Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Інеса Завялова (1999) /
Проза
Про борсучка Лимка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про борсучка Лимка
Казка.
Коло одного великого будинку, на окраїні села, коло невеличкого ставка, жив маленький борсучок. Він був хороший хазяїн. Багато працював, мав гарну домівку, запасів харчових підготував влітку на всю зиму. Про все це дізнався борсучок-ледацюга.
Одного дня борсучок-ледацюга, його звали Тимко, прийшов до нори борсучка Лимка та й каже:
-От сидиш ти тут щодня, працюєш, світа божого не бачиш, для чого це тобі? Ця хазяйновитість, цей порядок, для чого він тобі? От у мене життя так життя! Я багато всього бачу, подорожую, сплю… де хочу, їм… де хочу! Я щасливіший за тебе!
-То, може, й так, але мені в праці весело і хороше.
-Та кому потрібні ці твої порядки, кому потрібно так надриватися? Пішли зі мною, погуляєм!
- З тобою, а для чого?- засумнівався борсучок Лимко.
-Як для чого? Я тобі покажу красиві поля, дивні пахучі квіти. Поїмо всього, чого ти тільки захочеш, в лісі є все!
-Та ні, не піду, мені вдома хороше!
-То ти ще й трусливий, Лимко. А я думав ти сміливий, сміливіший за мене, тому й прийшов тебе кликати, щоб подивитися на красиві поля та гарні галявини.
Задумався борсучок Лимко та й міркує:
- Ну, дійсно, що тут такого? Піти трохи розвіятись не гріх! Прогулятись, красоту доріг побачити, що в цьому поганого?
Переодягнувся в гарне чисте вбрання, взяв з собою теплий светрик на всяк випадок; радіє, що Тимко його з собою кличе.
Йшли вони довго.
Аж враз… за великим деревом, коло лісочка, лис притаївся.
Борсучок Тимко знав, що лис полює на здобич, але про таку пастку Тимко не сказав нічого своєму новому товаришу Лимку.
-Он бачиш дерево, бачиш, Лимку, яке воно гарне! Іди до нього, а далі… квіти гарні, ти таких ніде не бачив, грибів на галявині лісній теж багато! А я зараз, я миттю метнусь, ще когось із друзів приведу, не переживай, тут нікого немає, я… та ти! Щоб веселіше було… ще когось покличу!
Не встиг Лимко у відповідь Тимкові і слово мовити, як залишився сам на лісній галявині, Тимко зник, а на Лимка враз напав лис та з’їв його.
Радіє борсучок Тимко, що Лимка лис з’їв, не переживає за нового товариша, а скоріш мчить до нори Лимка, забіг до його хатинки та хазяйнує. Не нарадується, що добро чуже, йому так легко дісталося.
Та не все так сталося, як хотів Тимко. Лис який проковтнув Лимка, почав так кашляти, дихнути не може. Не знав лис, що Лимко чесний та трудолюбивий, а таких з’їсти не просто. Ще разок кашлянув лис та й врешті-решт виплюнув борсучка Лимка. Налякався лис такої чесності та втік в гущу хащі.
Сидить Лимко самітній на лісній дорозі, стряхує з себе неприємні запахи, мало не плаче, бо ще мить, то міг і не зостатися цілим та здоровим. Озирається Лимко навколо, але Тимка ніде не бачить.
Аж от… повзе їжачок Фрол до нього з лісу.
-А що це ти такий липкий і скуйовджений, борсучок ти малий, чи хто ти?
-Та лихо мене спіткало, лис мене зїв, а потім виплюнув. Я мало в його животі не застряг назавжди, ледь-ледь не пропав. Організм лиса мене не сприйняв.
-То живий залишився, і то хвали бога, за таке диво!
-То так і є! – каже, тремтячи, Лимко, бо нанервувався дуже.
-Пішли вже, небіжнику, допоможу тобі до дому прийти.
Йдуть ці двоє не спішачи, прийшли до домівки Лимка, а там вже Тимко хазяйнує.
Їжак дуже розсердився на таку справу, бо про все, що сталося йому борсучок Лимко розказав.
Іжак зашипів, гострі голки підняв...
Як побачив таке Тимко, давай геть з чужого дому тікати, біг так…, навіть не оглядувався.
-Дякую тобі, друже! Їжаче, Фроле, ти справжній! Ти мене до дому довів та ще з мого дому брехуна та злочинця вигнав. Зоставайся тут коло мене жити, будемо вдвох хазяйнувати.
-А чому не залишитися, залишусь.
Так їжак та борсучок подружилися, хазяйнували довго та чесно. Ловили мишей, комах надоїдливих відганяли, та за садом хозяйским, де люди живуть, довго та справно приглядували.
