Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.15
17:00
тут бував
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї
2026.05.15
15:44
її знайшли
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам
2026.05.15
13:13
Шкіра чобіт і колонська вода
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить
Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить
Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить
2026.05.15
13:04
Ти виростаєш із пітьми
суцвіттям бузку з весни
як спогад у дослід.
Коли ми були ще дітьми,
ти вголос читала сни
як вірші дорослі.
Телепортуєшся вкотре
суцвіттям бузку з весни
як спогад у дослід.
Коли ми були ще дітьми,
ти вголос читала сни
як вірші дорослі.
Телепортуєшся вкотре
2026.05.15
11:39
Усе зруйновано. Життя колишнє
Розбите вщент, нема шляху назад.
Лиш круком прокричить торішнє лихо
І возвістить новітній листопад.
Будинки зносять в асфальт здирають.
Зітліли гасла дужі та малі.
Листок впаде, немов квиток до раю,
Розбите вщент, нема шляху назад.
Лиш круком прокричить торішнє лихо
І возвістить новітній листопад.
Будинки зносять в асфальт здирають.
Зітліли гасла дужі та малі.
Листок впаде, немов квиток до раю,
2026.05.15
11:00
Від заздрості, образи й туги
Застряг у горлі вчорашній вареник.
Моєї бездарності єдина заслуга -
Про талановитих "Жебрацький денник".
Застряг у горлі вчорашній вареник.
Моєї бездарності єдина заслуга -
Про талановитих "Жебрацький денник".
2026.05.15
10:29
Чотири рядки моєї невинної пародії без жодного прізвища:
«Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав…
Виходить знов в прямий етер,
де кожен вірш - це гра…» -
здійняли справжній гвалт!
Звичайно, всі впізнали Артура Курдіновського (да
2026.05.15
09:35
Колись ти був красивий, синьоокий,
та проминули журавлями роки
і вкрили сивиною небокрай.
До станції зимового ясмину
тебе везе машина без бензину –
такий собі пошарпаний трамвай.
За мерехтінням вікон хмарочоси,
в кишенях – запальничка, папіроси
та проминули журавлями роки
і вкрили сивиною небокрай.
До станції зимового ясмину
тебе везе машина без бензину –
такий собі пошарпаний трамвай.
За мерехтінням вікон хмарочоси,
в кишенях – запальничка, папіроси
2026.05.15
09:28
ІНГІГЕРДА: РУНА КОХАННЯ І ЗАЛІЗА
На берегах Меларена, де сосни впиваються корінням у граніт, зростала Інгігерда – донька суворого Олафа. Її серце вже знало смак першої втрати, коли обіцяний вінець норвезького короля Олафа Святого розбився об волю бать
2026.05.15
09:22
Снопи вже зв’язані, вже Дао
Веде отару в бій як Пан!
Блищить на сонці хітозан
Між хмарочосами Більбао.
Посеред хащі із цикут
Лежить в задумі тихій Овен:
Нащо нам в Англії якут-
Коли з Германії Бетховен?..
Веде отару в бій як Пан!
Блищить на сонці хітозан
Між хмарочосами Більбао.
Посеред хащі із цикут
Лежить в задумі тихій Овен:
Нащо нам в Англії якут-
Коли з Германії Бетховен?..
2026.05.15
07:33
Щоб не стояти на колінах,
Не маючи ознак вини, -
Моя прекрасна Україна
Страждає нині від війни.
Куди не йду, де лиш не стану,
Я чітко бачу одне й теж:
Рубці од вибухів і рани
Від сильних опіків пожеж.
Не маючи ознак вини, -
Моя прекрасна Україна
Страждає нині від війни.
Куди не йду, де лиш не стану,
Я чітко бачу одне й теж:
Рубці од вибухів і рани
Від сильних опіків пожеж.
2026.05.14
19:42
Не чуть зозуль в Єрусалимі.
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця
2026.05.14
19:35
Під городом під Фелліном гримить канонада.
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а
2026.05.14
19:05
Критикую київську поетесу
Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?
Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?
2026.05.14
18:56
Фрік - фрікує,
Бик - бикує,
ПРОВОКАТОР-ПРОВОКУЄ!
Бик - бикує,
ПРОВОКАТОР-ПРОВОКУЄ!
2026.05.14
18:40
Кажуть, без кохання жити неможливо...
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер…
(З останніх поетичних надходжень)
Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер…
(З останніх поетичних надходжень)
Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Булат (1980) /
Поеми
Урок для тигриків (від 3+)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Урок для тигриків (від 3+)
Тигр мама, тигр тато
І маленьких троє тигренят,
Жили в лісі де багато
Інших звірів-дитинят.
Звали тигриків тих просто -
Марко, Миколка і Давид.
Малого хлопці були зросту,
Але вже видно хижий вид.
В виграшки любо вони грались,
Хвости і вуха кусали.
Одним за одним в ліс ганялись,
Коли і рани лизали.
Ті ігри їм були цікаві,
Так як виховували їх.
Щоби пізніш бути у справі,
Сильніше бути звірів всіх.
Раділа мама, радів і тато -
Росли розумними сини.
Крім сили їх, щоб гартувати,
Водили в дальнії лани.
В дорозі справ було багато -
То вітер, пташка пролетить.
Усе цікаво, тільки тато,
Вперед усіх стрімко біжить.
Марко позаду всіх виляє,
Йому цікавіше від всіх.
Давид братів та й підганяє,
Бо організованіший їх.
Миколка так, і туди сюди.
Хоч і цікаво. Був коли?
Відразу сам згадає куди,
І не чека учень школи.
Довго так йшли, малі втомились
Води і їсти треба їм.
Перепочити попросились,
Дух перевести над усім.
Мати почула, батько незовсім,
Знав він чого й кого учив.
Тепер, він каже, близько зовсім,
Вже поряд край, що повен див.
Пройшло так ще із півгодини,
Батько каже. - Ну що прийшли.
Навколо тільки піски сини,
Мабуть даремно сюди йшли.
Хлопці попадали, втомились.
- Що ж ми робитимо тепер?
Навряд чи сили залишились,
Чого ти нас сюди припер?
- Ну що ви хлопці? Давайте разом
Думати нам куди й як йти.
Хоч ніби важко і з відказом
Працюють ноги і хвости.
Тигрики сіли й зрозуміли.
- Додому підем? - Саме так.
Коли в недолі впасти сміли,
Ідуть туди де дому знак.
Нехай і важко, й нема сили,
Чекають вас ріднії стіни,
Усе що ви колись знали,
І ми вас з матір'ю із долі війни
Будем чекати вас завжди.
Важкий урок, бо йти далеко.
Дорога легша до води,
Також іти додому легко
Де не чекаєш ти біди.
Прийшли додому, всі зітхнули
Назад привели їх сліди.
Тихенько всі разом заснули -
Закінчивсь день і пригоди.
Таких сімей у нас багато,
Живуть вони по всіх світах.
Дай Бог щоб жили мама й тато,
А діти знають де їх дах.
(Травень 2018)
І маленьких троє тигренят,
Жили в лісі де багато
Інших звірів-дитинят.
Звали тигриків тих просто -
Марко, Миколка і Давид.
Малого хлопці були зросту,
Але вже видно хижий вид.
В виграшки любо вони грались,
Хвости і вуха кусали.
Одним за одним в ліс ганялись,
Коли і рани лизали.
Ті ігри їм були цікаві,
Так як виховували їх.
Щоби пізніш бути у справі,
Сильніше бути звірів всіх.
Раділа мама, радів і тато -
Росли розумними сини.
Крім сили їх, щоб гартувати,
Водили в дальнії лани.
В дорозі справ було багато -
То вітер, пташка пролетить.
Усе цікаво, тільки тато,
Вперед усіх стрімко біжить.
Марко позаду всіх виляє,
Йому цікавіше від всіх.
Давид братів та й підганяє,
Бо організованіший їх.
Миколка так, і туди сюди.
Хоч і цікаво. Був коли?
Відразу сам згадає куди,
І не чека учень школи.
Довго так йшли, малі втомились
Води і їсти треба їм.
Перепочити попросились,
Дух перевести над усім.
Мати почула, батько незовсім,
Знав він чого й кого учив.
Тепер, він каже, близько зовсім,
Вже поряд край, що повен див.
Пройшло так ще із півгодини,
Батько каже. - Ну що прийшли.
Навколо тільки піски сини,
Мабуть даремно сюди йшли.
Хлопці попадали, втомились.
- Що ж ми робитимо тепер?
Навряд чи сили залишились,
Чого ти нас сюди припер?
- Ну що ви хлопці? Давайте разом
Думати нам куди й як йти.
Хоч ніби важко і з відказом
Працюють ноги і хвости.
Тигрики сіли й зрозуміли.
- Додому підем? - Саме так.
Коли в недолі впасти сміли,
Ідуть туди де дому знак.
Нехай і важко, й нема сили,
Чекають вас ріднії стіни,
Усе що ви колись знали,
І ми вас з матір'ю із долі війни
Будем чекати вас завжди.
Важкий урок, бо йти далеко.
Дорога легша до води,
Також іти додому легко
Де не чекаєш ти біди.
Прийшли додому, всі зітхнули
Назад привели їх сліди.
Тихенько всі разом заснули -
Закінчивсь день і пригоди.
Таких сімей у нас багато,
Живуть вони по всіх світах.
Дай Бог щоб жили мама й тато,
А діти знають де їх дах.
(Травень 2018)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
