Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.03
17:11
а десь та колись так було легко
розставити руки немов парасольки
і стрибаючи на ногах-пружинках сказати
не турбуючись чи повірять
я в домікє
десь та колись де будівлі зітхали
обважніло здіймаючи пледи тіней
розставити руки немов парасольки
і стрибаючи на ногах-пружинках сказати
не турбуючись чи повірять
я в домікє
десь та колись де будівлі зітхали
обважніло здіймаючи пледи тіней
2026.02.03
16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
2026.02.03
13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
2026.02.03
10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
2026.02.03
05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
2026.02.02
14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
2026.02.02
10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
2026.02.02
08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
2026.02.02
08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
2026.02.02
08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
2026.02.01
21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
2026.02.01
21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
2026.02.01
16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
2026.02.01
13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
2026.02.01
13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
2026.02.01
12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Душа співає...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Душа співає...
Душа співає - ти щасливий, дихаєш на повні груди. Сходить сонце, ранок відкриває Новий день. Любиш хто живе з тобою поряд. Робиш те, що вмієш, отримуючи задоволення від цієї праці.
Душа співає, коли коханий чоловік, діти, онуки поруч, відчуваєш увагу і турботу їх Душа співає, коли не забувають друзі, приходять в дім або дзвонять, без фальші, щиро і з інтересом.
Душа співає, коли успішний ти і ті, хто з тобою поряд, тоді і заздрість не прийде на поріг.
Душа співає, коли ти сповнений творити сил, мріяти і захоплюватись новим.
Душа співає - відкриваєш світ, дізнаєшся те, чого не знав раніше.
Душа співає, коли побачиш місяць, сяйво зірок, безкрайній небосхил
Душа співає завжди на позитив, на все хороше і добре, що оточує навколо .
Душа співає, коли чуєш дзвінкий сміх дітей, людей щасливих поряд, відчуваєш, який чудовий світ ..
16.02.19 9.35
Душа поет, когда ты счастлив, когда ты дышишь полной грудью
Душа поет когда восходит солнце, утро открывает Новый день
Душа поет, когда ты любишь тех кто живет с тобою рядом
Душа поет, когда ты знаешь, что можешь делать что умеешь
Получая удовольствия от этого труда
Душа поет, когда любимый муж, дети, внуки рядом
Чувствуешь вниманье и заботу их
Душа поет, когда увидишь месяц, сиянье звезд, бескрайний небосвод
Душа поет, когда видишь улыбки на лицах тех, кто окружает
Душа поет, когда друзья приходят в дом или звонят
Без фальши, искренне и с интересом
Душа поет, когда успешен ты и те, кто с тобой рядом
Тогда и зависть не придет на твой порог
Душа поет, когда ты полон сил творить, мечтать и восхищаться
Душа поет, когда ты открываешь мир, узнаешь то, чего не знал раньше
Душа поет всегда на позитив, на все хорошое и доброе что окружает
Душа поет, когда ты слышишь звонкий смех детей, людей счастливых
И думаешь тогда, как мир вокруг прекрасен… 21.06.17(написаны в больнице)
Душа співає, коли коханий чоловік, діти, онуки поруч, відчуваєш увагу і турботу їх Душа співає, коли не забувають друзі, приходять в дім або дзвонять, без фальші, щиро і з інтересом.
Душа співає, коли успішний ти і ті, хто з тобою поряд, тоді і заздрість не прийде на поріг.
Душа співає, коли ти сповнений творити сил, мріяти і захоплюватись новим.
Душа співає - відкриваєш світ, дізнаєшся те, чого не знав раніше.
Душа співає, коли побачиш місяць, сяйво зірок, безкрайній небосхил
Душа співає завжди на позитив, на все хороше і добре, що оточує навколо .
Душа співає, коли чуєш дзвінкий сміх дітей, людей щасливих поряд, відчуваєш, який чудовий світ ..
16.02.19 9.35
Душа поет, когда ты счастлив, когда ты дышишь полной грудью
Душа поет когда восходит солнце, утро открывает Новый день
Душа поет, когда ты любишь тех кто живет с тобою рядом
Душа поет, когда ты знаешь, что можешь делать что умеешь
Получая удовольствия от этого труда
Душа поет, когда любимый муж, дети, внуки рядом
Чувствуешь вниманье и заботу их
Душа поет, когда увидишь месяц, сиянье звезд, бескрайний небосвод
Душа поет, когда видишь улыбки на лицах тех, кто окружает
Душа поет, когда друзья приходят в дом или звонят
Без фальши, искренне и с интересом
Душа поет, когда успешен ты и те, кто с тобой рядом
Тогда и зависть не придет на твой порог
Душа поет, когда ты полон сил творить, мечтать и восхищаться
Душа поет, когда ты открываешь мир, узнаешь то, чего не знал раньше
Душа поет всегда на позитив, на все хорошое и доброе что окружает
Душа поет, когда ты слышишь звонкий смех детей, людей счастливых
И думаешь тогда, как мир вокруг прекрасен… 21.06.17(написаны в больнице)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
