ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2018.08.14 21:38
знамення ~ їхня відсутність присна
пекельний присмерк тліє на стелі
& тишу годує у ветхім костелі
сивіла з мармизою мони лізи

вершники мчать через пустелю
час неблизький, шлях надто пізній
& зіркові недогарки зносять до тризни

Микола Соболь
2018.08.14 14:03
Це моє життєве вето:
Не вживати «Амарето»!

А – C2H5OH* –
Цей напій одвіку наш!

Гей, ви, хлопці! Гулі-гулі,
(До зарплати у загулі)!

Іван Потьомкін
2018.08.14 13:32
Не для нашого слуху соловей співа.
Не на те ворони, аби дощ сповіщати.
Не лічить літа найнялись зозулі.
Навдивовижу доля птаства проста –
Вижить самим і лишить потомство.
А чим доходять до нього наші голоси,
Коли ми сваримось чи в забутті співає

Олександр Бобошко Заколотний
2018.08.14 12:56
…Так, може, спинимось отут, зробивши паузу?
Під ноги яблунь із-за Спасової пазухи
червоні й жовті осипаються плоди.
А ти казала, що… до осені не близько ще;
про те ж – і дощик на Іллю: ледь-ледь побризкавши,
немовби,
і не натякав

Володимир Бойко
2018.08.14 11:17
Засмутилось понуре небо,
Заливаючися дощем.
Засмутилась душа без тебе -
Тисне щем.

Любов Бенедишин
2018.08.14 10:26
Час трясе дірявим ситом:
«А могла би попросити
Чи прозрінь, чи простору…»
Залишаюсь осторонь.

Мимо - дзенькітне, звабливе.
Мала б вісь, і вись, і диво…
Тільки – доля Мавчина:

Олександр Сушко
2018.08.14 09:17
Доліплюється образний кульбіт,
Крещендо у строфі заключній, гуркіт.
Але чи правду вам сказав піїт?
Звичайно, ні. Віршець - луска від тюльки.

А дехто каже: - О! Це - діамант!
А я в одвіт: - Творити так не можна.
Письмо - це біль, страждання, а не ж

Ігор Деркач
2018.08.14 07:48
Які багаті ниви і гаї
весною, літом, осінню, зимою...
Які ми не косили врожаї,
коли не повінчалися з тобою!

У тебе – осінь, а літа мої
лишаються за нашою рікою.
Між нами сиве плесо течії,

Ігор Шоха
2018.08.14 07:22
Уже нелегко й поле перейти
і вижити одному – ой, нелегко.
Оглянешся на спалені мости,
усе одно до обрію далеко.

А мусиш не летіти, а іти,
долаючи і холоди, і спеку
у цій хиткій юдолі суєти,

Ірина Вовк
2018.08.13 22:34
Випарів краплини – сльози небайдужі -
Затемняють синій різьблений кришталь.
Миті дві нетлінні – дві зів’ялі ружі,
А на них німая, мертвая печаль.

Одна із них білая-білая
Була, наче спроба невмілая,
А інша – червона… вогненная,

Ластівка Польова
2018.08.13 22:17
Ти мене в сновидіння кличеш, де найгірше давно збулось, -
Сонне місто апокаліптичне, з рятівною приставкою пост-,
Постає аж до горизонту, як покинута цитадель.
Майже зник мій маленький контур серед цегли й бетонних скель.

Йду по площі, давно знайомі

Лілея Дністрова
2018.08.13 21:01
Мовчи та диш...бо тиша голосиста,
Гучніша за промовисті слова.
Німує сонно гладь озерна склиста,
Тамує голос стоншений кришталь.
Мовчазні дні...у тиші невимовність,
Незрадна даль незримих берегів,
Безбурна синь, і криється вагомість
У безголоссі

Сонце Місяць
2018.08.13 21:00
Новий розвиднюється світ
Що сяйніше від світел сонць усіх
Зримо на баштах, мохом вкутих
Наше дивне незбагненне і майбутнє
Вчорашній дім, набридлий нам
Сьогодні вже чудесний храм

Відчинено любові брами

Світлана Ткаченко
2018.08.13 17:50
Вітер розчісує трави зелені й пахучі,
буде, де бжілці присісти – спочити на мить.
Квітка комашок годує, і літо горить,
пузики в рисочку жовто літають на лузі.

Соти повнісінькі, вистачить меду усім:
бджілкам на зиму і людям – поласувать радо,
краще

Лариса Пугачук
2018.08.13 14:33
Гойдаючись на хвилях акварельних,
перетікаючи у колір інший,
краплинка долі затекла у вірші
і там відкрилася струмком джерельним.
Чи буде річка з берегом квітчастим,
а чи криниця з чистою водою —
покаже час.
А поки тихим щастям

Світлана Майя Залізняк
2018.08.13 10:58
Хорошою бути - мовчати повсюд:
у черзі, де кпини і рейвах,
отам, де готують теракт і салют...
У янгола вдягнено дева.

