Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.04
19:53
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
2026.07.04
16:15
I How Local Harmony Becomes a Contour of Metaharmony
The Image of the Work: From a Creative Method to an Aesthetic–Philosophical Category
The foundation of traditional artistic creation, in most cases, is the aspiration toward an integral unity—whet
2026.07.04
13:59
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
2026.07.04
13:43
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
2026.07.04
12:39
Зшитого за незнаними лекалами,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
2026.07.04
12:27
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
2026.07.04
10:49
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
2026.07.04
09:57
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
2026.07.04
07:56
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
2026.07.04
05:44
Розділ XІV: ПОПІЛ СИРИНА* ТА ВІЧНІСТЬ НА ПЕРГАМЕНТІ
1075 рік. Париж. Палац Сіте. Король Філіп І, уже зрілий і могутній володар, сидів за великим дубовим столом, заваленим хартіями. Поруч із ним стояла Анна. Рауля вже не було на цьому світі – він пішов
2026.07.03
22:45
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
2026.07.03
20:00
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
2026.07.03
14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
2026.07.03
12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
2026.07.03
11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
2026.07.03
10:33
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Булат (1980) /
Поеми
П'ятірко ведмежат
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
П'ятірко ведмежат
Родились у далекім краї,
П'ятірко гарних ведмежат.
Жили вони в зеленім гаї,
До нього стежки лежать.
Була у них сім'я велика
І батьки, діди і тітки.
Любили їх як сонця лика,
Найменші ж бо були ті дітки.
Зайняті всі, тож більше часу
Проводив з ними дід Дмитро.
Серйозний був, не любив галасу
Порядок також, щоб не хитро.
Виховував в них любов й повагу
До світу, ближнього й батьків.
Давати старшим перевагу,
Пустих не нести балачків.
П'ятірка виросла розумна,
До школи час вже віддавать.
Де вчитись треба й доля думна,
Щоб більше всіх у світі знать.
З'явились в них у школі друзі,
Великий клас уперше йшов.
Всі звірі, що жили в окрузі,
Малят привели до основ.
Були тут і вовки й кози,
Барани, лиси, олені.
Ішли сюди крізь сніг і грози,
Шукали знання у щоденні.
П'ятірка зразу ж відрізнялась,
Тим чим її дід Дмитро вчив.
Вчителів слухалась, звинялась,
Якщо із них щось не так робив.
Було це чемно і весело
Та клас по іншому все ж жив.
Слабким тут було невесело,
Кожен плакав і тужив.
П'ятірка думала багато
І до свого діда знов прийшла.
Сказала так щоб чув і тато,
Думка важлива хоч мала.
Ми ніби ввічливі, а інші
Живуть собі, як диваки.
До поки вчитель пише вірші
Б'ють один одного взнаки.
Те саме роблять й на перервах,
Коли є хвилька для думок,
Слабших б'ють і всі на нервах
Коли починається урок.
Ми ніби самі та нас багато,
Ніхто нас з лиха не чіпа,
Дивитися треба на це свято,
Та наша воля не сліпа.
Ну що ж ми дітки, вам та й скажем, -
Дід Дмитро гордо почав, -
Правильні принципи, розвяжем,
Вивчили вірно, що навчав.
Слабких вам треба боронити,
І забіяк також тре так спинять,
Себе і інших захистити
Правди віконце відчинять.
Коли ви разом то є сила.
Чим більше друзів, сильні ви.
Як би і грубість й не крутила
Тримайтесь своїх прав канви.
Самі не бийте, захищайтесь.
Скажіть в потребі вчителям.
Добрими й хоробрими лишайтесь,
Не підкоряйтесь злодіям.
Прийшла п'ятірка знов до школи,
Зібрала всіх хто там страждав.
Сказала те, щоб вже ніколи
І клятву собі кожен дав.
Слабкі окремо, сильні разом
Один із одним дружим ми.
Не обертаємся ми задом,
Коли в образі сильними.
Із того часу в школі диво -
Родилась дружба і брати,
Слабких образить неможливо,
Не треба горе збирати.
Світ навколо став мінятись,
Через пятірко ведмежат.
І через тебе добру тут взятись,
Ти добрих справ теж адвокат.
Травень 2018
П'ятірко гарних ведмежат.
Жили вони в зеленім гаї,
До нього стежки лежать.
Була у них сім'я велика
І батьки, діди і тітки.
Любили їх як сонця лика,
Найменші ж бо були ті дітки.
Зайняті всі, тож більше часу
Проводив з ними дід Дмитро.
Серйозний був, не любив галасу
Порядок також, щоб не хитро.
Виховував в них любов й повагу
До світу, ближнього й батьків.
Давати старшим перевагу,
Пустих не нести балачків.
П'ятірка виросла розумна,
До школи час вже віддавать.
Де вчитись треба й доля думна,
Щоб більше всіх у світі знать.
З'явились в них у школі друзі,
Великий клас уперше йшов.
Всі звірі, що жили в окрузі,
Малят привели до основ.
Були тут і вовки й кози,
Барани, лиси, олені.
Ішли сюди крізь сніг і грози,
Шукали знання у щоденні.
П'ятірка зразу ж відрізнялась,
Тим чим її дід Дмитро вчив.
Вчителів слухалась, звинялась,
Якщо із них щось не так робив.
Було це чемно і весело
Та клас по іншому все ж жив.
Слабким тут було невесело,
Кожен плакав і тужив.
П'ятірка думала багато
І до свого діда знов прийшла.
Сказала так щоб чув і тато,
Думка важлива хоч мала.
Ми ніби ввічливі, а інші
Живуть собі, як диваки.
До поки вчитель пише вірші
Б'ють один одного взнаки.
Те саме роблять й на перервах,
Коли є хвилька для думок,
Слабших б'ють і всі на нервах
Коли починається урок.
Ми ніби самі та нас багато,
Ніхто нас з лиха не чіпа,
Дивитися треба на це свято,
Та наша воля не сліпа.
Ну що ж ми дітки, вам та й скажем, -
Дід Дмитро гордо почав, -
Правильні принципи, розвяжем,
Вивчили вірно, що навчав.
Слабких вам треба боронити,
І забіяк також тре так спинять,
Себе і інших захистити
Правди віконце відчинять.
Коли ви разом то є сила.
Чим більше друзів, сильні ви.
Як би і грубість й не крутила
Тримайтесь своїх прав канви.
Самі не бийте, захищайтесь.
Скажіть в потребі вчителям.
Добрими й хоробрими лишайтесь,
Не підкоряйтесь злодіям.
Прийшла п'ятірка знов до школи,
Зібрала всіх хто там страждав.
Сказала те, щоб вже ніколи
І клятву собі кожен дав.
Слабкі окремо, сильні разом
Один із одним дружим ми.
Не обертаємся ми задом,
Коли в образі сильними.
Із того часу в школі диво -
Родилась дружба і брати,
Слабких образить неможливо,
Не треба горе збирати.
Світ навколо став мінятись,
Через пятірко ведмежат.
І через тебе добру тут взятись,
Ти добрих справ теж адвокат.
Травень 2018
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
