ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.05.21 19:44
Каже внук: - Прийшов кінець роздраю,
Керівник держави - вищий клас!
Гетьман цей країну об'єднає,
Ощасливить кожного із нас...

Кличе дід онука до порога
І у лоба гепає перстом:
- Будеш ти гигикати недовго,

Світлана Майя Залізняк
2019.05.21 14:59
Як же ми?.." - нашіптує художник.
Приблукав укотре, обійма.
Музонька ошлюблена, тривожна.
Близнюки лепечуть: "...моні... ма..."...

Повагався, розстелив єдваби,
кликав за тополі, став, дуби.
Знову стан русальний зрадця вабив.

Іван Потьомкін
2019.05.21 14:19
Якби Ісус не зупинив Павла
Винищувать усіх його ревнителів у Сірії,
Не знать, чи церква загалом була,
Чи варвари в Христа повірили б.

Марія Дем'янюк
2019.05.21 13:03
Люблю тебе усіма барвами багряних кольорів:
палітрою ніжно-рожевою,
пурпуровими хвилями червоних морів,
відтінками клена порою листопадневою.

Люблю тебе глибокою синявою:
пірнаю у небо, біжу волошковими долинами,
в обіймах твоїх розтікаюся блакит

Олександр Сушко
2019.05.21 12:13
Знаю, гарно у тебе між цицями,
Бо вродливиця ще молода.
Та не кліпай на мене очицями,
На книженцію грошей не дам.

Взяв за жінку освічену бестію,
Норовисту,- не тиху вівцю.
- Хочеш видати мудру поезію?

Любов Бенедишин
2019.05.21 12:09
Знов зустрілись на межі доречності.
(Час портали спрощує і звужує).
Примха долі. Чудеса у решеті…
Ти – мій сон. А я – твоя ілюзія.

21.05.2019

Ніна Виноградська
2019.05.21 08:09
Бузковий час, травнева заметіль,
Серед смарагду – золоті кульбаби.
Гуде святково від нектару джміль,
А від весни повсюди зваби, зваби.

Уже не спить пухнаста сон-трава,
Конвалія видзвонює в дзвіночки.
Під сонценебом отакі дива,

Ігор Деркач
2019.05.21 07:24
Уперте серце не зворушу,
а доля милує мене...
У неї небо ще ясне,
а я уже чекаю стужу.

Якщо недоля омине,
то завоюю юну душу,
зігрію кам'яне.

Серго Сокольник
2019.05.21 01:10
Як у серце вповзає печаль,
І сльоза застигає в очах-
Повернутися хоч би на час
У реальність минулого чар!..
Переглянеш ти фотоальбом,
Від якого так віє теплом,
Ніби мама цілує чоло,
І повернеться, що відійшло...

Віктор Кучерук
2019.05.21 00:02
Може щастя побачу,
Може стріну біду,
Як не буду ледачим
І до тебе піду.
Ти така балакуча
Й так співаєш увись,
Що і я неминуче
Заспіваю колись

Віктор Кучерук
2019.05.20 23:50
Ясніє сонце між повік хмарин
Чи жевріє, як жар у теплому горнилі, –
Залежить і від нагромадження годин,
І від чуттів невсипних у душі та тілі.
Напрочуд ясно нині в небесах,
І світла радість переповнює людину, –
Кохання ніжність і жіночності краса

Олексій Кацай
2019.05.20 18:24
зіграємо у зоряний бейсбол?
хай я сьогодні буду на подачі
на орбітальній base тримаю ball
для беттера який у цьому матчі
стискає замість битки зореліт
і гатить так по цій малій планеті
що та черкається в мільярди біт
всіма комп’ютерами а поети

Любов Бенедишин
2019.05.20 16:36
Є, здоровий. Не мрієш про іншу.
От і добре. Все решта стерплю…
Не сумуєш? І я серце втішу.
Розлюбив? Так і я не люблю.

Просто, щоб не боятися злету
В цьому світі безодень і меж,
Маю вірити – дихаєш десь ти.

