ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2018.07.15 22:00
глядачі виглядаючі ню
одинокі пуантилісти
парасолька пивна & пристань
трохи знаючі про війну
німі безвідмовні статисти

відтінюючи пляжну блаж
ейфорію без ностальгії

Сергій Гупало
2018.07.15 21:44
Пережду печаль, пережду насмішшя,
Перетну невір’я, що мені нашлють.
І наллю у глеки, зроблені в Опішні,
Недоречну зовсім неба каламуть.

Де ж оті зайчата, що ловив я змалку?
Де мої дівчата? Тиша не одвіт.
І кричать пекельно ворони і галки:

Ігор Деркач
2018.07.15 21:25
Живуть же люди! Ні тобі безсмертя,
ні раю пекла, ні надії чертям
на перемогу зла у боротьбі
за житіє, дароване до смерті,
молитвою у храмі, у мечеті,
у синагозі - дякою судьбі.

Воюємо одними язиками

Олександр Сушко
2018.07.15 14:48
Давайте обнімемось! Ну ж бо!
Забудем хвилини гіркі.
У нас із Росією дружба,
Завчають дітки матюки.

У Мокші живуть чорноброві,
А Київ бояринь прийма.
Ординські церковки та мова,

Тетяна Левицька
2018.07.15 13:36
Скипень бессоня, а дріжджі неспокою
зрощують ніч, на годиннику - вічність.
Тиша незаймана, пугач не зойкає,
небу блаженному стулює вічі.
Спи, відпочинь, заколисує затишно.
Котиться хвилею тінь некваплива.
Пасма думок, ніби спутана зачіска,
гребнем

Маріанна Алетея
2018.07.15 12:23
Ми зустрілись у місті снів,
Наша зустріч була як сон
Поміж краплями в унісон
Стукотіли серця дощів

Швидкоплинна гучна гроза
Сумовитий осінній дощ
На бруківці холодних площ

Іван Потьомкін
2018.07.15 11:54
Бачу світ, як у напівсні,
Без співу і плачу,
Мовби віднині мені
Інший світ призначено.
Світ незнаної країни,
Цей світ перевтілень,
Наче бачу сни тії ж,
Але в новім вимірі.

Галина Михайлик
2018.07.15 00:06
з кожною думкою
про Tебе
я молодшаю
на день
тиждень
місяць
рік
століття

Віктор Кучерук
2018.07.14 20:49
Не потрібно, Вітю, сумувати
Та світами ширити жалі,
Поки можеш човгати по хаті
І когось кохати звіддалі.
Пий вино потроху й сигарети
Час від часу знищуй по ночах, –
І не думай про ніякі злети,
Раз позаду молоді зачах.

Микола Дудар
2018.07.14 19:38
Лежать... гойдає. Збірники. На ринку
Асфальт зісподу, зверху целофан
- Що, двайдцять рупій? ні, а в половину?…
Куди вже нижче… болісно від ран

І потекло їдке, убоге, липколице
Туди, де харч, об’їдки зі стола
Безбожні "миколайчики" і "гриці"…

Віта Парфенович
2018.07.14 18:21
Почуваюся скибкою хліба, що лежить на столі. Коли є що їсти краще, то можна і не помітити, що хліб тут, нарізаний, м’який з хрусткою скоринкою. Він просто є і все. І лежить отак цей окраєць на столі і помалу обвітрюється і засихає… Засихає, бо йому ніколи

Сонце Місяць
2018.07.14 16:19
з оновленнями в тисячах коментарів
війна скидає шкіру
скасовує шаблони & кліше

*

театр накрився цирк подівся хтозна де
хоч пеклу все єдино

Любов Бенедишин
2018.07.14 15:11
Зриваю сну намисто.
Їм і п’ю.
Той самий дім і місто.
Дежавю.

Ті ж плани і знаряддя,
Де живу.
Хрещусь, як на прокляття –

Олександр Сушко
2018.07.14 13:16
В Україні влада унікальна,
Голову зламав би й Архімед.
Шиворіт-навиворіт - нормально,
Непогано й задом наперед.

На "Рошені" дід столітній паше,
Уночі гарують малюки.
Гніть горби! Від цього стане краще!

Марта Январская
2018.07.14 12:05
В Подстиховье, у прибрежных ракит
Монастырь мой бесприютно стоит,
На распутье трёх дорог, Стих-Успенский.
Сделай, Господи, его Воскресенским!
Новодевичьим и Новостиховным,
Не сословьем славным, а Новословьем!

