Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.30
15:56
Безсоння з небом сам на сам
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.
Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.
Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля
2025.12.30
13:45
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.
2025.12.30
07:48
Антитеза
Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.
А каміння ще доста.
Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.
А каміння ще доста.
2025.12.29
23:44
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало.
Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі.
Путіфренія – тупикове відгалужен
2025.12.29
22:11
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.
Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.
Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,
2025.12.29
14:56
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.
Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.
Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав
2025.12.29
13:44
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано
2025.12.29
13:10
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??
Два білі олені блищать очима в
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??
Два білі олені блищать очима в
2025.12.29
00:56
Питає вчителька: - Де був учора ти?
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть
2025.12.29
00:12
дружня пародія)
Кінець життя
Стукотять по черепу колеса
Напханих бедламом поїздів.
Ось тому я вию, наче песик,
Кінець життя
Стукотять по черепу колеса
Напханих бедламом поїздів.
Ось тому я вию, наче песик,
2025.12.28
22:35
Небритої щоки торкнувся спокій,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?
Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?
Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,
2025.12.28
22:17
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.
Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.
Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.
Більш Рентгена - Пулюя.
Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.
Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.
2025.12.28
16:43
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’
2025.12.28
15:43
Сьогодня Ніч, Сьогодня Ніч
Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому
Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому
2025.12.28
14:22
– Здоров будь нам, пане Чалий!
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця
Дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво,
Не стачає слави?
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця
Дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво,
Не стачає слави?
2025.12.28
13:20
Приїхала відпочити бабуся на море.
Привезла свого онука – йому п’ять вже скоро.
Гуляють вони по березі. Хвилі набігають
Та сліди на піску їхні позаду змивають.
Сонце добре припікає. А чайки над ними
Носяться, ледь не чіпляють крилами своїми.
- Що це
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Привезла свого онука – йому п’ять вже скоро.
Гуляють вони по березі. Хвилі набігають
Та сліди на піску їхні позаду змивають.
Сонце добре припікає. А чайки над ними
Носяться, ледь не чіпляють крилами своїми.
- Що це
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Булат (1980) /
Поеми
П'ятірко ведмежат
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
П'ятірко ведмежат
Родились у далекім краї,
П'ятірко гарних ведмежат.
Жили вони в зеленім гаї,
До нього стежки лежать.
Була у них сім'я велика
І батьки, діди і тітки.
Любили їх як сонця лика,
Найменші ж бо були ті дітки.
Зайняті всі, тож більше часу
Проводив з ними дід Дмитро.
Серйозний був, не любив галасу
Порядок також, щоб не хитро.
Виховував в них любов й повагу
До світу, ближнього й батьків.
Давати старшим перевагу,
Пустих не нести балачків.
П'ятірка виросла розумна,
До школи час вже віддавать.
Де вчитись треба й доля думна,
Щоб більше всіх у світі знать.
З'явились в них у школі друзі,
Великий клас уперше йшов.
Всі звірі, що жили в окрузі,
Малят привели до основ.
Були тут і вовки й кози,
Барани, лиси, олені.
Ішли сюди крізь сніг і грози,
Шукали знання у щоденні.
П'ятірка зразу ж відрізнялась,
Тим чим її дід Дмитро вчив.
Вчителів слухалась, звинялась,
Якщо із них щось не так робив.
Було це чемно і весело
Та клас по іншому все ж жив.
Слабким тут було невесело,
Кожен плакав і тужив.
П'ятірка думала багато
І до свого діда знов прийшла.
Сказала так щоб чув і тато,
Думка важлива хоч мала.
Ми ніби ввічливі, а інші
Живуть собі, як диваки.
До поки вчитель пише вірші
Б'ють один одного взнаки.
Те саме роблять й на перервах,
Коли є хвилька для думок,
Слабших б'ють і всі на нервах
Коли починається урок.
Ми ніби самі та нас багато,
Ніхто нас з лиха не чіпа,
Дивитися треба на це свято,
Та наша воля не сліпа.