Іван Потьомкін
2019.05.20 16:32
Літа не перефарбуєш, як волосся.
Мов шило у мішку, то тут, то там
Защемить серце, перехопить подих,
Дедалі важче перейти на біг,
Раз по раз спиняєшся,
Як підіймаєшся на поверх...
То що ж? Лиш нарікати на літа,
Що не підвладні жодній фарбі?

Олександр Сушко
2019.05.20 14:48
Перший крок у вічність, зиму, тишу...
Перший видих в сум і самоту.
Я сьогодні трішечки вже інший,
Менше світла, більше сірих дум.

З юності ступив у сиву старість,
Коси, наче біле молоко...
Над минулим пройденим печалюсь,

Володимир Бойко
2019.05.19 18:07
Молоти язиком отак не кожен втрапить,
Оскаженіло, аж до хрипоти.
«Безбашенний» совок, ядрьоний «русскій лапоть»,
Лише в Донбасі міг таким зрости.

В паРаші б виступав – в сортірі б замочили,
Якби патякав що наперекір.
А тут – гуляй, Васьок, валуй,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Суєта суєт
Йшов 2002 рік. Відьми ще були у пошані, Віктор Федорович регулярно навідувався до бурятських шаманів, провідні політики дотримувалися розпорядку дня згідно з гороскопами, складеними чаклунами-астрологами, голова фракції комуністів щовечора вів діалоги з духами за посередництва чорношкірого некроманта. І всі вони разом бігали до церков по святу воду та причастя: хто в Лавру, хто у Володимирський собор, а в кого не було бажання пити цілющу живицю, той цмулив вогняну водицю Бахуса прямо в стінах законодавчого органу. Там унизу шикарна кафешка була. Ох і діла там творилися праведні! І все на благо народу!
Дехто на пленарні засідання Верховної Ради приходив наскрізь пропахчений ладаном і безперестанку хрестився. Ще б пак: чортовиння вилося довкола слуг народу постійно, з усіх усюд виднілися бісівські роги та валізи з грошима, торгівля державними посадами набирала обертів, а вибори обіцяли бути плідними для усіх зацікавлених учасників процесу привласнення народного добра.
І завела мене тоді нечиста сила у партію. І став я заступником голови патріотичної організації, а на додачу помічником-консультантом у Народного депутата України. Таких у народі кличуть посіпаками. І недарма: саме оці маленькі роботящі мушки тиняються туди-сюди теренами України, вишукуючи партійних спонсорів і трясуть їх як грушу. Найбільш тямущі пишуть закони. А депутати потім їх подають як свої власні. Можна сміливо викинути на вулицю 80 відсотків парламенту, а натомість посадити туди їхніх розумних помічників. Але тоді не буде галасу в сесійній залі, електорат не побачить цирку, а парламент працюватиме як годинник.
Була у мене одна знайома відьма, до якої регулярно літав у Глеваху. Поруч з її заміським палацом знаходився відомий на всю країну лікувальний заклад, де наша могутня медицина відбивала питвакам бажання сьорбати оковиту.
А дача у чаклунки не просто цікавезна: з лазнею, китайським масажистом, кальяном та гейшами. Був і басейн із дельфінами, хоча мені більше подобаються карасі, бо рибалка я запеклий. Сидимо з нею на верхній поличці лазні, виночерпій плеще коньяком на розпечене каміння, а ми хлещемо одне одному по черзі спинки березовими віниками. Шлаки виводимо, так би мовити. І хоч я непитущий – у мене в голові від тих випарів гарячого спирту біла гарячка прокидається.
- Люсінда!- кажу вродливиці,- ходімо звідси, бо мене скоро винесуть.
- Не бійся,- одказує веселуха, - тут поруч диспансер для затятих алкоголіків. Миттю на ноги поставлять,- і зуби на мене шкірить. От відьма!
- Ходім, кажу, бо твого шефа - Ігора Михайловича - у список кандидатів не поставлю.
Усмішка у голої чаклунки провалюється під шкіру, вона підстрибує мало не до стелі і, обережно вхопивши мене під руку, виводить з пекла у якому замість смердючої сірки пахтить вишуканим бренді.
