Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.20
20:47
Розтеклась пітьма навкруг –
час плететься тихим кроком,
і ліхтар, як давній друг,
хитрувато блима оком.
Колихаються дроти
в жовтім світлі мимоволі,
і хмаринам животи
час плететься тихим кроком,
і ліхтар, як давній друг,
хитрувато блима оком.
Колихаються дроти
в жовтім світлі мимоволі,
і хмаринам животи
2026.02.20
20:43
Морозна ніч. На небі зорі.
І сніг рипить. І спить майдан.
І ліхтарів огні прозорі,
й сніжинок пристрасний канкан.
І тишина. І пес не лає.
Ідеш собі, лиш рип та рип...
І білим полиском палає
ошаття зледенілих лип.
І сніг рипить. І спить майдан.
І ліхтарів огні прозорі,
й сніжинок пристрасний канкан.
І тишина. І пес не лає.
Ідеш собі, лиш рип та рип...
І білим полиском палає
ошаття зледенілих лип.
2026.02.20
20:34
О цей чванливий теплий грудень!
Тремтить небес рябе сукно,
десь потай бавиться у гру день,
а сутінь суне у вікно.
Уже виблискують зірниці,
злітають іскри золоті
і жовті місяця зіниці
Тремтить небес рябе сукно,
десь потай бавиться у гру день,
а сутінь суне у вікно.
Уже виблискують зірниці,
злітають іскри золоті
і жовті місяця зіниці
2026.02.20
20:30
Неба сумна гримаса. День у пітьмі загас.
Видивлюсь Волопаса: де він, той Волопас?
Може, з кимсь точить ляси, сни вповіда свої?
Вигляни, Волопасе! Де там воли твої?..
Ми з ним давнішні друзі, раду даєм без слів.
З ночі в небеснім лузі він випаса вол
Видивлюсь Волопаса: де він, той Волопас?
Може, з кимсь точить ляси, сни вповіда свої?
Вигляни, Волопасе! Де там воли твої?..
Ми з ним давнішні друзі, раду даєм без слів.
З ночі в небеснім лузі він випаса вол
2026.02.20
15:36
що там у тебе
мій синку…
для неба
лоскітна пір'їнка
для вітру
прочинені двері
для голосу
мій синку…
для неба
лоскітна пір'їнка
для вітру
прочинені двері
для голосу
2026.02.20
12:37
Ненавиджу ніч,
коли протікають,
ніби чорна смола,
страхи і кошмари.
Ніч - оаза для відпочинку -
стає темним лісом,
у якому поседилися
злі духи. Ніч стає
коли протікають,
ніби чорна смола,
страхи і кошмари.
Ніч - оаза для відпочинку -
стає темним лісом,
у якому поседилися
злі духи. Ніч стає
2026.02.20
12:34
Чую вітрошепіт твій
(Мамі)
"Крапелиною дощику,
Хмариною неба,
Сонячним промінчиком
Пригорнусь до тебе", —
Чую вітрошепіт твій,
Серцем відчуваю.
(Мамі)
"Крапелиною дощику,
Хмариною неба,
Сонячним промінчиком
Пригорнусь до тебе", —
Чую вітрошепіт твій,
Серцем відчуваю.
2026.02.20
10:44
Знову вибухи прорізають тишу:
незмінна стратегія - вбивати і нищити!
Кремль задоволений -
Київ вже зломлений…
Умови кротячі -
без їжі гарячої,
в промерзлій квартирі
незмінна стратегія - вбивати і нищити!
Кремль задоволений -
Київ вже зломлений…
Умови кротячі -
без їжі гарячої,
в промерзлій квартирі
2026.02.20
06:00
Коротшають ночі і довшають дні,
І сонце все більше стає гарячішим, -
І мрії з'являються нині мені
Уже не такі, як, бувало, раніше.
Щоденно уява малює русню
Втопаючу дружно в гнилому болоті,
Де я без вагання, утоми і сну
Завершую радо приємну роб
І сонце все більше стає гарячішим, -
І мрії з'являються нині мені
Уже не такі, як, бувало, раніше.
Щоденно уява малює русню
Втопаючу дружно в гнилому болоті,
Де я без вагання, утоми і сну
Завершую радо приємну роб
2026.02.19
22:47
А піймані наразі на м’якині
задумали переділити світ,
та те, що нині
хочуть мати свині,
не тулиться до зайнятих корит.
***
А європейці мовою Езопа
задумали переділити світ,
та те, що нині
хочуть мати свині,
не тулиться до зайнятих корит.
***
А європейці мовою Езопа
2026.02.19
21:14
Каже чемний аутсайдеру
”Як жиєш ти?“
Там і тут і ще в дорозі
Ізвідси туди
Я мовлю до вітру
Слова мої розвіює
Я мовлю до вітру
”Як жиєш ти?“
Там і тут і ще в дорозі
Ізвідси туди
Я мовлю до вітру
Слова мої розвіює
Я мовлю до вітру
2026.02.19
21:13
А воїни не одинокі в полі
утримують і змія на межі,
і тризуб волі
як забрало долі,
що захищає наші рубежі.
***
А демократій остається купка
утримують і змія на межі,
і тризуб волі
як забрало долі,
що захищає наші рубежі.
***
А демократій остається купка
2026.02.19
19:42
Ця вулиця, розради милий шлях, -
Непримиренний ворог злої згуби.
Світився вечір мрією в очах,
Навколо - казка! Подивитись любо!
Шляхетний жовтень, мов сучасний Бах,
З повітря будував органні труби.
Лежали на асфальтових стежках
Непримиренний ворог злої згуби.
Світився вечір мрією в очах,
Навколо - казка! Подивитись любо!
Шляхетний жовтень, мов сучасний Бах,
З повітря будував органні труби.
Лежали на асфальтових стежках
2026.02.19
19:18
У Кам’янці серед ринку в корчмі велелюдно.
Сизий дим висить від стелі майже до підлоги.
Пробивається ледь світло із вікон крізь нього.
Стоїть гомін, що і слово розібрати трудно.
В дальньому кутку усілись за стіл два козаки.
Видно, давно не бачились,
Сизий дим висить від стелі майже до підлоги.
Пробивається ледь світло із вікон крізь нього.
Стоїть гомін, що і слово розібрати трудно.
В дальньому кутку усілись за стіл два козаки.
Видно, давно не бачились,
2026.02.19
18:06
Сумують узбережжя часом
За любим ручаєм.
Чимало в нашім краї висхлих ручаїв.
Я бачив якось узбережжя,
Покинуте й забуте ручаєм,
Лишилося воно з розбитим серцем
Серед піску й каміння.
Також і чоловік,
За любим ручаєм.
Чимало в нашім краї висхлих ручаїв.
Я бачив якось узбережжя,
Покинуте й забуте ручаєм,
Лишилося воно з розбитим серцем
Серед піску й каміння.
Також і чоловік,
2026.02.19
11:02
Вибухи дронів...
Сон - мовби випалена земля
у вирвах від снарядів
і віспою від розривних куль.
Вибухи дістануть тебе
де завгодно,
як наймані вбивці,
як небачена пошесть.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сон - мовби випалена земля
у вирвах від снарядів
і віспою від розривних куль.
Вибухи дістануть тебе
де завгодно,
як наймані вбивці,
як небачена пошесть.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Критика | Аналітика
Шлях до примирення
Але я переконаний: миритися потрібно. Особливо з друзями.
З дурнями складніше, оскільки сердита людина апріорі втрачає розум. Планую написати розлогу статтю про вплив шизофренії на творчий процес. Етичні постулати і застороги в окремих людей не діють.
Які епітети я почув на свою адресу від чудового українського сонетяра? Почнемо:
скотина, падлюка, графоман, недопіїт, свиня, мразь, вилупок, недоносок, вбивця, гнида, обісцюшко, чорноротий і тд, і тп. Кожен мав змогу регулярно ознайомлюватися з коментарями мого візаві протягом двох років. А я собі такого не дозволяв. Більш того - не апелював до керівників сайту "Спасайте!", і не доточував до розборок інших авторів, шукаючи виправдання власній поведінці.
У цьому є і моя вина. Усоте переконуюся: не сперечайся зі збудженою людиною, бо нічого не докажеш, зважай на тонку душевну організацію того чи іншого автора, бо якщо одному критика йде на користь, то для іншого - це чиста отрута. А я взявся чистити від шкаралущі знану людину, підказувати їй, а інколи і відверто кепкувати. Але те, що дозволено Юпітерові - не дозволено тільцю.
Є й куди більш глибші причини, про які тут не буду вести мову.
Правильно каже Василь Кузан: буря в ложці води привернула увагу кількох людей на пару годин. І ще й нецікава буря. З ненормативною лексикою. Тому радить стати на герць і доказати "Who is who?" навкулачки.
Я пропоную дієвішу зброю: спускаємо штани, стаємо сідничка навпроти сіднички і починаєм штовхатися половинками. Хто кого вигорне за межі Майдану, той і переміг. Оскільки я в іншій ваговій категорії, то неодмінно програю. Тому сміливо ставте на візаві. Після того можна випити на брудершафт разом із секундантами.
Тричі правий Василь Кузан, коли підмітив, що я зовсім не злюся. І розумію, чому він так думає. Бо людина, яка пише гуморески не може бути злою. Тому те, що у пана Ярослава визиває дику лють і ненависть, у мене - іронічний сміх або досаду.
А чому? Він не бачить те, що бачу я, не окунувся з головою у море чужого болю без права кинути цю ношу, зациклився на власній персоні, не звик відповідати за свої вчинки особисто, без авторитетів і попихачів. А я постійно йому про це нагадую, у власних поетичних рядках зокрема, інколи сповзаючи у дитячість. Хоча у нього голова геть сива, а у мене майже лиса.
Висновки: спочатку потрібно аби з мене зняли персональну анафему, забрали свої прокляття туди, звідки вони вилетіли. Це обов'язкова умова для примирення. Решта - дурниці. Дітлахи лаються, дорослі лаються - нормальна річ у нашому не дуже здоровому суспільстві.
А тобі, Ярославе,- бажаю міцного козацького здоров"я, творчих успіхів і море кохання, яке розчахне навстіж усі творчі чакри, які останнім часом трохи присипало сажею.
З наступаючим Новим Роком, друже! Цьом!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шлях до примирення
"Будь ти проклятий, виродку!"
Ярослав Чорногуз
...такими словами привітав мене учора вранці видатний український поет. І це стало нормою.Але я переконаний: миритися потрібно. Особливо з друзями.
З дурнями складніше, оскільки сердита людина апріорі втрачає розум. Планую написати розлогу статтю про вплив шизофренії на творчий процес. Етичні постулати і застороги в окремих людей не діють.
Які епітети я почув на свою адресу від чудового українського сонетяра? Почнемо:
скотина, падлюка, графоман, недопіїт, свиня, мразь, вилупок, недоносок, вбивця, гнида, обісцюшко, чорноротий і тд, і тп. Кожен мав змогу регулярно ознайомлюватися з коментарями мого візаві протягом двох років. А я собі такого не дозволяв. Більш того - не апелював до керівників сайту "Спасайте!", і не доточував до розборок інших авторів, шукаючи виправдання власній поведінці.
У цьому є і моя вина. Усоте переконуюся: не сперечайся зі збудженою людиною, бо нічого не докажеш, зважай на тонку душевну організацію того чи іншого автора, бо якщо одному критика йде на користь, то для іншого - це чиста отрута. А я взявся чистити від шкаралущі знану людину, підказувати їй, а інколи і відверто кепкувати. Але те, що дозволено Юпітерові - не дозволено тільцю.
Є й куди більш глибші причини, про які тут не буду вести мову.
Правильно каже Василь Кузан: буря в ложці води привернула увагу кількох людей на пару годин. І ще й нецікава буря. З ненормативною лексикою. Тому радить стати на герць і доказати "Who is who?" навкулачки.
Я пропоную дієвішу зброю: спускаємо штани, стаємо сідничка навпроти сіднички і починаєм штовхатися половинками. Хто кого вигорне за межі Майдану, той і переміг. Оскільки я в іншій ваговій категорії, то неодмінно програю. Тому сміливо ставте на візаві. Після того можна випити на брудершафт разом із секундантами.
Тричі правий Василь Кузан, коли підмітив, що я зовсім не злюся. І розумію, чому він так думає. Бо людина, яка пише гуморески не може бути злою. Тому те, що у пана Ярослава визиває дику лють і ненависть, у мене - іронічний сміх або досаду.
А чому? Він не бачить те, що бачу я, не окунувся з головою у море чужого болю без права кинути цю ношу, зациклився на власній персоні, не звик відповідати за свої вчинки особисто, без авторитетів і попихачів. А я постійно йому про це нагадую, у власних поетичних рядках зокрема, інколи сповзаючи у дитячість. Хоча у нього голова геть сива, а у мене майже лиса.
Висновки: спочатку потрібно аби з мене зняли персональну анафему, забрали свої прокляття туди, звідки вони вилетіли. Це обов'язкова умова для примирення. Решта - дурниці. Дітлахи лаються, дорослі лаються - нормальна річ у нашому не дуже здоровому суспільстві.
А тобі, Ярославе,- бажаю міцного козацького здоров"я, творчих успіхів і море кохання, яке розчахне навстіж усі творчі чакри, які останнім часом трохи присипало сажею.
З наступаючим Новим Роком, друже! Цьом!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
