Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.08
23:03
Я і Red Bull - друзі,
Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.
Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,
Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.
Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,
2026.05.08
21:05
Марія Вега (1898-1980)
Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.
Бо я – інститутка, дочка камергера,
Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.
Бо я – інститутка, дочка камергера,
2026.05.08
20:33
За обрієм, далеко як не першим,
І скільки би їх не нарахував,
Ти знахідкою пошук не завершиш,
Бо це ілюзія і зоровий обман.
Тремке повітря оптику збиває –
Ти для омани наче й на землі,
І виднієшся перед небокраєм,
І скільки би їх не нарахував,
Ти знахідкою пошук не завершиш,
Бо це ілюзія і зоровий обман.
Тремке повітря оптику збиває –
Ти для омани наче й на землі,
І виднієшся перед небокраєм,
2026.05.08
18:10
Місто зморене – в облозі,
тліють школи і будинки,
люди маються в тривозі –
ні м’якушки, ні скоринки.
Дике ревище сирени,
гул гарматний із-за яру...
І забутий, і смиренний
тліють школи і будинки,
люди маються в тривозі –
ні м’якушки, ні скоринки.
Дике ревище сирени,
гул гарматний із-за яру...
І забутий, і смиренний
2026.05.08
17:03
Останній вірш, то все тому віддам.
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.
Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.
Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив
2026.05.08
13:30
За цю реальність і гроша не дам я!
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
2026.05.08
13:02
Сильний вітер історії дише
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
2026.05.08
11:35
Сьогодні день пам’яті мами, омитий дощами.
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
2026.05.08
11:29
Що таке війна?
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
2026.05.08
10:15
Знай!- за восьмим не завжди приходить сьоме,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
2026.05.08
09:57
сьогодні був хороший день
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
2026.05.08
08:37
Я б тебе в юрбі пізнала
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
2026.05.07
19:50
Коли війна ця, врешті, закінчиться,
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
2026.05.07
19:40
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
2026.05.07
18:11
Сліди, сліди... О , скільки їх стежками!
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
2026.05.07
13:44
Летять роями —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць /
Проза
xmas
“хто б розказав тобі твою історію цього Різдва, безвідносного до сусальних, картунованих миколайчиків гатунків уселяких, є хіба діло якому о’генрі, едді якомусь хопперу. Поки завзятий народ закупляє ялинки, або там, ікебанчики зі соснової глиці, оновлює запаси іскристих цяцьок-гірлянд, пакує ще подарунки, тішиться бодай чимсь прийдешнім, у тім хаотичнім клопоті хоч-не-хоч радіснім що справжнє, що фейкове, чи не однаково. Надворі морозно & вогкий вітер, небо зимове ущерть, безпорадні раптові сутінки, в котрих навіть вуличним вогникам прикро й тоскно, тож утішатись казковою хоча б ілюзією—сподівано—резонно. Перебуваючи в таких сутінках, не гірш від інакше різдвуючих співгромадян, в чеканні ненав’язливого типу одкровення, мов підбираючи нізвідки голос, комфортний чуттю на моменті & майже саморозкоханий, що проспічує ще філософію за пляшчиною півсухого червоного, не то білого, без каміна й свічок від чарівності буржуазної до електричної півночі, неважливо коли це було & чи було взагалі, кшталту “хоч як хотілося б, життя не мистецтво, а поезія суть неправда —
“все мож заперечити, інтерпретуючи, віриш—ні. Відмова, скасування, негація як метода у свій власний спосіб. Парадокси, сontradictio in contrarium & стінґ, майже ніжно, намовляє забуть про те майбуття, нумо жити минулим, чим не практика, хіба розумна є альтернатива & люцифер не служитиме, як-ось найперший відкинутий камінь. Служитимуть решта всі, відмовляючись від служінь, що би не означало. Бач, ніколи не отримати саме того, що бажаєш. Часом отримуючи саме те, без чого ніяк не обійтися, якщо старатимешся & нійл янґ, майже сльозливо, запевняє вже згоріти ліпш, аніж податися на сторону невідомості, наче нема іронії в тім. Не нав’язуючи жодному запросто хибний, власний поецький досвід, а ще rock’n-roll заповітний, крізь похмурнішу сутінковість вечорову—вранішню, танцювальну тавтологію розпачу веселкового в запальних ритмах, в бардачному темпі, цигарки~алкоголь квінтесенція його. Послухавши радіопередачу, вимикаючи комерційну рекламу далі. В ім’я сновидінь, котрі нікому не згадати, хай там як. Діапазон короткої хвилі нашої знаний усім, радий почутися знову в приблизний час
“доброї ночі & лагідних, лагідних
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
xmas
“хто б розказав тобі твою історію цього Різдва, безвідносного до сусальних, картунованих миколайчиків гатунків уселяких, є хіба діло якому о’генрі, едді якомусь хопперу. Поки завзятий народ закупляє ялинки, або там, ікебанчики зі соснової глиці, оновлює запаси іскристих цяцьок-гірлянд, пакує ще подарунки, тішиться бодай чимсь прийдешнім, у тім хаотичнім клопоті хоч-не-хоч радіснім що справжнє, що фейкове, чи не однаково. Надворі морозно & вогкий вітер, небо зимове ущерть, безпорадні раптові сутінки, в котрих навіть вуличним вогникам прикро й тоскно, тож утішатись казковою хоча б ілюзією—сподівано—резонно. Перебуваючи в таких сутінках, не гірш від інакше різдвуючих співгромадян, в чеканні ненав’язливого типу одкровення, мов підбираючи нізвідки голос, комфортний чуттю на моменті & майже саморозкоханий, що проспічує ще філософію за пляшчиною півсухого червоного, не то білого, без каміна й свічок від чарівності буржуазної до електричної півночі, неважливо коли це було & чи було взагалі, кшталту “хоч як хотілося б, життя не мистецтво, а поезія суть неправда —
“все мож заперечити, інтерпретуючи, віриш—ні. Відмова, скасування, негація як метода у свій власний спосіб. Парадокси, сontradictio in contrarium & стінґ, майже ніжно, намовляє забуть про те майбуття, нумо жити минулим, чим не практика, хіба розумна є альтернатива & люцифер не служитиме, як-ось найперший відкинутий камінь. Служитимуть решта всі, відмовляючись від служінь, що би не означало. Бач, ніколи не отримати саме того, що бажаєш. Часом отримуючи саме те, без чого ніяк не обійтися, якщо старатимешся & нійл янґ, майже сльозливо, запевняє вже згоріти ліпш, аніж податися на сторону невідомості, наче нема іронії в тім. Не нав’язуючи жодному запросто хибний, власний поецький досвід, а ще rock’n-roll заповітний, крізь похмурнішу сутінковість вечорову—вранішню, танцювальну тавтологію розпачу веселкового в запальних ритмах, в бардачному темпі, цигарки~алкоголь квінтесенція його. Послухавши радіопередачу, вимикаючи комерційну рекламу далі. В ім’я сновидінь, котрі нікому не згадати, хай там як. Діапазон короткої хвилі нашої знаний усім, радий почутися знову в приблизний час
“доброї ночі & лагідних, лагідних
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