А Люсінда ще та штучка. Чи то віп-звідниця, чи дипломована весталка – і досі не второпав. Перемовини з нею проходять легко, приємно і закінчуються, як правило, в альковному кублі під рожевим балдахіном. Там у неї чотири камери вмонтовано, з американських супутників зняті. Вона мені фільми час від часу крутить з нашими доблесними обранцями та бізнесменами, для ознайомлення, аби я був у темі і перемовини з потенційними спонсорами проходили як по маслу. Я такої детальної картинки ніколи і ні в кого більше не бачив. Сказала, що у неї цього «добра» на половину Верховної Ради та Кабміну записано. А мене боїться. Колись розкажу чому, але не зараз, бо скоро ніч, а завтра робочий день, тож не люблю людей лякати дарма.
- Отже, наша пропозиція – 150 тисяч доларів. Піде по округу на Київщині. Де саме – вкажу. Хай неодмінно там пропишеться. Це електоральний плюс. Партійний квиток оформимо заднім числом, внески заплатить за рік наперед.
- А хто напише програму ?
- На, тримай, я все написав. І, будь-ласка, - без самодіяльності. Нічого не додавайте і нічого не скорочуйте.
- Коли кликати шефа?
-Післязавтра у Макарівському районі партійні збори. Хай прийде неодмінно. І виступить з промовою.Ось, візьми,- протягнув течку Люсінді. – Тут все що треба. І хай виставить поляну після конференції, привселюдно дасть грошенят Іванові Ондію на видання книжки віршів та покладе до партійної казни пачку гривень. І профінансує поїздку активістів до Кам’янця-Подільського. Я потім скажу коли.
Люсінда задумливо чухала кінчика носа, а я масажував їй литочку. «Чогось напружена вона» - майнуло в голові. Треба спитати, бо не люблю, коли за спиною шарудить чужа дуля.
- Люсінда, кажи що мучає. Я ж бачу, пазли не складаються?
- Розумієш, мого шефа протежує голова твоєї організації. А весь провід - проти. Коли на минулих виборах округ Павла Жовніренка продали за п’ять тисяч доларів Бакаєві,
то це багатьох обурило. Є інформація, що обласна коференція висуватиме іншого кандидата і на нього у мене компромата немає. Якийсь херувим, а не людина.
- А хто саме?
- Тарас Шимпанзенко.
Так, знаю я цього схимника. Колись розписував ікони, потім подався у богоборці. Непитущий, скопець, дівками не захоплюється. І не пропускає жодного мітингу чи політичної акції. Партійні внески платить регулярно, до того ж - друкується в "Літературній Україні", голова місцевого літоб'єднання, частий гість телевізійних посиденьок. Тобто особа публічна. І що цікаво – є гроші. Де бере – ще не дізнався. Але регулярно оплачує застілля партійному активу.
- Так, неприємна новина. Але не бійся – усе буде «чікі-пукі». Доберуся я до нього. По своїх каналах. А ти мені дай копію отого фільму з головою Фастівської партійної організації. Треба його схилити на нашу сторону.
Люсінда пішла за CD-диском, а я хутко витерся рушником і вдягнувся.
Розказав шефові про проблему.
- Бери гроші і роздай на партійні потреби в місцеві осередки. І натякни хто дає.
Погодьтеся - метод грубий. Але дієвий.
Ви знаєте як відбувається висунення кандидатів у депутати по мажоритарних округах? Нє? То коротко розкажу.
В Київській області таких округів вісім. А партійних організацій стільки, скільки районів – двацять п’ять плюс дев'ять – за кількістю міст міст обласного підпорядкування. Отже, кілька районів мусять висунути одного кандидата. А якщо той мужчинка «зальотний»? Ще й ніякого відношення до національної демократії немає? От тоді вмикається авторитет керівника обласної організації або приходить пряма вказівка від голови партії: голосувати за такого. І люди мовчки голосують. Але якщо є внутрішня опозиція, тоді плани можуть піти котові під хвоста.
А з блоком партій ще складніше: кожен тягне свого кандидата. Принцип один: хто більше дасть.
Як секретар конференції веду протокол зборів по висуванню кандидатів у депутати від блоку …щенка. Коли черга доходить до кандидата від Макарівського району, то їх виявляється…два. Отже, керівники партій кандидатури не погодили і тепер будуть «прєнія» .
Делегати конференції товчуть воду у ступі, розказують чий кандидат кращий. Коли час вичерпався почалося голосування.
