, що розглядає приклади форматів друку, якими не цікавилась усі ці 2 роки.
- Невже на кімнатних стінах закінчилось місце? – спробував пожартувати і , тим самим, привернути до себе увагу, – та ж стеля ще є.
- Роздруковуйте. – тільки й мовила та не змінила пози.

І Він швидко зрозумів, що з Нею сталося після того, як Її флешка злилася з Його комп'ютером в єдине ціле і завченими рухами мишки відкрив папку , позначену найсвіжішою датою – на екран виплили весільні світлини, на яких відвідувачка була нареченою…
Коли дівчина вкладала Йому плату за послуги в долоню, то не дивилася в обличчя, а тільки біля виходу із майстерні не очікувано обернулася і зміряла фотомайстра довгим сумним поглядом. Більше доля їх не зводила.

Проте юнак добре пам'ятав цю свою відвідувачку і з легкістю впізнав би, де б не зустрів, бо в одній із шухляд Його робочого стола лежав товстенький фотоальбом з історією найсвітлішої пори Її життя - юності.

жовтень 2016 - листопад 2017




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-11-23 20:36:05
Переглядів сторінки твору 1170
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.508 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2019.02.09 01:12
Автор у цю хвилину відсутній