Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.12
01:36
Вимкну світло і звуки, хай зникне поволі усе навкруги,
І залишу цей світ за порогом, щоб спокій цілющий послухати.
Хай розчиняться в темряві й тиші старі та забуті гріхи,
Що навряд чи у крику та галасі будуть смиренно спокутані.
Мені б тиші ковток,
І залишу цей світ за порогом, щоб спокій цілющий послухати.
Хай розчиняться в темряві й тиші старі та забуті гріхи,
Що навряд чи у крику та галасі будуть смиренно спокутані.
Мені б тиші ковток,
2026.03.11
22:40
Дощ, що падав щоп’ятниці
(Згори вниз, з хмар в океан)
Нагадував пілігримам пізнання
Тендітного юнака-елліна
(О, Патрокле, ти горезнавець!)
З того часу
Як ведмедиці стали зорезнавцями,
Як птахи навчились кричати
(Згори вниз, з хмар в океан)
Нагадував пілігримам пізнання
Тендітного юнака-елліна
(О, Патрокле, ти горезнавець!)
З того часу
Як ведмедиці стали зорезнавцями,
Як птахи навчились кричати
2026.03.11
17:44
Будівничі готичної вежі
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
2026.03.11
15:49
Вони настільки маленькі,
що їх не бачать і топчуть.
Але настільки розумні,
що виростати не хочуть…
І ми вже настільки виросли,
що нас вони не помічають.
Від нашої сили гинучи,
якісь НЛО вивчають…
що їх не бачать і топчуть.
Але настільки розумні,
що виростати не хочуть…
І ми вже настільки виросли,
що нас вони не помічають.
Від нашої сили гинучи,
якісь НЛО вивчають…
2026.03.11
14:04
У моїм сні бабусині груші, сливи і вишні,
Квітник, де всміхаються сонцю жоржини розкішні,
Ранкова роса і яблука жовті, червоні,
Що трохи замерзли і просяться в теплі долоні.
Метелики, джміль і гамак у саду, та сестричка —
В її рученятах червоні пахуч
Квітник, де всміхаються сонцю жоржини розкішні,
Ранкова роса і яблука жовті, червоні,
Що трохи замерзли і просяться в теплі долоні.
Метелики, джміль і гамак у саду, та сестричка —
В її рученятах червоні пахуч
2026.03.11
12:15
був одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~
поки поїзд не прибув я
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~
поки поїзд не прибув я
2026.03.11
10:47
Як би я хотів відродити книжку,
яку так необачно спалив.
Я хотів би
воскресити її думки,
її фрази,
ніби коштовне каміння духу.
Ця книжка була
великим раритетом,
яку так необачно спалив.
Я хотів би
воскресити її думки,
її фрази,
ніби коштовне каміння духу.
Ця книжка була
великим раритетом,
2026.03.10
20:45
І
Ще не перекликаються сичі
і треті півні соло не співають,
а я додому думкою літаю
за журавлями заднім у ключі,
коли пропащу душу уночі
охопить туга і не відпускає.
Ще не перекликаються сичі
і треті півні соло не співають,
а я додому думкою літаю
за журавлями заднім у ключі,
коли пропащу душу уночі
охопить туга і не відпускає.
2026.03.10
18:53
А я люблю вусатого Тараса
В кожусі, шапці, вишиванці теж.
Це - образ цільний, нації окраса,
І сила духу, величі без меж.
Ніколи він не був старезним дідом,
Це -- просто виплід збочених уяв.
На себе взяв усі народу біди,
В кожусі, шапці, вишиванці теж.
Це - образ цільний, нації окраса,
І сила духу, величі без меж.
Ніколи він не був старезним дідом,
Це -- просто виплід збочених уяв.
На себе взяв усі народу біди,
2026.03.10
13:03
Дивує березень хурмою…
Підмерзла. Наче вже й весна.
Сьогодні восьме, ти зі мною
І я не той, і ти не та…
Сидиш навпроти у мовчанні,
А я з мовчанки в пам’ять зліг.
Щось є у цім протистоянні…
Чому на восьме? Видно збіг.
Підмерзла. Наче вже й весна.
Сьогодні восьме, ти зі мною
І я не той, і ти не та…
Сидиш навпроти у мовчанні,
А я з мовчанки в пам’ять зліг.
Щось є у цім протистоянні…
Чому на восьме? Видно збіг.
2026.03.10
11:25
Заздрю Вам, Блаженний Феофілакте,
І часу, в якому Ви жили:
Сьогодні не частина, а все небо
Перетворилося на пекло,
І людина не може захисток знайти,
Аби спокійно за Божим заповітом
Квітчати Землю і багатства множить,
І розум, даний Всевишнім на пр
І часу, в якому Ви жили:
Сьогодні не частина, а все небо
Перетворилося на пекло,
І людина не може захисток знайти,
Аби спокійно за Божим заповітом
Квітчати Землю і багатства множить,
І розум, даний Всевишнім на пр
2026.03.10
10:51
Не буде яблук споважнілих,
Не буде вже дарів небес.
Ночей не буде спорожнілих,
Де вітер від краси воскрес.
Стихійне лихо нас накрило,
Як неба замисел лихий,
У таємниці потопило,
Не буде вже дарів небес.
Ночей не буде спорожнілих,
Де вітер від краси воскрес.
Стихійне лихо нас накрило,
Як неба замисел лихий,
У таємниці потопило,
2026.03.10
06:15
Весна несе не лиш турботи,
Є й задоволень аж надмір, -
Уже в саду кипить робота
І впорядковується двір.
Минає млявість безнастанна,
Коли біліє довго день, -
Весна-красна, як горда панна,
На чистоту й порядок жде.
Є й задоволень аж надмір, -
Уже в саду кипить робота
І впорядковується двір.
Минає млявість безнастанна,
Коли біліє довго день, -
Весна-красна, як горда панна,
На чистоту й порядок жде.
2026.03.09
22:56
Закоханими у себе бувають не лише політики.
Люби себе і хай тебе ревнують.
Якщо любов нерозділена, розділи її із собою.
Люби себе та не залюблюй.
У любові до себе, коханого, він позбувся усіх конкурентів.
Багато любові в одному тілі виявило
2026.03.09
22:03
Садки вишневі рідної Вкраїни
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д
2026.03.09
19:49
Не кличу смерть, хоч бачити заважко,
Як мудрий просить хліба у нездар,
Як істина — немов безмовна пташка,
А в мікрофонах — галас і обман.
Як правота стає простим товаром,
Де цінник ліпить вищий капітал.
Як ницість, обізвавшись чистим даром,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як мудрий просить хліба у нездар,
Як істина — немов безмовна пташка,
А в мікрофонах — галас і обман.
Як правота стає простим товаром,
Де цінник ліпить вищий капітал.
Як ницість, обізвавшись чистим даром,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Костянтин Головко (1979) /
Поеми
На що пішло твоє життя?
На що пішло твоє життя?
Спитав я в того пияка,
Діставши гроші з гаманця,
Що попросив мене подати.
-Ну..як...на що...?
Я жив... Любив...і працював!
І діти в мене були... також.
Хотілось всього, мандрував,
А потім все набридло якось.
Не відчував, я крім огиди,
Нічого...але в пияка
Спитав я не подавши виду,
А у дітей судьба яка?
-Чому були? І де тепер?
Чи, не дай Бог, вже хтось помер?
І від тих слів: дітей і смерті...
Відчув, що колить мені в серці.
Підвів п’яниця очі сиві,
Я пам‘ятаю їх до нині.
-Це я помер, вони в порядку,
Їм не потрібен такий батько.
Промовив він, й заплакав тихо.
Ой Да, недавно дідом став!
Змінивши так ті сльози сміхом,
Як тільки це мені сказав.
Продовжив сповідь той пияк.
Але не завжди жив я так,
У мене було все в порядку,
Сім’я моя жила в достатку.
Старався, сильно, як в людей,
В моїх дружини і дітей.
Щоб в хаті було і на столі,
Та кожне літо ще й на морі!
Для того важко працював,
Та вдома рідко я бував.
А діти часом тим росли,
І день за днем пройшли роки.
Не бачив як, пішли, сказали
Як зубки різались, навчались.
Я батько їм, а наче й ні,
Так з ними стали ми чужі.
Ще наступила криза та...
Тоді ж роботу втратив я!
І дома був я цілий день,
Та й заважати став як пень.
Не те сказав, не те зробив,
А жінка криком - не сиди!
Пішов світ за очі із хати,
Роботу будь-яку шукати.
І працював я так будь де,
А ще й частенько хтось нальє.
Коли прийшов і в якім стані,
Всім було зовсім не цікаво.
І день той- він прошепотів,
Аж голос його затремтів.
Коли відбулось восени,
Запам’ятаю назавжди.
Іди вже геть, мені сказали,
І ось, важкі часи настали.
І знаєш, гірка правда в тім,
Так краще всім, мені і ім.
І чесно кажу, легше стало,
Хоч і здоров‘я зовсім мало.
В один день зникли всі турботи
Потреба в пошуку роботи...
Грошей ще трохи попрошу,
І в магазин собі піду.
Візьму на потім і на зараз,
Й пішов собі, як брудна хмара.
Тоді вже дуже поспішав,
Але іти не зразу став.
А може щось я пропустив,
Деж помилку він допустив?
І з часом, лиш, приходить досвід,
Робота, це ж не ціль, а спосіб.
Сім’я - то ж саме головне,
А інше все, само прийде.
І там зробив собі зізнання,
Щоб із-за того маяття.
Не задавав ніхто питання,
На що пішло моє життя?...
28.07.2018
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На що пішло твоє життя?
На що пішло твоє життя?
Спитав я в того пияка,
Діставши гроші з гаманця,
Що попросив мене подати.
-Ну..як...на що...?
Я жив... Любив...і працював!
І діти в мене були... також.
Хотілось всього, мандрував,
А потім все набридло якось.
Не відчував, я крім огиди,
Нічого...але в пияка
Спитав я не подавши виду,
А у дітей судьба яка?
-Чому були? І де тепер?
Чи, не дай Бог, вже хтось помер?
І від тих слів: дітей і смерті...
Відчув, що колить мені в серці.
Підвів п’яниця очі сиві,
Я пам‘ятаю їх до нині.
-Це я помер, вони в порядку,
Їм не потрібен такий батько.
Промовив він, й заплакав тихо.
Ой Да, недавно дідом став!
Змінивши так ті сльози сміхом,
Як тільки це мені сказав.
Продовжив сповідь той пияк.
Але не завжди жив я так,
У мене було все в порядку,
Сім’я моя жила в достатку.
Старався, сильно, як в людей,
В моїх дружини і дітей.
Щоб в хаті було і на столі,
Та кожне літо ще й на морі!
Для того важко працював,
Та вдома рідко я бував.
А діти часом тим росли,
І день за днем пройшли роки.
Не бачив як, пішли, сказали
Як зубки різались, навчались.
Я батько їм, а наче й ні,
Так з ними стали ми чужі.
Ще наступила криза та...
Тоді ж роботу втратив я!
І дома був я цілий день,
Та й заважати став як пень.
Не те сказав, не те зробив,
А жінка криком - не сиди!
Пішов світ за очі із хати,
Роботу будь-яку шукати.
І працював я так будь де,
А ще й частенько хтось нальє.
Коли прийшов і в якім стані,
Всім було зовсім не цікаво.
І день той- він прошепотів,
Аж голос його затремтів.
Коли відбулось восени,
Запам’ятаю назавжди.
Іди вже геть, мені сказали,
І ось, важкі часи настали.
І знаєш, гірка правда в тім,
Так краще всім, мені і ім.
І чесно кажу, легше стало,
Хоч і здоров‘я зовсім мало.
В один день зникли всі турботи
Потреба в пошуку роботи...
Грошей ще трохи попрошу,
І в магазин собі піду.
Візьму на потім і на зараз,
Й пішов собі, як брудна хмара.
Тоді вже дуже поспішав,
Але іти не зразу став.
А може щось я пропустив,
Деж помилку він допустив?
І з часом, лиш, приходить досвід,
Робота, це ж не ціль, а спосіб.
Сім’я - то ж саме головне,
А інше все, само прийде.
І там зробив собі зізнання,
Щоб із-за того маяття.
Не задавав ніхто питання,
На що пішло моє життя?...
28.07.2018
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
