https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2134166173311209&set=a.136243329770180&type=3&theater
ілюстрація

Поневажай свої жалі, допоки серце зріє, допоки на твоїм чолі твоя зоря шаріє. Василь Стус

Ex opere artifex agnosticur
Майстра видно по роботі
Ex ungue leonem
Буквально: за кігтем лева пізнають
Barba crescit, caput nescit
борода росте, голова порожня
Imperare sibi, maximum imperium est
володіння над собою — найбільше з володінь
Fiat lux!
Хай буде світло!



Був такий випадок. Влітку мене приватно просив редагувати книгу пан, якому за 65. Я саме збиралася в Одесу. Але погодилася після вагання переглянути файл.
Обіцяв гарно платити. Сказав, що відомий поет не доредагував. З ним розрахувався. А я можу по-новому. В автора нема часу на таку роботу. Плете тини... інші справи.
Телефонував, приємно гомонів. Молодечий голос.
За кілька днів була ошелешена тим, що мені дав автор зрілого віку читати. Очікувала ліпшого. Намагалася знайти вірш, який би зацікавив, був завершеним, дозрілим, виколиханим. Не знайшла. Там і пріапічні теми, і нішеве... безграмотність шокуюча. Сире-сирісіньке. Здавалося, чоловік мав би розуміти, що Майї Залізняк ТАКОГО читати не дають. Показала Світлані Козаченко, філологу, письменниці, вона погодилася, що не варто братися. Навіщо мені давати файл, де вірші рівня "проба пера"?
Це ж не під пиво з таранею читати друзям. Він же книгу мріяв мати. Делікатно пояснила, чому я не візьмуся.
Радила самотужки довести до кондиції написане. Відповів, що сам не осилить. Можливо.
Знайшла тому чоловікові літредактора, письменницю, порадила вибрати найліпше з написаного. Він до неї не звернувся й понині.
Згаяла час на нього. Грошей за перегляд файлу, звісно, не брала. Наче порозумілися.
Вчора на поетичному сайті я прокоментувала вірш того автора, і то - лише тому, що йому зауваження написала моя колега по перу. Він сперечався з Любов Бенедишин. Я долучилася, зауважила, що креативність імпонує, але втілення не на належному рівні. Не помітила росту майстерності.
Панові під 70 років. Потенціал явити, як кажуть, пора перепорила.
Відповів у сенсі "будьте хорошими людьми". Критикують, певно, лише погані.
Маю тепер його саркастичну присвяту "Звєздє" (словесні драглі), на головну фейсбука вигулькнула. Награмузляв. Що ним рухало... Пан Микола майстерно плете тини. Вірші писати складніше.
Я перестану вірити у порядність, якщо так далі буде.
Ось мені кажуть, може, то не про мене той вірш із брудними натяками. Схоже, що я - та звєзда, яка "не допомогла" засяяти чужим тьмяним віршам. Його коментарі під тим віршем бридкі. Лишила йому допис, може, це прочитає та вибачиться.
На сайті "Поетичні майстерні" вірш пана М. відомий поет Ярослав Чорногуз у жовтні назвав "белібердою", коментар там є, щойно прочитала. У відповідь - потік негації.
Не одна я відмовилася доводити до кондиції ті тексти.
Авторитетом для мене Ви не є - відповів гордо-пихато пан Микола столичному поетові. Написав це на сайті.
А мене люб'язно ПРОСИВ. Отже, я влітку для нього була поеткою, якій можна дати віршові "заготовки" - і спокійно очікувати.
Тут посміхаюся.
Авторові бракує часу на власну творчість, а я - якби була хорошою - змогла б наліпити на його хитляві конструкції словес, виструнчила б те?
Бути літературним негром - не мій модус.
Чи можна переписати за автора? Та й він погоджувався, що кардинально - не треба.
То зруйнуй сам - і відбудуй! На те дається талант, чужого не позичиш.
Нині тенденція: написав-опаперив. "Народ засилосує". Безталання пнеться у поети, грамотність не обов'язкова, деякі "милі та хороші" видавці підхватять, донесуть до читача.
Та чи не почуватиметься ошуканим читач - той, хто знає, що таке справжня поезія... До поета потрібно доростати, є доречне слово - автор. Ні, всі - поети, спробуй запереч.
Колективні збірники, які рясно видаються, впевнюють авторів у їхній значущості.
Хто ти така? - шипить у відповідь якийсь жевжик. - Мене он там хвалили... на УРА моє було...
Сказати, що це марнота і не варто перейматися, легко. Когнітивний дисонанс.
На того, хто наважиться критикувати, виливається баняк бруду. Лінота авторів шокуюча. Може, треба бути гострішою у відповідь, не жалісливою. Прямо писати: ні, ваші вірші не заслуговують на мою увагу.
Деякі журнали "літературно-мистецькі" беруть до друку таке, що можна кинути в кошик для сміття.
Мене навіть переконувала редакторка молода, що ТАКЕ (школярське, банальне, зі збитим ритмом, наголосами, заримоване будь-як) подобається читачеві, а метафоричної поезії не сприймуть.
Хочеш бути приємною - зачаїсь і мовчи.
...................................................................
О часи, о діяння...
Asinus asinum fricat. Бевзь бевзя вихваляє, осел об осла треться.
Застерігаю: мені можна пропонувати лише метафоричну, образну, красиву, креативну, глибоку поезію. Без обсценної лексики.
А казати про мене: вона, окрім себе, нікого не помічає, зайве. Зіронькою мене мама називала. Нею я була і буду.

