ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Мир
Півгодини думав як же мені втішити свою красу аби вона перестала сердитися. Грошей на дорогу каблучку немає, театр за сто кілометрів у столиці – якщо поїхати на вечірню виставу, то електричка приїде назад близько дванадцятої ночі. А треба ще 12 кілометрів їхати лісом до села. Таксисти зараз беруть за цю послугу 150 гривень. Вирішив до неї підлеститися і трохи почукикати. А якщо вдасться - підбити на любовні ігрища. Хоча це сумнівно: коли діви зобижаються, то бажання інтиму у них пропадає надовго. А всьому виною сусідський цуцик на ймення Шобтиздох.
У нас живе могутній чихуахуа, розміром удвічі менший за кота, якого звемо Буцефалом. Бояться його тільки горобці , а курей він обходить десятою дорогою. Ті не церемоняться – як побачать поблизу цього монстра - клюють собачку і в хвіст, і в гриву. Удар курячою лапою збиває барбоса з ніг. А от сусідський бровко десь такий як дебеле теля. Воно й не дивно: німецький дог – одна з найбільших собак у світі, поступається тільки мастифам та сенбернарам. Собака добра, ласкава, любить класти ззаду лапи на плечі гостям та гарчати їм у потилицю. А мій півтораметровий паркан для неї – це як для кози цеглина – перескакує не напружуючись. Оскільки сусіда не вдягає на нього ні нашийника, ні намордника, то клацання зубисьок над вухом у сторонніх осіб може викликати зупинку серця. І таке вже траплялося.
Позаминулого тижня знову навідалися єговісти. Я з ними чемно побалакав, довів до сказу, напоїв водою і підштовхнув черевом до виходу. І сунулися ці нещасні бездумно зі своїми брошурками «Сторожова вежа» у двір з велетенською собакою.
Хазяїна на той час не було: пішов Микола кіз доїти на луг. А віряни підійшли до дверей і давай гукати:
- Хазяїне! Здрастуйте! Є до вас важлива розмова!
Чоловік почав грюкати у двері кулаком. На гуркіт прибіг Шобтиздох і штовхнув тихенько писком у зад чоловіка. Той з розгону гепнув лобом об вхідні двері аж луна селом пішла. А дівчина, яка була з ним у парі, оглянувшись, зомліла. А в єговіста волосся на голові стало сторчма: не кожен день доводиться дивитися своїй смерті прямо в очі.
Бровко відкрив пащу, з якої випав вологий язицюра, похекав трохи і оглушливо гавкнув.
- Рятуйте-е-е-е!- заволав вірянин і, забувши про свою напарницю, рвонув із двору. Але побіг не до хвіртки, а до паркану, який відділяв сусідське обійстя від мого. Забув чоловік і про брошурки, і про Божий промисел і про дівчину, яка тихо сопіла під Миколиним порогом. В один миг перемахнув до мене у двір і рвонув до хати. А цюцько – за ним, подумав, що з ним граються.
Не встиг ускочити у мою хату нежданий гість: Шобтиздох ухопив дядю ззаду за штани і пару раз тріпнув для початку. Потім кинув каку, наступив на неї ногою і знову гавкнув.
- А-а-а-а-а! – заревів чоловік не своїм голосом, який я почув навіть у погребі, куди заліз аби набрати бульби. На ґвалт вискочив із хати і чихуахуа. Від переляку очі в Буцефала роз’їхалися в різні сторони, а ніжки почали тремтіти. А Шобтиздох знову ухопив ревуна за штани і поволочив до моїх вхідних дверей. Волочив-волочив – і кинув, прямо на Буцефала!
Кавкнув мій цуцик і затих: не витримав тягаря віри. Я хутко підскочив до чоловіка і зняв його з моєї шавки. Впав на траву і давай ворушити Буцефала, намагаючись привести його до тями. І таки привів!
Гавкун заворушився, кілька раз конвульсивно дригнув ногами, розліпив повіки і піднявся. І тут сусідський блохастий сородич від радості лизнув його своїм язиком. Песик від несподіванки обпудився, ноги його підігнулися і від страху він утратив свідомість.
- Шобтиздох! – гарикнув я. – Що ти наробив!
Впав на спориш і приклав вухо до маленьких собачих грудей… дихає! Ура!
Ухопив за шкабарняк сусідського дога і хутко повів його з двору. Дівчини, яка була у парі зі своїм одновірцем уже не було, лише у траві валялися стоси підривної літератури.
Коли повернувся назад, то побачив жінку, яка ридма ридала над тільцем свого улюбленця. Єговіст теж накивав п’ятами. Судячи з усього у дяді ще малий досвід спілкування з собаками, оскільки тільки дурень може показувати собаці спину і провокувати таким чином її на напад.
Ажінка заливалася гіркими сльозами. І шпетила мене, як винуватця цієї трагедії.
- Нащо ти привів цих людей у наш двір? Нащо приволочив оту гаспидську собаку? Як ти міг кинути наше сонечко у біді? – не вгавала дружина, одночасно притискаючи до грудей тільце свого улюбленця.
Я чкурнув до хати, знайшов нашатир і хутко повернувся. Намочив ватку і підсунув під носа тваринці.
- Не чіпа-а-а-й! - заголосила дружина і відштовхнула мою руку. А песик чхнув і відкрив очі.
Він ще дрижав, знетямлено переводив погляд то на мене, то на свою заступницю, немов питаючи: - Люди! Що трапилося?
А що сказати тваринці? Щось лагідне, заспокійливе, погладити по голівці, пригріти у себе на грудях, що прекрасно виходить у моєї дружини.
Надійшов вечір, чихуахуа заснув у своїй хатинці, з'ївши ложку каші.
А я лежу із жінкою у ліжку та пробую навести мости дружби. І хоч вона зі мною ще не розмовляє, але знаю: ще трохи і вона пустить мене у свої обійми.
- Кохана,- кажу дружині,- дай тебе поцілую. Зле мені. Тяжко на душі. Якби не ти - пропав би наш улюбленець. Каюся, винен.
І ніжно-ніжно зронив свій поцілунок на її тендітну шию. Потім поцілував трохи нижче - в передпліччя, в плече, потім над вирізом сорочки, а руки тим часом накрили кулясті гірки грудей. А далі…
А далі ми помирилися. Люба тихо сопе на моїх грудях, розпашіла після нічних пригод, а я думаю зробити коханій подарунок: придбати своєму Буцефалові пару. Аби теж було з ким миритися і любитися. Як гадаєте – дружина зрадіє чи ні?

05.02.2019р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-02-07 04:52:26
Переглядів сторінки твору 1621
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.180 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.180 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2019-02-07 21:43:29 ]
Давно я так щиро не сміявся! Завтра ще раз перечитаю для настрою. Гарне оповідання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-08 17:46:49 ]
Дякую. Ще напишу. Бо люди зараз, чомусь, не хочуть чи не вміють писати так, аби сміялися люди.