ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2020.07.02 19:00
Каховське море, хвиля в берег б’є,
Пінявий слід лишає за собою.
Кигичуть чайки десь над головою,
А вранці сонце із води встає,
І враження, немов то, справді, море,
Таке ж безмежне, як і всі моря.
Та відчуттям не варто довірять:
Оманливі чарівні ці

Оксана Логоша
2020.07.02 16:55
От і душа,здається, відцвіла.
Прив*ялив вітер запашні покоси.
І щось у ній по-іншому голосить.
І не рятують ні дощі,ні роси.
Але ж була? А чи ж була?

Стомилася,напевно, і на мить
Затихла. Дивиться , і слухає-чекає,

Ігор Федів
2020.07.02 14:44
Глибоко у душі… На скільки це глибоко?
А за красивими словами – пустота…
І не болить душа, коли не бачить око,
Або тяжіння не пускає в небеса.

Колекція гріха затягує в болото,
І доля має пульсувати у імлі,
Міняє дії щирі на омани злото,

Марія Дем'янюк
2020.07.02 13:35
Хто слова породив,
І що це за диво:
Чому слово "матуся"
Сяє грайливо?

Доброусмішка світла
На обличчі від "тато",
І серденько сміється

Тетяна Левицька
2020.07.02 11:06
Ця жіночка на більше заслуговує.
усмішка сонячна і очі чудотворні.
По віденські з вершками чорну каву п'є
і ходить у пуантах на краю безодні.

Пряде із кужеля лавандорунні сни,
і дістає з криниці сивини тумани.
Летить голубкою у вогнище війни,

Сергій Губерначук
2020.07.02 09:01
Хай кожен день, мов скромна ікебана,
мов невигадливий орнамент на підлозі,
хай ні на мить мене в твій дім не звано,
коли б не йшов ти – я стою на розі.

Можливо, я свій сором загубила,
коли найперше ці зустріла очі.
Нехай щодня так скромно я любила

Микола Соболь
2020.07.02 08:33
Молитвами тихими,
коси аж до пліч,
йшла шляхами млистими
пречудова ніч.
Всюди пахло росами,
травами у млі,
запахами млосними
матінки землі…

Іван Потьомкін
2020.07.01 22:15
Поначалу он заинтересовал меня рассказом о своем приятеле Йоне. Всю жизнь тот прожил под именем Леня. История житейская, когда в угоду славянскому уху Сруль, Мошке, Пинхас, Натан... вынуждены были становиться Александром, Михаилом, Анатолием... Но в отл

Олександр Сушко
2020.07.01 22:06
Течуть роки, немов Дніпро-ріка,
За осінню - зима, весна, питання...
Це літо, наче мавка молода -
Таке ж гаряче і,, мабуть, останнє.

Вдихнув і задихнувся від краси,
Забув про сон, душевний спокій, вірші.
Лечу крізь легіт в піднебесну синь

Ігор Деркач
2020.07.01 21:06
Їм юшку і плюю на щі,
копаю ямище глибоке...
ачей, на мене у кущі
чатує лихо косооке.
Чи то Яга, чи то Кощій –
не мають спокою народи,
то пограбує лиходій,
а то – опричники-уроди.

Ігор Шоха
2020.07.01 20:47
Звикаємо до сарани
в саду-городі та етері,
у бувшому есересері.

А от на палубі війни
перемагають гризуни –
щурі-сусіди на галері.

Ніна Виноградська
2020.07.01 20:34
Останні їхні погляди на світ,
На день серпневий, сонечко і друзів…
Минуло стільки непривітних літ,
Які тримають всіх нас у напрузі.

І моляться услід їх матері,
Батьки схиляють голови донизу.
Сини не прийдуть вранці, на зорі,

Євген Федчук
2020.07.01 20:30
Ми вже другий десяток розміняли,
А дехто ще продовжує кричать,
Що можем ми за гарний кусень сала
І Україну – матінку продать.
Що нації такої не існує,
А наша мова – діалект і все.
І нами то Америка керує,
А то Росія звільнення несе.

Віктор Кучерук
2020.07.01 17:11
Усе минає… І відпустка теж
Розтанула, як блискітки у піні, –
З’явилася і зникла, мов кортеж,
Виблискуючих спинами дельфінів.
Ну, ось і все – зоріють небеса,
Освітлюючи сяйвом темні води, –
Розлуки смуток душу пронизав
І гіркотою обволік зісподу.

Олександр Панін
2020.07.01 16:47
Скрегіт у воріт парадних,
Наче навмання,
Вдерся в них Ковбой,
нахабно
він жене Коня!

"Гей, Ковбой! В лиху годину!
Ти що, "з конопель"?

Ніна Виноградська
2020.07.01 16:30
Той день сміявся голосом твоїм,
Яснів твоєю усмішкою, друже.
Коли з небес озвався звучний грім,
На дощик ми дивилися байдуже.

