Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
22:27
Пишу я ампулою ці
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.
Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.
Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні
2026.11.22
18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві
2026.11.22
18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить
8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»
(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий
8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»
(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий
2026.11.22
18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!
Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!
Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину
2026.11.22
17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.
Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.
Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Костянтин Головко (1979) /
Поеми
На що пішло твоє життя?
На що пішло твоє життя?
Спитав я в того пияка,
Діставши гроші з гаманця,
Що попросив мене подати.
-Ну..як...на що...?
Я жив... Любив...і працював!
І діти в мене були... також.
Хотілось всього, мандрував,
А потім все набридло якось.
Не відчував, я крім огиди,
Нічого...але в пияка
Спитав я не подавши виду,
А у дітей судьба яка?
-Чому були? І де тепер?
Чи, не дай Бог, вже хтось помер?
І від тих слів: дітей і смерті...
Відчув, що колить мені в серці.
Підвів п’яниця очі сиві,
Я пам‘ятаю їх до нині.
-Це я помер, вони в порядку,
Їм не потрібен такий батько.
Промовив він, й заплакав тихо.
Ой Да, недавно дідом став!
Змінивши так ті сльози сміхом,
Як тільки це мені сказав.
Продовжив сповідь той пияк.
Але не завжди жив я так,
У мене було все в порядку,
Сім’я моя жила в достатку.
Старався, сильно, як в людей,
В моїх дружини і дітей.
Щоб в хаті було і на столі,
Та кожне літо ще й на морі!
Для того важко працював,
Та вдома рідко я бував.
А діти часом тим росли,
І день за днем пройшли роки.
Не бачив як, пішли, сказали
Як зубки різались, навчались.
Я батько їм, а наче й ні,
Так з ними стали ми чужі.
Ще наступила криза та...
Тоді ж роботу втратив я!
І дома був я цілий день,
Та й заважати став як пень.
Не те сказав, не те зробив,
А жінка криком - не сиди!
Пішов світ за очі із хати,
Роботу будь-яку шукати.
І працював я так будь де,
А ще й частенько хтось нальє.
Коли прийшов і в якім стані,
Всім було зовсім не цікаво.
І день той- він прошепотів,
Аж голос його затремтів.
Коли відбулось восени,
Запам’ятаю назавжди.
Іди вже геть, мені сказали,
І ось, важкі часи настали.
І знаєш, гірка правда в тім,
Так краще всім, мені і ім.
І чесно кажу, легше стало,
Хоч і здоров‘я зовсім мало.
В один день зникли всі турботи
Потреба в пошуку роботи...
Грошей ще трохи попрошу,
І в магазин собі піду.
Візьму на потім і на зараз,
Й пішов собі, як брудна хмара.
Тоді вже дуже поспішав,
Але іти не зразу став.
А може щось я пропустив,
Деж помилку він допустив?
І з часом, лиш, приходить досвід,
Робота, це ж не ціль, а спосіб.
Сім’я - то ж саме головне,
А інше все, само прийде.
І там зробив собі зізнання,
Щоб із-за того маяття.
Не задавав ніхто питання,
На що пішло моє життя?...
28.07.2018
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На що пішло твоє життя?
На що пішло твоє життя?
Спитав я в того пияка,
Діставши гроші з гаманця,
Що попросив мене подати.
-Ну..як...на що...?
Я жив... Любив...і працював!
І діти в мене були... також.
Хотілось всього, мандрував,
А потім все набридло якось.
Не відчував, я крім огиди,
Нічого...але в пияка
Спитав я не подавши виду,
А у дітей судьба яка?
-Чому були? І де тепер?
Чи, не дай Бог, вже хтось помер?
І від тих слів: дітей і смерті...
Відчув, що колить мені в серці.
Підвів п’яниця очі сиві,
Я пам‘ятаю їх до нині.
-Це я помер, вони в порядку,
Їм не потрібен такий батько.
Промовив він, й заплакав тихо.
Ой Да, недавно дідом став!
Змінивши так ті сльози сміхом,
Як тільки це мені сказав.
Продовжив сповідь той пияк.
Але не завжди жив я так,
У мене було все в порядку,
Сім’я моя жила в достатку.
Старався, сильно, як в людей,
В моїх дружини і дітей.
Щоб в хаті було і на столі,
Та кожне літо ще й на морі!
Для того важко працював,
Та вдома рідко я бував.
А діти часом тим росли,
І день за днем пройшли роки.
Не бачив як, пішли, сказали
Як зубки різались, навчались.
Я батько їм, а наче й ні,
Так з ними стали ми чужі.
Ще наступила криза та...
Тоді ж роботу втратив я!
І дома був я цілий день,
Та й заважати став як пень.
Не те сказав, не те зробив,
А жінка криком - не сиди!
Пішов світ за очі із хати,
Роботу будь-яку шукати.
І працював я так будь де,
А ще й частенько хтось нальє.
Коли прийшов і в якім стані,
Всім було зовсім не цікаво.
І день той- він прошепотів,
Аж голос його затремтів.
Коли відбулось восени,
Запам’ятаю назавжди.
Іди вже геть, мені сказали,
І ось, важкі часи настали.
І знаєш, гірка правда в тім,
Так краще всім, мені і ім.
І чесно кажу, легше стало,
Хоч і здоров‘я зовсім мало.
В один день зникли всі турботи
Потреба в пошуку роботи...
Грошей ще трохи попрошу,
І в магазин собі піду.
Візьму на потім і на зараз,
Й пішов собі, як брудна хмара.
Тоді вже дуже поспішав,
Але іти не зразу став.
А може щось я пропустив,
Деж помилку він допустив?
І з часом, лиш, приходить досвід,
Робота, це ж не ціль, а спосіб.
Сім’я - то ж саме головне,
А інше все, само прийде.
І там зробив собі зізнання,
Щоб із-за того маяття.
Не задавав ніхто питання,
На що пішло моє життя?...
28.07.2018
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
