ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Галина Гулієва
2018.04.25 18:00
Потяга меч розколе ябко пусте перону,
заки стовчем до крові чола і постоли.
Зійде - мов Бог із фрески - тихий, густобородий.
Килим черлений з ружі хто б йому постелив?

Все у хрестах та маках наші тіла парадні.
Стоншим себе до ниті - в полі, під мар

Олена Багрянцева
2018.04.25 17:11
А їм би ніколи не думати про війну.
Тримати в руках не снаряди, а квіти з поля.
Дивитися, як прокидається світ навколо.
Відчути усім єством гомінку весну.

А їм би не чути атак, не лічити втрат.
Збирати каміння час вже настане скоро.
Пора докладати

Адель Станіславська
2018.04.25 12:19
Гармонія душ і тіл -
Мозаїка світлотіні.
Півпоступ, півкрик... То в мні
Шаліє вулкан чуттів...

Півподиху до півсну,
Півмарева, півпокути...
О як же тепер забути

Ночі Вітер
2018.04.25 11:22
І все майне зухвалим промінцем:
обличчя, щем і вишень пелюстки,
що на вустах сполоханих твоїх
розквітли для цілунків і омани.

Та, кажуть, є продовження життя, -
не в згубі, зморшках, захололих меблях.
В якомусь неозорому де знов

Олександр Сушко
2018.04.25 04:09
Рятуйте!

Про що повинні думати мужі?
Хмарки у небі, вірші в позолоті?
А, може, про дітей? Чи біляші,
Які у пузо пхаєм на роботі?

А ще про тещу добру і жону,

Володимир Бойко
2018.04.25 02:01
Уже давно я отступил
С твоей дорожки прихотливой.
Хотел забыть, но не забыл
Коварный взгляд очей игривых.

Давно стихов я не писал,
Себя не мучил рифмой строгой,
Но сон спокойнее не стал,

Вікторія Лимарівна
2018.04.25 00:41
Нас приглашает мелодия к вальсу.
Взгляд твой горит озорной.
Чтоб отказать, не даешь ты мне шанса.
Вихрь увлекает шальной.

Глянец паркета струится сияньем.
Крепки объятья твои.
Снова душа замирает с волненьем.

Сонце Місяць
2018.04.24 21:31
закохані розстаються із
закоханими в них
стрічаються інші закохані
нових витівок задля
сезон бере по~ справжньому
& похідний шампань
хай для когось це пиво суціль
старі гойдалки при дворі

Світлана Майя Залізняк
2018.04.24 21:18
а дні текучі - хвильне молоко,
їх не догледиш. Бігли - пінна цівка...
Збирай печаль долонею, совком,
шукай те місто, де гукали: "Дівко!".

Залатуй шлейфи, термоси купуй.
Пливуть до ніг розгепані корита.
Шелесне осінь: "Пані... сабантуй...".

Андрій Грановський
2018.04.24 20:11
Подражаніє

А чому я не пташка з розлогим крилом,
Що літала торік під вікном?
Я б у небі тоді нескінченно літав
Та завжди б цей момент цінував.

Полетів я б на південь, у теплі краї,

Іван Потьомкін
2018.04.24 19:41
Протягом усього життя не вдалось йому стояти під ганебним стовпом громадської думки.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Боги лишають по собі гідність і вірних.
Рак червоніє по смерті. Яка ж гідна прикладу делікатність у жертви.

Ольга Паучек
2018.04.24 17:28
Цвіте кульбабка у траві,
Комашку гріє...
Нарешті свято настає
Тепла й надії,

Пора цвітіння, доброти,
Кохання, щастя,
Любові, спільної мети,

Сергій Гупало
2018.04.24 16:40
Автобус опівдні казиться,
Жаркий, як пательня дурника.
А мила у мене – ласиця,
Поранена знову суржиком.

