Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.07
16:29
Хмільний Хмільник на рідному Поділлі --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
2025.11.07
13:41
Звертаюсь вкотре до автівки:
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
2025.11.06
21:53
Не певен, що якби Мойсей
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
2025.11.06
21:39
Я простягаю до тебе руки
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,
2025.11.06
21:22
Як перейшов я у четвертий клас
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про
2025.11.06
17:57
Вереміями, вереміями
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
2025.11.06
17:15
Вкривають землю втомлену тумани,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?
Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?
Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,
2025.11.06
15:34
Скажи осіннім квітам*:
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
2025.11.06
13:26
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
2025.11.06
09:46
Хороший привід: досі в справі
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.
2025.11.06
01:04
З молитви тихо виростає небо,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
2025.11.05
21:38
Вірш, написаний уві сні,
і вірш, забутий уві сні,
можливо, був найкращим
із моїх віршів, але він
назавжди втрачений.
Він потонув, як кораловий риф
у морі, як алмаз
у болотній жижі.
і вірш, забутий уві сні,
можливо, був найкращим
із моїх віршів, але він
назавжди втрачений.
Він потонув, як кораловий риф
у морі, як алмаз
у болотній жижі.
2025.11.05
17:58
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
невагому мить
яким солодким
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
невагому мить
яким солодким
2025.11.05
15:16
не повіриш
ріка промовила
ледь відчутно
чи ти утримаєш мене
вільно пада потік
не спиняє хід
вдихай цю воду скільки є
ріка промовила
ледь відчутно
чи ти утримаєш мене
вільно пада потік
не спиняє хід
вдихай цю воду скільки є
2025.11.05
09:26
Знов пливу за течією…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…
2025.11.05
02:51
Приходили в моє життя...
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Дівчина клану Борджіа
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дівчина клану Борджіа
***маленька містична еротична філософська поема***
Запитання... Здригання тіла... О,
Я, повз мару оцю тремку,
Розглядаю відтінки білого...
Як давно я шукав таку!..
...............................
-можна сісти на край ослінчика,
Почитати тобі вірші,
Епатуюча емо-дівчинко
З таємницею у душі?
Буду ніжити, може статися,
Біле тіло у сиву ніч,
І в коханки новому статусі
Їх читатимеш ти мені?
Можеш іміджем білолицеї
За обставинами постать
І содомівською блудницею,
І незайманою з розп"ять...
Чи- не бачити світу Божого,
Раз торкнувшись твоїх обійм?..
Хто ти, дівчино клану Борджіа?
Світ у чім завинив тобі?
Відчувати образу спиною-
Поясни, бо не звідав сам-
Ображали тебе дитиною,
То сторицею "аз воздам"?
Не грабельками, не лопаткою,
І не лялькою у садку
Грала з іншими ти дитятками...
Ти надумала гру таку-
Сік із вовчої терти ягоди...
Зі свічок висмикати гніт...
...між дітей не буває злагоди,
У обрАзі дорослий світ...
Що відплачеться- не пробачиться.
Біль зі зрадою- від усіх...
...це не перше твоє побачення
І довіку чимало їх.
Смуток видимий... І невидимий
Здогад тінню на тлі чола...
Ти можливо була б і відьмою,
Та шляхів до них не знайшла.
Дай тобою, слабкою, сильною,
Надихнутися на межі!..
Будеш ти від усього звільнена,
Як до ранку даси дожить,
Хоч на спокій не розраховуй. Ну,
Йди у втомливий шал утіх,
І отруту, у серці сховану,
Вилий стогоном біля ніг!..
...................................
...як у спини на нас дивилися
Хтиві очі заздрісників!..
-що, гадаєте, не здійснилося?)
ВСЕ ЗДІЙСНИЛОСЯ ТУТ ТАКИ)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119030600366
Запитання... Здригання тіла... О,
Я, повз мару оцю тремку,
Розглядаю відтінки білого...
Як давно я шукав таку!..
...............................
-можна сісти на край ослінчика,
Почитати тобі вірші,
Епатуюча емо-дівчинко
З таємницею у душі?
Буду ніжити, може статися,
Біле тіло у сиву ніч,
І в коханки новому статусі
Їх читатимеш ти мені?
Можеш іміджем білолицеї
За обставинами постать
І содомівською блудницею,
І незайманою з розп"ять...
Чи- не бачити світу Божого,
Раз торкнувшись твоїх обійм?..
Хто ти, дівчино клану Борджіа?
Світ у чім завинив тобі?
Відчувати образу спиною-
Поясни, бо не звідав сам-
Ображали тебе дитиною,
То сторицею "аз воздам"?
Не грабельками, не лопаткою,
І не лялькою у садку
Грала з іншими ти дитятками...
Ти надумала гру таку-
Сік із вовчої терти ягоди...
Зі свічок висмикати гніт...
...між дітей не буває злагоди,
У обрАзі дорослий світ...
Що відплачеться- не пробачиться.
Біль зі зрадою- від усіх...
...це не перше твоє побачення
І довіку чимало їх.
Смуток видимий... І невидимий
Здогад тінню на тлі чола...
Ти можливо була б і відьмою,
Та шляхів до них не знайшла.
Дай тобою, слабкою, сильною,
Надихнутися на межі!..
Будеш ти від усього звільнена,
Як до ранку даси дожить,
Хоч на спокій не розраховуй. Ну,
Йди у втомливий шал утіх,
І отруту, у серці сховану,
Вилий стогоном біля ніг!..
...................................
...як у спини на нас дивилися
Хтиві очі заздрісників!..
-що, гадаєте, не здійснилося?)
ВСЕ ЗДІЙСНИЛОСЯ ТУТ ТАКИ)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119030600366
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