Більшістю в один голос кандидатом висунуто… Ігора Михайловича. Всього в один голос! Матка боска! Погано я засіяв ниву грошима, якщо справа ледь не зірвалася. Треба було не купувати Люсінді «Пежо», а побудувати за них два міні-магазини та влаштувати туди безробітних партійців.
Уранці поніс протокол з печатками в Подільський офіс блоку на звірку-перевірку . А наступного дня навідався знову, бо мене викликали поставити підпис під протоколом та шльопнути печаткою. І яким же було моє здивування, коли замість прізвища Ігора Михайловича там стояло прізвище відомого київського забудовника!
- Не буду я ставити печатку! І підпис також! – одказую майбутній голові адміністрації Президента.
- А якщо ось це? - і жіночка двома руками ставить на стіл переді мною шкіряну валізку.
- Я таких уже три роздав під церквою, - одказую моторній молодиці.
- Зачекайте хвилинку. Зараз все облаштуємо, - прошавкотіла вона і щезла у глибині свого офісу. А я тим часом хутко набираю по мобільному номер голови партії та повідомляю, що кандидат у протоколі уже не наш.
- Геть звідти, Сашко, - гукає начальник. Печатку з рук не випускай. І… їдь до Люсінди, сховайся там.
Я людина слухняна, два плюс два складати вмію. Ось поставлю підпис, а оці «орли» понесуть протокола в ЦВК, а там «здадуть» мене з потрохами любі друзі та сяду я років на шість за службовий підлог. А не поставити не маю права.
Отаке життя, панове, складне і непередбачуване. Хотіли всупереч волі власних партійців «всунути» свого кандидата, а нас обскакали.
Сиджу у Люсінди в лазні, маківку від дум важких розчухую. Що ж робити? Позвонив своєму другові, не до ночі прізвище називати, розказав розклад, і він видав:
- Сашко! Цур тобі, пек! Давай ще вісім мільйонів і справа вигорить. Той дядя, який вас хоче обскакати ,- і так уже чотири позичив.
От що значить дружня інсайдерська інформація! Треба віддячити – подарую йому цікавезну касету з еротичними кульбітами в обіймах вусатих атлетів його начальника –міністра.
Ігор Михайлович не жмот – разом із Люсіндою спакували бабло у дві велетенських валізи на коліщатках і хутко увіпхнули їх у куплене мною «Пежо».
Наступний мій візит в офіс блоку був уже переможним. Коли я заволік на другий поверх готівку і почав викладати її на столі, то у присутніх загорілися очиці.
-Тут рівно вісім, - кажу майбутнім керівникам держави.- Перераховувати будете?
Ми з Люсіндою у Глевасі. У гейш сьогодні вихідний, тож ми сьогодні лишилися тільки удвох. Нам є про що погомоніти: згадуємо як училися в одному класі, як носив їй додому портфеля і наші перші підліткові поцілунки у тьмяному шкільному подвір'ї.
Завтра буде новий день, міністр у новому уряді попався якийсь шалапутний, - вже двічі телефонували та просили владнати непорозуміння. То чому б не допомогти добрим людям? Га? І ви не соромтеся, дзвоніть. Киянам дисконтна скидка. Я, усе ж патріот рідного міста.
Все, біжу до Люсінди, кличе спинку чухати.
24.02.2019р.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-02-24 21:48:43
Переглядів сторінки твору 190
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.05.21 19:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-02-24 22:28:39 ]
Написати просто "цікаво" - це все одно, що поставити "лайк".
Відзначу, що цікаво триєдино :)
Корисна інформація політичної кухні та закутків.
Засоби літхуд відображення.
І в цілому нічого зайвого. Своєчасно зупинилися. Якщо це був би початок серіалу, то я би чекав продовження.

Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-25 07:19:12 ]
Побачимо, друже. Досвід політичної кухні у мене немалий, є чим поділитися. Подумаю, може і справді продовжу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-24 22:30:46 ]
Свєжо прєданіє, але чому й не повірити?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-25 07:20:19 ]
Дехто з небожителів теж прочитав. Добре, що не вказав прізвищ, бо вже потягнули б до суду.