Світило сонце із твоїх очей,
А мокре листя стиха шелестіло –
На відстані душі твоє плече
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Концерт
Цього разу концерт вийшов оригінальним. Перед виступом нас повели спочатку в сауну. Думав, нашвидку змиємо дорожню пилюку з вогких тілес, але помилився: у бані на нас чигало трійко дівчаток, молодюсіньких, і голячком. Чистенькі, розпашілі, усміхнені. Так би мовити – презент від організаторів туру.
Не знали гостинні господарі нашого рейдеру, не відали, що ми затяті цнотливці. Дівчатка веселою зграйкою обліпили спочатку брата. Той чмокнув з розгону найближчу щічку, ляснув по сідниці і доброзичливо мовив:
- Дядя хворий. Можуть носи відпасти.
Розпашілі красуні сахнулися і хутко перебралися на мою полицю.
Наші діди і прадіди ходили у баню спільно з бабами. У Києві теж мода на таку старовину. Пару раз сходив – і вже звикнув. Але очам-намистинам хотілося далеко не бані. А за годину виступ. А вдома жінка. І совість, чомусь, прокинулася.
Спонсори та господарі заходів інколи чудять без баяна. Ну, гаразд, бодню меду подарують чи ящик коньяку. Було, подарували породисту собаку: увіпхнули в купе, кинули ошийник та документи на стіл, всунули до рук пачку «Чапі» і хутко втекли. Згодом довідалися – пес невиліковно хворий і потребує примусової евтаназії. А от молодими кралями ще не віддячували. Це щось новеньке.
А дівчатка вже беруть в оборот: одне сіло на коліна, інше прилаштувалося ззаду і легенько почісує за вушком. Ну, а третє - воістину ангельське створіння …
Беру до рук мокрого віника і з розмаху ляпаю по мавчиних сідницях.
- Ой, боляче! – зойкнула красуня і одплигнула на безпечну відстань. Ви чого?
- Ластівко! Не буду я літати з тобою.
- Чому?
- Теж заразний. І вже не вилікуюся. Тож годі мене…чесати, бережіть здоров’я.
Дівчата миттю щезли, а брат дико розреготався, а згодом каже:
- Біжимо хутко з цієї бані, а то знову попадемо в халепу.
Брат у мене мудрий, пише музику давно, виступати почав ще в кафе «Елліон», коли там йшла київська передача «П’ять хвилин на роздуми” – аналог московської «Что? Где? Когда?». Знає, що скоро буде продовження.
За кілька хвилин двері сауни відчиняються і в приміщення забігає з десяток журналістів. Фотокамери «клац-клац», спалахи сліплять очі, дехто рвонув в парилку, але опуклих дів там вже не було.
- А гдє «мочалкі»? - запитує найбільш сміливий.
- Поїхали з Януковичем,- одказує брат.
Журналюги перезирнулися і рушили геть. «Опять опоздалі» - почувся з-за дверей бас.
Заїхали до Варвари Андріївни – мами майбутнього Президента України.
- Ой, дітки, ви ж голодні з дороги! Давайте Вас нагодую,- заметушилася жінка. Нарізала сальця, витрусила з холодильника огірочків, крапнула в чарки місцевого бальзаму.
Брат закотив очі, бо сулія була чималою, літрів на десять, а до виступу залишалося півгодини.
- Оцю пляшечку беріть додому, почастуєте друзів у столиці.
У кутку хати стояло кілька одкритих лантухів у яких виднілися листи.
- Син не встигає відповідати людям, - каже Варвара Андріївна. - От я за нього це й роблю. І онук допомагає, у нього кращі очі, - мовила стара жінка.
Нашвидку перекусили, сіли в авто і поїхали до будинку культури.
Навколо нього темінь. Нікого немає, на дверях навісний замок, а під ними кудлатий пес люто вичісує бліх. І кількасот люду навколо мертвої будівлі. Прибіг місцевий опозиційний депутат, розвів руками і каже:
- Концерту не буде. Усі поїхали до Сум. Начальство викликало.
- А можна було про це сказати хоча б учора? Ми б з Києва не їхали.
- Ну, ви ж розумієте, політика…
- Егеж, розуміємо. – каже брат.
Селяни уперто тупцяють на холоді, чекають коли відчинять двері. Раптом з’явилося світло – запалали лампочки на фонарних стовпах. Брат розчохлив гітару, підлаштувався, а я витягнув маракаса.
- Ну то що, людоньки! Ходіть поближче, буде вам концерт,- мовив брат і вдарив по струнах.
Починалися вибори.

12.01.2018р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-01-12 18:50:59
Переглядів сторінки твору 721
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.180 / 5.5  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.180 / 5.5  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2020.07.01 23:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-12 20:43:24 ]
*мовби слухає той концерт*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-13 08:20:42 ]
Так, і вуха видно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-14 03:21:31 ]
мені правдиво, зайшло -
рок-н-рольні мемуари
читав би й читав

тому й дякую