Не лірика це, не баєчка:
Все вічне і все осонцене,
Усюди – Дажбога зайчики

Лесь Українець
2018.04.24 13:54
Доле безпритульницька,
Щербатая доле...
Куди не притулишся -
Ніде ти не вдома.

На одному місці краще,
На іншому гірше;
Жити таким чином важче,

Олександр Сушко
2018.04.24 13:36
Не у висях чи в пеклі кати наші й судді,
І в раю не очікуймо благ.
Треба вчитися радість приносити людям,
Дарувати краплини тепла.

А доокола згаслі, самотні, недужі,
У свитинах поношених міль.
Щире слово дощами хай падає в душі,

Ночі Вітер
2018.04.24 08:21
Под глазами бессонные ночи,
На губах ледяная тоска,
И в смятенье неясных пророчеств
Замирает невольно рука.

Бьет в окно истомившийся ветер.
Скрипнет лестницы дьявольский круг.
Кто–то нижет твой разум на вертел
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Володимир Дубровський
2018.03.23

Тамара Швець
2018.03.05

Человек Песок
2018.02.20

Інеса Завялова
2018.02.17

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Ніна Калина
2017.12.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Різдвяна пісня
…Школа стоїть у середмісті Києва, впритул до перетину трьох доріг, одного майдану та двох ліній метро. Проте її будівля так майстерно прихована у дворах, що лише знавець, глянувши зі шкільного ганку крізь арку найближчого будинку, впевнено визначить, що там за вулиця.

Нині робочий день, і до його кінця все ще далеко, але до школи збираються батьки. Підстава вагома: початкові класи представлятимуть виставу «Різдвяна пісня». На дворі ж – похмуро, тепло, снігу давно немає, і обличчя перехожих геть несвяткові. Ну, нічого, анічогісінько в цілому місті не нагадує про Різдво!

Батьки піднімаються до просторої актової зали на другому поверсі. На вулиці серед білого дня присмерк, а в залі – пітьма. В кожній з багатьох люстр під плямистою стелею жевріє по одній немічній лампочці, це тьмяне світло лишень загущує темряву. Батьки влаштовуються в червоних дерматинових крісельцях, зчеплених в обойми по чотири.

Раптом двері розчахуються навстіж! – і до зали влітають навскач хлопчики та дівчатка в білих одежах, з крилами та німбами, певно, це янголи та інше небесне воїнство. Янголи з диким вереском гасають залою та зчиняють бійки одне з одним.

Слідом до зали поважно крокує завуч. Вона робить лише один короткий жест рукою, і батьки вмить звільняють перші ряди червоних кріселець. Завуч схвально киває, хапає одразу двох янголів, які пролітають повз неї, куйовдить чубаті голівки та впорядковує їхні німби та крильця. Одночасно завуч напучує глядачів:

- Наші актори дуже хвилюються. Не лякайте їх аплодисментами! Залою не ходити, телефонами не розмовляти! – Батьки поспіхом вимикають телефони та ховають їх у найглибші кишені. – Чекайте, за хвилину починаємо. – Завуч виходить, а юні актори зникають за лаштунками.

В тій частині зали, де скупчилися батьки, западає тиша, сповнена шарудіннями, шепотами та зойками підборів по підлозі. Одну з обойм червоних кріселець посідає худорлявий другокласник; хлопець ніяк не може всістися, він крутиться без упину та видає різноманітні звуки. Вони супроводжуватимуть виставу аж до фіналу.

Шкільним подвір’ям вештається поривчастий вітер; видно, як він трясе та розгойдує галуззя то одного дерева, то іншого. Потім вітер підлітає до школи, й тоді починають здригатися та постукувати шибки високих, аж під стелю вікон. Потім в одному з них виринає та опадає, ніби полум’я повільного багаття, жовте-блакитний прапор, який висить над входом до школи, просто під вікнами зали.

