Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.11
23:09
Накуй зозуленько роки ті
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.
2025.11.11
22:06
Осінь - час збирати каміння,
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.
2025.11.11
19:39
Цей нестямний час
Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай
Цей нестямний час 4x
Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай
Цей нестямний час 4x
2025.11.11
19:33
Бабине літо пішло по-англійськи —
не набулися достатньо із ним.
Листя опале танком одаліски
губить красу в арабесках чудних.
Вже листопад скинув тоги багряні,
красень бульвар на очах облисів.
День статуеткою із порцеляни
брякнувся ниць. А ти дуже х
не набулися достатньо із ним.
Листя опале танком одаліски
губить красу в арабесках чудних.
Вже листопад скинув тоги багряні,
красень бульвар на очах облисів.
День статуеткою із порцеляни
брякнувся ниць. А ти дуже х
2025.11.11
18:09
Знов клята меланхолія крадеться,
Мене всього зміїно обпліта --
Немов на мури власної фортеці
Повзе гидка безбожна чорнота.
І без драбин залазить у шпарини,
Просочується в пори тіла скрізь.
Здається, що душа ось-ось порине
Мене всього зміїно обпліта --
Немов на мури власної фортеці
Повзе гидка безбожна чорнота.
І без драбин залазить у шпарини,
Просочується в пори тіла скрізь.
Здається, що душа ось-ось порине
2025.11.11
18:05
До вчительки питання має Таня:
- Скажіть, для чого в кенгуру кишеня?
Хитрує вчителька, їй трохи дивно:
- А врешті ти як думаєш, дитино?
Не знає, що сказати їй маленька:
- Якщо, напевно, буде небезпека,
Коли страшне щось може часом статись,-
В кише
- Скажіть, для чого в кенгуру кишеня?
Хитрує вчителька, їй трохи дивно:
- А врешті ти як думаєш, дитино?
Не знає, що сказати їй маленька:
- Якщо, напевно, буде небезпека,
Коли страшне щось може часом статись,-
В кише
2025.11.11
16:24
І пішов він розшукувать
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді хтось прошептав парадоксальне:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді хтось прошептав парадоксальне:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.
2025.11.11
10:20
Сколобочився під ранок
Обстріл знову… страхи… жуть
По-звірячому, неждано
Хто б мичав, сучари суть…
То про братство, то про дружбу
То про вічную любов
Схаменися, сучо… нужбо
Без ніяких там умов…
Обстріл знову… страхи… жуть
По-звірячому, неждано
Хто б мичав, сучари суть…
То про братство, то про дружбу
То про вічную любов
Схаменися, сучо… нужбо
Без ніяких там умов…
2025.11.11
10:11
Жовтневі сонячні ванни
приймає, радіючи, листя.
Це осені притаманно,
якщо подивитись зблизька
в її золотаві очі,
у їх глибину бурштинну,
там скрите тепло пророчить
природньо назрілі зміни.
приймає, радіючи, листя.
Це осені притаманно,
якщо подивитись зблизька
в її золотаві очі,
у їх глибину бурштинну,
там скрите тепло пророчить
природньо назрілі зміни.
2025.11.11
10:04
Десь там, далеко, а не тут, в рову,
Шерхоче осінь жовтим падолистом.
Чи мертвий, а чи досі ще живу...
В житейських справах геть немає змісту.
Холодна тиша гірша за громи,
Ні лагоди, ні сну - липка тривога.
Лишилося півкроку до зими,
Шерхоче осінь жовтим падолистом.
Чи мертвий, а чи досі ще живу...
В житейських справах геть немає змісту.
Холодна тиша гірша за громи,
Ні лагоди, ні сну - липка тривога.
Лишилося півкроку до зими,
2025.11.11
06:57
Артур Курдіновський
Приходили в моє життя...
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Приходили в моє життя...
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
2025.11.10
23:45
Осінній день, осінній день,
Сміється – вже ріденьке – листя.
Немов замріяних пісень
Сяйнули блискітки вогнисті.
Озерна рінь, озерна рінь
Несе своє текуче срібло,
Вібрує чарами… Вгорі
Сміється – вже ріденьке – листя.
Немов замріяних пісень
Сяйнули блискітки вогнисті.
Озерна рінь, озерна рінь
Несе своє текуче срібло,
Вібрує чарами… Вгорі
2025.11.10
22:37
Щоб троянди рук твоїх не зранили,
Я шипи безжально відривав...
Невтямки, чому мене ти зрадила,
Як для того привід не давав?
Ти у вазу квіти ті поставила
І бентежно погляд відвела...
Так, любов не втиснути у правила –
Я шипи безжально відривав...
Невтямки, чому мене ти зрадила,
Як для того привід не давав?
Ти у вазу квіти ті поставила
І бентежно погляд відвела...
Так, любов не втиснути у правила –
2025.11.10
22:14
Закинуте подвір'я,
як думки, які давно згасли,
як мрії, перетворені на попіл,
зарослі травою.
Закинуте подвір'я
обростає самотністю,
тривогою і відчаєм.
Закинуте подвір'я,
як думки, які давно згасли,
як мрії, перетворені на попіл,
зарослі травою.
Закинуте подвір'я
обростає самотністю,
тривогою і відчаєм.
Закинуте подвір'я,
2025.11.10
22:07
Голів трьох щодня, щогодини
єдиного тіла війни
доводиться чути родинам –
майстри оман діла вони.
Подай кожен жертву їм щиру,
а кращі, всі в курсі, життя
лишень за обіцянку миру –
єдиного тіла війни
доводиться чути родинам –
майстри оман діла вони.
Подай кожен жертву їм щиру,
а кращі, всі в курсі, життя
лишень за обіцянку миру –
2025.11.10
19:15
Із Йосипа Бродського (1940-1996)
1
Закінчивши всі іспити, вона
в суботу в гості запросила друга.
Смеркалось, і закупореним туго
здавався глек червоного вина.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...1
Закінчивши всі іспити, вона
в суботу в гості запросила друга.
Смеркалось, і закупореним туго
здавався глек червоного вина.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Дівчина клану Борджіа
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дівчина клану Борджіа
***маленька містична еротична філософська поема***
Запитання... Здригання тіла... О,
Я, повз мару оцю тремку,
Розглядаю відтінки білого...
Як давно я шукав таку!..
...............................
-можна сісти на край ослінчика,
Почитати тобі вірші,
Епатуюча емо-дівчинко
З таємницею у душі?
Буду ніжити, може статися,
Біле тіло у сиву ніч,
І в коханки новому статусі
Їх читатимеш ти мені?
Можеш іміджем білолицеї
За обставинами постать
І содомівською блудницею,
І незайманою з розп"ять...
Чи- не бачити світу Божого,
Раз торкнувшись твоїх обійм?..
Хто ти, дівчино клану Борджіа?
Світ у чім завинив тобі?
Відчувати образу спиною-
Поясни, бо не звідав сам-
Ображали тебе дитиною,
То сторицею "аз воздам"?
Не грабельками, не лопаткою,
І не лялькою у садку
Грала з іншими ти дитятками...
Ти надумала гру таку-
Сік із вовчої терти ягоди...
Зі свічок висмикати гніт...
...між дітей не буває злагоди,
У обрАзі дорослий світ...
Що відплачеться- не пробачиться.
Біль зі зрадою- від усіх...
...це не перше твоє побачення
І довіку чимало їх.
Смуток видимий... І невидимий
Здогад тінню на тлі чола...
Ти можливо була б і відьмою,
Та шляхів до них не знайшла.
Дай тобою, слабкою, сильною,
Надихнутися на межі!..
Будеш ти від усього звільнена,
Як до ранку даси дожить,
Хоч на спокій не розраховуй. Ну,
Йди у втомливий шал утіх,
І отруту, у серці сховану,
Вилий стогоном біля ніг!..
...................................
...як у спини на нас дивилися
Хтиві очі заздрісників!..
-що, гадаєте, не здійснилося?)
ВСЕ ЗДІЙСНИЛОСЯ ТУТ ТАКИ)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119030600366
Запитання... Здригання тіла... О,
Я, повз мару оцю тремку,
Розглядаю відтінки білого...
Як давно я шукав таку!..
...............................
-можна сісти на край ослінчика,
Почитати тобі вірші,
Епатуюча емо-дівчинко
З таємницею у душі?
Буду ніжити, може статися,
Біле тіло у сиву ніч,
І в коханки новому статусі
Їх читатимеш ти мені?
Можеш іміджем білолицеї
За обставинами постать
І содомівською блудницею,
І незайманою з розп"ять...
Чи- не бачити світу Божого,
Раз торкнувшись твоїх обійм?..
Хто ти, дівчино клану Борджіа?
Світ у чім завинив тобі?
Відчувати образу спиною-
Поясни, бо не звідав сам-
Ображали тебе дитиною,
То сторицею "аз воздам"?
Не грабельками, не лопаткою,
І не лялькою у садку
Грала з іншими ти дитятками...
Ти надумала гру таку-
Сік із вовчої терти ягоди...
Зі свічок висмикати гніт...
...між дітей не буває злагоди,
У обрАзі дорослий світ...
Що відплачеться- не пробачиться.
Біль зі зрадою- від усіх...
...це не перше твоє побачення
І довіку чимало їх.
Смуток видимий... І невидимий
Здогад тінню на тлі чола...
Ти можливо була б і відьмою,
Та шляхів до них не знайшла.
Дай тобою, слабкою, сильною,
Надихнутися на межі!..
Будеш ти від усього звільнена,
Як до ранку даси дожить,
Хоч на спокій не розраховуй. Ну,
Йди у втомливий шал утіх,
І отруту, у серці сховану,
Вилий стогоном біля ніг!..
...................................
...як у спини на нас дивилися
Хтиві очі заздрісників!..
-що, гадаєте, не здійснилося?)
ВСЕ ЗДІЙСНИЛОСЯ ТУТ ТАКИ)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119030600366
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
