"Тому що ось приходить день, що палає, як піч, і їх спалить, і всі чужинці, і всі, що чинять беззаконня, будуть тростиною, і день, що приходить, спалить їх, - говорить Господь Вседержитель, - і не залишиться з них ні кореня, ні галузки." Біблія, Книга пророка Малахії.

Там десь далеко, серед неба
Знайшлась при днині знов потреба.
Зібралася за стіл одна сім'я.
Мабуть назву я всіх ім'я.

Ісус, Єгова і Марія.
Звичайна ніби була дія.
За стіл всі сіли, помолились,
Що мали з'їли, не хвалились.

Тут Батько начав важливу мову
Про Землю і чортів розмову.
- Ну що мій сину знову час,
Рід наш людський турбує нас.

Ходив ти босим по світах,
По глухих селах і містах.
У душу кожну зазирав,
В муках родився помирав.

Пройшло так два тисячоліття,
І накопичилося знов сміття.
Пора тобі наш любий Сину
Встати і дати чортам кпину.

Почув Ісус і сам сказав,
Думки свої у зміст зв'язав.
-Я пісня людства, я розлука
Я серце ангела і мука.

Прости мій батьку, я такий,
Можливо був надто м'який.
Та час прийшов, і я піду,
Тебе і Матір не підведу.

Я кпину дам, і я утну,
Чортів з Вкраїни-Землі прожену.
Не знаю як, коли, як довго,
Але впізнють суду мого.

Треба їх гнати у три шиї.
І із Донецька, і з Коломиї.
Не сидіть їм на людських плечах,
Будем виносить на мечах.

Мечі ті думка, серця біль,
Людського горя гірка сіль.
Упасти їм та крупним градом
На тих, що роблять Землю адом.

Люди бояться, чорти діють.
Прожити так до скону мріють.
Настане час все обернеться,
Віра у людей тай повернеться.

- Пролита знову буде кров?
Як скинути їм бід оков?
Чорти насіли і вчепились,
З горем людським в екстазі злились.

Чи кров, чи мука - тре платити!
За те що встигли нагрішити.
Життя та люди покарають,
Чи суду мого тут хай взнають.

В любові всім їм треба жити,
Не мучитись і не хоронити.
Іде на Землю Страшний Суд,
Щоб Рай очистить від паскуд!