ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Галина Сливка
2019.11.22 09:49
Співає долам стужею сурма,
Розлук туга волочиться стежею.
Маркітно їй. І спокою нема.
Яку яву побачить за межею?

І чеше вітер гребенями віть
Пресиву біль* невичахлого зводу.
Замерзлі пучки в трійцю в'яжуть мить

Віктор Кучерук
2019.11.22 08:34
Г. С...
Як рибак на поклажу
у безводнім краю, –
я на тебе ображусь
і на час розлюблю.
Бо чекати несила
на дзвінки чи листи
на очікувань хвилях

Микола Соболь
2019.11.22 05:37
Тиха ніч запалила вогні,
Прилюлюкала води Дніпрові.
І так затишно стало мені
Край ріки у розкішній діброві.

Зрідка вітром гойдне очерет,
Заспівають листочки про літо…
Легковію, небесний поет,

Марґо Ґейко
2019.11.21 18:42
Земля садів – рокована земля.
Я йду по ній тісними манівцями,
Приречено зітхають свіжі ями,
Чи може це примарилось здаля.

Давно не турбували павука
У вензелі чавунної калитки,
Мені чортополох прилип до литки,

Галина Сливка
2019.11.21 17:05
Півподихом, півдумкою, півсловом,
Півкроком споловинивши сніги,
Північ свою за полудень готова
Віддати... Та немає півснаги...
Півдолею півморя-океану
Не надчерпнеш... То де ж тоді межа?
Зціли мене, пташину безталанну.
Поділена - сама собі чужа...

Олена Побийголод
2019.11.21 16:46
Володимир Висоцький. «Аліса»

Послухайте всі, як злий жереб морив
Папугу - грозу та пірата морів!

В лісах, де папая - найперший попас,
я ріс не на вбогій перловці;
мене, ще папужка, спіймав папуас

Сергій Губерначук
2019.11.21 16:31
Я перевдягся в чорного сича.
Сів уночі на дерево печалю.
Але ж така невпевнена печаль.
Я ще сміюсь – і в радості скучаю.

Від одинокості до смерті тільки крок.
Я це читав – але це ти писала.
Не я сміюсь – сміється мій порок

Іван Потьомкін
2019.11.21 10:18
А я готовий вчить арабську
Заради Муси одного.
Хто такий Муса?
Шкода, що ви його не знаєте.
Ну, та нічого. Розкажу бодай побіжно.
Може, пізнаєте його в Єрусалимі.
Ні, не на вулиці серед гуляк,
А тільки на роботі,

Тетяна Левицька
2019.11.21 09:47
Мені ти будеш телефонувати,
як розчинюся в небесах навічно
і слати повідомлення із чату
в німе невідворотне потойбіччя.
В скорботний день народження, як завше,
могилу прикрашати білоцвітом,
на самоті пригадувати наше
короткочасне пелюсткове літо.

Олександр Сушко
2019.11.21 09:30
Вікна-очі оскліли. Морозець краплини роси
Закайданив, щоб тишу капіж у саду не тривожив.
Уростаю у землю святу триста літ, триста зим,
Гостював тут Господь, і правителі, й ангели Божі.
.
За парканом до зір виростають хороми нові,
Я ж низенька, тор

Ігор Деркач
2019.11.21 09:05
У нас є мрія! Ідемо кудись,
долаємо корупцію на разі,
на Місяці вирощуємо рис
і ласуємо яблука на Марсі.

І не лякає недосяжна вись,
блукаємо у просторі і часі,
чекаємо орду на перелазі

Віктор Кучерук
2019.11.21 07:57
За віконцем листопад
голосно шурхоче
і димів отруйний чад
ріже груди й очі.
Ще болюча німота
гострої скорботи
розповзлася по вустах
і осіла в роті.

Микола Соболь
2019.11.21 06:08
Хотіли волі? Отакої!
Чи то не ваш коняка здох?
Для преЗедента люди – гої
Для навпаки вождьок – нєлох!

Полиште зброю і окопи,
Бо так не спродати землі!
Хотіли, дурні, до Европи?

Ярослав Філософ
2019.11.20 23:17
Як отрута
те Патріо - коли
йде воно від
тих Нікчемних
мертвих Душ


І прив'язані

Марґо Ґейко
2019.11.20 19:36
Коли настане судний день
Тепла, позбавленого сану,
І не лунатиме ніде:
«Осанна осені, Осанна!»

