ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.12.13
20:36
То що, мій онученьку,- зрадиш і ти?
Зміняєш чужинців на кревних?
І Каїн, і Авель для тебе - брати,
Батьки - це адами та єви.
Обрізана плоть, пейса, ідиш, іврит,
Кошерна ягничка, ярмолка...
Похрещені вбили Свароговий рід
Зміняєш чужинців на кревних?
І Каїн, і Авель для тебе - брати,
Батьки - це адами та єви.
Обрізана плоть, пейса, ідиш, іврит,
Кошерна ягничка, ярмолка...
Похрещені вбили Свароговий рід
2019.12.13
17:02
Картина житія за всі віки –
історія живої ойкумени.
Лишаються у пам'яті, таки,
не цезарі, а мудрі діогени.
І хай усе заткали павуки,
поточені клейноди і знамена –
а не перевелися козаки,
історія живої ойкумени.
Лишаються у пам'яті, таки,
не цезарі, а мудрі діогени.
І хай усе заткали павуки,
поточені клейноди і знамена –
а не перевелися козаки,
2019.12.13
16:20
Мокрі конов’язі пристані. Понурої їздової
грива, поята млою, змахує сни і млу.
Скрипкові грифи гндол погойдуються, у різнобої
байдужі до відлунь.
Що довірливіш мавр, то чорніш і чорнил звитяга,
і рука, дотягтися до горлечка захутка,
тискає до лиц
грива, поята млою, змахує сни і млу.
Скрипкові грифи гндол погойдуються, у різнобої
байдужі до відлунь.
Що довірливіш мавр, то чорніш і чорнил звитяга,
і рука, дотягтися до горлечка захутка,
тискає до лиц
2019.12.13
13:30
Однаково тобі.
Твій океан великий.
Ти маєш право на свої глибини.
Та надто вже багато скарбів тоне
в твоїй буремності,
що нею спокушаєш
найбільший спокій мертвого каміння.
Хто зміг би так бездумно покохати?
Твій океан великий.
Ти маєш право на свої глибини.
Та надто вже багато скарбів тоне
в твоїй буремності,
що нею спокушаєш
найбільший спокій мертвого каміння.
Хто зміг би так бездумно покохати?
2019.12.13
11:25
Отут і сьогодні. А лячно не буде?
А раптом невдача? Духовні Бермуди…
Дорога до неба – пустелі і гори.
Дорога до щастя – стезя до комори.
Шукай на полиці, шукай у кишені.
Воно таке тепле у жадібній жмені.
А небо – то мрія, що вмерла в польоті.
А раптом невдача? Духовні Бермуди…
Дорога до неба – пустелі і гори.
Дорога до щастя – стезя до комори.
Шукай на полиці, шукай у кишені.
Воно таке тепле у жадібній жмені.
А небо – то мрія, що вмерла в польоті.
2019.12.13
06:41
Погостюю у грудня, почаюю з зимою,
Подивлюся на білі, пухнасті сніги
На дерева укриті легкою габою,
На Дніпра посивілі за ніч береги.
І Стожарів палає незгасаюча ватра,
І здається ніколи не бути біді.
Не відвернеш від себе ні сьогодні, ні завтра
Ко
Подивлюся на білі, пухнасті сніги
На дерева укриті легкою габою,
На Дніпра посивілі за ніч береги.
І Стожарів палає незгасаюча ватра,
І здається ніколи не бути біді.
Не відвернеш від себе ні сьогодні, ні завтра
Ко
2019.12.13
00:21
Пастуше, всі твої баранчики
розбіглись небом - хто куди...
Палає місто помаранчево,
фата-морганить без води:
чорти в розетки пхають пальчики...
Стрибає пульс. Танцюють зайчики.
Пливуть трамваї крізь меди...
розбіглись небом - хто куди...
Палає місто помаранчево,
фата-морганить без води:
чорти в розетки пхають пальчики...
Стрибає пульс. Танцюють зайчики.
Пливуть трамваї крізь меди...
2019.12.12
21:24
Що «літо північне – карикатура південних зим ».
Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
Коли дощем з відра заллє тебе по самі вуха,
Аж до кісток прониже вітрюгами невмолимо злими.
Та гідне подиву тобі, напевне, буде,
Негоду цю благословенням Божим
Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
Коли дощем з відра заллє тебе по самі вуха,
Аж до кісток прониже вітрюгами невмолимо злими.
Та гідне подиву тобі, напевне, буде,
Негоду цю благословенням Божим
2019.12.12
20:56
Багатострунна сніжна вертикаль.
Небесних арф лунають дивні гами.
В зимовім храмі схований Грааль
Дивує таємницею віками.
Снігами снить безмірна далина.
Малює знак рукою абсолюту.
До двох сердець торкнулася зима.
Небесних арф лунають дивні гами.
В зимовім храмі схований Грааль
Дивує таємницею віками.
Снігами снить безмірна далина.
Малює знак рукою абсолюту.
До двох сердець торкнулася зима.
2019.12.12
13:59
Бачиш, брате, як повниться світлом душа,
Сокровенне вплітаючи в вірш,
В небо думка злітає несмілим пташам,
І щемить в глибині все частіш?..
Онде місяць над стріхою спішно зійшов,
Сяє ясно зірок водограй...
Не зміряй своїм розумом Божу любов —
Сокровенне вплітаючи в вірш,
В небо думка злітає несмілим пташам,
І щемить в глибині все частіш?..
Онде місяць над стріхою спішно зійшов,
Сяє ясно зірок водограй...
