ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць (1974) /
Проза
xmas
“хто б розказав тобі твою історію цього Різдва, безвідносного до сусальних, картунованих миколайчиків гатунків уселяких, є хіба діло якому о’генрі, едді якомусь хопперу. Поки завзятий народ закупляє ялинки, або там, ікебанчики зі соснової глиці, оновлює запаси іскристих цяцьок-гірлянд, пакує ще подарунки, тішиться бодай чимсь прийдешнім, у тім хаотичнім клопоті хоч-не-хоч радіснім що справжнє, що фейкове, чи не однаково. Надворі морозно & вогкий вітер, небо зимове ущерть, безпорадні раптові сутінки, в котрих навіть вуличним вогникам прикро й тоскно, тож утішатись казковою хай би ілюзією—сподівано—резонно. Перебуваючи в таких сутінках, анічим не згірш від інакше різдвуючих співгромадян, в чеканні ненав’язливого типу одкровення, мов підбираючи нізвідки голос, комфортний чуттям на моменті & майже саморозкоханий, що проспічує ще філософію за пляшчиною півсухого червоного, не то білого, без каміна й свічок від чарівності буржуазної до електричної ночі, неважливо коли це було & чи було взагалі, кшталту “хоч як хотілося б, життя не мистецтво, а поезія суть неправда —
“все мож заперечити, інтерпретуючи, віриш—ні. Відмова, скасування, негація як метода у свій власний спосіб. Парадокси, сontradictio in contrarium & стінґ, майже ніжно, намовляє забуть про те майбуття, нумо жити минулим, чим не практика, хіба розумна є альтернатива & люцифер не служитиме, як-ось найперший відкинутий камінь. Служитимуть решта всі, відмовляючись від служінь, що би не означало. Бач, ніколи не отримати саме того, що бажаєш. Часом отримуючи саме те, без чого ніяк не обійдешся, якщо старатимешся & нійл янґ, майже сльозливо, запевняє вже згоріти ліпш, аніж податися на сторону невідомості, наче нема іронії в тім. Не нав’язуючи жодному запросто хибний, свій власний поецький досвід, а ще rock’n-roll заповітний, крізь найпохмурнішу сутінковість вечорову—вранішню, танцювальну тавтологію розпачу веселкового в запальних ритмах, при бардачному темпі, цигарки~алкоголь квінтесенція його. Прослухавши радіопередачу, вимикаючи комерційну рекламу далі. В ім’я сновидінь, котрі вам не згадати нізащо. Діапазон короткої хвилі нашої знаний усім, раді почутися знову в будь-який час
“доброї ночі & лагідних, лагідних
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
xmas
“хто б розказав тобі твою історію цього Різдва, безвідносного до сусальних, картунованих миколайчиків гатунків уселяких, є хіба діло якому о’генрі, едді якомусь хопперу. Поки завзятий народ закупляє ялинки, або там, ікебанчики зі соснової глиці, оновлює запаси іскристих цяцьок-гірлянд, пакує ще подарунки, тішиться бодай чимсь прийдешнім, у тім хаотичнім клопоті хоч-не-хоч радіснім що справжнє, що фейкове, чи не однаково. Надворі морозно & вогкий вітер, небо зимове ущерть, безпорадні раптові сутінки, в котрих навіть вуличним вогникам прикро й тоскно, тож утішатись казковою хай би ілюзією—сподівано—резонно. Перебуваючи в таких сутінках, анічим не згірш від інакше різдвуючих співгромадян, в чеканні ненав’язливого типу одкровення, мов підбираючи нізвідки голос, комфортний чуттям на моменті & майже саморозкоханий, що проспічує ще філософію за пляшчиною півсухого червоного, не то білого, без каміна й свічок від чарівності буржуазної до електричної ночі, неважливо коли це було & чи було взагалі, кшталту “хоч як хотілося б, життя не мистецтво, а поезія суть неправда —
“все мож заперечити, інтерпретуючи, віриш—ні. Відмова, скасування, негація як метода у свій власний спосіб. Парадокси, сontradictio in contrarium & стінґ, майже ніжно, намовляє забуть про те майбуття, нумо жити минулим, чим не практика, хіба розумна є альтернатива & люцифер не служитиме, як-ось найперший відкинутий камінь. Служитимуть решта всі, відмовляючись від служінь, що би не означало. Бач, ніколи не отримати саме того, що бажаєш. Часом отримуючи саме те, без чого ніяк не обійдешся, якщо старатимешся & нійл янґ, майже сльозливо, запевняє вже згоріти ліпш, аніж податися на сторону невідомості, наче нема іронії в тім. Не нав’язуючи жодному запросто хибний, свій власний поецький досвід, а ще rock’n-roll заповітний, крізь найпохмурнішу сутінковість вечорову—вранішню, танцювальну тавтологію розпачу веселкового в запальних ритмах, при бардачному темпі, цигарки~алкоголь квінтесенція його. Прослухавши радіопередачу, вимикаючи комерційну рекламу далі. В ім’я сновидінь, котрі вам не згадати нізащо. Діапазон короткої хвилі нашої знаний усім, раді почутися знову в будь-який час
“доброї ночі & лагідних, лагідних
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію