Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.24
21:29
Сказав туристу футурист:
- Я-футурист! А ти -турист!
- Все вірно, - відповів турист,-
Який я в біса футурист?
- Я-футурист! А ти -турист!
- Все вірно, - відповів турист,-
Який я в біса футурист?
2025.12.24
15:51
Безсніжна зима. Беззмістовний мороз.
Безрадісний вечір, безмовний світанок.
В повітрі - відлуння сумних лакримоз,
Сліди від порожніх палких обіцянок.
Беззахисне місто. Безсовісний світ.
Безбарвні думки та безплідна планета.
Свиней не відтягнеш від
Безрадісний вечір, безмовний світанок.
В повітрі - відлуння сумних лакримоз,
Сліди від порожніх палких обіцянок.
Беззахисне місто. Безсовісний світ.
Безбарвні думки та безплідна планета.
Свиней не відтягнеш від
2025.12.24
14:40
Ти бачив те, небачене ніким…
Забутий ним і згублений між ними.
Вдавав себе завбачливо глухим
Своїми (Господи, сприйми…) гучними.
В тобі ховалось сховане від сліз
З усіх доріг назбиране роками…
І ти як той у долі доле-віз,
Забутий ним і згублений між ними.
Вдавав себе завбачливо глухим
Своїми (Господи, сприйми…) гучними.
В тобі ховалось сховане від сліз
З усіх доріг назбиране роками…
І ти як той у долі доле-віз,
2025.12.24
12:14
Ці паростки весни проб'ються безумовно
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.
Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.
Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу
2025.12.24
09:23
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.
23–24 серпня 1996 р., Київ
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.
23–24 серпня 1996 р., Київ
2025.12.24
06:54
Мов тополиний пух прилинув
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.
2025.12.23
23:51
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих
2025.12.23
22:04
О докторе добрий – на поміч!
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?
О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?
О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок
2025.12.23
21:12
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
2025.12.23
19:57
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
2025.12.23
17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
2025.12.23
17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
2025.12.23
15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
2025.12.23
11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
2025.12.23
08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
2025.12.22
19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Вікторія Лимар (1959) /
Іншомовна поезія
Катерина
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Катерина
(По мотивам телесериала «Крепостная»)
Удел плачевный крепостной
Достался хрупкой Катерине.
Расстаться больно ей с мечтой:
Чтоб быть свободной и любимой.
Коварный заговор смешал
Все краски радужного счастья,
А злобный недругов оскал
Остался в их притворных масках.
Они пытаются судьбу
Вершить, чужую, не робея.
И перекрыть спешат тропу
Для жертвы, в логово злодея
Толкая, так ведут игру.
Их алчность, подлость возрастает.
Интриги прочно подберут,
До пропасти касаясь ада.
Цена свободы высока:
Ей поступило предложенье:
Быть содержанкою пока
И полное повиновенье
Ничтожнейшему из людей,
Из тех, достойных лишь презренья.
С позорных соткан он страстей:
Григорий, недоразуменье.
Отказ последовал тотчас.
Алёша выкупит с неволи,
Ждёт весточку уже сейчас
Изменит она Кате долю.
Увы, возможен лишь побег,
Законный путь запутан, сложен.
И на распутье человек,
Но вера в Бога им поможет.
С фальшивым паспортом она,
И прятаться должна повсюду.
Взволнованна, напряжена,
Порою так продажны люди.
Развязка близится к концу:
Уйдёт ли крепостное право?
Когда они пойдут к венцу?
Как хочется сказать им: «Браво!»
Но всё не просто, нужно ждать:
Последний робкий след надежды,
Нельзя его нам растоптать,
Они должны и будут вместе
И «Горько» - жениху, невесте!!!
11.03.2019
Катерина (продолжение)
(По мотивам телесериала «Крепостная»)
…Развязку хотелось такую, как в сказке,
Но только мечты все ушли – снова страшно.
Случилась трагедия: главный герой
Ушел, так бывает ведь в жизни порой.
Утрата тяжелая – день роковой.
Судьбу не объехать другой стороной.
15.03.2019
Свидетельство о публикации №119031105360
Удел плачевный крепостной
Достался хрупкой Катерине.
Расстаться больно ей с мечтой:
Чтоб быть свободной и любимой.
Коварный заговор смешал
Все краски радужного счастья,
А злобный недругов оскал
Остался в их притворных масках.
Они пытаются судьбу
Вершить, чужую, не робея.
И перекрыть спешат тропу
Для жертвы, в логово злодея
Толкая, так ведут игру.
Их алчность, подлость возрастает.
Интриги прочно подберут,
До пропасти касаясь ада.
Цена свободы высока:
Ей поступило предложенье:
Быть содержанкою пока
И полное повиновенье
Ничтожнейшему из людей,
Из тех, достойных лишь презренья.
С позорных соткан он страстей:
Григорий, недоразуменье.
Отказ последовал тотчас.
Алёша выкупит с неволи,
Ждёт весточку уже сейчас
Изменит она Кате долю.
Увы, возможен лишь побег,
Законный путь запутан, сложен.
И на распутье человек,
Но вера в Бога им поможет.
С фальшивым паспортом она,
И прятаться должна повсюду.
Взволнованна, напряжена,
Порою так продажны люди.
Развязка близится к концу:
Уйдёт ли крепостное право?
Когда они пойдут к венцу?
Как хочется сказать им: «Браво!»
Но всё не просто, нужно ждать:
Последний робкий след надежды,
Нельзя его нам растоптать,
Они должны и будут вместе
И «Горько» - жениху, невесте!!!
11.03.2019
Катерина (продолжение)
(По мотивам телесериала «Крепостная»)
…Развязку хотелось такую, как в сказке,
Но только мечты все ушли – снова страшно.
Случилась трагедия: главный герой
Ушел, так бывает ведь в жизни порой.
Утрата тяжелая – день роковой.
Судьбу не объехать другой стороной.
15.03.2019
Свидетельство о публикации №119031105360
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
