 ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
 ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
    2025.10.30
    21:33
    Знімаєш чорні окуляри
І дивишся на сонце так,
Немов на лицаря Каяли,
Що подає таємний знак.
Дивитися у вічі правді,
У вічі істині сумній,
Мов пережити час розправи,
І дивишся на сонце так,
Немов на лицаря Каяли,
Що подає таємний знак.
Дивитися у вічі правді,
У вічі істині сумній,
Мов пережити час розправи,
    2025.10.30
    20:00
    А знаєте, - то вже Петро озвавсь, -
Я ж у Котельві був тамтого року,
Як москалі упхались з того боку
І Ромодан нас облягати взявсь.
Про те Мирон словечком лиш згадав,
Мені б хотілось більше розказати,
Як боронились ми від супостата,
Як Ромодан від
Я ж у Котельві був тамтого року,
Як москалі упхались з того боку
І Ромодан нас облягати взявсь.
Про те Мирон словечком лиш згадав,
Мені б хотілось більше розказати,
Як боронились ми від супостата,
Як Ромодан від
    2025.10.30
    18:21
    Землетруси,  повені,  цунамі,
Ще дощів кислотних дикі танці...
Це земля здригається під нами,
Атмосфера з нею в резонансі.
Смог і смерчі, різні катастрофи –
Вдосталь уже знаків Провидіння.
Руйнуватиме свій Світ допоки
Ще дощів кислотних дикі танці...
Це земля здригається під нами,
Атмосфера з нею в резонансі.
Смог і смерчі, різні катастрофи –
Вдосталь уже знаків Провидіння.
Руйнуватиме свій Світ допоки
    2025.10.30
    11:18
    Люблю, коли біцухами натягую футболку,
Іду, такий, по вулиці — знімаю собі тьолку.
Іду, такий, по вулиці — знімаю собі тьолку.
    2025.10.30
    10:52
    «На вікні свіча миготіла»…
Мати дитинча мовчки їла,
їла-доїдала.
Смачно чи не смачно було,
але всі про те вже забули.
Україна салом заросла!
Пнеться в матки пузо вгору
Мати дитинча мовчки їла,
їла-доїдала.
Смачно чи не смачно було,
але всі про те вже забули.
Україна салом заросла!
Пнеться в матки пузо вгору
    2025.10.30
    10:03
    Мені би трішечки б тепла
Твоїх очей і губ, не проти?
І ти щоб пахла і цвіла…
Дай Боже, знати
До суботи…
Мені би спокою… мені б…
І бажано, щоб без сюрпризів
Твоїх очей і губ, не проти?
І ти щоб пахла і цвіла…
Дай Боже, знати
До суботи…
Мені би спокою… мені б…
І бажано, щоб без сюрпризів
    2025.10.29
    22:28
    Не вслухаюсь в гамір дітвори,
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
    2025.10.29
    21:47
    Старий зруйнований парк
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
    2025.10.29
    18:32
    Вже гарненькі дівчатка у ліжку, мабуть
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
    2025.10.29
    17:54
    Народжуються десь, а може поруч,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
    2025.10.29
    13:15
    А для мене негода - вона у замащених берцях 
Об окопної глини тягучу і ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю
Об окопної глини тягучу і ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю
    2025.10.29
    11:51
    Іржа в іржі не іржавіє…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
    2025.10.29
    06:04
    Пообіді в гастрономі 
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
    2025.10.28
    22:03
    Вогненні мечі - це основа закону. 
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
    2025.10.28
    16:14
    Безліч творчих людей 
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
    2025.10.28
    12:32
    Він міг розрізнити сміттєві контейнери за запахом. 
Пам’ятав господарів, які викидали в них сміття. 
Промишляв на скляній тарі та макулатурі.
Якщо везло знайти пристойні ношені речі,
здавав по п’ять гривен Вірці – 
стерві у дві точки: на барахолці
і
    
Останні надходження:  7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
 Нові автори (Проза):
 Нові автори (Проза): 
    2025.09.04
    2025.08.19
    2025.04.30
    2025.04.24
    2025.03.18
    2025.03.09
    2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
 
Автори /
  Інеса Завялова (1999) /
    Проза
  
  
Про борсучка Лимка
  
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про борсучка Лимка
 Казка.                          
     
      
Коло одного великого будинку, на окраїні села, коло невеличкого ставка, жив маленький борсучок. Він був хороший хазяїн. Багато працював, мав гарну домівку, запасів харчових підготував влітку на всю зиму. Про все це дізнався борсучок-ледацюга.
Одного дня борсучок-ледацюга, його звали Тимко, прийшов до нори борсучка Лимка та й каже:
-От сидиш ти тут щодня, працюєш, світа божого не бачиш, для чого це тобі? Ця хазяйновитість, цей порядок, для чого він тобі? От у мене життя так життя! Я багато всього бачу, подорожую, сплю… де хочу, їм… де хочу! Я щасливіший за тебе!
-То, може, й так, але мені в праці весело і хороше.
-Та кому потрібні ці твої порядки, кому потрібно так надриватися? Пішли зі мною, погуляєм!
- З тобою, а для чого?- засумнівався борсучок Лимко.
-Як для чого? Я тобі покажу красиві поля, дивні пахучі квіти. Поїмо всього, чого ти тільки захочеш, в лісі є все!
-Та ні, не піду, мені вдома хороше!
-То ти ще й трусливий, Лимко. А я думав ти сміливий, сміливіший за мене, тому й прийшов тебе кликати, щоб подивитися на красиві поля та гарні галявини.
Задумався борсучок Лимко та й міркує:
- Ну, дійсно, що тут такого? Піти трохи розвіятись не гріх! Прогулятись, красоту доріг побачити, що в цьому поганого?
Переодягнувся в гарне чисте вбрання, взяв з собою теплий светрик на всяк випадок; радіє, що Тимко його з собою кличе.
Йшли вони довго.
Аж враз… за великим деревом, коло лісочка, лис притаївся.
Борсучок Тимко знав, що лис полює на здобич, але про таку пастку Тимко не сказав нічого своєму новому товаришу Лимку.
-Он бачиш дерево, бачиш, Лимку, яке воно гарне! Іди до нього, а далі… квіти гарні, ти таких ніде не бачив, грибів на галявині лісній теж багато! А я зараз, я миттю метнусь, ще когось із друзів приведу, не переживай, тут нікого немає, я… та ти! Щоб веселіше було… ще когось покличу!
Не встиг Лимко у відповідь Тимкові і слово мовити, як залишився сам на лісній галявині, Тимко зник, а на Лимка враз напав лис та з’їв його.
Радіє борсучок Тимко, що Лимка лис з’їв, не переживає за нового товариша, а скоріш мчить до нори Лимка, забіг до його хатинки та хазяйнує. Не нарадується, що добро чуже, йому так легко дісталося.
Та не все так сталося, як хотів Тимко. Лис який проковтнув Лимка, почав так кашляти, дихнути не може. Не знав лис, що Лимко чесний та трудолюбивий, а таких з’їсти не просто. Ще разок кашлянув лис та й врешті-решт виплюнув борсучка Лимка. Налякався лис такої чесності та втік в гущу хащі.
Сидить Лимко самітній на лісній дорозі, стряхує з себе неприємні запахи, мало не плаче, бо ще мить, то міг і не зостатися цілим та здоровим. Озирається Лимко навколо, але Тимка ніде не бачить.
Аж от… повзе їжачок Фрол до нього з лісу.
-А що це ти такий липкий і скуйовджений, борсучок ти малий, чи хто ти?
-Та лихо мене спіткало, лис мене зїв, а потім виплюнув. Я мало в його животі не застряг назавжди, ледь-ледь не пропав. Організм лиса мене не сприйняв.
-То живий залишився, і то хвали бога, за таке диво!
-То так і є! – каже, тремтячи, Лимко, бо нанервувався дуже.
-Пішли вже, небіжнику, допоможу тобі до дому прийти.
Йдуть ці двоє не спішачи, прийшли до домівки Лимка, а там вже Тимко хазяйнує.
Їжак дуже розсердився на таку справу, бо про все, що сталося йому борсучок Лимко розказав.
Іжак зашипів, гострі голки підняв...
Як побачив таке Тимко, давай геть з чужого дому тікати, біг так…, навіть не оглядувався.
-Дякую тобі, друже! Їжаче, Фроле, ти справжній! Ти мене до дому довів та ще з мого дому брехуна та злочинця вигнав. Зоставайся тут коло мене жити, будемо вдвох хазяйнувати.
-А чому не залишитися, залишусь.
Так їжак та борсучок подружилися, хазяйнували довго та чесно. Ловили мишей, комах надоїдливих відганяли, та за садом хозяйским, де люди живуть, довго та справно приглядували.
Коло одного великого будинку, на окраїні села, коло невеличкого ставка, жив маленький борсучок. Він був хороший хазяїн. Багато працював, мав гарну домівку, запасів харчових підготував влітку на всю зиму. Про все це дізнався борсучок-ледацюга.
Одного дня борсучок-ледацюга, його звали Тимко, прийшов до нори борсучка Лимка та й каже:
-От сидиш ти тут щодня, працюєш, світа божого не бачиш, для чого це тобі? Ця хазяйновитість, цей порядок, для чого він тобі? От у мене життя так життя! Я багато всього бачу, подорожую, сплю… де хочу, їм… де хочу! Я щасливіший за тебе!
-То, може, й так, але мені в праці весело і хороше.
-Та кому потрібні ці твої порядки, кому потрібно так надриватися? Пішли зі мною, погуляєм!
- З тобою, а для чого?- засумнівався борсучок Лимко.
-Як для чого? Я тобі покажу красиві поля, дивні пахучі квіти. Поїмо всього, чого ти тільки захочеш, в лісі є все!
-Та ні, не піду, мені вдома хороше!
-То ти ще й трусливий, Лимко. А я думав ти сміливий, сміливіший за мене, тому й прийшов тебе кликати, щоб подивитися на красиві поля та гарні галявини.
Задумався борсучок Лимко та й міркує:
- Ну, дійсно, що тут такого? Піти трохи розвіятись не гріх! Прогулятись, красоту доріг побачити, що в цьому поганого?
Переодягнувся в гарне чисте вбрання, взяв з собою теплий светрик на всяк випадок; радіє, що Тимко його з собою кличе.
Йшли вони довго.
Аж враз… за великим деревом, коло лісочка, лис притаївся.
Борсучок Тимко знав, що лис полює на здобич, але про таку пастку Тимко не сказав нічого своєму новому товаришу Лимку.
-Он бачиш дерево, бачиш, Лимку, яке воно гарне! Іди до нього, а далі… квіти гарні, ти таких ніде не бачив, грибів на галявині лісній теж багато! А я зараз, я миттю метнусь, ще когось із друзів приведу, не переживай, тут нікого немає, я… та ти! Щоб веселіше було… ще когось покличу!
Не встиг Лимко у відповідь Тимкові і слово мовити, як залишився сам на лісній галявині, Тимко зник, а на Лимка враз напав лис та з’їв його.
Радіє борсучок Тимко, що Лимка лис з’їв, не переживає за нового товариша, а скоріш мчить до нори Лимка, забіг до його хатинки та хазяйнує. Не нарадується, що добро чуже, йому так легко дісталося.
Та не все так сталося, як хотів Тимко. Лис який проковтнув Лимка, почав так кашляти, дихнути не може. Не знав лис, що Лимко чесний та трудолюбивий, а таких з’їсти не просто. Ще разок кашлянув лис та й врешті-решт виплюнув борсучка Лимка. Налякався лис такої чесності та втік в гущу хащі.
Сидить Лимко самітній на лісній дорозі, стряхує з себе неприємні запахи, мало не плаче, бо ще мить, то міг і не зостатися цілим та здоровим. Озирається Лимко навколо, але Тимка ніде не бачить.
Аж от… повзе їжачок Фрол до нього з лісу.
-А що це ти такий липкий і скуйовджений, борсучок ти малий, чи хто ти?
-Та лихо мене спіткало, лис мене зїв, а потім виплюнув. Я мало в його животі не застряг назавжди, ледь-ледь не пропав. Організм лиса мене не сприйняв.
-То живий залишився, і то хвали бога, за таке диво!
-То так і є! – каже, тремтячи, Лимко, бо нанервувався дуже.
-Пішли вже, небіжнику, допоможу тобі до дому прийти.
Йдуть ці двоє не спішачи, прийшли до домівки Лимка, а там вже Тимко хазяйнує.
Їжак дуже розсердився на таку справу, бо про все, що сталося йому борсучок Лимко розказав.
Іжак зашипів, гострі голки підняв...
Як побачив таке Тимко, давай геть з чужого дому тікати, біг так…, навіть не оглядувався.
-Дякую тобі, друже! Їжаче, Фроле, ти справжній! Ти мене до дому довів та ще з мого дому брехуна та злочинця вигнав. Зоставайся тут коло мене жити, будемо вдвох хазяйнувати.
-А чому не залишитися, залишусь.
Так їжак та борсучок подружилися, хазяйнували довго та чесно. Ловили мишей, комах надоїдливих відганяли, та за садом хозяйским, де люди живуть, довго та справно приглядували.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію 
 



