Два цуцики, братик і сестричка,
Чорна та руденьке мали милі личка,
На сонці пузики-черевця ліниво так гріли,
Один одного лизали, тихо бубоніли.
-"Як я виросту то стану собакою злою,-
І наші батьки будуть дуже раді мною.
Буду наш двір добре оберігати,
Хто залізе хай сюди стану я кусати".
Засміявся, відповів їй найменший брачик,
Завиляв на сонці його хвіст калачик.
- "Ти хоч зла іззовні і ніби ще й лайлива,
А насправді ти у мене дуже полохлива.
Як іде напроти киця наша вже біленька,
Ти спочатку гавкнеш й дивишся де ненька.
Я ж хоч гавкну, зразу ж лізу обнімати
Не дивлюся де мати, не біжу до хати.
В мене вдача добра, я у батька вдався,
Всіх обнімлю, зацілую звідки хто б не взявся.
Діточок малих ще більше я любую,
З ними гратися щодня дуже потребую.
Ким виросту і ким буду я іще не знаю
Але любити діток всім я обіцяю".
Поговорили обнялися і до киці ніжно притулились.
Більше на неї сьогодні вони вже не злились.
Так ростуть у нас у дворі малі куценята
Кого гавкнуть, зацілують хлочики-дівчата.