Коло одного великого будинку, на окраїні села, коло невеличкого ставка, жив маленький борсучок. Він був хороший хазяїн. Багато працював, мав гарну домівку, запасів харчових підготував влітку на всю зиму. Про все це дізнався борсучок-ледацюга.
Одного дня борсучок-ледацюга, його звали Тимко, прийшов до нори борсучка Лимка та й каже:
-От сидиш ти тут щодня, працюєш, світа божого не бачиш, для чого це тобі? Ця хазяйновитість, цей порядок, для чого він тобі? От у мене життя так життя! Я багато всього бачу, подорожую, сплю… де хочу, їм… де хочу! Я щасливіший за тебе!
-То, може, й так, але мені в праці весело і хороше.
-Та кому потрібні ці твої порядки, кому потрібно так надриватися? Пішли зі мною, погуляєм!
- З тобою, а для чого?- засумнівався борсучок Лимко.
-Як для чого? Я тобі покажу красиві поля, дивні пахучі квіти. Поїмо всього, чого ти тільки захочеш, в лісі є все!
-Та ні, не піду, мені вдома хороше!
-То ти ще й трусливий, Лимко. А я думав ти сміливий, сміливіший за мене, тому й прийшов тебе кликати, щоб подивитися на красиві поля та гарні галявини.
Задумався борсучок Лимко та й міркує:
- Ну, дійсно, що тут такого? Піти трохи розвіятись не гріх! Прогулятись, красоту доріг побачити, що в цьому поганого?
Переодягнувся в гарне чисте вбрання, взяв з собою теплий светрик на всяк випадок; радіє, що Тимко його з собою кличе.
Йшли вони довго.
Аж враз… за великим деревом, коло лісочка, лис притаївся.
Борсучок Тимко знав, що лис полює на здобич, але про таку пастку Тимко не сказав нічого своєму новому товаришу Лимку.
-Он бачиш дерево, бачиш, Лимку, яке воно гарне! Іди до нього, а далі… квіти гарні, ти таких ніде не бачив, грибів на галявині лісній теж багато! А я зараз, я миттю метнусь, ще когось із друзів приведу, не переживай, тут нікого немає, я… та ти! Щоб веселіше було… ще когось покличу!
Не встиг Лимко у відповідь Тимкові і слово мовити, як залишився сам на лісній галявині, Тимко зник, а на Лимка враз напав лис та з’їв його.
Радіє борсучок Тимко, що Лимка лис з’їв, не переживає за нового товариша, а скоріш мчить до нори Лимка, забіг до його хатинки та хазяйнує. Не нарадується, що добро чуже, йому так легко дісталося.
Та не все так сталося, як хотів Тимко. Лис який проковтнув Лимка, почав так кашляти, дихнути не може. Не знав лис, що Лимко чесний та трудолюбивий, а таких з’їсти не просто. Ще разок кашлянув лис та й врешті-решт виплюнув борсучка Лимка. Налякався лис такої чесності та втік в гущу хащі.
Сидить Лимко самітній на лісній дорозі, стряхує з себе неприємні запахи, мало не плаче, бо ще мить, то міг і не зостатися цілим та здоровим. Озирається Лимко навколо, але Тимка ніде не бачить.
Аж от… повзе їжачок Фрол до нього з лісу.
-А що це ти такий липкий і скуйовджений, борсучок ти малий, чи хто ти?
-Та лихо мене спіткало, лис мене зїв, а потім виплюнув. Я мало в його животі не застряг назавжди, ледь-ледь не пропав. Організм лиса мене не сприйняв.
-То живий залишився, і то хвали бога, за таке диво!
-То так і є! – каже, тремтячи, Лимко, бо нанервувався дуже.
-Пішли вже, небіжнику, допоможу тобі до дому прийти.
Йдуть ці двоє не спішачи, прийшли до домівки Лимка, а там вже Тимко хазяйнує.
Їжак дуже розсердився на таку справу, бо про все, що сталося йому борсучок Лимко розказав.
Іжак зашипів, гострі голки підняв...
Як побачив таке Тимко, давай геть з чужого дому тікати, біг так…, навіть не оглядувався.
-Дякую тобі, друже! Їжаче, Фроле, ти справжній! Ти мене до дому довів та ще з мого дому брехуна та злочинця вигнав. Зоставайся тут коло мене жити, будемо вдвох хазяйнувати.
-А чому не залишитися, залишусь.
Так їжак та борсучок подружилися, хазяйнували довго та чесно. Ловили мишей, комах надоїдливих відганяли, та за садом хозяйским, де люди живуть, довго та справно приглядували.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