А в Стих

Тетяна Левицька
2018.07.14 11:56
У батька очі волошкові.
Таким ще синім льон цвіте.
Він гарним був, повір на слові,
І серце чуйне - золоте.
Бувало залунає пісня -
Леліють сльози на очах.
Любив борщі і юшку пісну,
Гриби збирати у лісах.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26

Оксана Винник Ксенька
2018.06.25

Александра Макуха
2018.06.14

Ясен Лад
2018.06.08

Юлія Джа
2018.05.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Швець (1953) / Проза

 Короткі притчі
Мудрість народів світу.
Короткі притчі
Бог зліпив людину з глини, і залишився у нього невикористаний шматок. - Що ще зліпити тобі? - запитав Бог. - Зліпи мені щастя, - попросив чоловік. Нічого не відповів Бог, і тільки поклав людині в долоню шматочок глини.

* * * Якось чоловікові приснився сон. Йому снилося, ніби він йде піщаним берегом, а поряд з ним - Господь. На небі миготіли картини з його життя, і після кожної з них він помічав на піску два ланцюжки слідів: одну - від його ніг, іншу - від ніг Господа. Коли перед ним промайнула остання картина з його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто уздовж його життєвого шляху був лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі і нещасні часи в його житті. Він сильно засмутився і став питати Господа: - Хіба не ти говорив мені: якщо піду шляхом твоїм, ти не залишиш мене. Але я помітив, що в найважчі часи мого життя лише один ланцюжок слідів був по піску. Чому ж ти залишав мене, коли я найбільше потребував тебе? Господь відповідав: - Моє миле, миле дитя. Я люблю тебе і ніколи тебе не покину. Коли були у твоєму житті горе і випробування, лише один ланцюжок слідів був на дорозі, тому що в ті часи я ніс тебе на руках.

* * * Якось до одного села прийшов і залишився жити старий мудрий чоловік. Він любив дітей і проводив з ними багато часу. Ще він любив робити їм подарунки, але дарував тільки крихкі речі. Як не старалися діти бути акуратними, їх нові іграшки часто ламалися. Діти засмучувалися і гірко плакали. Проходив якийсь час, мудрець знову дарував їм іграшки, але ще більш тендітні. Одного разу батьки не витримали і прийшли до нього: - Ти мудрий і бажаєш нашим дітям тільки добра. Але навіщо ти робиш їм такі подарунки? Вони намагаються, як можуть, але іграшки все одно ламаються, і діти плачуть. Адже іграшки такі прекрасні, що не грати з ними неможливо. - Пройде зовсім небагато років, - посміхнувся старець, - і хтось подарує їм своє серце. Може бути, це навчить їх поводитися з цим безцінним даром хоч трохи акуратніше?
* * * Колись давно старий відкрив своєму онукові одну життєву істину: - В кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, єгоїзм, амбіції, брехня. Інший вовк представляє добро: мир, любов, надію, істину, доброту і вірність. Онук, зворушений до глибини душі словами діда, задумався, а потім запитав: - А який вовк в кінці перемагає? Старий усміхнувся і відповів: - Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.
* * * Учень запитав Майстра: - Наскільки вірні слова, що не в грошах щастя? Той відповів, що вони вірні повністю. І довести це просто. Бо за гроші можна купити ліжко, але не сон; їжу, але не апетит; ліки, але не здоров'я; слуг, але не друзів; жінок, але не любов; житло, але не домашній затишок; розваги, але не радість; освіту, але не розум. І те, що названо, не вичерпує список ...
* * * Давним-давно в старовинному місті жив Майстер, оточений учнями. Самий розумний з них одного разу задумався: «А чи є питання, на якє наш Майстер не зміг би дати відповіді?» Він пішов на квітучий луг, піймав найкрасивішого метелика і сховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, і учневі було лоскотно.Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав: - Скажіть, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий? Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий будь-якої миті стиснути їх заради своєї істини. Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів: - Все в твоїх руках.
* * * - Рабе, я не розумію: приходиш до бідняка - він привітний і допомагає, як може. Приходиш до багатія - він нікого не бачить. Невже це тільки через гроші? - Визирнув у вікно. Що ти бачиш? - Жінку з дитиною, віз, що їде на базар ... - Добре. А тепер подивися в дзеркало. Що ти там бачиш? - Ну, що я можу там бачити? Тільки себе самого. - Так ось: вікно зі скла і дзеркало зі скла. Варто тільки додати трохи срібла - і вже бачиш тільки себе.
* * * Потрапив чоловік в рай. Дивиться, а там всі люди ходять радісні, щасливі, відкриті, доброзичливі. А навколо все як в звичайному житті. Походив він, погуляв, сподобалося. І каже архангелу: - А можна подивитися, що таке пекло? Хоч одним оком! - Добре, підемо, покажу. Приходять вони в пекло. Чоловік дивиться, а там начебто на перший погляд все так само як в раю: те ж звичайне життя, тільки люди всі злі, скривджені, видно, що погано їм тут. Він запитує у архангела: - Тут же все начебто так само, як і в раю! Чому вони всі такі незадоволені? - А тому що вони думають, що в раю краще.
Переклала на українську мову 2.07.18 18.00





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-07-12 17:38:36
Переглядів сторінки твору 5
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.063 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2018.07.13 08:09
Автор у цю хвилину відсутній