Не зміряй своїм розумом Божу любов —
2019.12.12
13:30
Нащо мені твої слова?
Зараз німіє все.
Вуста я закрию тобі поцілунком.
Мовчи…
Чужіє, чужіє усе своє.
А ти от моя, нова…
В очах твоїх я нічого не бачу.
Зараз німіє все.
Вуста я закрию тобі поцілунком.
Мовчи…
Чужіє, чужіє усе своє.
А ти от моя, нова…
В очах твоїх я нічого не бачу.
2019.12.12
12:51
Та адамашка, підбита вітром,
Що землю й небо твої з'єднала,
На шрамах серця сльозину витре,
Сповиє світлом, де болі - жалом.
Проб'ється зіллям і спозаранку
Росою вкриє забуті мислі.
Запахне щастям бузок на ганку,
Дощем проллються бажання стислі
Що землю й небо твої з'єднала,
На шрамах серця сльозину витре,
Сповиє світлом, де болі - жалом.
Проб'ється зіллям і спозаранку
Росою вкриє забуті мислі.
Запахне щастям бузок на ганку,
Дощем проллються бажання стислі
2019.12.12
11:05
Я крайнощі краю, як ріжуть хліб,
Що лежить на дерев’яному столі буття
І кажу волохатим хвостатим людям:
Не сідайте на гілку, яка росте
З гнилого дерева вашої «реальності»,
Тоді не треба буде її пиляти
Залізними зубами вічності.
Я слухаю хмари – слу
Що лежить на дерев’яному столі буття
І кажу волохатим хвостатим людям:
Не сідайте на гілку, яка росте
З гнилого дерева вашої «реальності»,
Тоді не треба буде її пиляти
Залізними зубами вічності.
Я слухаю хмари – слу
2019.12.12
09:46
ІЩось і було, а нація не знає, –
що то воно у Франції було?
У злодія на голові палає,
а виглядає, наче еНеЛО.
І наче упилася наркотою
Московія великого Пуйла.
Ні спокою немає, ні покою.
що то воно у Франції було?
У злодія на голові палає,
а виглядає, наче еНеЛО.
І наче упилася наркотою
Московія великого Пуйла.
Ні спокою немає, ні покою.
2019.12.12
09:42
Виправдань крайнощі.
Розпуки обнулення.
Течії радості.
У спогад занурення…
2.
Хвилі зневіри.
Тривоги маневри.
Розпуки обнулення.
Течії радості.
У спогад занурення…
2.
Хвилі зневіри.
Тривоги маневри.
2019.12.12
08:21
Містом блукають трамваї - залізні ведмеді,
сонце підсолений сипле до ніг арахіс.
День прилипає асфальтом - розтопленим медом,
запахом кави - із присмаком стріляних гільз.
Місто пульсує-плюсує-фасує новини:
спека, гарячі путівки, прем'єра, футбол.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сонце підсолений сипле до ніг арахіс.
День прилипає асфальтом - розтопленим медом,
запахом кави - із присмаком стріляних гільз.
Місто пульсує-плюсує-фасує новини:
спека, гарячі путівки, прем'єра, футбол.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2019.11.07
2019.07.12
2019.07.07
2019.04.04
2018.09.05
2018.06.04
2017.11.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Булат (1980) /
Поеми
Три сестри
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Три сестри
Три сестри сиділи зранку
Біля батька, що вмирав.
Сльози лили на світанку.
На кого їх покидав?
Матір вмерла зовсім рано,
Їм господарство здала.
Жити в мирі, вести вправно
Всі діла заповіла.
Батько довго теж тримався
Та не витримав свавіль.
Хоч за справу кожну брався
Кинув його важкий біль.
Що ж тепер будем робити,
Хатні справи як вести?
Батька треба хоронити,
Домовину ще знайти.
Сестри радились не довго
В сварку швидко перейшли.
Та ділити статку свого
При живім батьку стали.
- Що ж ви робите та й діти?
Вам ще жити тут роки.
Невже ви готові вбити,
Втратити життя соки?
Старша похапцем піднялась,
Каже, - батьку, хоч би як.
Я багатша й обіцялась
Мало мені, треба всяк.
Менша також, ніби збоку,
Старша скаже - робить теж.
Лиш середній терпіть року,
Годувати батька тре ж...
Так живуть нащадки Русі,
Київ батько й не помре.
У традицій давніх дусі
У сім'ї війна іде...
Грудень 2018
Біля батька, що вмирав.
Сльози лили на світанку.
На кого їх покидав?
Матір вмерла зовсім рано,
Їм господарство здала.
Жити в мирі, вести вправно
Всі діла заповіла.
Батько довго теж тримався
Та не витримав свавіль.
Хоч за справу кожну брався
Кинув його важкий біль.
Що ж тепер будем робити,
Хатні справи як вести?
Батька треба хоронити,
Домовину ще знайти.
Сестри радились не довго
В сварку швидко перейшли.
Та ділити статку свого
При живім батьку стали.
- Що ж ви робите та й діти?
Вам ще жити тут роки.
Невже ви готові вбити,
Втратити життя соки?
Старша похапцем піднялась,
Каже, - батьку, хоч би як.
Я багатша й обіцялась
Мало мені, треба всяк.
Менша також, ніби збоку,
Старша скаже - робить теж.
Лиш середній терпіть року,
Годувати батька тре ж...
Так живуть нащадки Русі,
Київ батько й не помре.
У традицій давніх дусі
У сім'ї війна іде...
Грудень 2018
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1006 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1006 seconds