Жив люд простий у однім краї -
Дітей кохав, сади ростив.
Все було просто, як у раї,
Бо кожен знав, що й як робив.

Пройшло так не одне століття,
Та якось мудрий син родивсь.
І каже вам тут треба сміття
Прибрати так, щоб я не зливсь.

Отак той лідер й становився,
Хоч і народ не потребував.
Знайшовся й люд, що покорився,
Хоч і під гнітом не бував.

Знайшлися й ті, що поряд встали,
Де куш грабований ділить.
Народу мирному владою стали,
Щоб "охороняти і служить".

Влада прийшла - нові закони,
І світу нового уклад.
Комусь нажити тут мільйони,
А хтось і скибці хліба рад.

Пропала рівність і братерство,
Стали високими пани.
Всі пнуться, щоб у міністерство
Попали і їхнії сини.

Жила та влада панувала,
Та десь і щось пішло не так.
Ніби й народ та й "шанувала",
Проте знайшовся знов козак.

Козак був лідер трохи другий,
Простого люду простий син.
До гріш та слави не долугий,
Своїх він назбирав дружин.

Тій владі трохи тісно стало,
Все хоче всидіть на стільці.
Хоч і нажерлася та мало -
Не всі набиті гаманці.

Прийшов їх час - усіх міняти,
Щоб не лишилося зерно.
Те що продасть і рідну мати,
Зросте і знову нас в багно...

Народ і влада споконвіку
Знаходять способи життя.
Комусь везе прожити віку,
А хтось чекає каяття.