Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.08
14:33
За небокраєм першим і наступним,
і скільки би їх не нарахував,
не знайдеться людей, яких шукаєш,
бо там лише – ілюзія нова.
Для неї виглядаєш ти так само,
Водночас – і немовби й на землі,
але на голові, а ти не далай-лама,
і скільки би їх не нарахував,
не знайдеться людей, яких шукаєш,
бо там лише – ілюзія нова.
Для неї виглядаєш ти так само,
Водночас – і немовби й на землі,
але на голові, а ти не далай-лама,
2026.05.08
13:30
За цю реальність і гроша не дам я!
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
2026.05.08
13:02
Сильний вітер історії дише
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
2026.05.08
11:35
Сьогодні день пам’яті мами, омитий дощами.
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
2026.05.08
11:29
Що таке війна?
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
2026.05.08
10:15
Знай!- за восьмим не завжди приходить сьоме,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
2026.05.08
09:57
сьогодні був хороший день
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
2026.05.08
08:37
Я б тебе в юрбі пізнала
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
2026.05.07
19:50
Коли війна ця, врешті, закінчиться,
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
2026.05.07
19:40
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
2026.05.07
18:11
Сліди, сліди... О , скільки їх стежками!
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
2026.05.07
13:44
Летять роями —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
2026.05.07
13:41
По вулиці моїй який вже рік
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
2026.05.07
13:16
собак простих із передмістя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
2026.05.07
12:27
Де я здобуду свій нічліг,
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
2026.05.07
11:57
О, здалося, це кошмарний сон
Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Булат (1980) /
Поеми
Любов і Кохання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Любов і Кохання
Любов, прекрасна та відкрита,
На світі білому жила.
З ниток добра та світла звита,
У щасті ніжилась, пливла.
Любили люди й віддавали,
Її що мали і берегли.
Гордились нею, шанували,
Натішитись все не могли.
Жила вона, горя не знала,
Не знала суму і самоти.
Сама любила і плекала
У інших дії доброти.
Ніхто не зна скільки їй років,
Чи молода, а чи стара.
Її ходу і легкість кроків,
Чека дорослий й дітвора.
Вона блукала поміж світів,
Прийшла й умитись до Дністра.
Аж тут на березі, між квітів,
Зустріла його, й мов іскра.
Як грім у день в ясному небі!
Як ніби досі й не жила.
Зшарілась, разом з тим в потребі,
Біленьке личко сонцем умила.
І краєм ока вона бачить,
Що парубок та й не стоїть,
Іде до неї честь відзначить,
Рушник подати, скарб століть.
Втерлася. Треба почекати,
Зітхнула й дух перевела.
- Дякую я, і як вас звати?
Очі до нього підвела.
- Кохання звуть. Тебе чекаю.
Тебе я тут один, здавна.
Серцем своїм я відчуваю,
Що зустріч ця є основна.
Прийдеш сюди до мого краю,
І зрозумієш, що сама
Чекала мить оцю, як в раю,
Емоцій світ в тобі гамма.
Можна любити й прожити,
Життя своє віддаючи,
Але душа все буде нити,
Шукати щось незнаючи.
Я знаю те, чого не знають.
Кохаю я і я люблю.
У серці моїм пісні грають,
Вказали гавань кораблю.
Ти почуття, а я частина.
Ти навкруги - мене знайти.
Осколок серця, половина,
Знайшовши в світі берегти.
Сказав багато і притих.
Емоцій безліч. Що ж вона?
Навзаєм має частку з них?
Чи може чаша їй сповна?
Сказала тут Любов. - Кохання,
Правий, цього я зовсім не знала.
Років моїх ти є світання.
Упала з серця мого кабала.
Відчула те, що ти шепочеш
У серці моїм вже давно.
Але лиш тут, і сам це бачиш,
Прийшло до нас і мрій вино.
- Навзаєм значить. Слава Богу!
Таки є правда, і мораль -
Шукай у світі ти дорогу,
Не бійся йти в далеку даль.
Живуть з тих пір вони на Україні,
В країні Бугу і Дніпра,
Співають пісні соловїні,
У праці втоми зовсім не цура.
Дітей народжують і внуків,
Любов Коханнями їх звуть.
В сім'ї емоцій, барв і звуків
Найкращий світ тобі несуть.
Січень 2017
На світі білому жила.
З ниток добра та світла звита,
У щасті ніжилась, пливла.
Любили люди й віддавали,
Її що мали і берегли.
Гордились нею, шанували,
Натішитись все не могли.
Жила вона, горя не знала,
Не знала суму і самоти.
Сама любила і плекала
У інших дії доброти.
Ніхто не зна скільки їй років,
Чи молода, а чи стара.
Її ходу і легкість кроків,
Чека дорослий й дітвора.
Вона блукала поміж світів,
Прийшла й умитись до Дністра.
Аж тут на березі, між квітів,
Зустріла його, й мов іскра.
Як грім у день в ясному небі!
Як ніби досі й не жила.
Зшарілась, разом з тим в потребі,
Біленьке личко сонцем умила.
І краєм ока вона бачить,
Що парубок та й не стоїть,
Іде до неї честь відзначить,
Рушник подати, скарб століть.
Втерлася. Треба почекати,
Зітхнула й дух перевела.
- Дякую я, і як вас звати?
Очі до нього підвела.
- Кохання звуть. Тебе чекаю.
Тебе я тут один, здавна.
Серцем своїм я відчуваю,
Що зустріч ця є основна.
Прийдеш сюди до мого краю,
І зрозумієш, що сама
Чекала мить оцю, як в раю,
Емоцій світ в тобі гамма.
Можна любити й прожити,
Життя своє віддаючи,
Але душа все буде нити,
Шукати щось незнаючи.
Я знаю те, чого не знають.
Кохаю я і я люблю.
У серці моїм пісні грають,
Вказали гавань кораблю.
Ти почуття, а я частина.
Ти навкруги - мене знайти.
Осколок серця, половина,
Знайшовши в світі берегти.
Сказав багато і притих.
Емоцій безліч. Що ж вона?
Навзаєм має частку з них?
Чи може чаша їй сповна?
Сказала тут Любов. - Кохання,
Правий, цього я зовсім не знала.
Років моїх ти є світання.
Упала з серця мого кабала.
Відчула те, що ти шепочеш
У серці моїм вже давно.
Але лиш тут, і сам це бачиш,
Прийшло до нас і мрій вино.
- Навзаєм значить. Слава Богу!
Таки є правда, і мораль -
Шукай у світі ти дорогу,
Не бійся йти в далеку даль.
Живуть з тих пір вони на Україні,
В країні Бугу і Дніпра,
Співають пісні соловїні,
У праці втоми зовсім не цура.
Дітей народжують і внуків,
Любов Коханнями їх звуть.
В сім'ї емоцій, барв і звуків
Найкращий світ тобі несуть.
Січень 2017
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
