Нє, не пиво

проте й таке було, хоч ліпш не було би. Втім
зайти від початку в тему не світить жодному, але
що вам & що вам. Поскільки війна триває

Йо, цей вересневий незабутнього всякого Львів.
Жив би поживав у цім Львові іншим життям
досхочу, ходив до сповіді, хляв лікери, вбирався в
рушники, пописував скарги

У брамах рипів би ще австріяцькими сходинками
нагору до славетних курвів, що в неґліже своїх
такі bonafide. Осенево освячений, а зірки & зорі
кружляли би й кружеляли б

Знову ми десь тут, приємно посиджуючи на тлі
домініканського чи на курбаса, поки львів’яни
витанцьовують танґо—чарльстон під жарівками
ренуарівськими, за тінями псевдоготичними у
Львові пропадають туристи, у Львові програють
людей. . . .

Спіши не спіши, але ось він прикінець вересня
жінками казковий, на спразі кавовій, та й хмільне
зусібічне, аякж

Завинивши спліну агресії тлінній безрадно мусиш.
Кількасторічною бруківкою, покручене листя
шурхотить ген безодні пліснявіючих
прохолод. Репліки модуляції крапки понад ——

& наступний музичний момент небентежно
ізцілить душу, згубивши її, теж запросто
у військовім бронетанковім Львові, перепрошую—
прошу

& непромовлені легкості, в інтонаціях або транс-
інтонаційно, типу делюксу підступного, скрипочки
над герані поміж райських дерев, розкіш
чуттєвих коштовностей, пів тіні пів барви пів
тембри пів мантри, мов ніколи, ніде більш, нехай

& жирний бельґійський молочний оцей —
шоколад