Ну що ж ми дітки, вам та й скажем, -
Дід Дмитро гордо почав, -
Правильні принципи, розвяжем,
Вивчили вірно, що навчав.
Слабких вам треба боронити,
І забіяк також тре так спинять,
Себе і інших захистити
Правди віконце відчинять.
Коли ви разом то є сила.
Чим більше друзів, сильні ви.
Як би і грубість й не крутила
Тримайтесь своїх прав канви.
Самі не бийте, захищайтесь.
Скажіть в потребі вчителям.
Добрими й хоробрими лишайтесь,
Не підкоряйтесь злодіям.
Прийшла п'ятірка знов до школи,
Зібрала всіх хто там страждав.
Сказала те, щоб вже ніколи
І клятву собі кожен дав.
Слабкі окремо, сильні разом
Один із одним дружим ми.
Не обертаємся ми задом,
Коли в образі сильними.
Із того часу в школі диво -
Родилась дружба і брати,
Слабких образить неможливо,
Не треба горе збирати.
Світ навколо став мінятись,
Через пятірко ведмежат.
І через тебе добру тут взятись,
Ти добрих справ теж адвокат.
Травень 2018
П'ятірко гарних ведмежат.
Жили вони в зеленім гаї,
До нього стежки лежать.
Була у них сім'я велика
І батьки, діди і тітки.
Любили їх як сонця лика,
Найменші ж бо були ті дітки.
Зайняті всі, тож більше часу
Проводив з ними дід Дмитро.
Серйозний був, не любив галасу
Порядок також, щоб не хитро.
Виховував в них любов й повагу
До світу, ближнього й батьків.
Давати старшим перевагу,
Пустих не нести балачків.
П'ятірка виросла розумна,
До школи час вже віддавать.
Де вчитись треба й доля думна,
Щоб більше всіх у світі знать.
З'явились в них у школі друзі,
Великий клас уперше йшов.
Всі звірі, що жили в окрузі,
Малят привели до основ.
Були тут і вовки й кози,
Барани, лиси, олені.
Ішли сюди крізь сніг і грози,
Шукали знання у щоденні.
П'ятірка зразу ж відрізнялась,
Тим чим її дід Дмитро вчив.
Вчителів слухалась, звинялась,
Якщо із них щось не так робив.
Було це чемно і весело
Та клас по іншому все ж жив.
Слабким тут було невесело,
Кожен плакав і тужив.
П'ятірка думала багато
І до свого діда знов прийшла.
Сказала так щоб чув і тато,
Думка важлива хоч мала.
Ми ніби ввічливі, а інші
Живуть собі, як диваки.
До поки вчитель пише вірші
Б'ють один одного взнаки.
Те саме роблять й на перервах,
Коли є хвилька для думок,
Слабших б'ють і всі на нервах
Коли починається урок.
Ми ніби самі та нас багато,
Ніхто нас з лиха не чіпа,
Дивитися треба на це свято,
Та наша воля не сліпа.
Ну що ж ми дітки, вам та й скажем, -
Дід Дмитро гордо почав, -
Правильні принципи, розвяжем,
Вивчили вірно, що навчав.
Слабких вам треба боронити,
І забіяк також тре так спинять,
Себе і інших захистити
Правди віконце відчинять.
Коли ви разом то є сила.
Чим більше друзів, сильні ви.
Як би і грубість й не крутила
Тримайтесь своїх прав канви.
Самі не бийте, захищайтесь.
Скажіть в потребі вчителям.
Добрими й хоробрими лишайтесь,
Не підкоряйтесь злодіям.
Прийшла п'ятірка знов до школи,
Зібрала всіх хто там страждав.
Сказала те, щоб вже ніколи
І клятву собі кожен дав.
Слабкі окремо, сильні разом
Один із одним дружим ми.
Не обертаємся ми задом,
Коли в образі сильними.
Із того часу в школі диво -
Родилась дружба і брати,
Слабких образить неможливо,
Не треба горе збирати.
Світ навколо став мінятись,
Через пятірко ведмежат.
І через тебе добру тут взятись,
Ти добрих справ теж адвокат.
Травень 2018
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
