ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Адель Станіславська
2019.11.22 12:59
Уже не дівчинка, прийми себе таку...
Твої роки набуток, а не втрата.
Собі обрала долю нелегку...
Та й не було легких, щоб обирати.
Лише по силі... Хочеться казок?
Твоя вже черга їх оповідати...
Плетеш зі слів намистечка разок
дівчаті в тобі, що не

Адель Станіславська
2019.11.22 12:51
І буде ранок... Зродить день новий,
нові хвилини і нові орбіти -
ти лиш не пий з вчорашнього, не пий...
Переболить... Не здужає боліти...

Зійди з дороги, вибери маршрут,
йдучи на захід - добредеш додому,
і хай у спину: ось стежина, тут!..

Олександр Сушко
2019.11.22 12:30
Ох і затуркали простий люд баєчкою, що часник допомагає від вампірів! Ох і наплели! А люди й вірять. Насправді ж, від упиряк допомагають квашені огірки. І капуста, до речі, також. Тушкована теж годиться. Тут головне ловкенько її наїстися на ніч (де

Тетяна Левицька
2019.11.22 12:03
Смарагдова, прекрасна омела -
душа у душу з в'язом пелехатим.
Корінням у його кору вросла,
щоб разом сонце з висоти плекати.

Їй так пасує осінь золота -
руді, червоні кольори, гарячі.
Та стелиться землею самота,

Микола Дудар
2019.11.22 11:55
Ветер с кармана выпал…
Дождь убежал куда-то
Редкий на случай выпад
Закон домино вне даты…
Катятся дни со спешкой
День ото дня - проведал
Близ королевы пешкой
Вместо любви-обеда…

Галина Сливка
2019.11.22 09:49
Співає долам стужею сурма,
Розлук туга волочиться стежею.
Маркітно їй. І спокою нема.
Яку яву побачить за межею?

І чеше вітер гребенями віть
Пресиву біль* невичахлого зводу.
Замерзлі пучки в трійцю в'яжуть мить

Віктор Кучерук
2019.11.22 08:34
Г. С...
Як рибак на поклажу
у безводнім краю, –
я на тебе ображусь
і на час розлюблю.
Бо чекати несила
на дзвінки чи листи
на очікувань хвилях

Микола Соболь
2019.11.22 05:37
Тиха ніч запалила вогні,
Прилюлюкала води Дніпрові.
І так затишно стало мені
Край ріки у розкішній діброві.

Зрідка вітром гойдне очерет,
Заспівають листочки про літо…
Легковію, небесний поет,

Марґо Ґейко
2019.11.21 18:42
Земля садів – рокована земля.
Я йду по ній тісними манівцями,
Приречено зітхають свіжі ями,
Чи може це примарилось здаля.

Давно не турбували павука
У вензелі чавунної калитки,
Мені чортополох прилип до литки,

Галина Сливка
2019.11.21 17:05
Півподихом, півдумкою, півсловом,
Півкроком споловинивши сніги,
Північ свою за полудень готова
Віддати... Та немає півснаги...
Півдолею півморя-океану
Не надчерпнеш... То де ж тоді межа?
Зціли мене, пташину безталанну.
Поділена - сама собі чужа...

Олена Побийголод
2019.11.21 16:46
Володимир Висоцький. «Аліса»

Послухайте всі, як злий жереб морив
Папугу - грозу та пірата морів!

В лісах, де папая - найперший попас,
я ріс не на вбогій перловці;
мене, ще папужка, спіймав папуас

Сергій Губерначук
2019.11.21 16:31
Я перевдягся в чорного сича.
Сів уночі на дерево печалю.
Але ж така невпевнена печаль.
Я ще сміюсь – і в радості скучаю.

Від одинокості до смерті тільки крок.
Я це читав – але це ти писала.
Не я сміюсь – сміється мій порок

Іван Потьомкін
2019.11.21 10:18
А я готовий вчить арабську
Заради Муси одного.
Хто такий Муса?
Шкода, що ви його не знаєте.
Ну, та нічого. Розкажу бодай побіжно.
Може, пізнаєте його в Єрусалимі.
Ні, не на вулиці серед гуляк,
А тільки на роботі,

Тетяна Левицька
2019.11.21 09:47
Мені ти будеш телефонувати,
як розчинюся в небесах навічно
і слати повідомлення із чату
в німе невідворотне потойбіччя.
В скорботний день народження, як завше,
могилу прикрашати білоцвітом,
на самоті пригадувати наше
короткочасне пелюсткове літо.

Олександр Сушко
2019.11.21 09:30
Вікна-очі оскліли. Морозець краплини роси
Закайданив, щоб тишу капіж у саду не тривожив.
Уростаю у землю святу триста літ, триста зим,
Гостював тут Господь, і правителі, й ангели Божі.
.
За парканом до зір виростають хороми нові,
Я ж низенька, тор

Ігор Деркач
2019.11.21 09:05
У нас є мрія! Ідемо кудись,
долаємо корупцію на разі,
на Місяці вирощуємо рис
і ласуємо яблука на Марсі.

І не лякає недосяжна вись,
блукаємо у просторі і часі,
чекаємо орду на перелазі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Олег Вишень
2019.06.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Васько
Васько

Лобстер Вася ніяк не хотів продаватися. Його колеги по нещастю, привезені в Україну однією всесвітньо відомою риболовецькою компанією, одне за одним виловлювалися з акваріумів та йшли на столи столичним гурманам. А цього морського рака ніхто не хотів брати. Чому – загадка.
Ні за розмірами, ні за кольором він нічим не відрізнявся від решти членистоногих. От тільки очі на висувних стеблинках здавалися мені якимись сумними: коли я порався біля інших морських істот рак, здавалося, буркотів: «От бачиш, всіх обслужив, а мене в останню чергу. А я ж тебе люблю».
Насправді так воно і було: спочатку сифонив грунт в устриць, чистив фільтр та піновідділювач. А потім міняв воду аби зменшити вміст токсинів – амонію, нітратів та нітритів. Тут є певні складноші: вода для підміни потрібна тільки дистильована, сіль не кухонна, а морська. Розчин доводиться до певної концентрації в окремій ємності аби повністю розчинилися крупинки. Якщо бухтути прямо в акваріум, то відвідувачі потім плюватимуться: устриці будуть солоними.
У морі цей процес оновлення відбувається природнім шляхом, а в штучних водоймах - тільки так. Важливо підтримувати температуру води не більше 10-ти градусів за Цельсієм, оскільки за більш високої температури тваринки хворіють і можуть стати джерелом зараження вібріонами холери. Саме молюски – в першу чергу, устриці – є основним винуватцем зараження вібріозом. А болячки, які ви можете отримати від вживання цих тваринок, просто шалені. Вібріони включають в себе близько сорока видів. Всі вони викликають гастроентерит. Ну, й холеру, само собою. Діапазон ускладнень великий: гострий уретрит, кардіоваскуліт, сепсис, менінгіт та енцефаліт.
Вчені встановили кореляцію між температурою світового океану та спалахами інфекцій: чим тепліша вода – тим краще розмножуються бактерії та віруси. Різниця в півтора градуси вже є критичною. Так що подорожуючи тропічними країнами не раджу харчуватися в екзотичних забігайлівках, бо вам ніхто чесно не скаже де і в яких умовах жили виловлені устриці.
Лобстери теж рекомендовано вживати не кожному: в них дуже високий вміст холестерину. Отже, серцево-судинникам краще про них забути, як і звичайним пенсіонерам, оскільки одна така тваринка коштує близько двох тисяч гривень.
Після устриць переходжу до водойми з крилатками, інша назва яких - скорпени. Їх тримають для краси, користі з них, окрім естетичної, ніякої. Але їхня форма та пишний окрас аж кричать: «Не чіпай! Ми отруйні!».
Так воно ї є. Вколовся якось спинним шпичаком, біль різкий, жахливий. Голова пішла обертом. Думав, що спаралізує. Побіг до умивальника і підставив руку під струмінь гарячої води. Ще б трохи і ошпарив. Білок в отруті поступово звертається і токсин стає безпечним, а з часом нейтралізується в нирках.
А лобстер Вася крутить очима і намагається вивільнити клешні від резинок, якими вони стягнуті. Він теж любитель клацнути ними по моїх пальцях, тож я це зробив у цілях безпеки.
А крилатки збираються поснідати. Виймаю з холодильника кілька морожених рибок і насаджую їх по одній на довгу дротину та підношу рибам під рота. Скорпена одним різким рухом кидається на поживу і миттєво її заковтує. Якщо ж не вдалося управно роззявити пащу і пожива падає на дно, то риба сьогодні вже їсти не буде. Можна навіть не підманювати наступним шматочком – відпливе неодмінно. Капризна – жах! І більше однієї рибки за день не їсть. От би мені так: з]їв одну цукерку – і на цілий день рот на замок! І товстунам це б не зашкодило.
Потім переходжу до водойми з анемонами та рибами-клоунами. Це теж видовий акваріум, ніхто нічого звідти не виловлює на продаж. Цих рибок годую мотилем і трубочником, а вони відносять у ротах шматочки їжі анемонам, які для них є природніми охоронцями. Щупаки і цих істот містять отруту, яка відлякує всю живність окрім їхніх природніх симбіонтів – риб –клоунів.
З анемонами складно, капризні украй: температура води мусить бути 24-25 градусів, солоність чітко визначеної концентрації. Бажано робити через день підміну десяти процентів води, освітлення люблять дуже яскраве, плюс фільтрація, ультрафіолет, система штучного прибою, піновідділення, біофільтр і потужна циркуляція води. Вони можуть легко поранитися об гостре каміння чи корали, тому за цим теж треба слідкувати.
На годиннику пів на дев’яту, отже скоро відкриється крамниця. Мушу закінчувати працю. З акулами мако розберуся увечері.
То такі поганці, що йой! Краще б їх москалі обслуговували. Хазяїн, мабуть, звихнувся, коли задумав їх тримати для власного задоволення. Він то просто витріщається на них разом із відвідувачами, а я з цією капостю щодня ніс в ніс.
Акваланг у мене ще новий, місяць як купив, а вже погризений. Ласти міняв вже тричі. Дихальні балони в акулячих укусах. Позавчора одна з хижачок погризла дихальний аппарат. Я коли пурнаю до них у водойму, то беру із собою мачете, бо тризубця теж мені пошкодили. Колись я їх кончу, чесне слово. Або хазяїна туди вкину.
Нарешті почав поратися біля лобстера Васі. Нікому не казав, вам скажу: жаль мені його. Аби м'ясо членистоногих було смачним – їх не годують. Отак і сидять, біднятка, поки їх не куплять. А Вася сидів вже довго і серце моє не витримало: зняв я з його клешень резинки і дав йому трішки корму. Гамав він швидко як і голодні люди. Потім тихенько знову одягаю йому гумки. Опирається страшенно, пальці у мене посічені від його вибриків. Але мушу приховувати сліди злочину від стороннього ока.
Місяць тому він поміняв панцир, хазяїн здивувався: як таке можливо? Він же не харчується? Збрехав, що він коли до нас приїхав, то був гарно натоптаним, сил вистачило панцир новий відростити. Не казати ж правди, що я його відгодовую як порося.
Отак ми і жили з Васьком. Звик я до нього, а він до мене. За три місяці так притерлися, що тепер навіть не клацає клешнями, коли я його намагаюся нагодувати. Але прийшла біда:
- Саня, наступного тижня готуй на продаж двадцять лобстерів. Замовив депутат коханій на день народження. І цього витрішкуватого бери. Досить йому у моїй хаті жити, - мовив господар і пішов у справах.
«Щоб ви полопалися» - подумав я. «Невже ліверкою не можна обійтися?».
І так мені стало його жаль, аж у серце шпигонуло.
Дивився я на Васька, дивився, - і тут сяйнула думка. Є у мене друг у Норвегії, теж акваріуміст звихнутий, такий самий як і я. Переписуємося з ним, пару разів їздили одне до одного. Прийшов додому, одклацав йому проблему на компі.
- Купуй квиток і приїзди негайно. Випустимо його в океан до сородичів своїх. Досить йому чекати на мученицьку смерть у степах України.
От за що я люблю Йолопуккало, так за його щире та чуйне серце. Він мене і в «Green peace” приволік, до речі. Разом колись російську риболовецьку шхуну мінували.
А в Бориспільськім аеропорту мене знають вже давно: рибу морську дуже часто літаками привозять, я її приймаю і відхожую від тих подорожей. Є такі гаспиди, що їм що дрова, що живу душу – однаково що возити, аби платили. І часто такі мандрівки закінчуються фатально. Треба закон ініціювати, аби за неналежне перевезення риби давали вищу міру соціального захисту – розстріл через повішення. Може б задумалися тоді підприємці над своїми долями. А так…
Не хотіли мене спочатку приймати з багажем: не дозволено без належного оформлення перевозити живність. А в мене акваріум в термосумці та з міні холодильником з помпою кілограмів 30 важить до того ж. Умовив таки, не скажу як, а то ще звинуватять, що розводжу корупцію на митниці. На норвезькій стороні підсуєтився Йолопуккало, мабуть теж дав хабаря, бо коли ми волочили через неї мою сумку, то на нас навіть не глянули. З Осло в Тронгейм летіли приватним літаком, орендованим моїм другом. А далі вже на собачих упряжках. Зараз у грінпісівців - це писк моди.
Ми стояли на березі Атлантичного океану і дивилися на бурхливі хвилі, які люто билися об фіорди. Зі скелі я поліз першим, а мій друг притримував акваріум з лобстером. За півгодини знайшли зручне місце на каменюці, яка наполовину визирала з води та відкрили акваріум. Васько зирив на мене своїми вилупастими очицями, немов питаючи: «Доки ви ще будете мене катувати?».
«Вже скоро» - подумки одказав йому і підлив до акваріума трохи океанської води аби зрівняти різницю в хімічному складі і температурі. Потім ще трохи. За півгодини цих маніпуляцій бідний рак нарешті адаптувався. І тоді я зняв з його клешень резинки та обережно опустив з допомогою Йолопуккало акваріум у воду. Васько прудко махнув хвостом і торпедою помчав у відкритий океан.
Коли я повернувся до Києва, то хазяїн запитав: – Де подівся Вася?
Сказав, що купив і показав йому чек на дві тисячі гривень. Хоч депутатська донька з’їла на одну тваринку менше, їй від того гірше не стане. Але в цьому світі, завдяки мені та ще кільком хорошим людям, залишилася живою ще одна жива душа. Тепер треба подумати, як отих клятих мако доперти до Африки непомітно. Друзі, може підкажете?

13.02.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-02-13 09:32:12
Переглядів сторінки твору 273
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.087 / 5.5  (5.012 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.980 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.11.19 16:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2019-02-13 22:58:08 ]
А потім Васю знов зловлять і продадуть в іншому магазині...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-14 05:42:13 ]
Сподіваюся, що ні. Бо це вже буде несправедливо.