ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.01.19 06:03
Раніше у небо дивився і мріяв про зорі
Думками радів, що людина сягла висоти,
Й лежав на землі у розбитім війною соборі,
У нім і ховався від мряки життя і сльоти.

Роки пролетіли на крилах швидкого Ікару.
Собор відновили, віряни до храму пішли.
Міл

Мессір Лукас
2020.01.18 23:51
Ми сиділи на травичці.
Грали скрипочки й челести.
Я розписував про звички.
Про кохання п’яно-престо.

Ти всміхалася, чи навіть
Реготалася потрхи,
Я вірші читав напам’ять,

Сергій Губерначук
2020.01.18 18:56
Хвилями котиться,
множиться й божиться
щастя народу мого!
і невідомо, якого свого
я відчуваю щастя!
Лину вітрами-просторами
за долинами, горами!
У ліс залітаю,

Оксана Логоша
2020.01.18 18:16
Штормило море.
Навісні вітри
вітрила рвали,рвали чайкам крила,
Кололи скелі на самотні брили.
І був у захваті від отакої гри
Нащадок Тора.
Штормило море.
Мітини рубці-

Тетяна Роса
2020.01.18 16:11
Вітаю вас, Лікарю… О, який ви сьогодні зосереджений… Наче я гордіїв вузол і вам треба вирішити, розплутувати чи розрубати… Лікарю, а ви знаєте, що ви – павук? Па-а-ву-у-у-к… Павучок…. Павучище! Ні-ні, не ображайтесь, бо я теж павук… а-а-а… ні-і-і, я павуч

Козак Дума
2020.01.18 15:46
Мана зелена завела в оману
усіх, сама відправившись в Оман...
Прем’єр же повідомив щодо стану, –
У преЗЕдента в голові туман!

Ігор Деркач
2020.01.18 14:01
Що є, то є... і любі вороги,
і фурії із манією зграї –
винищувати зайве до ноги
у лицедійній халабуді скраю.

І їм найбільше додає снаги,
коли спочатку ніби помічають
та іноді до серця притуляють,

Микола Соболь
2020.01.18 06:10
Війною засмальцьована душа,
Чи відчуваєш насолоду миру?
Написано: "не сотвори кумира"...
Вона ж у пекло бою вируша.

Бо їй болить зруйнований Донбас,
Тортури побратимів у полоні
І сльози матерів гірко-солоні

Уляна Світанко
2020.01.17 21:44
Пробачити здатен лиш той, хто страждав,
Нікому про це не зізнавшись,
Миритися вкотре не бачу підстав,
Я думаю так, хтось інакше.

Уміння прощати - справжнісінький труд:
Забути слова та образи,
А нерви киплять, накопичую бруд

Мессір Лукас
2020.01.17 20:51
Зелена муха – муха гнойова
Між вікон сонно крильцями тріпоче.
Вона жива, о так, іще жива!
На неї хижий кіт націлив очі.

На ложці цукор повагом горить,
Стікає карамеллю до полину,
Я випив три, а може, тридцять три,

Сергій Губерначук
2020.01.17 18:55
Людино, Пасхо Золота!
Яйце, невиїдене Змієм!
Твій Бог забрів у болота,
що живляться з Твоїх помиїв!

Твій Бог з драглистого багна
простягує останні руки,
а Ти на крилах з полотна

Володимир Бойко
2020.01.17 16:42
Але ж – було!
Окрилено і дзвінко
Мелодія виповнювала день.
Була на світі щонайкраща жінка
І світ здавався сповненим пісень.

Але ж – нема
І сліду тих мелодій,

Тетяна Левицька
2020.01.17 14:19
Збирають думи кучугури
свинцевих хмар холодну тугу.
Судомить серце, струм зажури
у венах збільшує напругу.

І черв'ячок свердлить віднині,
горіх волоський мозку - думка.
А після мрії голубині

Вікторія Лимарівна
2020.01.17 14:09
Сяюча зірка у Небі єдина.
Диво з далеких космічних світів.
Саме сьогодні зійшла в надвечір’ї.
Відгук, сполука колишніх життів.

Тих, хто не встиг на землі догоріти!
Хто передчасно в миттєвості зник.
Як відчайдушно хотілося жити!

Козак Дума
2020.01.17 14:00
Я – Україна. Я уже вмираю!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Де ті, у кого хата скраю,
хто першим ворога стрічає?
Тону і захлинаюсь у багні…

Я Україна-мати. Мої діти,
куди ви із домівки подались?

Ярослав Чорногуз
2020.01.17 11:45
Не забирай у мене любу –
Все, доле, у руках твоїх.
Не напились мої ще губи
Її цілунків чарівних.

Не забирай кохану, доле,
Благаю, ні, не забирай.
Життя моє не сповнюй болем…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тарас Ріль
2020.01.18

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Новікова Сидоренко (2010) / Проза

 Люблю її світлини...
Вперше Вона з’явилась у приміщенні Його фотомайстерні на заході сонця - за десять хвилин до кінця робочого дня. Шалено хекала від бігу, тупцяла змерзлими ногами в ботфортах вище коліна і щохвилини пришвидшувала майстра аби Він роздруковував Її спільні фото з подругою, у якої того дня був день народження.

Ще зовсім юна – тільки-но в місцевому медичному першу сесію здала. Але вже полонила душі оточуючих неймовірною енергією від кінчиків фарбованих у м'ятний нігтів до блиску такого ж кольору очей. Вона ввійшла в майстерню так сонячно, що Він аж запосміхався, а особливо ж після того, як цю гіпотезу підтвердив промінь, який ліг на Її плечі, прорвавшись в приміщення через шибку єдиного вікна під самою стелею. Від них обох в приміщенні тоді розливалося тепло, проте фотомайстер зрозумів це тільки коли клієнтка пішла, перевернувши з ніг на голову Його думки. У душі тоді стало одночасно темно і холодно, наче у гігантському мегаполісі раптом вимкнули струм.

Не очікувано для них обох, Вона стала частою замовницею Його друкарських послуг. Одного разу, без попередніх запитань, недбало кинула в одну з їх коротких зустрічей: «Це перша майстерня, де відвідувачу так щиро посміхаються». Після тих слів, Він сподівався глибоко в душі, що так завуальовано дівчина натякнула на своє прихильне відношення саме до Нього.

Завдяки частому друку Її фотографій, Він знав чимало фактів з життя дівчини. Вони жили в одному містечку і Йому без зайвих зусиль вдавалося впізнати більшість місць, де були зроблені світлини. Проте одне незмінно залишалося невідомістю – ім’я. Звісно, юнак міг легко вивідати його при бажанні і не нашкодити тим їхнім відносинам, але це Йому не було потрібне. Ця відвідувачка була настільки різною кожної нової зустрічі, що давати Їй якесь конкретне ймення здавалося безглуздям. Саме тому, фотомайстер придумав собі своєрідну забавку: поки принтер слухняно друкував необхідну партію фотографій, юнак, ніби між іншим, розглядав дівчину, відмічаючи дрібні деталі Її перемінної зовнішності . Сьогодні Вона у всьому синьому, як море – Марина, завтра світиться кожною клітинкою – Світлана, після ж домашня і, ніби, рідна, як Наталія, а ще згодом прийшла з дивовижними дрібними кучерями – Юля. Те саме відслідковувалось і на принесених Нею - спочатку електронних, а після Його обробки та друку – паперових світлинах.

В одне з відвідувань не стримався та спитав: «Чому Ви так багато фотографуєтесь?» (від 30 до 50 екземплярів зазвичай виповзало з принтера), на що Вона трохи жартома відповіла: «Життя і пам'ять немислимо короткі. Хочу кожну мить зафіксувати і заклеїти ними всі стіни своєї кімнати». Тоді присвоїв Їй ім’я Анастасія – та, що воскрешає.

Незчулися, як минуло 2 роки від того першого, подібного урагану, відвідування. Яким було життя «клієнтки» фотомайстер відслідковував так само за принесеним Нею на друк світлинами: перша фарба на волоссі, перша легка печаль у очах, перший чоловік, якому відкрила серце…

Він усе друкував Її фото і присвоював Їй нові імена, аж поки одного дня Вона не прийшла в майстерню незвично замислена й стримана. «Софія» - іменував Її подумки.

- Сьогодні друкуємо останні фото. – оголосила Йому і зрадила ще одній постійній звичці - залишилася стояти, замість того аби сісти у крісло навпроти нього, де завжди була у фокусі зору, та ще й на додачу повернулася спиною , вдаючи, що розглядає приклади форматів друку, якими не цікавилась усі ці 2 роки.
- Невже на кімнатних стінах закінчилось місце? – спробував пожартувати і , тим самим, привернути до себе увагу, – та ж стеля ще є.
- Роздруковуйте. – тільки й мовила та не змінила пози.

І Він швидко зрозумів, що з Нею сталося після того, як Її флешка злилася з Його комп'ютером в єдине ціле і завченими рухами мишки відкрив папку , позначену найсвіжішою датою – на екран виплили весільні світлини, на яких відвідувачка була нареченою…
Коли дівчина вкладала Йому плату за послуги в долоню, то не дивилася в обличчя, а тільки біля виходу із майстерні не очікувано обернулася і зміряла фотомайстра довгим сумним поглядом. Більше доля їх не зводила.

Проте юнак добре пам'ятав цю свою відвідувачку і з легкістю впізнав би, де б не зустрів, бо в одній із шухляд Його робочого стола лежав товстенький фотоальбом з історією найсвітлішої пори Її життя - юності.

жовтень 2016 - листопад 2017





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-11-23 20:36:05
Переглядів сторінки твору 430
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.508 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2019.02.09 01:12
Автор у цю хвилину відсутній