ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Лоза
2022.01.24 13:18
Сяє вогнями ledo вечірнє місто.
Сотні машин біжать, наче кров по венах.
Маєш життєве кредо?
Цьому таксисту байдуже в кедах ти,
Чи на лабутенах.

Місто немовби вбралось в яскраві шати,
Вабить заможним лоском, святковим блиском,

Нічия Муза
2022.01.24 12:46
Якби ми знали ще маленькі,
що нас недоля не мине,
любила б я не Євтушенка
і малював би ти мене.

Тоді палітрою веселки
сіяло б личко чарівне...
була б я сонечко ясне,

Ігор Деркач
2022.01.24 12:43
Неуловимі ті сюжети,
що розлучили нас, коли
тебе цікавили поети,
які дорослими були.

А я ще не писав сонети,
коли амури-янголи
у небі виткати могли

Тетяна Левицька
2022.01.24 11:48
Тільки я
і в полі маки," —
не про мене, мила.
Скільки пам'ятаю заки,
матері годила.

Біль чужий на плечі кволі
не боялась брати,

Віктор Кучерук
2022.01.24 07:56
В невеселому світі
Не скорився журбі,
А навчився радіти
Незрівнянній тобі.
Десь події трагічні
Крають кулю земну,
А я думаю вічно
Лиш про тебе одну.

Тамара Шкіндер
2022.01.24 07:56
Заметіль жбурляє снігом у вікно.
Ласиці виблискують узором.
Розстеляє січень полотно,
А мороз підтримує дозором

Таємницю казки цих зимових днів.
Під снігами журиться калина...
Червоніють груди снігурів.

Олександр Сушко
2022.01.24 07:49
Ми з жінкою, звично, чаклували. Баба Гарбузиха сиділа зопрілим опеньком на дубовому стільці, закотивши очі під лоба. Хвороба у неї і справді була страшною: на носі вискочив чиряк. І такий болючий, що йой! А все тому, що її цюцько зі вдячності за індичу ко

Микола Соболь
2022.01.24 06:32
Не бідкайся на зиму, все мине.
Кульбабки змінять біле покривало
і сонечко всміхнеться, ніби знало:
час повертати до життя земне.

Напоїть соком пагонець бруньки,
струмки довкіл синиць переспівають…
Прийшла пора зеленого розмаю,

Ярослав Чорногуз
2022.01.23 20:21
Зима, зима — розкішниця білява,
Немов красуня у пуховику.
Побілені дерева величаво
Стоять зігріті в заморозь таку.

І справжня казка завітала в гості,
На дубі — листя жовтого мазки.
І жваве птаство в сірій високості --

Сергій Губерначук
2022.01.23 20:08
Нащо мій біль ти приспала
під колискову зорю?
Знати б, куди ти сховала
зброю безжальну мою.
Куплений лагідним словом
десь поміж ночі і дня
спав я, осяяний дивом,
геть відпустивши коня.

Євген Федчук
2022.01.23 19:52
Над річкою в долині між кущів
Пала багаття. Хлопці молодії
Навколо нього на землі сиділи.
Вогонь собі тихесенько тріщить
Та іскрами бува навкруг кидає.
А хлопці вже втомилися, мабуть,
Розмову тиху перед сном ведуть,
Про враження свої розповідають.

Микола Дудар
2022.01.23 11:29
Навпопічки… навприпічки… напочіпки…
Я твій боржник, любязне заморочення
Хай кимось навіть все це наурочене,
Штовхатимусь з тобою неохоче я…

Куди мені до вашого суцвіття вже?
Тим більше, не до цього, не осилити
Чекатиму у снах своїх просвітлення

Ігор Шоха
2022.01.23 08:42
Живу чи доживаю – все одно
буває давнє оживе наразі
і як у спіритичному сеансі
переглядаю з друзями кіно.