***
Сховались голубі гаї
за бурими горбами.
Є сто шляхів — і всі мої.
Піду стома шляхами.
Нехай для тебе суть твоя
пробуде невідома.
Хай научає течія
і доброму, і злому.
Поневажай свої жалі,
допоки серце зріє,
допоки на твоїм чолі
твоя зоря шаріє.
12.IX.72
Василь Стус
................
2018


Коментарі з фейсбука


Raisa Savchenko
Шкода, що під таким проханням "допомоги" приховується лише бажання використати чужий талант... Або просто нерозуміння. Хтось, напевно, плутає поняття "редагування" й "творчого процесу". А погано написані тексти не відредагуєш до нормального стану, це точно (це вже буде переписування, а не редагування).



Світлана-Майя Залізняк
Мій талант не продається. Якщо редагувати, то поезію справжню. Амбіцій неміряно в декого. Дивує те, що нема розуміння: я націлювала на роботу над написаним, а запропоноване...просто знищити можна... там нема про що. І написати заново. Самому. Якщо це важливо. Якщо я зірка, то лише тому, що працювала. А нині маю досвід. Набутий. Можна стати зіркою... можна лишитися світлячком. Але хорошою людиною я не переставала бути. Автор тієї присвяти опустився в моїх очах нижче плінтуса. Маю присвят чимало, всі гарні, акровірші є.

Валентина Беля
Світлано, як я Вас розумію, бо і сама одного разу пройшла через це. Текст пісні редагувала. Наука на все життя. Я навіть не говорю про те, що переробляти чуже - це титанічна праця. Це неправильно, на мою думку, і з моральної точки зору. Текст мій, а автор хтось...Якщо ж це справді редагування, то чому б і не допомогти людині. Але якщо усе потрібно написати заново, то вибачте...Я згодна з Раїсою Савченко, що деякі люди просто намагаються використати чужий талант.


Світлана-Майя Залізняк
Особа гіперамбітна, як виявилося...злостива. Чоловік написав про звєзду в сенсі такому, що мені бридко тепер його старіючий фейс уявити. Така виникла у мене відраза. Я доброзичливо з ним спілкувалася, пояснювала... зрештою...не відфутболила, переглянула файл. За що ж мені ця халепа? Варто себе оберігати від таких невдячників. Моє ім'я не може бути поряд з таким. Дякую, пані Валентино, за розуміння. Вас я шаную і помічаю), бо є за що.


