Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.06
22:19
Заблукав я в епохах минулих.
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
2025.12.06
15:04
З екрана телевізора в кімнату навпроти долинав голос американського президента Джо Байдена — трохи хриплий і, як завше, спокійний.
«Чи не щовечора чую застереження? — подумав Згурський, за звичкою вибираючи книгу для читання з сотень придбаних. — Невже з
2025.12.06
05:21
уже була ніч спекотна довга літня
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
2025.12.05
22:16
Мене тягне чомусь у минуле,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
2025.12.05
17:03
місячного сяйва мілина
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
2025.12.05
15:26
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
2025.12.05
14:59
Ти жарина з циганського вогнища,
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
2025.12.05
14:15
Ви, звісно, пам'ятаєте, безсила
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
2025.12.05
11:02
Почнімо так сей раз, хоча й не хочеться.
«Пташиний базар» на Куренівці – ключове всьому. Завжди я просив батьків туди хоча би подивитися. На вході корм, нашийники, сачки, гачки, вудки, піддувалки та інші причандали: а за тим поступово – черва на ловлю, р
2025.12.05
09:16
Не джерело, джерельце ти…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
2025.12.05
09:00
Не ламай мене під себе —
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
2025.12.04
21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
2025.12.04
19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
2025.12.04
17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2025.12.04
13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
2025.12.04
13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Величко Анастасія (2000) /
Проза
Міф про Любов
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Міф про Любов
Міліони років назад, коли весь світ був величезним океаном, на Олімпі оселився Юпітер. Він був богом грому та блискавок, найшанованішим серед інших олімпійців. Юпітер весь час намагався створити світ на землі. Щодня дбав про вчасні опади та посухи, опікувався новими видами рослин, рівняв поверхні, але і будував гори, щоб злегкістю можна було потрапити богам-виконавцям на маленький земний рай. Великий бог уважно слідкував, щоб кожен виконував своє діло, але якщо хтось і лінувався, то кидав у нього маленькі блискавки, які швидко повертали робітників до діла. Через довгий час Земля була готова. Це був прекрасний рай зі стиглими садами фруктів, полями квітів, блакитними оазісами та приємною погодою. Одного дня, прогулюючись по своїх нових володіннях, Юпітер здалеку побачив прекрасну жінку. Вона була настільки красивою, що на мить бог забув про все навколо. Він був зачарований вродою незнайомки, але не наважувався підійти. Натомість послав до таємничої відвідувачки богиню Фортуну, яка детально мала все взнати та доповісти Юпітеру. Бог був щасливий, адже розумів, що зовсім скоро дізнається, як позалицятися до незнайомки. Але не все було так, як про це він мріяв: Фортуні видалося дізнатися лише ім'я жінки - Діона, і вона, як виявилося, цариця над океанідами. "Так, це справжня цариця над усіма жінками, яких мені довелося бачити" - зізнався Юпітер. "Найшанованіший боже серед усіх нас, мав би ти знати, що вона закохана в одного олімпійця вже досить давно, але, як шкода, не хочу відкривати свого великого секрету" - жалісливо розповіла Фортуна. Юпітера це дуже засмутило. Цілі ночі він тільки й думав про чудесну Діону, яка б могла стати його дружиною та володаркою раю на землі. Минали дні, а Юпітер так і не наважувався підійти до океаніди. Він споглядав, як вона щовечора сідала на великий камінь посеред океану і дивилася на Олімп, в пошуках свого обранця.
Одна дня, в день народження найвеличнішого бога Юпітера, всі зібралися на Олімпі, що гарно його привітати. Це було грандіозне свято, яке відвідали усі, окрім коханої Діони. В повному сумі Бог спустився на землю, аби ще раз уважно розгледіти володіння. Він зупинився біля глибокого океану, в якому щовечора бачив царицю свого серця. "Ох, де ж ти, мила моя, в яких водах плаваєш та про кого щовечора складаєш пісні, - стиха промовив Юпітер. - Як же мені хочеться бути поруч з тобою у цю мить, люба Діоно". І тільки бог промовив ці слова, як на березі з'явилася його улюблена океаніда. Вона зустріла його у розкішному зеленому платті та промовила: " Юпітере! Чи мене ти кликав у свої обійми щойно?". "Так, прекрасна Діоно. Я щиро закоханий у твої блакитні очі, лагідне волосся, яке плавно спадає на шию, коли ти сидиш на камені, та в твоє ласкаву посмішку" - відповів олімпієць. Тоді Дона підійшла до Юпітера, ніжно взяла його за руку та відповіла, що давно вже закохана у нього, що всі її думки та погляди летять на Олімп тільки до коханого, найвизначнішого серед усіх богів. Так на світі з'явилася маленька богиня Венера - плід прекрасного кохання Юпітера та Діони.
З того дня кохання полонило світ та дало початок життя на землі. Венера і до сьогоднішніх днів допомагає людям знайти любов та створити неповторний подарунок їхніх щирих почуттів.
2018
Одна дня, в день народження найвеличнішого бога Юпітера, всі зібралися на Олімпі, що гарно його привітати. Це було грандіозне свято, яке відвідали усі, окрім коханої Діони. В повному сумі Бог спустився на землю, аби ще раз уважно розгледіти володіння. Він зупинився біля глибокого океану, в якому щовечора бачив царицю свого серця. "Ох, де ж ти, мила моя, в яких водах плаваєш та про кого щовечора складаєш пісні, - стиха промовив Юпітер. - Як же мені хочеться бути поруч з тобою у цю мить, люба Діоно". І тільки бог промовив ці слова, як на березі з'явилася його улюблена океаніда. Вона зустріла його у розкішному зеленому платті та промовила: " Юпітере! Чи мене ти кликав у свої обійми щойно?". "Так, прекрасна Діоно. Я щиро закоханий у твої блакитні очі, лагідне волосся, яке плавно спадає на шию, коли ти сидиш на камені, та в твоє ласкаву посмішку" - відповів олімпієць. Тоді Дона підійшла до Юпітера, ніжно взяла його за руку та відповіла, що давно вже закохана у нього, що всі її думки та погляди летять на Олімп тільки до коханого, найвизначнішого серед усіх богів. Так на світі з'явилася маленька богиня Венера - плід прекрасного кохання Юпітера та Діони.
З того дня кохання полонило світ та дало початок життя на землі. Венера і до сьогоднішніх днів допомагає людям знайти любов та створити неповторний подарунок їхніх щирих почуттів.
2018
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
