ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Багрянцева
2019.02.17 01:12
Ця історія знову почнеться для нас із кінця.
Не тривожся даремно, минуле пустивши за вітром.
Знаю, серце твоє крижане не зумію зігріти.
Знаю, вперте мовчання не буде ніяк до лиця.

Може, завтра зійдуть нанівець всі важливі слова.
І роздмухає хтось н

Вероніка Новікова
2019.02.17 00:27
Бачу тебе просту, гілля смаглявих рук,
в жилах свята вода, сповнена темних звуків.
Груди твої гіркі - грона зимових вин,
полум'я губить глузд поміж твоїх колін.

Хто ти мені така? Згуба моя й усе.
Може заснув би з ким, тільки печеш у серці.
Жінка

Юрій Сидорів
2019.02.16 12:19
Бузиною заварюють в Хотові
Для гурманів чаї бергамотові.
Дозріває полин
Між дерев і рослин.
І його культивують у Хотові.

Завалили метро у Батурині
Наркомани, «Паміром» обкурені.

Вероніка Новікова
2019.02.16 00:47
Темна чи світла буде твоя сторона,
іди до горіха, спускайся в старий підвал.
Спалимо ковдру і, може, старий диван.
Заліземо вище, до Інчиного вікна.

Там, за вікном, хтось провалився в тінь.
Скло у руці, зіниці блищать, як сталь.
Краще тримайся, мо

Віктор Кучерук
2019.02.16 00:13
Не так, як сусід подарунками
До свята дружину лишень, -
Вітаю тебе поцілунками,
Кохана моя, повсякдень!
Пробач, що плекати обновами
Тебе не навчуся чомусь, -
Що тільки з вітанням віршованим
Щоранку до тебе горнусь.

Ірина Вовк
2019.02.15 21:10
Якось дниною ясною
Стрінулась Зима з Весною.
Так уже з віків ведеться –
День цей «СТРІТЕННЯМ» зоветься…

Зима й каже: «Весно, люба!»
А сама – бліда й беззуба
Трусить снігом понад бором:

Іван Потьомкін
2019.02.15 12:45
Ейн сомхім ал ганес На Бога покладайся, а розуму тримайся. Бог то Бог, та не будь і сам плох. Богу молись, а до берега гребись. Боже, поможи, а сам не лежи. Надія в Бозі, коли хліб у стозі. Ейн ані ела бедАат Бідний лише той, хто не має знань.

Олександр Сушко
2019.02.15 12:32
Дописав елегію таки,
Прочитай, мій братику, не бійся.
Космос чхнув, посипались зірки,
Захитався в піднебессі місяць.

Ласий люд до незвичайних тем,
А мені екзотики не треба.
Про любов писати - це святе,

Ігор Деркач
2019.02.15 10:13
Зима минає. Літо наступає.
Але нічого кращого немає
як на порядку денному – весна,
коли сигнали подає вона, –
зима минає.

Але коли – ніхто не доганяє.
Бо це не те, що буча затяжна.

Віктор Кучерук
2019.02.15 00:01
Мерехтлива віхола лютнева,
Попелом сріблястим уночі, –
Ластиться вагомо на деревах
І хоронить глибоко корчі.
Кружеляє, сиплеться і гусне
Втомлено на влежаних снігах,
Давній наст винищуючи з хрустом
І невидним роблячи весь шлях.

Сонце Місяць
2019.02.14 21:45
у вечір подібний на цей
без будь~ яких панацей
змальований трохи криво
та прискіпливим олівцем

мов деінде альтернатива
дощовий чи сум чи то дзен
градієнт карамельно~ сивий

Олександр Сушко
2019.02.14 21:06
Поете! Не сиди у хаті пнем!
Від компа геть! Існуднув як, ой леле!
Немає мавки - пишеться сумне,
А є красуня - радісне й веселе.

Ти з виду - кремез, ще не у літах,
Цікавити повинні пані пишні.
А в тебе - тьху! - в паперах борода,

Ярослав Чорногуз
2019.02.14 21:05
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
За холодною зимою
Сонцесяйна йде весна.
Не тривож сердечну рану,
Не роз`ятрюй самоти.
Ще веселка за туманом
Буде квіткою цвісти.

Ігор Деркач
2019.02.14 19:27
Коли любов'ю пахне і весна
свої права качає в повну силу,
ми віддаємось почуттю сповна
і де б тоді по світу не носило,
хміліємо, буває, без вина,
коли приходить щастя і весна.

І навіть лютий майже не лютує,

Вероніка Новікова
2019.02.14 17:06
Цей вірш я писала нікому, тож він нічий.
Складала, як дім чи казку, з простих речей.
Ховаючи світло сорому, страху тінь
У темінь північну з виру його очей.