Ірина Кримська-Лузанчук
Ну що сказати... Поезія - якщо поезія - не потребує милиць і бинтів. Якщо котрий поет їх просить у інших поетів, то хто є хто? Не варто ніколи братися за редагування порожнечі. Не треба бути добрим і милосердним до немочі у слові. Подати шмат хліба - так. Але не редагування слова, яке відсутнє!


Світлана-Майя Залізняк
Я не взялася, переглянула і відмовилася відразу, бо там калічні вірші, покручі поліомієлітичні... тепер скажу відверто. Думала, що автор запропонує найліпше, надіслане мене вразило. І тепер він мені мстить за... доброту, вимогливість. А ще...заздрить, бо що то - як не прояв чорної злоби. Вона може, а я от...не дозрів... .Чоловік тепер має мене за... "звєзду"... яка далека і недосяжна. А книги йому хочеться.


Світлана-Майя Залізняк

Сховались голубі гаї
за бурими горбами.
Є сто шляхів — і всі мої.
Піду стома шляхами.
Нехай для тебе суть твоя
пробуде невідома.
Хай научає течія
і доброму, і злому.
Поневажай свої жалі,
допоки серце зріє,
допоки на твоїм чолі
твоя зоря шаріє.
12.IX.72

Василь Стус


Світлана Козаченко
Між редагуванням і переписуванням за когось часом грань тонка, але її таки видно досвідченому редакторові. А кожний справжній поет і є тим досвідченим редактором. Згодна з друзями: не можна братися за редагування віршів, які й не вірші зовсім. І неприпустимо переписувати за когось, щоб потім нездара пишався краденим (хай навіть і заплатить щедро, але таланту не купити! краденим!!!). А ображатися на ущербних не варто. На жаль, тупаки не розуміють, що вони тупаки, - така їхня природа.


Світлана-Майя Залізняк
Так і є. Мала халепу: погодилася глянути. Треба було відмовитися. Та чи тоді б я не завинила тим, що не відгукнулася. Нещодавно прочитала статтю, чому на добрих людей нападають просто так, ні за що...


Світлана Козаченко
Світлана-Майя Залізняк, просто тому, що вони добрі, - знову ж, відповідно до їхньої природи. Так влаштована паскудненька істота гомо сапієнс - бий своїх, щоб чужі боялись, бий найкращих між своїх, бо ти до них не належиш, клюй і цькуй білу ворону, що насмілилася бути кращою за інших... До речі, і в Стуса в цьому вірші є груба помилка. А тоді хтось із великорозумних критиків напише: ні, це правильний вислів, он і геній так писав. :(


Світлана-Майя Залізняк
Приватно пан написав мені таке: смокчіть одне в одного, поети... Хм... Я до образ не опустилася). Людині під 70... вікове.


Тамара Герасименко
Все правильно. Чим гірший рівень майстерності, тим більша самозакоханість. Мене вже нудить від таких "звьозд" і "звьоздочок". Тому на заняттях літстудій тема зоряної хвороби у нас - одна з головних. І - багато доброзичливої конструктивної критики. Без цього не можна. Взагалі не вперше піднімаю питання про хорошу обґрунтовану критику, але сама й розумію: звьозди, розбалувані лайками та фіміамом коментарів недалеких у літературі читачів, "зʼїдять" будь-якого критика. Ніхто не хоче мати тисячі ворогів-графоманів :)


Тамара Герасименко Взагалі, те, що регулювалося раніше дуже суворим відбором поодиноких на той час в Україні видавництв та літературною освіченістю читача, навіки втрачено(


Sanya Malash
Як же це гидко з його боку. Ну, розійшлися з редакторкою поглядами, нащо ж пасквілі писати? Це ницо, це не має нічого спільного зі шляхетністю митця, яким пан себе вважає.


