
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.12
22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
2025.07.12
14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
2025.07.12
13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
2025.07.12
12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
2025.07.12
10:12
Якось незрозуміло…
Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі…
Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста.
Оточують його
2025.07.12
09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
2025.07.12
07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
2025.07.12
05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
2025.07.11
21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
2025.07.11
18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
2025.07.11
06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
2025.07.11
05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
2025.07.11
00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього.
Де ванька напаскудив – там і «русскій дух».
Велика брехня – спосіб реалізації великої політики.
Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні.
Велич у спадок не передається,
2025.07.10
21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
2025.07.10
14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
2025.07.10
13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Катерина Костюк (2000) /
Проза
Чуєш мене?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чуєш мене?
Чуєш мене?
Я заблукала в цьому непрохідному лісі зі своїх думок.
Іноді хочеться кричати, але розумію, що ніхто не почує.
Коли я їздила в село, я часто дивилася на ліс і дуже боялася заблукати там, мене лякали великі дерева, які тонуть у темряві своїх же тіней. Але завжди мені було цікаво, що там, за рікою. Коли ти маленький, все, що тебе оточує, здається тобі великим.
Чуєш мене?
Якось я пішла за ту річку з друзями, але заблукала і втратила їхні сліди, коли пішов дощ. Дивно, але я не злякалась. Тоді я перший раз відчула, наскільки це неймовірно - залишитися наодинці з природою. Я блукала по цьому темному лісі, і він вже не здавався мені таким страшним. Через декілька годин я повернулася до дому. Мокра наскрізь, але щаслива, я хотіла було розповісти все це друзям і мамі, хотіла поділитися своїм відкриттям, але не встигла. На мене почали кричати.
Відтоді я вже знала, що люди, які живуть навколо тебе, зовсім близько, насправді знаходяться неймовірно далеко. Ніхто навіть не хотів мене слухати.
Тепер, вже майже доросла, я заблукала в своєму власному лісі. І він лякає мене більше.
Чуєш мене?
Я не знаю, як вийти звідси, у темряві своїх страхів я не бачу стежку. У мене немає більше світла. Я витрачала його на різних людей: поганих і добрих, показуючи їм дорогу, і нарешті втратила його.
Чуєш мене?
Якщо ти - остання надія, почуй мене! Знайди мене! Виведи мене звідси. Допоможи, я прошу тебе...
Знаєш, це якась дурниця, але... тепер кожен раз я згадую цю історію з дитинства. Хочеться поділитися з кимось своїми страхами й болем, своїми радощами, але відразу згадую і розумію, що я наодинці. Як і завжди.
Виведи мене звідси, звільни, врятуй мене від моїх же думок, врятуй від страждань.
Якщо ти - останній шанс... врятуй мене.
Я сиджу у цьому непрохідному лісі в темряві своїх же думок і кричу. Я кличу тебе. Я чекаю на тебе.
А ти чуєш мене?
(2017р.)
Я заблукала в цьому непрохідному лісі зі своїх думок.
Іноді хочеться кричати, але розумію, що ніхто не почує.
Коли я їздила в село, я часто дивилася на ліс і дуже боялася заблукати там, мене лякали великі дерева, які тонуть у темряві своїх же тіней. Але завжди мені було цікаво, що там, за рікою. Коли ти маленький, все, що тебе оточує, здається тобі великим.
Чуєш мене?
Якось я пішла за ту річку з друзями, але заблукала і втратила їхні сліди, коли пішов дощ. Дивно, але я не злякалась. Тоді я перший раз відчула, наскільки це неймовірно - залишитися наодинці з природою. Я блукала по цьому темному лісі, і він вже не здавався мені таким страшним. Через декілька годин я повернулася до дому. Мокра наскрізь, але щаслива, я хотіла було розповісти все це друзям і мамі, хотіла поділитися своїм відкриттям, але не встигла. На мене почали кричати.
Відтоді я вже знала, що люди, які живуть навколо тебе, зовсім близько, насправді знаходяться неймовірно далеко. Ніхто навіть не хотів мене слухати.
Тепер, вже майже доросла, я заблукала в своєму власному лісі. І він лякає мене більше.
Чуєш мене?
Я не знаю, як вийти звідси, у темряві своїх страхів я не бачу стежку. У мене немає більше світла. Я витрачала його на різних людей: поганих і добрих, показуючи їм дорогу, і нарешті втратила його.
Чуєш мене?
Якщо ти - остання надія, почуй мене! Знайди мене! Виведи мене звідси. Допоможи, я прошу тебе...
Знаєш, це якась дурниця, але... тепер кожен раз я згадую цю історію з дитинства. Хочеться поділитися з кимось своїми страхами й болем, своїми радощами, але відразу згадую і розумію, що я наодинці. Як і завжди.
Виведи мене звідси, звільни, врятуй мене від моїх же думок, врятуй від страждань.
Якщо ти - останній шанс... врятуй мене.
Я сиджу у цьому непрохідному лісі в темряві своїх же думок і кричу. Я кличу тебе. Я чекаю на тебе.
А ти чуєш мене?
(2017р.)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію