ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Багрянцева
2019.02.17 01:12
Ця історія знову почнеться для нас із кінця.
Не тривожся даремно, минуле пустивши за вітром.
Знаю, серце твоє крижане не зумію зігріти.
Знаю, вперте мовчання не буде ніяк до лиця.

Може, завтра зійдуть нанівець всі важливі слова.
І роздмухає хтось н

Вероніка Новікова
2019.02.17 00:27
Бачу тебе просту, гілля смаглявих рук,
в жилах свята вода, сповнена темних звуків.
Груди твої гіркі - грона зимових вин,
полум'я губить глузд поміж твоїх колін.

Хто ти мені така? Згуба моя й усе.
Може заснув би з ким, тільки печеш у серці.
Жінка

Юрій Сидорів
2019.02.16 12:19
Бузиною заварюють в Хотові
Для гурманів чаї бергамотові.
Дозріває полин
Між дерев і рослин.
І його культивують у Хотові.

Завалили метро у Батурині
Наркомани, «Паміром» обкурені.

Вероніка Новікова
2019.02.16 00:47
Темна чи світла буде твоя сторона,
іди до горіха, спускайся в старий підвал.
Спалимо ковдру і, може, старий диван.
Заліземо вище, до Інчиного вікна.

Там, за вікном, хтось провалився в тінь.
Скло у руці, зіниці блищать, як сталь.
Краще тримайся, мо

Віктор Кучерук
2019.02.16 00:13
Не так, як сусід подарунками
До свята дружину лишень, -
Вітаю тебе поцілунками,
Кохана моя, повсякдень!
Пробач, що плекати обновами
Тебе не навчуся чомусь, -
Що тільки з вітанням віршованим
Щоранку до тебе горнусь.

Ірина Вовк
2019.02.15 21:10
Якось дниною ясною
Стрінулась Зима з Весною.
Так уже з віків ведеться –
День цей «СТРІТЕННЯМ» зоветься…

Зима й каже: «Весно, люба!»
А сама – бліда й беззуба
Трусить снігом понад бором:

Іван Потьомкін
2019.02.15 12:45
Ейн сомхім ал ганес На Бога покладайся, а розуму тримайся. Бог то Бог, та не будь і сам плох. Богу молись, а до берега гребись. Боже, поможи, а сам не лежи. Надія в Бозі, коли хліб у стозі. Ейн ані ела бедАат Бідний лише той, хто не має знань.

Олександр Сушко
2019.02.15 12:32
Дописав елегію таки,
Прочитай, мій братику, не бійся.
Космос чхнув, посипались зірки,
Захитався в піднебессі місяць.

Ласий люд до незвичайних тем,
А мені екзотики не треба.
Про любов писати - це святе,

Ігор Деркач
2019.02.15 10:13
Зима минає. Літо наступає.
Але нічого кращого немає
як на порядку денному – весна,
коли сигнали подає вона, –
зима минає.

Але коли – ніхто не доганяє.
Бо це не те, що буча затяжна.

Віктор Кучерук
2019.02.15 00:01
Мерехтлива віхола лютнева,
Попелом сріблястим уночі, –
Ластиться вагомо на деревах
І хоронить глибоко корчі.
Кружеляє, сиплеться і гусне
Втомлено на влежаних снігах,
Давній наст винищуючи з хрустом
І невидним роблячи весь шлях.

Сонце Місяць
2019.02.14 21:45
у вечір подібний на цей
без будь~ яких панацей
змальований трохи криво
та прискіпливим олівцем

мов деінде альтернатива
дощовий чи сум чи то дзен
градієнт карамельно~ сивий

Олександр Сушко
2019.02.14 21:06
Поете! Не сиди у хаті пнем!
Від компа геть! Існуднув як, ой леле!
Немає мавки - пишеться сумне,
А є красуня - радісне й веселе.

Ти з виду - кремез, ще не у літах,
Цікавити повинні пані пишні.
А в тебе - тьху! - в паперах борода,

Ярослав Чорногуз
2019.02.14 21:05
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
За холодною зимою
Сонцесяйна йде весна.
Не тривож сердечну рану,
Не роз`ятрюй самоти.
Ще веселка за туманом
Буде квіткою цвісти.

Ігор Деркач
2019.02.14 19:27
Коли любов'ю пахне і весна
свої права качає в повну силу,
ми віддаємось почуттю сповна
і де б тоді по світу не носило,
хміліємо, буває, без вина,
коли приходить щастя і весна.

І навіть лютий майже не лютує,

Вероніка Новікова
2019.02.14 17:06
Цей вірш я писала нікому, тож він нічий.
Складала, як дім чи казку, з простих речей.
Ховаючи світло сорому, страху тінь
У темінь північну з виру його очей.

У темені цій північній горять ліси,
Як губи горять, які цілували мідь.
Хай спогад про це бе

Микола Дудар
2019.02.14 16:21
Фітотерапія
поучні… роки
затікають вії
хліб хіба з муки?
і тіла не з крови
більше - не з води
все воно із Мови
й зникне теж туди…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29

Вадим Василенко
2015.05.16

Іолана Тимочко
2015.03.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Рецензії

 Світло кохання (корона сонетів у класичному викладі)
З дитинства марив цим жанром, мріяв про його втілення. Колись, маленьким хлопчиком разом із батьком - широко знаним письменником Олегом Чорногузом, довелося рибалити разом із великим поетом Малишком Андрієм Самійловичем. Ми з ним навіть перегукувались, я йому щось кричав, а він щось відповідав, але не пригадаю вже що… Певно, мене дивувало, що до нього риба йшла, мов зачарована, бо він ловив одну за одною, а на нашому човні це траплялося рідко і вряди-годи. З нами був і відомий критик, батьків друг Володимир П`янов, до якого ми і завітали в гості в Кончу Озерну під Києвом. А він узяв нас на рибалку…
Не минуло й двох років після того, як Андрія Самійловича не стало… Літературне оточення батька, його друзі, його власна праця, наші розмови про літературу і зокрема, поезію, спонукали мене десь із семи років щось намагатися і самому писати щось віршоване… Цікаво, що саме в той рік, коли не стало Малишка. Згодом у старших класах уже наче почало щось вимальовуватися вдале з поезій… Про один з моїх віршів схвально відгукнувся сам
Дмитро Павличко, батьків друг, класик літератури, гранослов сонета.
Десь із 16-ти літ почалася серйозна праця в літературі, пішли перші публікації в газетах, журналах, участь в літературних студіях. Батько багато говорив саме про форму сонета, говорив про її складність, витонченість. Уже у 80-х роках, друкувалося чимало вінків сонетів, значно більш складної форми. Найбільше припали до вподоби «Дорога» Івана Гнатюка та переклад Дмитра Паламарчука любовного вінка словенського поета Франца Прешерна, у якому була ще й суперскладність – акровірш, закодований у магістралі з ім`ям коханої поета Пріміцової Юлії…
- А є ще, сину, окрім вінка, ще й корона сонетів! Тобто вінок вінків… Про неї мріяв і Андрій Самійлович Малишко. Це дуже складна форма, ще нікому не вдалося написати її…
Ці батькові слова запали мені в душу на все життя. Перші сонети почав писати ще у 16 літ, а перший свій невдалий вінок сонетів написав у 18 років. Його розкритикував Дмитро Павличко і деякі вдалі місця з любов`ю до початківця відзначила Ліна Костенко. Ця підтримка її подвигла далі займатися пошуками у цьому руслі.
Магія ще одного імені позначилася на моїй долі. Завдяки «Літературному щоденнику» Миколи Терещенка, також гарного сонетяра, я дізнався, що мій день народження - 20 липня – співпадає із днем народження Франческо Петрарки, світового класика, майстра сонета і великого співця кохання до Лаури. Ці дві обставини чи не найбільше зближували мене із Петраркою. Сонет став моїм улюбленим поетичним жанром, а тема кохання – домінантою творчості, основною темою…
У роки моєї молодості, коли гриміли ті ж Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Борис Олійник, Іван Драч, Микола Вінграновський та багато інших чудових поетів, ця тема була в суспільстві побічною, хоча і ці автори – наші українські класики - мають шедеври у царині вічної теми. Час від часу вона виходила на перший план і давала про себе знати. Щодо мене, вона однозначно домінувала в усі періоди – у 20, 30, 40, 50 років…
Десь уже коли було за 30, з`явилися мої вдалі вінки сонетів. Один із них «Симфонія кохання» я видав навіть окремою книжкою-метеликом із чудовим графічним оформленням художника Андрія Віксенка (2001 рік) . Другий вінок мав назву «Смерть з любові» - тематика обох вінків говорила сама за себе, був надрукований у третій моїй поетичній збірці «Березнева ностальгія» (2007 рік).
У середині першого десятиліття ХХІ-го століття доля звела мене із Дмитром Пилипчуком, письменником, який був узявся видати антологію вінків сонетів. Його зацікавила і моя творчість. Чудова ідея, як він мені розповідав, назбиралося вже тих вінків різних авторів чи не з півсотні. То вже й був час видавати таку антологію. Не знаю, чи втілилася ця чудова ідея в життя, але тоді ж пан Дмитро мене вразив, сказавши, що вже побачила світ і корона корон сонетів талановитого поета із Сумщини Юрія Назаренка, яку Дмитро Пилипчук дав мені почитати і яку я одразу всю відксерив для себе. Отже, мене випередили. Але прочитавши всю книжку, я зрозумів, що праця в царині цього жанру тільки починається. Зачин зроблено фундаментальний. Сонет подано в розвитку – один сонет – вінок сонетів – корона корон сонетів «Формула крові», а вся разом книжка називалася «Королівський вінок сонетів». Калейдоскопічність і голографічність викладу, гротеск на сучасну сумну дійсність українського життя і заклик до бідового, але чесного порядного труду в ім`я процвітання рідної України і всього світу, цікавий, образний виклад баченого… Вкладена величезна праця, якій поет віддав, як сам зізнається 15(!!!) років життя – його лебедина пісня, за яку він отримав лишень обласну сумську премію імені О. Олеся – недостойний рівень обласний для імені О.Олеся – нашого класика і видатного поета – рівень премії і статус її має бути загальнодержавний, бо його творчість надбання всієї України, а не лише Сумщини – це і коню зрозуміло і недостойне, як на мене пошанування і Юрія Назаренка. З таким твором він міг би претендувати і на Шевченківську…
Проте шановний Юрій Назаренко, створюючи свою корону корон (насправді це – вінок вінків (коли 15 множиться на 15 і виходить 225) сонетів їх має бути 225, у Ю.Назаренка – 226, а корона корон - це 225 слід помножити на 225 і вийде 40 тисяч 625 сонетів – оце вже завдання для суперсуперпоета!), відійшов од класичної форми сонета у деяких місцях і цим порушив її. Я розумію, для чого він це зробив – аби в короні було справді 225 оригінальних неповторюваних, навіть 226 сонетів, а не 211, як має бути насправді!
Саме про цю цифру – 211 - пише і білоруський дослідник В.Рагойша у своєму «Поетичному словнику», зазначаючи: «Вінок вінків сонетів – найскладніша вишукана сонетна структура. Складається з п`ятнадцяти вінків сонетів. Останній, п`ятнадцятий вінок сонетів включає в себе магістрали всіх попередніх». Отже магістрали мають повторюватися в короні двічі, а це підтверджує ту думку, що при збереженні класичної форми сонета і вінка сонетів, у короні має бути 211, а не 225 оригінальних сонетів. Їх насправді 225, але 14 з них – не оригінальні ніби, бо двічі повторюються. Звідси цифра 211, бо від 225 віднімається 14!
Порушення класичної форми сонета Юрієм Назаренком полягає ось у чому. Наприкінці кожного вінка має бути сонет-магістрал, від якого відходять, як від стовбура дерева – гілки всіх 14-ти сонетів і який є водночас зв`язуючою ланкою-переходом до наступного вінка. І потім цей же сонет-магістрал має повторюватись наприкінці корони сонетів у магістральному вінку,
вершиною якого є сонет – магістрал магістралів, як генерал серед офіцерів, подібному до того, як у простому вінку магістрал є офіцером над рядовими сонетами. Юрій Назаренко не захотів поставити наприкінці кожного вінка магістрали, хоча вони у нього є у магістральному 15-му вінку. Чому спитав я себе? Відповідь, певно така: автор не захотів, щоб у короні було 211 сонетів, а вирішив що їх має бути саме 225 оригінальних сонетів, навіть 226 – написав ще так званий вершальний сонет ще й після Магістрала Магістралів, який у нього називається Ключовим Магістралом. Але в такому разі пропадають зв`язки між вінками і їх треба було замінити оригінальними неповторними сонетами-зв`язками, що і було зроблено. Але – при цьому Юрієм Назаренком було порушено класичну форму сонета, бо сонет-зв`язка тим рядком, яким починається, тим і закінчується. Такою зв`язкою став кожен 14-й сонет кожного із вінків корони сонетів. Ось приклад зв`язки першого вінка “Формули крові», подаю скорочено попередній 13-й сонет, повністю – 14-й сонет сонет-зв`язку і першу строфу першого сонета наступного, другого вінка корони:
(останній терцет 13-го сонета):
Клянуть прочани стомлені плавбу,
Та пристають потроху у скорботі
На Забуття, Зневагу чи Ганьбу.
Сонет 14-й, зв'язка:
На Забуття, Зневагу чи Ганьбу
Готуйся й ти, казенний лицедію,
За те, що люд в тобі лишив надію,
А сам поплівся в бидло й голотьбу…

Ти б може, розіграв його, месію,
Та ронячи за ним сльозу скупу,
Не на хресті – на трухлому суку
Твоє сумління зблякне й споганіє!

О сріблолюбний пасербику-сину!
Ти й неньку, й душу власну віддаси,
Як не за шмат гнилої ковбаси,

Так за службову панську сорочину.
Отож запнись в даровану габу –
На забуття, зневагу та ганьбу.
І далі: 15-й сонет або 1-й сонет 2-гого вінка корони:
На забуття, зневагу та ганьбу
Одбувши й нас, чи Батькові радіти?..
А що в синівство вклали кволі діти –
Безправ`я волі? .. Розпачу глобу?..

Поділяючи майже повністю Назаренкові думки-інвективи стосовно казенних лицедіїв та іже з ними паразитів суспільних, які обдурюють простий український народ, висисають з нього соки і роблять ще з нього дурника, дивно мені було читати його новації у формі і саме в короні?! Адже новацій над просто сонетами знаємо безліч – і білий сонет безримний і напівсонет урізаний і перевернутий сонет… і чого тільки не вигадає письменницька уява задля оригінальності щоб відрізнятися і вирізнятися з-поміж інших особин пишучої братії?!
Ще ж немає усталеного зразка самої корони сонетів, то для чого, творячи його, вдаватись до формальних новацій?! Адже вся насолода поета-класика полягає, ЯК НА МЕНЕ ЗВІСНО, в тому, щоб зберігаючи канонічну форму сонета, досягти цієї КАНОНІЧНОСТІ і творячи корону!!! Треба спершу створити ідеальний зразок корони сонетів, а потім уже, за бажанням чи схильністю до модерністичних новацій, витворювати щось нове, власне?! Певно, автора приваблював певний рівень складності – створити 225, бо навіть 226 оригінальних сонетів, останній з них створивши в руслі власної новації…
Я ж поставив собі інше завдання, як поет класичного напрямку – витворити корону у всій строгій класичній формі. В чому це виявляється? Класичний п`ятистопний ямб з одноримними катренами, написаний італійсько-французьким типом: 4-4-3-3, на відміну від англійського 4-4-4-2 (і катрени між собою неримовані як у Шекспіра). У мене вони - римовані, як у Данте, Петрарки, Ронсара, Міцкевича, Жозе-Марія де Ередіа, Франка, Рильського, Зерова, Прешерна, Павличка, Гнатюка, Назаренка…
Крім того, всі ці класики і відомі літератори далеко не завше витримували таку схему сонета, як теза (8 перших рядків) – антитеза (3) – синтез (3), те, що було задекларовано Іваном Франком у дидактичному сонеті:
…П`ятистоповий ямб, мов з міді литий,
Два з чотирьох, два з трьох рядків куплети,
Пов`язані в дзвінкі рифмові сплети –
Лиш те ім`ям сонета слід хрестити.

Тій формі зміст хай буде відповідний:
Конфлікт чуття, природи блиск погідний
В двох перших строфках ярко розгораєсь,
Страсть, бурі бій, мов хмара підіймаєсь,
Мутить блиск, грізно мечесь, рве окови,
Та при кінці сплива в гармонію любови)
І.Франко цикл Вольні сонети («З вершин і низин»)
Я глибоко вдячний моїй старшій колезі по перу славній поетесі Людмилі Таран, котра підказала мені оцю, вищенаведену схему сонета: теза-антитеза-синтез. Вона, на відміну від багатьох класиків, у яких часто-густо перший терцет продовжує думку попередніх катренів, а не є до них антитезою, у мене витримана в кожному сонеті корони.
У словнику літературознавчих термінів В.Лесина та М.Пулинця, вказано, що кожен сонет має мати – 147 складів, що також дотримано і найскладніше – жодне слово (!) навіть розділові сполучники типу «і», «а», «але» і т.д. не повинні двічі повторюватись в одному і тому ж сонеті. Цього правила не дотримувався НІХТО, принаймні з тієї сонетної літератури, яку мені доводилося читати. У мене в короні це правило дотримане повністю і на цю страшну працю пішло 8 місяців шліфувальної роботи. Якщо хтось із читачів знайде повтор хоч в одному сонеті, буду радий підказці і виправлю…
Якщо Юрій Назаренко віддав своєму Королівському вінку сонетів 15 років життя, то у мене на чисте написання в чорновому варіанті пішло рік і два місяці, шліфування - щоб не було повторів - ще 8 місяців, загалом трохи більше 2-х років.
Єдиний відхід від стереотипу італійського зразка у мене є в тому, що я застосував у кожному сонеті виключно ПЕРЕХРЕСНЕ римування для кращого ритмічного перетікання сонета в сонет, а в італійському, французькому зразках трапляється суміжне римування.
Крім того, для корони сонетів, це довелося наперед підраховувати, слід було застосувати 2 варіанти по 240 оригінальних рим, які періодично повторюються тільки в катренах, і також два варіанти по 160 оригінальних рим, які періодично повторюються в терцетах. Можна було робити і три варіанти по 120 рим – у терцетах часто застосовується по три рими, однак я застосував лише дві – для більшої складності, бо це завжди мене приваблювало і техніка римування – версифікація мені з дитинства давалася легко, я щиро дякую батьковим письменницьким генам. І, звісно, треба було простежити за тим, щоб жодна вжита рима надалі не повторювалася, окрім тих випадків, коли самі рядки повторюються у вінках сонетів (у кожному вінку кожен рядок повторюється тричі, а в короні – шість разів!)
При цьому я майже не користувався словником українських рим, дуже зрідка заглядав у нього, бо його укладачі А.Бурячок та І.Гурин, на жаль, ввели до нього дуже багато непоетичної лексики, яка аж ніяк не тулиться до високого віршованого стилю.
Рими в мені виникали десь звище, і я дякую вищим силам за це. Можна навіть було б укласти власний словник рим, така робота, безумовно, необхідна і перший досвід А.Бурячка та І.Гурина – потрібний і корисний.
Головне, чому радію, що вдалося осилити цей архіскладний жанр і подати його у класичному вигляді, який і повинна мати корона або вінок вінків сонетів, і найголовніше – прагнув аби читалося легко і читач замислювався над філософією прочитаного, а вся ця описана складність ним не помічалася.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-03 11:39:43
Переглядів сторінки твору 888
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.113 / 5.66)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.262 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми АВТОРИ
ВИДАННЯ
ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2019.02.16 10:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-02-03 13:23:06 ]
Вища математика поезії! Вітаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-02-03 21:43:35 ]
Хотілося, щоб так було! Дякую, Галю!))