Коли вітри загомонять
І ніч мороз помножить вдвічі,
Суворий січень – вічний вітчим

Олександр Сушко
2019.11.20 18:24
Чи стачить сил порвати ланцюги,
Як вмерти - гріх, а жити - неможливо?
А страх мій дух утоптує у мохи,
Шепоче: " За порогом раю - прірва!..."

Перетерпів і осуд, і шопту,
Лишив у сильцях серця половину.
Тепер на волі битим склом іду,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Олег Вишень
2019.06.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Логос
Давно цікавить питання: з якого дива людина починає писати? І не прозу, а одразу поезію. От я теж змалку, рік як вивчивши алфавіт, усівся за це священнодійство і уперше писнув на дошці вічності десь так у класі другому. Мама казала аби не супив чоло, інакше будуть морщини. Так воно і сталося: глибокі проори мудреця вже давно затаврували мого лоба, вселяючи в людей благоговіння та захват від усвідомлення того, що вони розмовляють із генієм.
А я себе таким не вважаю, оскільки найулюбленішими справами в житті є збирання білих грибів та ловитва на тлустих хробаків річкових карасиків. Погодьтеся – для генія такі прозаїчні справи не годяться,- не той розмах, не ті горизонти. Та й путніх учителів у мене на той час ще не було.
А Вольфганг Амадей Моцарт у п’ятирічному віці, вимуштрований батьком, уже писав п’єси. Послухайте уважно Анданте до мажор та Аллегро до мажор для клавіра і дайте собі чесну відповідь: ви на таке здатні?
Кажуть, нині у нас бум народжуваності діток-індиго з супер здібностями. Але більшість з них працюють або вчаться працювати в торгівлі. Думки татка та мамці про хліб насущний диктують, ким у майбутньому вони бажають бачити власне чадо: голодним митцем, який увесь свій час витрачатиме на прекрасні творіння, чи керівником гурту роботящих телепнів, руки якого гребуть із річки достатку нікчемне, але таке бажане багатство.
Моя кума, відчуваючи, що в усіх справах, за які вона бралася , пасе задніх, а бажання показати світові власну значущість з роками тільки зростало,- взялася за перо. І пішло-поїхало.
Людина особливо не парилася над словесними викрутасами або граматикою : дієслівна рима? Ну той що? Так усі пишуть. Неправильні наголоси? Ну то й що? Так зараз модно. Нестравні інверсії? Тю! Он, гляньте на сторінку української поезії – там цього добра валом. І всі тільки хвалять. Ніякої критики.
Попросила мене люба кумася допомоги з редагуванням чотиритомної праці. Якби не наказ моєї жінки – відмовився однозначно. Але вона гарикнула:
- Помагай убогим, не відмовляй нужденним. Стань вище над власним его.
Я й узявся за цю каторжну працю. За місяць із чотирьох тисяч творів лишилося тільки шість. Якби жінка не попросила, то лишив би два. Або один. Я його переписав, чим невимовно зобидив талановиту родичку. Відмовилася вона від моїх послуг, сказала, що у мене немає душі. А починався він так:
"Я просила: «Спинись!» Та він іншу любив.
Все – стаю на карниз! Хай лаштують гроби."
На запитання «Нащо лаштувати гроби, якщо й одного достатньо» відповіла, що я не розумію розмаху та глибини цієї епічної трагедії. Одного гробу малувато.
І справді, в одну домовину після польоту з двадцятого поверху, на якому живе описаний літгерой, складатимуть руки, в іншу – ноги. Окремо - серце та душу. Там у кінці твору виявиться, що скривавлене серце б’ється навіть після поховання, а душа ще рік літатиме над кладовищем і витиме аж волосся дибки ставатиме у відвідувачів місця скорботи.
А через місяць вийшла книжка любовної лірики під оглушливою назвою «Логос». Я пропонував перейменувати її на « Спаси і сохрани!». Поетка спочатку погодилася, навіть у макеті ця назва була. Але випадково до справи видання вічного творіння долучився бродячий геній з інтернета і моя назва попала під редакторський ніж. А дарма: кожен читач, який насмілився пірнути в ту ахінею уже з перших сторінок починав люто хреститися і шепотіти «Спаси і сохрани!».