Така була напевне їхня карма,
коли ще готувались у політ,
а нині вже ніяка телеграма

Микола Соболь
2022.01.23 06:21
Коли німує білий світ
перед зорею у морози,
буває прочитає лід
поезію свою чи прозу.
Стою на березі ріки,
нових чекаючи куплетів,
а крига шепче залюбки
після есе свої сонети…

Віктор Кучерук
2022.01.23 05:03
Поки місяця усмішка
Не зникає за вікном, –
Полежу іще хоч трішки,
Позіхаючи ладком.
Втішно мружачись, помалу
Стану згадувати сни
Ті, що спокій прикрашали,
Ніби груди ордени.

Микола Дудар
2022.01.23 00:42
Іду собі до тіточки Ганусі.
Наспівую про літочко нескоре.
На ранок я навряд чи повернуся.
Прямісінько, рівнесенько як вчора -
Гулятимо і питемо… Любязно
Капусточка заправлена в цибульку.
Всю нічку буду я у ролі в’язня -
Погодиться якщо вернути дулю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Евеліна Гром
2021.11.08

Марія Артамонова
2021.09.11

Алекс Міс
2021.07.31

Конрад Ренегат
2021.07.14

Наталія Кравченко
2021.07.06

Наталія Чумак
2021.03.31

Іван Іванченко
2021.01.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Мир
Півгодини думав як же мені втішити свою красу аби вона перестала сердитися. Грошей на дорогу каблучку немає, театр за сто кілометрів у столиці – якщо поїхати на вечірню виставу, то електричка приїде назад близько дванадцятої ночі. А треба ще 12 кілометрів їхати лісом до села. Таксисти зараз беруть за цю послугу 150 гривень. Вирішив до неї підлеститися і трохи почукикати. А якщо вдасться - підбити на любовні ігрища. Хоча це сумнівно: коли діви зобижаються, то бажання інтиму у них пропадає надовго. А всьому виною сусідський цуцик на ймення Шобтиздох.
У нас живе могутній чихуахуа, розміром удвічі менший за кота, якого звемо Буцефалом. Бояться його тільки горобці , а курей він обходить десятою дорогою. Ті не церемоняться – як побачать поблизу цього монстра - клюють собачку і в хвіст, і в гриву. Удар курячою лапою збиває барбоса з ніг. А от сусідський бровко десь такий як дебеле теля. Воно й не дивно: німецький дог – одна з найбільших собак у світі, поступається тільки мастифам та сенбернарам. Собака добра, ласкава, любить класти ззаду лапи на плечі гостям та гарчати їм у потилицю. А мій півтораметровий паркан для неї – це як для кози цеглина – перескакує не напружуючись. Оскільки сусіда не вдягає на нього ні нашийника, ні намордника, то клацання зубисьок над вухом у сторонніх осіб може викликати зупинку серця. І таке вже траплялося.
Позаминулого тижня знову навідалися єговісти. Я з ними чемно побалакав, довів до сказу, напоїв водою і підштовхнув черевом до виходу. І сунулися ці нещасні бездумно зі своїми брошурками «Сторожова вежа» у двір з велетенською собакою.
Хазяїна на той час не було: пішов Микола кіз доїти на луг. А віряни підійшли до дверей і давай гукати:
- Хазяїне! Здрастуйте! Є до вас важлива розмова!
Чоловік почав грюкати у двері кулаком. На гуркіт прибіг Шобтиздох і штовхнув тихенько писком у зад чоловіка. Той з розгону гепнув лобом об вхідні двері аж луна селом пішла. А дівчина, яка була з ним у парі, оглянувшись, зомліла. А в єговіста волосся на голові стало сторчма: не кожен день доводиться дивитися своїй смерті прямо в очі.
Бровко відкрив пащу, з якої випав вологий язицюра, похекав трохи і оглушливо гавкнув.
- Рятуйте-е-е-е!- заволав вірянин і, забувши про свою напарницю, рвонув із двору. Але побіг не до хвіртки, а до паркану, який відділяв сусідське обійстя від мого. Забув чоловік і про брошурки, і про Божий промисел і про дівчину, яка тихо сопіла під Миколиним порогом. В один миг перемахнув до мене у двір і рвонув до хати. А цюцько – за ним, подумав, що з ним граються.
Не встиг ускочити у мою хату нежданий гість: Шобтиздох ухопив дядю ззаду за штани і пару раз тріпнув для початку. Потім кинув каку, наступив на неї ногою і знову гавкнув.
- А-а-а-а-а! – заревів чоловік не своїм голосом, який я почув навіть у погребі, куди заліз аби набрати бульби. На ґвалт вискочив із хати і чихуахуа. Від переляку очі в Буцефала роз’їхалися в різні сторони, а ніжки почали тремтіти. А Шобтиздох знову ухопив ревуна за штани і поволочив до моїх вхідних дверей. Волочив-волочив – і кинув, прямо на Буцефала!
Кавкнув мій цуцик і затих: не витримав тягаря віри. Я хутко підскочив до чоловіка і зняв його з моєї шавки. Впав на траву і давай ворушити Буцефала, намагаючись привести його до тями. І таки привів!
Гавкун заворушився, кілька раз конвульсивно дригнув ногами, розліпив повіки і піднявся. І тут сусідський блохастий сородич від радості лизнув його своїм язиком. Песик від несподіванки обпудився, ноги його підігнулися і від страху він утратив свідомість.
- Шобтиздох! – гарикнув я. – Що ти наробив!
Впав на спориш і приклав вухо до маленьких собачих грудей… дихає! Ура!
Ухопив за шкабарняк сусідського дога і хутко повів його з двору. Дівчини, яка була у парі зі своїм одновірцем уже не було, лише у траві валялися стоси підривної літератури.
Коли повернувся назад, то побачив жінку, яка ридма ридала над тільцем свого улюбленця. Єговіст теж накивав п’ятами. Судячи з усього у дяді ще малий досвід спілкування з собаками, оскільки тільки дурень може показувати собаці спину і провокувати таким чином її на напад.
Ажінка заливалася гіркими сльозами. І шпетила мене, як винуватця цієї трагедії.
- Нащо ти привів цих людей у наш двір? Нащо приволочив оту гаспидську собаку? Як ти міг кинути наше сонечко у біді? – не вгавала дружина, одночасно притискаючи до грудей тільце свого улюбленця.
Я чкурнув до хати, знайшов нашатир і хутко повернувся. Намочив ватку і підсунув під носа тваринці.
- Не чіпа-а-а-й! - заголосила дружина і відштовхнула мою руку. А песик чхнув і відкрив очі.
Він ще дрижав, знетямлено переводив погляд то на мене, то на свою заступницю, немов питаючи: - Люди! Що трапилося?
А що сказати тваринці? Щось лагідне, заспокійливе, погладити по голівці, пригріти у себе на грудях, що прекрасно виходить у моєї дружини.
Надійшов вечір, чихуахуа заснув у своїй хатинці, з'ївши ложку каші.
А я лежу із жінкою у ліжку та пробую навести мости дружби. І хоч вона зі мною ще не розмовляє, але знаю: ще трохи і вона пустить мене у свої обійми.
- Кохана,- кажу дружині,- дай тебе поцілую. Зле мені. Тяжко на душі. Якби не ти - пропав би наш улюбленець. Каюся, винен.
І ніжно-ніжно зронив свій поцілунок на її тендітну шию. Потім поцілував трохи нижче - в передпліччя, в плече, потім над вирізом сорочки, а руки тим часом накрили кулясті гірки грудей. А далі…
А далі ми помирилися. Люба тихо сопе на моїх грудях, розпашіла після нічних пригод, а я думаю зробити коханій подарунок: придбати своєму Буцефалові пару. Аби теж було з ким миритися і любитися. Як гадаєте – дружина зрадіє чи ні?

05.02.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-02-07 04:52:26
Переглядів сторінки твору 920
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.180 / 5.5  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.180 / 5.5  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.12.17 06:28
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2019-02-07 21:43:29 ]
Давно я так щиро не сміявся! Завтра ще раз перечитаю для настрою. Гарне оповідання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-08 17:46:49 ]
Дякую. Ще напишу. Бо люди зараз, чомусь, не хочуть чи не вміють писати так, аби сміялися люди.