Пролізли у шпари віскрявий, лихий,
згубили і совість, і віру.
А Правда конає під "сука" й "бухи...".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26

Оксана Винник Ксенька
2018.06.25

Александра Макуха
2018.06.14

Ясен Лад
2018.06.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Типус исраэли


– Ну, что скажешь? – спросил меня приятель после финального матча на Кубок Европейской лиги по баскетболу.- Молодцы наши! Играли не против кого-нибудь, а против самого «Панатинайкоса»… Э, да ты вроде и не радуешься победе “Маккаби”?..
– И да, и нет.
– Это как же?
– Разве ты не слышал, что о нас говорят иностранцы?
– Небось завидуют и несут всякую чушь.
– Да поведение наших болельщиков напоминает им радость африканцев или же в лучшем случае – неистовство бразильцев.
– Ну и пусть. Не понять им природу такого явления как “типус исраэли”.
– Ты и себя причисляешь к нему?
– К сожалению, нет. Для этого нужно здесь родиться.
– А я ничуть не жалею. Более того – не переношу людей этого типа.
– Ты наверняка имеешь в виду такую себе развязность, неряшливость в одежде...
– И в обещаниях тоже. А эта манера не говорить, а кричать. В споре опираться не на логику, а исключительно на силу голоса. Словом, все то, что заставляет меня в Израиле чаще всего закрывать уши, а за его пределами – не подавать виду, что и я сам оттуда... Кстати, ты не задумывался, откуда все это?
– И откуда же?
Вместо ответа я прочитал строки из гимна бейтаровцев, написанного, как известно, Жаботинским:
“Помни, еврей,
Ты царь, ты потомок царей.
Корона Давида
С рожденья дана”.
– Ты что – оригинальничаешь или же просто..? – и я впервые услышал от него то, что в смягченном варианте можно перевести как “рехнулся” или же “белены объелся”.
– Да о Жаботинском, – продолжал тот, в ком я искал поддержку, – с пиететом говорят даже те, кому он и сегодня – поперек горла...
И он посмотрел на меня взглядом, в котором легко можно было прочитать: “ Вроде бы и неглупый человек, а на поверку – дурак дураком”.
– А разве не страдаем мы от этих “царей” и их наперсников? От их бесцеремонности и вседозволенности, отлитых в формулу: ”Все, что запрещено, – позволено!”?..
– Эге, да я вижу, что Жаботинского ты если и читал, то с явной предубежденностью. А в том самом гимне, откуда ты почерпнул ответ на свои вопросы, есть, между прочим, и нечто другое:
“Восстань
Против жалкой
Среды прозябанья!
Зажги негасимое
Пламя восстанья,
Молчание – трусость и грязь.
Восстань!
Душою и кровью ты князь! “

К тому же, речь шла не о кибуцниках тогдашней Палестины, от которых, полагаю, произошел “типус исраэли”, а о тишайших евреях Европы в преддверии надвига¬ющейся катастрофы. То есть, ничего общего с нашими сегодняшними израильтянами.
– Но как же все-таки получилось, что их потомки стали такими крикунами и нахалами?
– Смею заверить тебя, что те, кому ты навязываешь в наставники Жаботинского, знают о нем скорее всего понаслышке. То есть он тут ни при чем.
– Тогда кто же?
– Думаю, что более всего – горемычная судьба народа. Крик радости освобождения из египетского рабства, впервые изданный “поколением пустыни”, несколько тысячелетий вынужден был томиться в душе тех, кого изгнали из Земли Обетованной...
– А теперь, выходит, прорывается наружу?
– Вот именно.
– Но как долго будем мы оставаться страной всеобщего крика, где никто не слышит друг друга?
– А тут ты ошибаешься. И крепко. Слышим мы друг друга, когда нужно прийти на помощь, разделить горе утраты. И тогда кричим молча, роняя слезу на плечо соседа... Но зачем, собственно, я все это рассказываю тебе? Не иностранец же ты в конце концов...
– Ты прав. Уж лучше крик, нежели то, о чем так любили петь в стране нашего исхода: “Отряд не заметил потери бойца...”
– Что верно – то верно. Поэтому у нас нет ни могил, ни памятников Неизвестному солдату...
Будто сраженные этим открытием, мы замолчали. И в это время протяжно и надсадно завыла сирена, напоминая о наступлении Дня поминовения всех павших в войнах за независимость Израиля. Мы оба застыли на минуту. Как, собственно, и весь наш край крикунов.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-07-28 12:50:31
Переглядів сторінки твору 37
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.941 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.022 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2018.08.14 14:01
Автор у цю хвилину відсутній