ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.19
10:22
Дощові каплі дзвінко дріботять в весняні привідкриті двері.
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння з
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння з
2024.03.19
08:58
Домовлятися з ордою - святотацтво,
Все, що маєш, - стане згодом не твоє.
Хто не буде воювати - піде в рабство,
Хто сховався в нору - в ній згниє.
Бгати в пельку все, що бачиш - хиба!
Ліпше дай воякам! Поспіши!
Кухоль чаю та сухий окрайчик хл
Все, що маєш, - стане згодом не твоє.
Хто не буде воювати - піде в рабство,
Хто сховався в нору - в ній згниє.
Бгати в пельку все, що бачиш - хиба!
Ліпше дай воякам! Поспіши!
Кухоль чаю та сухий окрайчик хл
2024.03.19
08:40
На Істину табу немає:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
2024.03.19
08:27
– На покутті вмостився Дідух
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
2024.03.19
08:03
До нас ішов напівтверезий "брат",
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
2024.03.19
05:44
Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає іншу ціль…
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає іншу ціль…
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
2024.03.17
18:57
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2024.03.17
18:45
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
2023.05.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Літо
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Літо
Теща спала. Від богатирського хропіння дрижали шибки. Покрутившись ще трохи під боком у жінки я чмихнув і встав. Спати геть не хотілося. Чулося натужне харчання, схлипи. Час від часу жінка схропувала і на хвилинку все стихало. А за мить чулося свистіння з носа, спочатку тихеньке, а потім носоглотковий концерт набирав децибелів і будив сонних мух. Встромляти нічній артистці оригінального жанру соломинку в носа було якось несолідно, тому я вийшов на подвір’я.
Тепла глупа ніч дихала вологою та лісом. Зоряне небо підморгувало згори, немов казало : «Чого паришся? Хапай вудки і бігом на річку!».
І справді! Черв’яки ще звечора стояли в холодильнику в банці. Є макуха, одварений горох. Хутко повкидував причандалля в торбу, витягнув вудки, велосипеда і гайда на луг. На північному сході з’явилася ледь рожева заграва, отже скоро буде ранок.
Село знаходиться трішки вище заливних луків, тому за туманом їх не видно. Але з’їхавши донизу пасма туману опиняються над головою, пливуть чудернацькими полосами, заплітаються у бурунці, аби незабаром розчинитися під першими променями сонця.
Дійшовши до річки зупинився аби роздягнутися. Очерет, мишій, огірочник та кропива були вище людського зросту: три кроки і весь одяг буде мокрий. А прочикиряти півкілометра росяною травою голяком навіть корисно. Повернув ліворуч і пішов проти течії. Кілька особливо нахабних комарів попили трохи крівці, але то пусте. Придибавши до свого звичного місця спочатку пірнув у річку аби нагрітися. Від вранішньої роси з’явилися дрижаки і позаходили зашпори в п’ятки. Виліз на берег і хутко одягнувся.
Вудки закинуто. Донку на сома облаштував трохи далі. Бухнув попід берегом піввідра приманки і вкляк. Люблю цей стан невагомості, чую як б’ється власне серце.
Заквакала жаба, але зрозумівши, що зарано одразу вмовкла. Під ногами заворушилися полівки. Їхні носи нанюхали крихти макухи та гороху які я зронив під ноги і невдоволено пищали, боялися мене, ворушилися навколо. Я завмер, і за хвилину добрий десяток гризунів уже порядкував біля ніг. Не сумнівався: як тільки піду – всі крихти зникнуть в їхніх животах.
До вуха долинув сильний сплеск води, а за хвилину поруч з поплавками проплив бобер Вася. Як і завжди, він допливе до зарослів молодого верболозу і буде обгризати молоде гілля та листя. Повернеться десь за годину.
Після бобра обходить свою територію видра. Не люблю її. Як і вона мене. Часто бовтьохається поруч, гнівно шкабарчить, колошкає рибу. Такої нахаби ще пошукати. Тихо вилазить з води, обходить з тилу і сидить у траві, чигає доки я зловлю рибу та викину її на берег. Одного разу озирнувся і побачив що мій улов як мінімум переполовинено.
А ось почалися ігрища норок. На тому березі самець ганяє по чагарях самичку, ґвалт чути і в сусідньому селі. Небо посвітлішало, прокинулися чаплі та журавлі. Поруч знаходяться сім величезних ставків рибгоспу – їхнє постійне місце харчування. Над головою пропливають невеличкі ключі пернатих, кожен хоче якнайскоріше напхати воло і повернутися до гнізда з пташатами.
На тому березі із чагарів вигулькнула єнотовидна собака, піідійшла до берега, понюхала сліди норок і рушила за ними вниз за течією. Брильянтовими краплинами світла над водою шугнули зимородки. І одразу клюнуло: в’язь! Гарний, до кіла. Тільки зняв з гачка – задрижав спінінг. Витягую сома. На півтора, не менше. Ще один в’язь! Карась, короп, карась, лящ!
Бухнув ще піввідра макухи під берег. Вода забурлила від верховодок. Витягнув ще два дебелих карасі. І одразу як одрізало. Повернулася видра, висунула з води нахабного писка і невдоволено запищала. Гаразд, йду вже. Мені досить.
Тим самим шляхом повертаюся у село. Нарешті виліз із мокрого верболозу, вдягнувся та вийшов на лугову дорогу. І одразу зійшло сонце.
11.01.2018р.
Тепла глупа ніч дихала вологою та лісом. Зоряне небо підморгувало згори, немов казало : «Чого паришся? Хапай вудки і бігом на річку!».
І справді! Черв’яки ще звечора стояли в холодильнику в банці. Є макуха, одварений горох. Хутко повкидував причандалля в торбу, витягнув вудки, велосипеда і гайда на луг. На північному сході з’явилася ледь рожева заграва, отже скоро буде ранок.
Село знаходиться трішки вище заливних луків, тому за туманом їх не видно. Але з’їхавши донизу пасма туману опиняються над головою, пливуть чудернацькими полосами, заплітаються у бурунці, аби незабаром розчинитися під першими променями сонця.
Дійшовши до річки зупинився аби роздягнутися. Очерет, мишій, огірочник та кропива були вище людського зросту: три кроки і весь одяг буде мокрий. А прочикиряти півкілометра росяною травою голяком навіть корисно. Повернув ліворуч і пішов проти течії. Кілька особливо нахабних комарів попили трохи крівці, але то пусте. Придибавши до свого звичного місця спочатку пірнув у річку аби нагрітися. Від вранішньої роси з’явилися дрижаки і позаходили зашпори в п’ятки. Виліз на берег і хутко одягнувся.
Вудки закинуто. Донку на сома облаштував трохи далі. Бухнув попід берегом піввідра приманки і вкляк. Люблю цей стан невагомості, чую як б’ється власне серце.
Заквакала жаба, але зрозумівши, що зарано одразу вмовкла. Під ногами заворушилися полівки. Їхні носи нанюхали крихти макухи та гороху які я зронив під ноги і невдоволено пищали, боялися мене, ворушилися навколо. Я завмер, і за хвилину добрий десяток гризунів уже порядкував біля ніг. Не сумнівався: як тільки піду – всі крихти зникнуть в їхніх животах.
До вуха долинув сильний сплеск води, а за хвилину поруч з поплавками проплив бобер Вася. Як і завжди, він допливе до зарослів молодого верболозу і буде обгризати молоде гілля та листя. Повернеться десь за годину.
Після бобра обходить свою територію видра. Не люблю її. Як і вона мене. Часто бовтьохається поруч, гнівно шкабарчить, колошкає рибу. Такої нахаби ще пошукати. Тихо вилазить з води, обходить з тилу і сидить у траві, чигає доки я зловлю рибу та викину її на берег. Одного разу озирнувся і побачив що мій улов як мінімум переполовинено.
А ось почалися ігрища норок. На тому березі самець ганяє по чагарях самичку, ґвалт чути і в сусідньому селі. Небо посвітлішало, прокинулися чаплі та журавлі. Поруч знаходяться сім величезних ставків рибгоспу – їхнє постійне місце харчування. Над головою пропливають невеличкі ключі пернатих, кожен хоче якнайскоріше напхати воло і повернутися до гнізда з пташатами.
На тому березі із чагарів вигулькнула єнотовидна собака, піідійшла до берега, понюхала сліди норок і рушила за ними вниз за течією. Брильянтовими краплинами світла над водою шугнули зимородки. І одразу клюнуло: в’язь! Гарний, до кіла. Тільки зняв з гачка – задрижав спінінг. Витягую сома. На півтора, не менше. Ще один в’язь! Карась, короп, карась, лящ!
Бухнув ще піввідра макухи під берег. Вода забурлила від верховодок. Витягнув ще два дебелих карасі. І одразу як одрізало. Повернулася видра, висунула з води нахабного писка і невдоволено запищала. Гаразд, йду вже. Мені досить.
Тим самим шляхом повертаюся у село. Нарешті виліз із мокрого верболозу, вдягнувся та вийшов на лугову дорогу. І одразу зійшло сонце.
11.01.2018р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію