ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.11.21 10:18
А я готовий вчить арабську
Заради Муси одного.
Хто такий Муса?
Шкода, що ви його не знаєте.
Ну, та нічого. Розкажу бодай побіжно.
Може, пізнаєте його в Єрусалимі.
Ні, не на вулиці серед гуляк,
А тільки на роботі,

Тетяна Левицька
2019.11.21 09:47
Мені ти будеш телефонувати,
як розчинюся в небесах навічно
і слати повідомлення із чату
в німе невідворотне потойбіччя.
В скорботний день народження, як завше,
могилу прикрашати білоцвітом,
на самоті пригадувати наше
короткочасне пелюсткове літо.

Олександр Сушко
2019.11.21 09:30
Вікна-очі оскліли. Морозець краплини роси
Закайданив, щоб тишу капіж у саду не тривожив.
Уростаю у землю святу триста літ, триста зим,
Гостював тут Господь, і правителі, й ангели Божі.
.
За парканом до зір виростають хороми нові,
Я ж низенька, тор

Ігор Деркач
2019.11.21 09:05
У нас є мрія! Ідемо кудись,
долаємо корупцію на разі,
на Місяці вирощуємо рис
і ласуємо яблука на Марсі.

І не лякає недосяжна вись,
блукаємо у просторі і часі,
чекаємо орду на перелазі

Віктор Кучерук
2019.11.21 07:57
За віконцем листопад
голосно шурхоче
і димів отруйний чад
ріже груди й очі.
Ще болюча німота
гострої скорботи
розповзлася по вустах
і осіла в роті.

Микола Соболь
2019.11.21 06:08
Хотіли волі? Отакої!
Чи то не ваш коняка здох?
Для преЗедента люди – гої
Для навпаки вождьок – нєлох!

Полиште зброю і окопи,
Бо так не спродати землі!
Хотіли, дурні, до Европи?

Ярослав Філософ
2019.11.20 23:17
Як отрута
те Патріо - коли
йде воно від
тих Нікчемних
мертвих Душ


І прив'язані

Марґо Ґейко
2019.11.20 19:36
Коли настане судний день
Тепла, позбавленого сану,
І не лунатиме ніде:
«Осанна осені, Осанна!»

Коли вітри загомонять
І ніч мороз помножить вдвічі,
Суворий січень – вічний вітчим

Олександр Сушко
2019.11.20 18:24
Чи стачить сил порвати ланцюги,
Як вмерти - гріх, а жити - неможливо?
А страх мій дух утоптує у мохи,
Шепоче: " За порогом раю - прірва!..."

Перетерпів і осуд, і шопту,
Лишив у сильцях серця половину.
Тепер на волі битим склом іду,

Матвій Смірнов
2019.11.20 18:09
Він пам’ятає: ніби весна,
Начебто тане лід,
Небо, мов намальоване - над,
Чорні калюжі - під,

Він пам’ятає, як горизонт
Збився у вертикаль.
Далі не ясно - чи яв, чи сон,

Сергій Губерначук
2019.11.20 16:31
Печаль – це сумний чоловік, а не жінка.
Це віник в кутку, це вінок після року…
Це – не урожай, а голодні обжинки.
Це висновки долі. Це пізні уроки.

І треба печаль, щоб була, і не треба.
Цей час пожуритись у когось на грудях,
але вже без тебе, без

Козак Дума
2019.11.20 16:18
На городі між грядками
«сторож» оселився,
де горох росте рядками –
з соняхами злився.

Голову-відро на швабрі
ветхий бриль вкриває,
а старе мочало-патли –

Тамара Шкіндер
2019.11.20 14:10
Тебе давно уже немає, тату.
Та вірю, що ти дивишся з небес
На край наш милий і на рідну хату...
Нас тяжко розділив могильний хрест.

Ти завжди був таким замалослівним.
Та знаю: Україну як любив.
Пишався щиро українським Гімном.

Олександр Сушко
2019.11.20 12:18
Настрій - пастельна блакить.
Мить - і усе навпаки:
Буря у ложці води,
Гнівних філіппік пуки.

Взяли мене на ножі
І утоптали у бруд.
Нащо? От нащо, скажіть?

Іван Потьомкін
2019.11.20 10:24
Якби поштиві поштові голуби
замість носить листи писали вірші,
стільки б цікавого з’явилось про інтим:
переступання неквапливі, схожі на танок,
котрі нав’язує коханка вередлива,
насурмлене і пристрасне «гу-гу»,
і погляд на суперників гнівли

Олексій Кацай
2019.11.20 08:42
Розріджена примара сонця лине над обріями,
які обриваються в прозірний простір,
не залишаючи під черевиками ні опору землі,
ні спротиву тканини стебелинок, а чи мережива краплинок
ранкового дощу, котрий вже став туманом
і заховався у лігвах улого
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Олег Вишень
2019.06.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Олехо (1954) / Проза

 Давайте зробимо...
- Давайте ми ЦЕ зробимо! – із металом в голосі сказала Воля, оглядаючи присутніх. В тісній вогкій печері було душно. Рівно 36,6 градусів по Цельсію.
- Давайте – заволало Завзяття, прудко схоплюючись на рівні ноги. – З чого почнемо?
- Із самого початку – мудро мовив Нерв, уповноважений представник Палати Ума, яка у зв’язку із безліччю поточних справ делегувала свій голос означеному вище Нерву. Навіть, не Нерву, а нервовому закінченню. Але воно, те закінчення, потай перебрало на себе усі можливі умовиводи і завжди представлялось як Нерв. Коротко і різко. Наче блискавиця.
- А бодай вас… - сказала Розсудливість, оглядаючи строкату компанійку. – А сили є? А ресурси? А вміння? А…
- Чого нема? Є! – перебила її Сила Духу. – Ось дивіться. Сила Духу зігнула руку в лікті, демонструючи біцепс.
- М-да… – скептично оцінив розміри біцепса Сумнів. – Хлопчик-горобчик.
- Годі сперечатися – Воля знову повернула до себе увагу. – Зараз або ніколи. Жовна заходили на вилицях, демонструючи неабияку рішучість.
Раптом якась незрозуміла аура заповнила і без того тісний простір помешкання. Наче хвиля умиротворення торкнулася кожного із присутніх.
- Ви це про що, перепрошую? – вкрадливий голос означив появу нової діючої особи. Це була ЛІНЬ, пані із сонними очима і м’якими тілесами. Звідки вона з’явилася, ніхто так і не зрозумів. Просто як джин із пляшки.
- І воно вам треба? Ви що, з глузду з’їхали? – продовжувала поважна пані.
- Ніхто з мене не з’їжджав – озвався старенький маразматичний Глузд, що до цього часу тихо посапував у дальньому закутку. – І взагалі, дайте спокій. Не згадуйте мене всує, прошу вас.
- Звичайно, звичайно – ЛІНЬ поблажливо усміхнулася. - Не дай, Боже, ще помреш до віку.
- А ти – ЛІНЬ подивилася на Волю, що якось обм’якла і наче стала нижче зростом. - А ти, поки що живи. Але не підбурюй наше славне духовне товариство до необдуманих вчинків. А до речі, про що мова, власне кажучи?
- Так ми… цеє… як то… зарядку ранкову хотіли робити… щоранку, для здоров’я – пошепки чомусь відповіла Воля.
- Ну-ну, для здоров’я кажеш. Не спитавши, не порадившись зі мною – ЛІНЬ презирливо скривила губи. А тепер слухайте сюди – продовжила вона, зручно розмістившись на бугристих трубах, всередині яких щось булькало і шуміло. - Ніч надворі, а ви тут бучу підняли. Шість секунд і всім спати. Буде день, буде їжа. Буде їжа, буду я… Лінь затряслася тілесами у безгучному сміху.
В помешкання само собою вимкнулося світло. Стало тихо. Лиш зі стелі тоненькою цівкою лилася якась рідина, липка і червоного кольору. Пахло залізом.

03.01.2019





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-01-03 18:30:07
Переглядів сторінки твору 268
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.259 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.314 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ФАНТАСТИКА
ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2019.09.14 14:51
Автор у цю хвилину відсутній