ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.01.17
12:00
Коли одного пам'ятаєш,
тоді усе – ніщо навкруг.
Іде у небуття товариш.
Лишається у серці друг.
Йому не снились лаври слави,
але займав свої щаблі,
любив поезію і барви
тоді усе – ніщо навкруг.
Іде у небуття товариш.
Лишається у серці друг.
Йому не снились лаври слави,
але займав свої щаблі,
любив поезію і барви
2019.01.17
10:22
И куда не иду, что ни делаю,
То виденье забыть не могу:
Словно вышивка – белым по белому,
Две берёзки на белом снегу…
2017
То виденье забыть не могу:
Словно вышивка – белым по белому,
Две берёзки на белом снегу…
2017
2019.01.17
09:27
Проти ночі обмінялись
Номерами телефонів, –
І тепер щоніч зухвалість
Нищить скромності кордони.
Услухаюся терпляче
В монологи безупинні –
То у розпачі ти плачеш,
То смієшся безпричинно.
Номерами телефонів, –
І тепер щоніч зухвалість
Нищить скромності кордони.
Услухаюся терпляче
В монологи безупинні –
То у розпачі ти плачеш,
То смієшся безпричинно.
2019.01.17
05:42
Дзвінок по смартфону відволік мою увагу від написання чергового опусу про кохання. Шукав риму до слова «циці». А це потребує особливої концентрації уваги. Уява мусить виразно виопуклити ті бездоганні витвори мистецтва, якими обдарувала жінок щедра природа
2019.01.16
22:52
Не так, як думаю, роблю,
Не так, як хочеться, буває,
Коли, подібно ручаю,
Ніде калюж не оминаю.
Та не спроможна жодна з них
Мій неугавний біг спинити
Ані далекістю доріг,
Ані ціною вічних витрат.
Не так, як хочеться, буває,
Коли, подібно ручаю,
Ніде калюж не оминаю.
Та не спроможна жодна з них
Мій неугавний біг спинити
Ані далекістю доріг,
Ані ціною вічних витрат.
2019.01.16
18:22
Москві, а за нею й Києву привиділось,
Що в горах, неподалік таджицької столиці,
Не знаючи, що їй робить, ходить «сніжна людина».
Які там «єті », думалось, як опинився там,
Де скорш ведмедя стрінеш біля аличі,
Ніж звичайнісіньку людину?
Зрештою,
Що в горах, неподалік таджицької столиці,
Не знаючи, що їй робить, ходить «сніжна людина».
Які там «єті », думалось, як опинився там,
Де скорш ведмедя стрінеш біля аличі,
Ніж звичайнісіньку людину?
Зрештою,
2019.01.16
14:07
А Він переступив спокуси земних втіх,
І Боже Слово ніс безмірності доріг.
А Він ступав тихенько на поріг
І стукав кожному: у ношу збирав гріх.
Не всі оселі двері відчиняли,
Не всі миряни радо зустрічали...
І Боже Слово ніс безмірності доріг.
А Він ступав тихенько на поріг
І стукав кожному: у ношу збирав гріх.
Не всі оселі двері відчиняли,
Не всі миряни радо зустрічали...
2019.01.16
12:14
Вичунюю. Перед очима – бісики,
якась церата лізе на батут...
Не вистачає хроніки і містики,
а фея, відчуваю, тут-як-тут.
Вирулюю оазами та плесами,
провалююся думкою у час...
Як силосують люди непричесане!
якась церата лізе на батут...
Не вистачає хроніки і містики,
а фея, відчуваю, тут-як-тут.
Вирулюю оазами та плесами,
провалююся думкою у час...
Як силосують люди непричесане!
2019.01.16
09:24
Ось сиджу і думаю - чи все склалося б інакше, якби після армії не втелющився вчитися у швейне СПТУ №42 імені Лілі Карастаянової. Нині там такий собі ” Dream House Hostel» для бідних мільйонерів та крамниця з продажу граніту для пам’ятників собачкам та кот
2019.01.16
00:44
З Томаса Венцлова
Патетика, здавалось, нам не знадобиться,
та цей сюжет цікавить знов і знов -
яку художник приховав тут таємницю,
що як багаття палить полотно!
Над барикадою з туману квітне заклик,
Патетика, здавалось, нам не знадобиться,
та цей сюжет цікавить знов і знов -
яку художник приховав тут таємницю,
що як багаття палить полотно!
Над барикадою з туману квітне заклик,
2019.01.15
22:15
Куди зникає твоє тепло?
Чому дзвінки лунають рідше?
З тобою добре так було:
душа цвіла, писались вірші!
Із часом попит на тебе зріс -
І вже турбує чергова курва.
Ти, милий хлопче, таки підріс,
Чому дзвінки лунають рідше?
З тобою добре так було:
душа цвіла, писались вірші!
Із часом попит на тебе зріс -
І вже турбує чергова курва.
Ти, милий хлопче, таки підріс,
2019.01.15
21:58
Влізла киця у шухляду
І від того вельми рада,
Бо непросто кошенятку
Влаштувати власну хатку.
І від того вельми рада,
Бо непросто кошенятку
Влаштувати власну хатку.
2019.01.15
21:11
Я знаю, що все перебутнє, а ти?
Як мул під водою, як бризки над нею
Пощезне. Не вірте в оту ахінею,
Що час – уроборос, бо він – серпантин.
І вдруге фрегату отут не плисти.
Хай море забуде хореї і ямби,
А ти не кричи мені зверху, що «я би-м...!»
Як мул під водою, як бризки над нею
Пощезне. Не вірте в оту ахінею,
Що час – уроборос, бо він – серпантин.
І вдруге фрегату отут не плисти.
Хай море забуде хореї і ямби,
А ти не кричи мені зверху, що «я би-м...!»
2019.01.15
20:36
Сьогодні зранку було неймовірно блакитне небо. І на ньому, як на порцеляновому блюді, смаколики рожевих хмаринок. Ніби вірна прикмета, що щось таки має статися.
Неодмінно мало статися, бо вже багато днів я не бачила неба. Воно все було затягнуте суцільни
2019.01.15
15:36
Усе було війна... Перони, рани, вибухи.
І чийсь загиблий пес. І чийсь загиблий син.
На написи в метро (мовляв, немає виходу),
якби вони були, не вистачило б сил.
Лякав телеекран ще більшими масштабами.
Волали всі стовпи: «Рятуймо ушпиталених!»
І чийсь загиблий пес. І чийсь загиблий син.
На написи в метро (мовляв, немає виходу),
якби вони були, не вистачило б сил.
Лякав телеекран ще більшими масштабами.
Волали всі стовпи: «Рятуймо ушпиталених!»
2019.01.15
14:06
Інна старанно порпалася у пісочниці, зосереджена на занятті, яким займалася із неабияким задоволенням. Їй було вже чотири, і вона точно знала, що вона дівчинка, бо у платтячку і з бантиком, а напроти сидить хлопчик.
Хлопчик приязно усміхався, час від час
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2018.09.05
2018.06.04
2017.11.11
2017.09.17
2017.06.14
2017.06.10
2017.04.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Костянтин Головко (1979) /
Поеми
На що пішло твоє життя?
На що пішло твоє життя?
Спитав я в того пияка,
Діставши гроші з гаманця,
Що попросив мене подати.
-Ну..як...на що...?
Я жив... Любив...і працював!
І діти в мене були... також.
Хотілось всього, мандрував,
А потім все набридло якось.
Не відчував, я крім огиди,
Нічого...але в пияка
Спитав я не подавши виду,
А у дітей судьба яка?
-Чому були? І де тепер?
Чи, не дай Бог, вже хтось помер?
І від тих слів: дітей і смерті...
Відчув, що колить мені в серці.
Підвів п’яниця очі сиві,
Я пам‘ятаю їх до нині.
-Це я помер, вони в порядку,
Їм не потрібен такий батько.
Промовив він, й заплакав тихо.
Ой Да, недавно дідом став!
Змінивши так ті сльози сміхом,
Як тільки це мені сказав.
Продовжив сповідь той пияк.
Але не завжди жив я так,
У мене було все в порядку,
Сім’я моя жила в достатку.
Старався, сильно, як в людей,
В моїх дружини і дітей.
Щоб в хаті було і на столі,
Та кожне літо ще й на морі!
Для того важко працював,
Та вдома рідко я бував.
А діти часом тим росли,
І день за днем пройшли роки.
Не бачив як, пішли, сказали
Як зубки різались, навчались.
Я батько їм, а наче й ні,
Так з ними стали ми чужі.
Ще наступила криза та...
Тоді ж роботу втратив я!
І дома був я цілий день,
Та й заважати став як пень.
Не те сказав, не те зробив,
А жінка криком - не сиди!
Пішов світ за очі із хати,
Роботу будь-яку шукати.
І працював я так будь де,
А ще й частенько хтось нальє.
Коли прийшов і в якім стані,
Всім було зовсім не цікаво.
І день той- він прошепотів,
Аж голос його затремтів.
Коли відбулось восени,
Запам’ятаю назавжди.
Іди вже геть, мені сказали,
І ось, важкі часи настали.
І знаєш, гірка правда в тім,
Так краще всім, мені і ім.
І чесно кажу, легше стало,
Хоч і здоров‘я зовсім мало.
В один день зникли всі турботи
Потреба в пошуку роботи...
Грошей ще трохи попрошу,
І в магазин собі піду.
Візьму на потім і на зараз,
Й пішов собі, як брудна хмара.
Тоді вже дуже поспішав,
Але іти не зразу став.
А може щось я пропустив,
Деж помилку він допустив?
І з часом, лиш, приходить досвід,
Робота, це ж не ціль, а спосіб.
Сім’я - то ж саме головне,
А інше все, само прийде.
І там зробив собі зізнання,
Щоб із-за того маяття.
Не задавав ніхто питання,
На що пішло моє життя?...
28.07.2018
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На що пішло твоє життя?
На що пішло твоє життя?
Спитав я в того пияка,
Діставши гроші з гаманця,
Що попросив мене подати.
-Ну..як...на що...?
Я жив... Любив...і працював!
І діти в мене були... також.
Хотілось всього, мандрував,
А потім все набридло якось.
Не відчував, я крім огиди,
Нічого...але в пияка
Спитав я не подавши виду,
А у дітей судьба яка?
-Чому були? І де тепер?
Чи, не дай Бог, вже хтось помер?
І від тих слів: дітей і смерті...
Відчув, що колить мені в серці.
Підвів п’яниця очі сиві,
Я пам‘ятаю їх до нині.
-Це я помер, вони в порядку,
Їм не потрібен такий батько.
Промовив він, й заплакав тихо.
Ой Да, недавно дідом став!
Змінивши так ті сльози сміхом,
Як тільки це мені сказав.
Продовжив сповідь той пияк.
Але не завжди жив я так,
У мене було все в порядку,
Сім’я моя жила в достатку.
Старався, сильно, як в людей,
В моїх дружини і дітей.
Щоб в хаті було і на столі,
Та кожне літо ще й на морі!
Для того важко працював,
Та вдома рідко я бував.
А діти часом тим росли,
І день за днем пройшли роки.
Не бачив як, пішли, сказали
Як зубки різались, навчались.
Я батько їм, а наче й ні,
Так з ними стали ми чужі.
Ще наступила криза та...
Тоді ж роботу втратив я!
І дома був я цілий день,
Та й заважати став як пень.
Не те сказав, не те зробив,
А жінка криком - не сиди!
Пішов світ за очі із хати,
Роботу будь-яку шукати.
І працював я так будь де,
А ще й частенько хтось нальє.
Коли прийшов і в якім стані,
Всім було зовсім не цікаво.
І день той- він прошепотів,
Аж голос його затремтів.
Коли відбулось восени,
Запам’ятаю назавжди.
Іди вже геть, мені сказали,
І ось, важкі часи настали.
І знаєш, гірка правда в тім,
Так краще всім, мені і ім.
І чесно кажу, легше стало,
Хоч і здоров‘я зовсім мало.
В один день зникли всі турботи
Потреба в пошуку роботи...
Грошей ще трохи попрошу,
І в магазин собі піду.
Візьму на потім і на зараз,
Й пішов собі, як брудна хмара.
Тоді вже дуже поспішав,
Але іти не зразу став.
А може щось я пропустив,
Деж помилку він допустив?
І з часом, лиш, приходить досвід,
Робота, це ж не ціль, а спосіб.
Сім’я - то ж саме головне,
А інше все, само прийде.
І там зробив собі зізнання,
Щоб із-за того маяття.
Не задавав ніхто питання,
На що пішло моє життя?...
28.07.2018
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1032 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1032 seconds