Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.11
21:55
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.
Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.
Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і
2026.05.11
19:49
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по
2026.05.11
16:53
Довго тримав у секреті
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.
Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.
Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,
2026.05.11
13:55
Відлуння віршів, тихе та пісенне -
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.
У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.
У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим
2026.05.11
12:42
Забута стежка заростає
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.
Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.
Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом
2026.05.11
11:56
мою печаль художник
намалював як міг
він не ван гог на бога
але ж і я не з тих
від мойого порога
пустир відомий всім
а хто хотів ван гога
згубилися між цін
намалював як міг
він не ван гог на бога
але ж і я не з тих
від мойого порога
пустир відомий всім
а хто хотів ван гога
згубилися між цін
2026.05.11
09:30
На дворі розігралася спека —
травень в літа позичив жарінь.
Сироїжки із чорного дека
витягає засмучена лінь.
Вечір виснажив тіло лелече,
відбирає красу у наяд,
і вагомих нема заперечень
травень в літа позичив жарінь.
Сироїжки із чорного дека
витягає засмучена лінь.
Вечір виснажив тіло лелече,
відбирає красу у наяд,
і вагомих нема заперечень
2026.05.11
09:03
Ані синиці,ні тим паче журавля
Так і не вдалось мені спіймати.
Може, тому,, що все звелося до життя,
Аби йому якесь облаштування дати.
Щасливі ті, хто не картав себе,
Кому життя саме під ноги слалось,
Кому немов в дитинство вороття,
Мені ж у прикри
Так і не вдалось мені спіймати.
Може, тому,, що все звелося до життя,
Аби йому якесь облаштування дати.
Щасливі ті, хто не картав себе,
Кому життя саме під ноги слалось,
Кому немов в дитинство вороття,
Мені ж у прикри
2026.05.11
09:02
Ні мідні дзвони, ні масні макітри
Нам не наврочать шлях вузький за межі,
Де хрест новий звели нейромережі
Над рештками природної палітри.
І не марнОта! Лише пересуди -
Ковтай вареник пійманий в сметані,
Рятуй від спраги березня тюльпани,
Нам не наврочать шлях вузький за межі,
Де хрест новий звели нейромережі
Над рештками природної палітри.
І не марнОта! Лише пересуди -
Ковтай вареник пійманий в сметані,
Рятуй від спраги березня тюльпани,
2026.05.11
07:00
Спалахнула блискавка на сході
І невдовзі докотився грім, -
Підганяло торжество негоди
Якнайшвидше втрапити у дім.
Ударяли в спину, наче кулі,
Перші краплі сильного дощу
І гудів на вітрі, ніби вулик,
Дім мені, як завше: Упущу...
І невдовзі докотився грім, -
Підганяло торжество негоди
Якнайшвидше втрапити у дім.
Ударяли в спину, наче кулі,
Перші краплі сильного дощу
І гудів на вітрі, ніби вулик,
Дім мені, як завше: Упущу...
2026.05.11
01:47
Нема чого прибріхувати про вік,
а що треба, то це голитись, щоб не виглядати старшим.
На четвертак неголеним не тягнеш, з тобою
охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках,
і можеш зійти за папіка не дозріваючого, а бутона.
А тебе цим часом тільки п
2026.05.10
23:12
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.
2026.05.10
15:05
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл
2026.05.10
13:30
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.
Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.
Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",
2026.05.10
10:40
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.