Світлана-Майя Залізняк
Справді, гидко. Я ж відмовила чемно. Грошей не брала за перегляд файлу. А він розраховував, що дотягну за вуха його заготовки... Не було процесу, я не починала. Обіцяв платити щедро. Мене не спокусили ті долари. І тепер - через півроку - М. пише той пасквіль. А на сайті ПМ у жовтні Ярослава Чорногуза посилав, нахабно відповідав на його зауваження. Я була авторитетною - і М. мріяв, що вдихну життя у анемічні хирляві тексти. Саме такі були у файлі.


Людмила Брацило
Насправді, думаю, "корінь зла" слід шукати ще глибше... Насправді на сьогодні ми маємо надзвичайне піднесення в розвитку української літератури і поезії зокрема. Її бурхливий потік захопив більш широкі маси, ніж потужні автори, і як наслідок - певне число тих, хто переоцінює себе- це чи то графомани, чи як інакше їх назвИ... Але оскільки у нас в країні не працює аксіома "Кесарю кесарево", розгрібати "Авгієві стайні" доводиться самим же нормальним поетам... Не знаю, як "завести" в Україні дієвий інститут літературної критики, але поки він не запрацює, будемо мати ту засміченість літпроцесу, яку маємо...


Світлана-Майя Залізняк
Редакторка часопису, де я стріла вірші переважно графоманського рівня, мене кпинила за певні критичні висловлення у бік текстів авторів. Написала, що я "талантіще", але мого люди не розумітимуть. Навела мою поезію "Нуар", запитала: ЩО ЦЕ? Які це люди... Кого вона має за читача... І порадила видавати мені часопис "для грамотних". На своїй сторінці пан М. пише коментарі нечемні, безграмотні, (які ж у нього вірші...), теж радить мені відкрити літстудію. Та чи їх немає? Де вони живуть, такі автори, що не можуть знайти осередок? Колись я ходила на л-студію. Людей ставало все менше, лишилося кілька. І всі ми стали поетами. А хто відсіявся - той не мав хисту, потенціалу чи амбіцій. Нині пише усяк, кому не ліньки. Амбіції гіпертрофовані. Як казали древні, осел об осла треться, бевзь бевзня вихваляє. Зауважити рясні огріхи чи повне безглуздя - нажити недруга. Звинувачують у непошані до авторів "беліберди". Розвиток поезії маємо чи таки...псевдопоезії... Дякую за коментування.

Коментарі з фейсбука.





Ось приклад коментування.........сайт ПМ.

Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-10-26 00:06:43 ] - відповісти

Вам не соромно, Миколо, маючи статус майстра, таке друкувати? Хтось меле, що попало, А Ви пишете, що збрело у п`яний мозок! Беліберда і ганьба! Видаліть негайно цю галіматью!



Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-10-26 03:01:08 ] - відповісти
А чому "чорт"? І ще й кожному гостю таке казати... Нечемно і неправдоподібно. Ще й поїти шампанським на додачу. Назвіть краще "Незвані гості" і подумайте як твір употужнити. Бо і справді виглядає трохи того...не дуже м'яко кажучи. Трохи краще, аніж у мене, але...


Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2018-10-28 19:08:04 ] - відповісти

Ярославе, мені не соромно. на статус майстра я не претендую. Я завіршував одну істрію. "на п'яну голову"-??? я не вживаю. здоровий спосіб. праця фізична до нємогу... "видаліть галіматью" - а пішли би ви, Ярослове, самі у галіматью... Ви слабкий авторитет для мене, і не тільки для мене. Затямте, кожен творить свою сторінку, Ви ніякого права не маєте дорікати, повчати, тим паче, злословити... перегляньте свої дописи, бодай я хоч раз їх відвідував? ні, Ви не мій автор у будь-якій соцмережі. І це природньо. Кожен товар має свого покупця. Вкажіть мені на помилку якусь там,.. риму невдалу, русизм там якийсь -- я би ще зрозумів... а на тему, спосіб, стилістику, манеру... розуйте очі, Ярослвае... чи лавровий вінок спокою лишив?..



http://maysterni.com/publication.php?id=136468&comment_id=627341982#627341982

ще коментарі отут
початок