ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Василь Кузів
2026.06.11

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Булат (1980) / Поеми

 Любов і Кохання
Любов, прекрасна та відкрита,
На світі білому жила.
З ниток добра та світла звита,
У щасті ніжилась, пливла.

Любили люди й віддавали,
Її що мали і берегли.
Гордились нею, шанували,
Натішитись все не могли.

Жила вона, горя не знала,
Не знала суму і самоти.
Сама любила і плекала
У інших дії доброти.

Ніхто не зна скільки їй років,
Чи молода, а чи стара.
Її ходу і легкість кроків,
Чека дорослий й дітвора.

Вона блукала поміж світів,
Прийшла й умитись до Дністра.
Аж тут на березі, між квітів,
Зустріла його, й мов іскра.

Як грім у день в ясному небі!
Як ніби досі й не жила.
Зшарілась, разом з тим в потребі,
Біленьке личко сонцем умила.

І краєм ока вона бачить,
Що парубок та й не стоїть,
Іде до неї честь відзначить,
Рушник подати, скарб століть.

Втерлася. Треба почекати,
Зітхнула й дух перевела.
- Дякую я, і як вас звати?
Очі до нього підвела.

- Кохання звуть. Тебе чекаю.
Тебе я тут один, здавна.
Серцем своїм я відчуваю,
Що зустріч ця є основна.

Прийдеш сюди до мого краю,
І зрозумієш, що сама
Чекала мить оцю, як в раю,
Емоцій світ в тобі гамма.

Можна любити й прожити,
Життя своє віддаючи,
Але душа все буде нити,
Шукати щось незнаючи.

Я знаю те, чого не знають.
Кохаю я і я люблю.
У серці моїм пісні грають,
Вказали гавань кораблю.

Ти почуття, а я частина.
Ти навкруги - мене знайти.
Осколок серця, половина,
Знайшовши в світі берегти.

Сказав багато і притих.
Емоцій безліч. Що ж вона?
Навзаєм має частку з них?
Чи може чаша їй сповна?

Сказала тут Любов. - Кохання,
Правий, цього я зовсім не знала.
Років моїх ти є світання.
Упала з серця мого кабала.

Відчула те, що ти шепочеш
У серці моїм вже давно.
Але лиш тут, і сам це бачиш,
Прийшло до нас і мрій вино.

- Навзаєм значить. Слава Богу!
Таки є правда, і мораль -
Шукай у світі ти дорогу,
Не бійся йти в далеку даль.

Живуть з тих пір вони на Україні,
В країні Бугу і Дніпра,
Співають пісні соловїні,
У праці втоми зовсім не цура.

Дітей народжують і внуків,
Любов Коханнями їх звуть.
В сім'ї емоцій, барв і звуків
Найкращий світ тобі несуть.

Січень 2017




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-09 22:27:10
Переглядів сторінки твору 1119
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ВІРШІ ДЛЯ ДІТЕЙ
Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Поезія Романтизму і Сентименталізму
Композиції для театральної сцени
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2025.11.27 09:49
Автор у цю хвилину відсутній