Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.19
11:03
Вимотуєш байдужістю й мовчиш,
І віддаляється від нас тодішня близькість.
Твоя безпристрасність - це точно не фетиш?
А наше все куди могло подітись?
Направду може бути все страшніш -
До царства тіней ти зійшла ще взимку.
І нині можна грати La Mattc
І віддаляється від нас тодішня близькість.
Твоя безпристрасність - це точно не фетиш?
А наше все куди могло подітись?
Направду може бути все страшніш -
До царства тіней ти зійшла ще взимку.
І нині можна грати La Mattc
2026.04.18
22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.
Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.
Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки
2026.04.18
21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска
2026.04.18
19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,
2026.04.18
19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
2026.04.18
18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?
Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?
Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
2026.04.18
17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.
Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.
Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах
2026.04.18
13:44
І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................
2026.04.18
13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.
2026.04.18
12:59
Безпритульний іде під дощем.
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.
Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.
Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти
2026.04.18
07:54
Володимир Диховичний (1911-1963),
Моріс Слободськой (1913-1991)
Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:
Моріс Слободськой (1913-1991)
Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:
2026.04.17
20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
2026.04.17
18:44
білий брудний голуб
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння
2026.04.17
17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть
2026.04.17
15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
2026.04.17
15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Костянтин Головко (1979) /
Поеми
На що пішло твоє життя?
На що пішло твоє життя?
Спитав я в того пияка,
Діставши гроші з гаманця,
Що попросив мене подати.
-Ну..як...на що...?
Я жив... Любив...і працював!
І діти в мене були... також.
Хотілось всього, мандрував,
А потім все набридло якось.
Не відчував, я крім огиди,
Нічого...але в пияка
Спитав я не подавши виду,
А у дітей судьба яка?
-Чому були? І де тепер?
Чи, не дай Бог, вже хтось помер?
І від тих слів: дітей і смерті...
Відчув, що колить мені в серці.
Підвів п’яниця очі сиві,
Я пам‘ятаю їх до нині.
-Це я помер, вони в порядку,
Їм не потрібен такий батько.
Промовив він, й заплакав тихо.
Ой Да, недавно дідом став!
Змінивши так ті сльози сміхом,
Як тільки це мені сказав.
Продовжив сповідь той пияк.
Але не завжди жив я так,
У мене було все в порядку,
Сім’я моя жила в достатку.
Старався, сильно, як в людей,
В моїх дружини і дітей.
Щоб в хаті було і на столі,
Та кожне літо ще й на морі!
Для того важко працював,
Та вдома рідко я бував.
А діти часом тим росли,
І день за днем пройшли роки.
Не бачив як, пішли, сказали
Як зубки різались, навчались.
Я батько їм, а наче й ні,
Так з ними стали ми чужі.
Ще наступила криза та...
Тоді ж роботу втратив я!
І дома був я цілий день,
Та й заважати став як пень.
Не те сказав, не те зробив,
А жінка криком - не сиди!
Пішов світ за очі із хати,
Роботу будь-яку шукати.
І працював я так будь де,
А ще й частенько хтось нальє.
Коли прийшов і в якім стані,
Всім було зовсім не цікаво.
І день той- він прошепотів,
Аж голос його затремтів.
Коли відбулось восени,
Запам’ятаю назавжди.
Іди вже геть, мені сказали,
І ось, важкі часи настали.
І знаєш, гірка правда в тім,
Так краще всім, мені і ім.
І чесно кажу, легше стало,
Хоч і здоров‘я зовсім мало.
В один день зникли всі турботи
Потреба в пошуку роботи...
Грошей ще трохи попрошу,
І в магазин собі піду.
Візьму на потім і на зараз,
Й пішов собі, як брудна хмара.
Тоді вже дуже поспішав,
Але іти не зразу став.
А може щось я пропустив,
Деж помилку він допустив?
І з часом, лиш, приходить досвід,
Робота, це ж не ціль, а спосіб.
Сім’я - то ж саме головне,
А інше все, само прийде.
І там зробив собі зізнання,
Щоб із-за того маяття.
Не задавав ніхто питання,
На що пішло моє життя?...
28.07.2018
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На що пішло твоє життя?
На що пішло твоє життя?
Спитав я в того пияка,
Діставши гроші з гаманця,
Що попросив мене подати.
-Ну..як...на що...?
Я жив... Любив...і працював!
І діти в мене були... також.
Хотілось всього, мандрував,
А потім все набридло якось.
Не відчував, я крім огиди,
Нічого...але в пияка
Спитав я не подавши виду,
А у дітей судьба яка?
-Чому були? І де тепер?
Чи, не дай Бог, вже хтось помер?
І від тих слів: дітей і смерті...
Відчув, що колить мені в серці.
Підвів п’яниця очі сиві,
Я пам‘ятаю їх до нині.
-Це я помер, вони в порядку,
Їм не потрібен такий батько.
Промовив він, й заплакав тихо.
Ой Да, недавно дідом став!
Змінивши так ті сльози сміхом,
Як тільки це мені сказав.
Продовжив сповідь той пияк.
Але не завжди жив я так,
У мене було все в порядку,
Сім’я моя жила в достатку.
Старався, сильно, як в людей,
В моїх дружини і дітей.
Щоб в хаті було і на столі,
Та кожне літо ще й на морі!
Для того важко працював,
Та вдома рідко я бував.
А діти часом тим росли,
І день за днем пройшли роки.
Не бачив як, пішли, сказали
Як зубки різались, навчались.
Я батько їм, а наче й ні,
Так з ними стали ми чужі.
Ще наступила криза та...
Тоді ж роботу втратив я!
І дома був я цілий день,
Та й заважати став як пень.
Не те сказав, не те зробив,
А жінка криком - не сиди!
Пішов світ за очі із хати,
Роботу будь-яку шукати.
І працював я так будь де,
А ще й частенько хтось нальє.
Коли прийшов і в якім стані,
Всім було зовсім не цікаво.
І день той- він прошепотів,
Аж голос його затремтів.
Коли відбулось восени,
Запам’ятаю назавжди.
Іди вже геть, мені сказали,
І ось, важкі часи настали.
І знаєш, гірка правда в тім,
Так краще всім, мені і ім.
І чесно кажу, легше стало,
Хоч і здоров‘я зовсім мало.
В один день зникли всі турботи
Потреба в пошуку роботи...
Грошей ще трохи попрошу,
І в магазин собі піду.
Візьму на потім і на зараз,
Й пішов собі, як брудна хмара.
Тоді вже дуже поспішав,
Але іти не зразу став.
А може щось я пропустив,
Деж помилку він допустив?
І з часом, лиш, приходить досвід,
Робота, це ж не ціль, а спосіб.
Сім’я - то ж саме головне,
А інше все, само прийде.
І там зробив собі зізнання,
Щоб із-за того маяття.
Не задавав ніхто питання,
На що пішло моє життя?...
28.07.2018
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