2026.05.10
09:59
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Величко Анастасія (2000) /
Проза
Міф про Любов
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Міф про Любов
Міліони років назад, коли весь світ був величезним океаном, на Олімпі оселився Юпітер. Він був богом грому та блискавок, найшанованішим серед інших олімпійців. Юпітер весь час намагався створити світ на землі. Щодня дбав про вчасні опади та посухи, опікувався новими видами рослин, рівняв поверхні, але і будував гори, щоб злегкістю можна було потрапити богам-виконавцям на маленький земний рай. Великий бог уважно слідкував, щоб кожен виконував своє діло, але якщо хтось і лінувався, то кидав у нього маленькі блискавки, які швидко повертали робітників до діла. Через довгий час Земля була готова. Це був прекрасний рай зі стиглими садами фруктів, полями квітів, блакитними оазісами та приємною погодою. Одного дня, прогулюючись по своїх нових володіннях, Юпітер здалеку побачив прекрасну жінку. Вона була настільки красивою, що на мить бог забув про все навколо. Він був зачарований вродою незнайомки, але не наважувався підійти. Натомість послав до таємничої відвідувачки богиню Фортуну, яка детально мала все взнати та доповісти Юпітеру. Бог був щасливий, адже розумів, що зовсім скоро дізнається, як позалицятися до незнайомки. Але не все було так, як про це він мріяв: Фортуні видалося дізнатися лише ім'я жінки - Діона, і вона, як виявилося, цариця над океанідами. "Так, це справжня цариця над усіма жінками, яких мені довелося бачити" - зізнався Юпітер. "Найшанованіший боже серед усіх нас, мав би ти знати, що вона закохана в одного олімпійця вже досить давно, але, як шкода, не хочу відкривати свого великого секрету" - жалісливо розповіла Фортуна. Юпітера це дуже засмутило. Цілі ночі він тільки й думав про чудесну Діону, яка б могла стати його дружиною та володаркою раю на землі. Минали дні, а Юпітер так і не наважувався підійти до океаніди. Він споглядав, як вона щовечора сідала на великий камінь посеред океану і дивилася на Олімп, в пошуках свого обранця.
Одна дня, в день народження найвеличнішого бога Юпітера, всі зібралися на Олімпі, що гарно його привітати. Це було грандіозне свято, яке відвідали усі, окрім коханої Діони. В повному сумі Бог спустився на землю, аби ще раз уважно розгледіти володіння. Він зупинився біля глибокого океану, в якому щовечора бачив царицю свого серця. "Ох, де ж ти, мила моя, в яких водах плаваєш та про кого щовечора складаєш пісні, - стиха промовив Юпітер. - Як же мені хочеться бути поруч з тобою у цю мить, люба Діоно". І тільки бог промовив ці слова, як на березі з'явилася його улюблена океаніда. Вона зустріла його у розкішному зеленому платті та промовила: " Юпітере! Чи мене ти кликав у свої обійми щойно?". "Так, прекрасна Діоно. Я щиро закоханий у твої блакитні очі, лагідне волосся, яке плавно спадає на шию, коли ти сидиш на камені, та в твоє ласкаву посмішку" - відповів олімпієць. Тоді Дона підійшла до Юпітера, ніжно взяла його за руку та відповіла, що давно вже закохана у нього, що всі її думки та погляди летять на Олімп тільки до коханого, найвизначнішого серед усіх богів. Так на світі з'явилася маленька богиня Венера - плід прекрасного кохання Юпітера та Діони.
З того дня кохання полонило світ та дало початок життя на землі. Венера і до сьогоднішніх днів допомагає людям знайти любов та створити неповторний подарунок їхніх щирих почуттів.
2018
Одна дня, в день народження найвеличнішого бога Юпітера, всі зібралися на Олімпі, що гарно його привітати. Це було грандіозне свято, яке відвідали усі, окрім коханої Діони. В повному сумі Бог спустився на землю, аби ще раз уважно розгледіти володіння. Він зупинився біля глибокого океану, в якому щовечора бачив царицю свого серця. "Ох, де ж ти, мила моя, в яких водах плаваєш та про кого щовечора складаєш пісні, - стиха промовив Юпітер. - Як же мені хочеться бути поруч з тобою у цю мить, люба Діоно". І тільки бог промовив ці слова, як на березі з'явилася його улюблена океаніда. Вона зустріла його у розкішному зеленому платті та промовила: " Юпітере! Чи мене ти кликав у свої обійми щойно?". "Так, прекрасна Діоно. Я щиро закоханий у твої блакитні очі, лагідне волосся, яке плавно спадає на шию, коли ти сидиш на камені, та в твоє ласкаву посмішку" - відповів олімпієць. Тоді Дона підійшла до Юпітера, ніжно взяла його за руку та відповіла, що давно вже закохана у нього, що всі її думки та погляди летять на Олімп тільки до коханого, найвизначнішого серед усіх богів. Так на світі з'явилася маленька богиня Венера - плід прекрасного кохання Юпітера та Діони.
З того дня кохання полонило світ та дало початок життя на землі. Венера і до сьогоднішніх днів допомагає людям знайти любов та створити неповторний подарунок їхніх щирих почуттів.
2018
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