Лежимо із жінкою у ліжку, вона дивиться по телевізору передачу про садівництво та чухає мені кігтиками спинку, а я читаю поезію. І так мені млосно стало, так гнітюче, що вирішив поділится із дружиною своїми думками.
- Сонце,- кажу до неї,- зглянься, прочитай оце ось. Може ти мені скажеш про що тут?
Відкрила вона «Логоса», дійшла до переклада вірша «Обман, обида, суета – не сбылась светлая мечта», перехрестилася і, люто захряснувши фоліанта , галопом чкурнула до груби. Не встиг я і зойкнути, а вона вже кочергою у полум’ї ворушить, жару нагортає на любовну поезію.
- Киця! Та нащо так жорстоко?
- Я тобі дам киця! Тепер зрозуміло, чому ти увечері після отакого чтива не можеш жінку утішити! Ще раз отаку каку візьмеш до рук – не буде в хаті ні смартфона, ні планшета, ні комп'ютера! Тепер іди – помий мацаки та послухай музику Вівальді в навушниках, і тільки потім тулися до мене.
Грізна у мене жінка, невмолима як Немезида. До того ж – чарівниця сили неймовірної. Може і на небеса піднести, а може і в глибоку прірву кинути. Все їй підвладне. Тож я тихо, як мишеня, рушив мити руки в умивальнику, а потім усівся слухати музику в ютубі. І справді, згодом мене попустило, загробні думки розвіялися, мов ранковий туман, а млосне почуття розпачливої безвиході змінилося на радісну впевненість у власних силах.
Коли знову влігся біля своєї мольфарки, то вона цьомкнула мене у щічку, грайливо посміхнулася і мовила:
- Ось такий ти мені до вподоби! Лізь під мою ковдру, будемо грітися.
Окрім куми є ще гурточок прекрасних жіночок, яким я безоплатно допомагав стати на поетичні ратички. Нині це відомі членкині Національної Спілки письменників України, сподвижники титанів духу нашої славної минувшини. Хотіли вони мені віддячити за те, що допоміг їм опанувати вершини Парнасу. Запросили, начебто на творчий вечір, а виявилося – надумали гуртом у Спілку мене доцургенити: вчепилися у ременя і потягнули до Київської міської організації, офіс якої знаходиться на другому поверсі відомої усім споруди на вулиці Банковій,2. А я вперся руками та ногами у вхідні двері і противлюся щосили. Луснув китайський пасок на джинсах і ми розлетілися в різні боки: я покотився під Адміністрацію Президента, яка знаходиться навпроти, а дівчата - у темряву фой’є будинку вічності.
Не став очікувати на другу їхню спробу затягти мене у нутрощі оселі талантів – дременув до станції метро «Хрещатик». Вийшов на станції «Святошино», купив плавленого сиру та поїхав на електричці до своєї дружини.
Відтоді боюся потикатися в ту споруду на творчі мистецькі вечори : чигають на мене там, сил відбитися від удячних членкинь вже не вистачить, бо не парубок, а підтоптаний вуйко, в літах.
А ви, шановні друзі,- пишіть. Це справа благородна, возвеличує людину, дає їй можливість творчо реалізуватися та втішити результатами своєї праці наше згорьоване людство. А якщо будуть сумніви щодо написаного – давайте мені, допоможу неодмінно. Інакше не можу, бо якщо жінка дізнається що комусь відмовив - буде бити мене ляпачкою по носі. А я цього страх як не люблю.
А назву книжки ми придумаємо удвох. Лише одне прошу: «Логос» не використовувати, аби не було плагіату.
То що – домовилися?

03.03.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-03-03 19:04:16
Переглядів сторінки твору 263
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.213 / 5.5  (5.012 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.980 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.801
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.11.19 16:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-03 20:36:49 ]
Від назви настроївся філозофічно, але прочитав і попустило. Не такий страшний чорт як його малюють.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-04 06:10:35 ]
І справді,- чорт буває і симпатичним. А якщо іще й у спідниці...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2019-03-03 21:07:51 ]
)))))
іду шукати в нетрях інтернету того "Логоса" )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-04 06:11:57 ]
Так, там такий логос не один. Ідіть, наснажуйтеся.