ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2018.04.22 11:31
Фото - на згадку - обрамлене мохом.
Хто не повірить - покажемо Вчора.
Я превесела (і сумочка бохо),
знаджена... і заспокоєна морем.

Ти відхилився, бо знав що навіки
в дощ розлучаємось. Ліпше - дівулі.
Я відтіняла сріблясто повіки,

Олександр Сушко
2018.04.22 08:57
Я старий чувак. Не хтивий жук.
Забуваю про персистих мавок..
А дівчата поруч "шу-шу-шу" -
Вуха настовбурчив на русалок.

Думав, щось про кухню, м"ясо, плов,
В кожної в руці із пивом гальба.
Помилився: шепчуть про любов,

Микола Дудар
2018.04.21 19:41
Знову звучатиме Моцарт
На перехресті думок
Погляд зупиниться: - Що це?…
Перший - найважчий крок

Ти, відповідно, вже поруч
Обрій привабливих губ…
Корчить дочасно свій обруч

Ігор Деркач
2018.04.21 13:37
Що проминає, того вже немає.
Отак і нас не буде, як мине
останній день утраченого раю,
де ще буяє житіє земне..

Іду по лісу, чи гуляю полем,
або на сонці грію тілеса –
я наодинці із душевним болем,

Олександр Сушко
2018.04.21 12:17
Од праці горб. Втомився, аж змалів.
Ручиці прикипіли до лопати.
Буколіки потрібні цій землі,
Комусь природу варто описати.

Поклони б'ють земельці селюки,
Іде ратай з відром вівса за плугом.
Утніть, брати, величне, на віки -

Світлана Майя Залізняк
2018.04.21 11:54
А Цицерон оспівує цицьки,
між без'язиких розсипає перли.
Його поез не сплутаєш ні з ким,
читайте від Опішні до Говерли.

Встигає в дощ садити картоплі,
ловити щук, білити вишню, сливку,
ховає пера гусячі в дуплі,

Сонце Місяць
2018.04.21 06:37
бездонна лазур берлінська
& вирій вкрай запустів
& крізь квітневості
шугають птахів дітиська

маршує цісарське військо
з-за блиску його мов стій
міські конспірологи зблизька

Серго Сокольник
2018.04.21 03:03
Спорожніла карафа бажань,
Що її Усевишній відміряв,
І з"явилось питання питань
Міри шалу відпитої щиро,
Ким постали на грані зими
Ми, оголені, мов перед Богом?..
Ти вказівкою серця прийми
У майбутнє на мапі дорогу,

Ярослав Чорногуз
2018.04.21 00:31
Цвітуть сади і серце завмирає
Від солоду і хмелю, і жаги.
У цьому передпокої розмаю
Замріяно всміхаються Боги.

Рожева ласка розлилась високо.
У щебеті пташинім ожива,
Відсвічує на сонці, пестить око

Іван Потьомкін
2018.04.20 21:22
Не знаю, как других выходцев из бывшего Союза, но меня по старой советской привычке и в Израиле где-то около одиннадцати утра так и тянет к производственной гимнастике. Рабочий день начинается в семь и к этому времени в самом деле хочется подразмять

Вікторія Лимарівна
2018.04.20 16:30
Слова… Вони вміло розбуджують вмить.
Відкриють цікавий навколишній світ.
Далекий, привабливий, загадковий.
Відчуємо потяг не випадковий:
В пізнанні збагатимо внутрішній світ,
Стосунки взаємні , та й розум не спить.

Слова… Вони стислі бувають, гірк

Оксана Дністран
2018.04.20 09:38
Наворожи мені себе, як ти лиш вмієш,
Так всепроникно - до судин і так стихійно -
До букв і ком серцебиття, до філіграні,
У круговерті весняній, у довгожданій.

До дна ніколи лиш не дай себе пізнати,
Щоб не гірчив оп

Леся Геник
2018.04.20 09:29
О туго моя темноока...
О мученько сива моя...
Найважче з тобою до року,
а потім - ти вже, як cвоя.

А після - ти, наче родина.
І в будні не йдеш, і до свят,
уперто уже й безупинно

Олександр Сушко
2018.04.20 09:15
Усе життя мій брат куняв-дрімав.
А як не спав - чуже хапав у руки.
Тепер фінал, жалітися дарма -
У злиднях помиратимуть онуки.

До цього йшло. Все решта - балачки.
Уся країна лазить попідтинням.
На чужині кайлують діточки,

Сонце Місяць
2018.04.20 06:34
Насправді тебе поймає тільки все разом, без окремості. Пилюга на вулицях мабуть та, що був сніг. За пилюгою звичним гіпертекстом шедеври у миттєвості вавилонській, надалі безхмарній

Марґо Ґейко
2018.04.19 22:53
Здавна казали мислителі Сходу –
Двічі не зайдеш у ту ж саму воду.
Я уявляю собі це інакше –
Все, що було, залишається. Наче.

Бог розділив твердь і воду. Відтоді
Здійснює коло вода у природі.
Лине в людину і в світ із людини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29

Іолана Тимочко
2015.03.20

Ольга Значкова
2014.09.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Вовк (1973) / Рецензії

 Із сімейних публікацій: Устина-Златоуста Вовк "Затужила душа за Шекспіром... "ГАМЛЕТ"-прем'єра 2017

«Гамлет» Шекспіра у Львівському театрі
естрадних мініатюр «І люди, і ляльки»
(режисер-постановник Олексій Кравчук,
роль Гамлета - Надія Крат)

Затужила душа за шекспірівською драматургією… Не за наслідуванням, не інтерпретацією «за мотивами», а за оригінальним Шекспірівським текстом, за персонажами не гротесково поданими «у гострому соусі», як скажімо, це було кілька років тому в Театрі ім. Марії Заньковецької досить вдало проілюстровано творчою трупою театру на чолі з режисером Вадимом Сікорським (вистава «Гамлет у гострому соусі»); не за філософським посередництвом Кліма (феєрична «Дванадцята ніч» у львівському Театрі ім. Леся Курбаса – «п’єса Шекспіра, зіграна акторами далекої від Англії країни що і не знали ніколи слів Шекспіра»), а за ним – автором Вільямом Шекспіром, за його гострим трагічним світовідчуттям, за оголеною, «незручною», прикрою правдою «самотності» позитивного героя Принца Гамлета в чужому для нього, хоч і родинному, гнізді моральних покручів-маріонеток. О… тепер уже мова піде не тільки про шекспірівських героїв-людей, але й героїв-ляльок, у теперішньому конкретному випадку це не тільки доречно по задуму постави «Гамлета» Олексія Кравчука, але й необхідно, бо ж ідеться про специфіку Театру естрадних мініатюр «І люди, і ляльки», що звернула свій мистецький погляд зовсім не на дитячу тематику, а своїм вдалим прочитанням Шекспіра ввірвалася на «театральний Олімп» України (у контексті інших постав «Гамлета» на сценах Ужгорода та Івано-Франківська).
Це вистава-містика, вистава-медитація, вистава у виставі. Бо ж як іще назвати це видовище театрального дійства, спостерігати героїв драматургії Шекспіра, що не тільки промовляють чудовим барвистим текстом автора в перекладі Юрія Андруховича, а й вдягають личину своїх персонажів – маріонеток (великих ляльок) і одночасно їх міні-версію, наче «alter ego», квінтесенцію характеристик образу. Додайте ще цікаву сценографію (художники-постановники: Оксана Россол, Олександр Сергієнко) - деякі містичні спецефекти у вигляді одвічної темряви і диму (світло: Алла Новікова), лахміття, обрису дверей (в інший вимір задзеркалля), старих валіз, імітованих органних труб; музику – то класично-драматичну, в силі ретро, то у стилі модерн, - і серед усього цього бедлему – кілька акторів, що виконують по кілька ролей, кожна з яких виконується іншою інтонаційною палітрою, іншою «поведінкою» гри, іншою пластикою ляльковедення. Це - захоплююче, це - ТЕАТР у всій повноті емоцій та переживань і акторів, і глядачів… Не даремно в передпрем’єрному інтерв’ю один з акторів, виконавець 5 ролей (Лаерт, Гільденстерн, Розенкранц, Актор, Гробар) – Василь Сидорко, скаже:
«… ми назвали це так - історія світового ляльковедення, це те, як нами маніпулюють, як ми маніпулюємо і як ми намагаємося позбутися цих маніпуляцій».
Роль Гамлета виконує Надія Крат – її манера спілкування з залом дуже органічна, не «показова», ненав’язлива. Її тембр голосу з легким відголоссям хрипу не акторська імітація «чоловічого» «я», а природня інтонація втоми «від життя» на межі з надривом, інтонація розчарування і гіркоти, зосереджена на глибині шекспірівської драматичної мови, інтонація плину думок героя, що в пошуках істини у поглядах на оточуючий його «брудний» та «понівечений» світ людей, вдягає на себе машкару душевного божевілля. Так легше…Так простіше жити у злочинному колі родичів-ворогів, говорити «езопові» монологи, передбачати зміїні приступи ненависті вітчима-Короля Клавдія (Едем Ібадулаєв) і його страху за долю данського престолу, та відступництва і зради Королеви-матері Гертруди (Людмила Зборовська). Так можна захистити себе і покарати винних у смерті короля Гамлета Старшого-батька. Коли мова йде саме про акторську «машкару» як образ Шекспірівської драми - в руках персонажів акторів опиняються ляльки-маріонетки, а в найбільш закцетованих сюжетних колізіях - їх міні-копії. Про Надію-Гамлета режисер Олексій Кравчук додасть: «Надія Крат не грає чоловіка. Вона дуже точно тримає думку, і ця думка породжує образ Гамлета. У нас Гамлет - і актриса, і велика лялька, і мала лялька. А що ж до, власне, виконання ролі жінкою, то в історії театру це не перший такий випадок - роль Гамлета чудово виконувала Сара Бернар і була моновистава Алли Демидової «Гамлет-урок», поставлена Т. Терзопулосом в афінському театрі «Аттіс»…». Як на мене, Надія Крат у своєму сценічному втіленні образу Гамлета поєднує в собі і жіночу вразливість та чуйність, і чоловічу відвагу, відвертість та пристрасть до боротьби зі злом. Під таким кутом зору вона повністю розчиняється в характеристичних рисах Шекспірівського героя і тут же зникає першопочаткова несподіванка її «чоловічого» перевтілення.
В переліку акторських робіт окремої мови заслуговує Василь Сидорко, що виконує у виставі найбільшу кількість ролей. Його лялькові версії персонажів Гільденстерна і Розенкранца - вбрані на обидві руки - промовляють один супроти другого різними інтонаційними штрихами, навіть Розенкранц не вимовляє певні літери, що робить його пізнаваним серед багатоголосся хору дійових осіб драми. Чудові у виконанні Василя Сидорка та Людмили Зборовської ляльки-Грабарі. Василь Сидорко у подобі «людини-персонажа» виходить до Гамлета на двобій в образі Лаерта. Сцена двобою особливо рельєфно виписана режисером – тут у вирі музики, вирує і сув’язь почуттів, у якій і колишня приязнь побратимства між Гамлетом і Лаертом, що переросла в гнів і прагнення помсти: у Лаерта, через смерті батька Полонія (інтонаційно цікавий персонаж Володимира Мельнікова) і сестри Офелії (Людмила Зборовська). В Гамлета це передчуття трагічного кінця. Його єдиний друг – Гораціо – намагається переконати не піддаватися на лукавий підступ Короля Клавдія, який задумав убивство Гамлета руками Лаерта, проте Гамлет розуміє невідворотність двобою і приймає виклик. Б’ються Гамлет і Лаерт не шпагами, а міні-ляльками Короля Клавдія (Лаерт) і Королеви Гертруди (Гамлет). Себто самим «серцевинням» отрути, підлості, підступності, зла. Обидві ляльки – засіб ядучої смертельної рани, вона торкнеться навзаєм і Гамлета, і Лаерта. Фінал зрозумілий і передбачуваний!
Серед порожнечі сцени після Двобою зависає серед задимленої пітьми і розкиданих реквізитів у віконному обрамленні містичних дверей постать Гораціо (Володимир Мельников), який мовчки на відстані спостерігав фінал драми і тепер став його єдиним правдивим свідком, носієм його правди, його уроку. Це сильно! В цій кінцівці вистави є щось від Сартра «За зачиненими дверима», де персонажі, що діють в замкнутому просторі мучать одне одного до безконечності…
Вистава «Гамлет» Вільяма Шекспіра у Львівському Театрі естрадних мініатюр «І люди, і ляльки» - це екзамен на фахову зрілість. Вона в репертуарі театру не випадкова, йдеться про події сьогодення, які наштовхують театральне середовище на прочитання відповідного драматургічного матеріалу. «Якщо звернутись до історії суспільства, то «Гамлет» як матеріал приходить у різні театри за часів змін, коли на порядок денний гостро виходить питання людини і соціуму, людини й держави, маніпуляції та вибору, - вважає Олексій Кравчук. - Зокрема, «Гамлета» вперше поставили на сцені Львівського оперного 1943 року з участю Йосипа Гірняка та Володимира Блавацького. А для нас день нинішній - теж день усвідомлення хаосу, в якому ми зараз живемо... Людина, яка потрапляє під вплив власних пристрастей, і це можуть бути гроші, слава, влада, егоцентризм, секс.., перетворюється на ляльку, тобто нею щось веде». До слова, дехто з глядачів вважав ляльки-маріонетки, що діють у виставі неестетичними, але ж у тому суть, бо кожна з тих ляльок – носій якоїсь вади чи низки вад, морального пороку суспільства.
«Гамлет» театру «І люди, і ляльки» приречений на успіх і на довге сценічне життя. А в контектсті театральних осередків Львова, цей маленький непретензійний театр (маю на увазі приміщення і кількість глядацьких місць) завдяки новітнім формам репертуарної політики стає останнім часом одним з найцікавіших театральних колективів нашого міста.


Львів, жовтень 2017р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-12-04 12:36:55
Переглядів сторінки твору 301
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.935 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.893 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми АВТОРИ
Автор востаннє на сайті 2018.04.18 12:25
Автор у цю хвилину відсутній