На сцені вже з’явилися декорації: пухнаста штучна ялинка, прикрашена клоччям вати, та якась споруда, дуже схожа на паризьку тріумфальну арку; її прикрашають фігурки верблюдів. Ось на сцену виходять актори. Від жвавості та дикості янголів не лишилося й сліду – на сцені вони сумирні, зосереджені, навіть сумні. Тільки один янгол посміхається аж до вух – і так він по-справжньому світло й радісно посміхається, що всім і одразу зрозуміло: так, це – Різдво, Христос народжується, слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління! В темряві зали розвиднюється.

Починається дійство. Зосередженість янголів і пастухів зростає та іноді сягає ступені похмурості. Пастухи сидять коло багаття, обійнявши пінопластових овець. Янгол – саме той, радісний – виникає поруч із ними і дзвінко вітає їх словами:
- Добрий вечір добрим людям, хай вам щастя завжди буде!

Пастухи не в лад і похмуро відповідають йому російською. Янгол із тією ж широкою та світлою посмішкою також переходить на російську. Чи це вигадав режисер, чи само собою сталося, але так з’ясувалося, що Божі вісники розмовляють українською.

Волхви незрівнянні. Вони з’являються на сцені, з неабиякою гідністю підносять руки, промовляють короткі урочисті слова («…чтобы преклонить колена сердец наших перед Господом нашим…») та зникають, такі ж таємничі, якими, мабуть, були й волхви справжні.

Нарешті, на сцену виходить другий персонаж, не менш радісний, ніж Різдвяний янгол. Це розбійник; він весело відбирає в одного з похмурих пастухів дари, приготовані для новонародженого Ісуса, з’їдає їх та миттю й надзвичайно радісно кається в скоєному. Розбійник, підморгнувши веселому янголу, вчвал прямує вклонитися Христу. І грабунок, і поїдання дарів (шматок сиру та окрайчик хліба), і наступне каяття, та й усе загалом виходять в нього так радісно та завзято, що глядачі відчувають до розбійника симпатію ще задовго до його розкаяння.

«Пісня» відлунала та добігає кінця. Всі актори вишикувалися на сцені, співають і дзвонять у рибальські дзвоники. Фінальний акорд дає худорлявий другокласник із зали: він гепається долі разом із своєю обоймою з чотирьох кріселець. Увагу акторів вмить перенесено на цю непересічну подію, проте ненадовго: завуч і священик виносять подарунки для артистів, які негайно оточують дорослих і тягнуть до них тремтячі долоньки.

До мене підбігає один з волхвів, обнімає, лізе на коліна та віддає щойно здобуту від священика шоколадку:
- Тату, я такої не їм, з’їж ти. А ось таку їм! – і запихає її до рота одразу цілу. Поруч виникає саме той радісний янгол, я показую йому великого пальця:
- Молодець, чудово зіграв!

Волхв, чиї губи та руки вимащені шоколадом, з гордістю та дуже поважно повідомляє:
- Це мій кращий друг! – Янгол у відповідь на цю заяву ствердно киває, вже без посмішки та надзвичайно серйозно. Сказати він нічого не може: його рот також набитий шоколадом.

Та ж ось із ласощами покінчили, і ми спускаємося до холу на першому поверсі. Янгол і волхв швиденько перетворюються на звичайних першачків, обтяжених величезними наплічниками. Вони прощаються, я забираю волхвів наплічник, і ми рушаємо додому.

Надворі – ті ж самі похмурі обличчя. Все навкруги сіре, панує недоречне тепло, снігу ніде ані крихти; все надворі по-старому, та все одно якось інакше. Ми йдемо повільно, волхв тараторить без упину, повідомляє шкільні новини; я слухаю, киваю й тихенько подумки наспівую:
- Добрий вечір… добрим людям… добрий вечір… добрим людям…

2014; редакція та переклад українською 2018

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-01-06 16:17:07
Переглядів сторінки твору 47
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.287 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.924 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2018.04.22 08:11
Автор у цю хвилину відсутній