У темені цій північній горять ліси,
Як губи горять, які цілували мідь.
Хай спогад про це бе

Микола Дудар
2019.02.14 16:21
Фітотерапія
поучні… роки
затікають вії
хліб хіба з муки?
і тіла не з крови
більше - не з води
все воно із Мови
й зникне теж туди…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Надін Ко
2018.12.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Адлояда в рождественскую ночь

Это было что-то новое – впервые жена не предупреждала меня, чтобы не напивался. Весь предыдущий опыт застолий в хорошей компании свидетельствовал о том, что, войдя в роль, я теряю контроль над собой. То есть чаще пью, нежели закусываю, и потом, как выражается моя наставница, несу всякую “ахунею”. Не говоря уже о том, что на следующий день не могу даже смотреть на пищу и лишь после похмелки, хоть и с трудом, но прихожу в норму.
Дело в том, что Новый год мы решили отметить вчетвером – три женщины и я. Одна из них блюла диету и вообще не пила. За праздничным столом мы хоть и встречались впервые, но по раскладу пьющих ничто не предвещало того, что случилось через несколько часов застолья.
Приближалось время, чтобы, как говорится, провести Старый год. Дочь хозяйки позвонила, что задерживается на работе, и просила начинать без нее. Закусывая, начали перебирать горести и радости уходящего года. А в завершение был предложен тост за то, чтоб и Новый, до которого оставалось менее часа, был по крайней мере не хуже предыдущего.
Не припомню, как возник разговор о перепое, именуемом чаще, как “напиться в стельку”. Понятное дело, осушили рюмки перед этими заведомо поучительными историями.
– Я была тогда, – начала хозяйка, – сельской учительницей и вдобавок еще и секретарем комсомольской организации школы. Пошла как-то поговорить с родителями одного способного, но страшно вредного парнишки. После беседы, как ни отказывалась, ссылаясь на уйму предстоящей работы, радушные хозяева все же усадили меня за стол, уставленный нехитрой сельской снедью, посреди которой возвышался графин с наливкой. И пошел разговор о житье-бытье.
Пила я, признаюсь, впервые и, конечно же, не догадывалась, что такое приятное на вкус питье способно вскорости вывести из равновесия в полном смысле этого слова. На просьбу хозяев провести до школы, где должно было состояться комсомольское собрание, я отказалась. Дескать, что мне, молодой, какой-то там километр...
Пока мы сидели за столом, снег уже застелил белым покровом землю, ветер усилился, и мой единственный ориентир, фонарь возле сельсовета, покачивался из стороны в сторону так, что, казалось, вот-вот сорвется. Сделав несколько шагов, я почувствовала, что ноги мои будто бы налились тяжестью и становятся непослушными. Даже почему-то подкашиваются. Еще шаг и вот уже лежу на снегу. С трудом поднимаюсь и тут же падаю.
– Куды ж вы, голубонько, в таку нэгоду? – [4]слышу над собой.
Пытаюсь ответить и чувствую, что и язык перестает слушаться.
– Та яки вже там зборы.. [5]
Зашла моя провожатая в школу, сказала, что секретарь нездорова, и отвела меня домой.
Рассказчицей хозяйка была отменной, так что ее сказ о первой встрече с “зеленым змием” прерывался смехом и очередным подъемом рюмок.
Мой послужной список был намного обширней, так как неоднажды получалось, будто пью впервые. К примеру, на дне рождения у приятеля. Пока женщины колдовали на кухне, мы столько приняли “по капочке”, что уже после первого тоста за именинника я с трудом различал лица гостей. Как результат – не вписался в метро и пошел в противоположную сторону. На окраине города меня подобрал таксист. Из сбивчивого рассказа тот выудил все-таки мой адрес и привез домой. Взяв при этом из портмоне всю мою квартальную премию.
А возвращение из Харькова, когда радушные работники милиции так постарались, что я с превеликим трудом взобрался в вагон. Утром попутчики рассказывали, как я пытался залезть на свою верхнюю полку. И то ли чей-то властный голос, что надо бы вызвать проводника, то ли сердобольность кого-то из пассажиров, уступившего нижнее место, спасли меня от вытрезвителя...
В отличие хозяйки, повествовавшей еще по-трезвому, мои воспоминания, сопровождавшиеся также смехом и очередным поднятием рюмок, все больше и больше уводили наш дуэт к тому состоянию, о котором рассказывалось как о далеком прошлом.
Не помню уже толком, когда моя собутыльница отключилась и похрапывала на диване под недреманным оком трезвого кота. В одиночку я никогда не пью и, может, поэтому вспомнил, что обещал прочитать стихи. Но что за наваждение. Начинаю и после нескольких строчек останавливаюсь, так как начисто вылетело из головы продолжение. Трезвые жена и дочь хозяйки заливаются смехом, а я в недоумении только развожу руками. И, конечно же, не замечаю, как хохотуньи своими фотоаппаратами запечатлевают эту рождественскую адлояду.
Так на иврите называется состояние, в котором не возбраняется побывать евреям раз в году. То есть можно напиться так, чтобы не отличать Мордехая от Амана. Это в пуримский вечер. В память о несостоявшейся катастрофе еврейства, когда вдохновитель ее со своими сподручниками были повешены или убиты.
И хоть от Пурима нас отделяло тогда еще несколько месяцев, сегодня мы не жалеем, что встретили его досрочно. По-трезвому, но с тем же смехом вспоминаем, глядя на фотографии, ту рождственскую ночь. Обошлось ведь, как любит повторять один из моих приятелей, без скандала. А что радость общения вылилась в пуримскую форму, то стоит ли нам, двум уже немолодым людям, досадовать. Как говорят, сколько той жизни... И не часто выпадают такие минуты, когда спадает груз повседневных забот и душой чувствуешь себя еще совсем молодым.







Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-06 11:30:13
Переглядів сторінки твору 173
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.947 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.028 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2019.02.16 19:01
Автор у цю хвилину відсутній