ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.19
08:40
На Істину табу немає:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
2024.03.19
08:27
– На покутті вмостився Дідух
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
2024.03.19
08:03
До нас ішов напівтверезий "брат",
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
2024.03.19
05:44
Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
2024.03.17
18:57
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2024.03.17
18:45
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
2024.03.17
18:06
У час стрімкий , шалений, час смартфонів
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
2024.03.17
15:28
Прокинься синку! Час уже вставати! –
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Булат (1980) /
Поеми
Урок для тигриків (від 3+)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Урок для тигриків (від 3+)
Тигр мама, тигр тато
І маленьких троє тигренят,
Жили в лісі де багато
Інших звірів-дитинят.
Звали тигриків тих просто -
Марко, Миколка і Давид.
Малого хлопці були зросту,
Але вже видно хижий вид.
В виграшки любо вони грались,
Хвости і вуха кусали.
Одним за одним в ліс ганялись,
Коли і рани лизали.
Ті ігри їм були цікаві,
Так як виховували їх.
Щоби пізніш бути у справі,
Сильніше бути звірів всіх.
Раділа мама, радів і тато -
Росли розумними сини.
Крім сили їх, щоб гартувати,
Водили в дальнії лани.
В дорозі справ було багато -
То вітер, пташка пролетить.
Усе цікаво, тільки тато,
Вперед усіх стрімко біжить.
Марко позаду всіх виляє,
Йому цікавіше від всіх.
Давид братів та й підганяє,
Бо організованіший їх.
Миколка так, і туди сюди.
Хоч і цікаво. Був коли?
Відразу сам згадає куди,
І не чека учень школи.
Довго так йшли, малі втомились
Води і їсти треба їм.
Перепочити попросились,
Дух перевести над усім.
Мати почула, батько незовсім,
Знав він чого й кого учив.
Тепер, він каже, близько зовсім,
Вже поряд край, що повен див.
Пройшло так ще із півгодини,
Батько каже. - Ну що прийшли.
Навколо тільки піски сини,
Мабуть даремно сюди йшли.
Хлопці попадали, втомились.
- Що ж ми робитимо тепер?
Навряд чи сили залишились,
Чого ти нас сюди припер?
- Ну що ви хлопці? Давайте разом
Думати нам куди й як йти.
Хоч ніби важко і з відказом
Працюють ноги і хвости.
Тигрики сіли й зрозуміли.
- Додому підем? - Саме так.
Коли в недолі впасти сміли,
Ідуть туди де дому знак.
Нехай і важко, й нема сили,
Чекають вас ріднії стіни,
Усе що ви колись знали,
І ми вас з матір'ю із долі війни
Будем чекати вас завжди.
Важкий урок, бо йти далеко.
Дорога легша до води,
Також іти додому легко
Де не чекаєш ти біди.
Прийшли додому, всі зітхнули
Назад привели їх сліди.
Тихенько всі разом заснули -
Закінчивсь день і пригоди.
Таких сімей у нас багато,
Живуть вони по всіх світах.
Дай Бог щоб жили мама й тато,
А діти знають де їх дах.
(Травень 2018)
І маленьких троє тигренят,
Жили в лісі де багато
Інших звірів-дитинят.
Звали тигриків тих просто -
Марко, Миколка і Давид.
Малого хлопці були зросту,
Але вже видно хижий вид.
В виграшки любо вони грались,
Хвости і вуха кусали.
Одним за одним в ліс ганялись,
Коли і рани лизали.
Ті ігри їм були цікаві,
Так як виховували їх.
Щоби пізніш бути у справі,
Сильніше бути звірів всіх.
Раділа мама, радів і тато -
Росли розумними сини.
Крім сили їх, щоб гартувати,
Водили в дальнії лани.
В дорозі справ було багато -
То вітер, пташка пролетить.
Усе цікаво, тільки тато,
Вперед усіх стрімко біжить.
Марко позаду всіх виляє,
Йому цікавіше від всіх.
Давид братів та й підганяє,
Бо організованіший їх.
Миколка так, і туди сюди.
Хоч і цікаво. Був коли?
Відразу сам згадає куди,
І не чека учень школи.
Довго так йшли, малі втомились
Води і їсти треба їм.
Перепочити попросились,
Дух перевести над усім.
Мати почула, батько незовсім,
Знав він чого й кого учив.
Тепер, він каже, близько зовсім,
Вже поряд край, що повен див.
Пройшло так ще із півгодини,
Батько каже. - Ну що прийшли.
Навколо тільки піски сини,
Мабуть даремно сюди йшли.
Хлопці попадали, втомились.
- Що ж ми робитимо тепер?
Навряд чи сили залишились,
Чого ти нас сюди припер?
- Ну що ви хлопці? Давайте разом
Думати нам куди й як йти.
Хоч ніби важко і з відказом
Працюють ноги і хвости.
Тигрики сіли й зрозуміли.
- Додому підем? - Саме так.
Коли в недолі впасти сміли,
Ідуть туди де дому знак.
Нехай і важко, й нема сили,
Чекають вас ріднії стіни,
Усе що ви колись знали,
І ми вас з матір'ю із долі війни
Будем чекати вас завжди.
Важкий урок, бо йти далеко.
Дорога легша до води,
Також іти додому легко
Де не чекаєш ти біди.
Прийшли додому, всі зітхнули
Назад привели їх сліди.
Тихенько всі разом заснули -
Закінчивсь день і пригоди.
Таких сімей у нас багато,
Живуть вони по всіх світах.
Дай Бог щоб жили мама й тато,
А діти знають де їх дах.
(Травень 2018)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію