ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.10.20
06:10
Опале листя – це моя печаль.
За літні дні зігрітися не встиг я,
А ще недавно розквітала вишня
І пломеніла нескінченно даль.
Із ирію вертали журавлі,
Лелеки гнізда для малят латали,
Усе текло, мов у садах Магдали,
За літні дні зігрітися не встиг я,
А ще недавно розквітала вишня
І пломеніла нескінченно даль.
Із ирію вертали журавлі,
Лелеки гнізда для малят латали,
Усе текло, мов у садах Магдали,
2019.10.20
00:00
Знову яв уві сні...
Дуже близько знайоме обличчя...
...зорі сіяла ніч
У колиску лісів таємничу...
Ефімерно світив
Половиною лагідно місяць,
І пили я і ти
Дуже близько знайоме обличчя...
...зорі сіяла ніч
У колиску лісів таємничу...
Ефімерно світив
Половиною лагідно місяць,
І пили я і ти
2019.10.19
19:25
Хвала усім, хто встав поперед мене.
Знаю по собі – нелегко це зробить.
Ще не застелене ліжко так манить...
Непросто встать і переступить поріг...
Але наважишся і в інший світ поринув.
Хвала усім, хто на день робочий досвіт перетворив :
Веде
Знаю по собі – нелегко це зробить.
Ще не застелене ліжко так манить...
Непросто встать і переступить поріг...
Але наважишся і в інший світ поринув.
Хвала усім, хто на день робочий досвіт перетворив :
Веде
2019.10.19
17:42
…таке буває - не зрослося…
Поліціянти тут як тут
Приблизно десь опів на восьму
Спіткнувся раптом - глухий кут
… ці стіни бачили та-ко-го…
Тут Смерть вважалась за Життя
І судді тут - Єдинороги
І все вперед... без вороття
Поліціянти тут як тут
Приблизно десь опів на восьму
Спіткнувся раптом - глухий кут
… ці стіни бачили та-ко-го…
Тут Смерть вважалась за Життя
І судді тут - Єдинороги
І все вперед... без вороття
2019.10.19
13:03
Мавка моя лі,
ось аж де ти заховалася…
Чом же ти не озивалася?
Я вже всей світ облітав…
Мавко моя лі,
чом ти така засмучена?
В мене з весною заручини –
в тебе осінні слова…
ось аж де ти заховалася…
Чом же ти не озивалася?
Я вже всей світ облітав…
Мавко моя лі,
чом ти така засмучена?
В мене з весною заручини –
в тебе осінні слова…
2019.10.19
12:27
Вінок 13. Римовані митарства
1.
Коли творіння, чисте і глибинне,
Розпалює снагу палких звитяг,
Небесну мудрість пізнає людина
І лаври похвалу їй шелестять.
1.
Коли творіння, чисте і глибинне,
Розпалює снагу палких звитяг,
Небесну мудрість пізнає людина
І лаври похвалу їй шелестять.
2019.10.19
11:23
Нехай впаду, камінням люто битий,
Забудеться колись моє ім'я...
Та до останку буду я любити,
І про любов співати буду я.
"Ти не громадянин. Простого люду
Біда тебе не мучить кожну мить!" -
Хай кажуть. Я своє робити буду,
Забудеться колись моє ім'я...
Та до останку буду я любити,
І про любов співати буду я.
"Ти не громадянин. Простого люду
Біда тебе не мучить кожну мить!" -
Хай кажуть. Я своє робити буду,
2019.10.19
07:58
На опалому листі вчаїлися краплі жури,
Підфарбовує охру багрянисту паморозь неба.
Я програю красуні осінній любовне парі,
Залишилася вірною тільки цнотлива Евтерпа.
Все минулося - захват, цілунки, жагота, екстаз,
Буде інший палкий кавалер дарувати
Підфарбовує охру багрянисту паморозь неба.
Я програю красуні осінній любовне парі,
Залишилася вірною тільки цнотлива Евтерпа.
Все минулося - захват, цілунки, жагота, екстаз,
Буде інший палкий кавалер дарувати
2019.10.19
07:35
Щоденного неба нічні вітражі
До заходу сунуть, звичайно, зі сходу.
Сузір'я знайомі, далекі й чужі
Засвідчать собою безхмарну погоду.
Купається Місяць в небесній діжі.
Космічні уламки каміння та льоду
До нього летять у купіль повноводу.
До заходу сунуть, звичайно, зі сходу.
Сузір'я знайомі, далекі й чужі
Засвідчать собою безхмарну погоду.
Купається Місяць в небесній діжі.
Космічні уламки каміння та льоду
До нього летять у купіль повноводу.
2019.10.19
06:30
Із Миколи Некрасова
Ти і зубожена, ти й нагромаджена,
ти і незміряна, ти і зневажена,
матінко Русь!
В рабстві розрівняне поле прополоте, -
серце простолюду, кажуть, - як золото!
Ти і зубожена, ти й нагромаджена,
ти і незміряна, ти і зневажена,
матінко Русь!
В рабстві розрівняне поле прополоте, -
серце простолюду, кажуть, - як золото!
2019.10.18
22:11
хмари забуті так навздогін
анексовані круком зрідка
відлабує партію скрипка
вічно блукав один
у яві позмінній чому б його ні
маринарка небесна свитка
анексовані круком зрідка
відлабує партію скрипка
вічно блукав один
у яві позмінній чому б його ні
маринарка небесна свитка
2019.10.18
21:58
Друзі) Маю сповістити, що 12 жовтня у славному древлянському місті Коростень було урочисто проведено нагородження Лауреатів літературної премії ім. Василя Юхимовича, що надається згідно статуту, за значний внесок у розвиток української літератури. Я мав ч
2019.10.18
14:29
Цей Бог не любить носити краватки.
І надто багато, напевно, палить,
А ще Мефістофеля в нього задатки:
Він поглядом ріже і словом жалить.
Коли він ступає - вступаються люди.
Коли багровіє - чекати лиха.
Проте повсякденно нечемним не буде,
І надто багато, напевно, палить,
А ще Мефістофеля в нього задатки:
Він поглядом ріже і словом жалить.
Коли він ступає - вступаються люди.
Коли багровіє - чекати лиха.
Проте повсякденно нечемним не буде,
2019.10.18
13:45
Пригортаюсь думками до тебе:
Чую голос знайомий крізь сон,
Що порушив залізний кордон
Затяжної для мене розлуки.
Сонце щиро всміхнулось на Небі.
І на крилах пташиних пісень
Надсилає осяяний день,
Зігріваючи стомлені руки.
Чую голос знайомий крізь сон,
Що порушив залізний кордон
Затяжної для мене розлуки.
Сонце щиро всміхнулось на Небі.
І на крилах пташиних пісень
Надсилає осяяний день,
Зігріваючи стомлені руки.
2019.10.18
13:44
Тут доволі тепло, в широтах наших.
Ми навчились як, та забули нащо
Ми осіли тут, на оцих вологих
Островах, навіщо мочили ноги
По коліно в теплій воді Гольфстріму?
Але - клімат лагідний, без екстриму,
Ані гір, ні хащ, ні глухих безодень
На фізичних
Ми навчились як, та забули нащо
Ми осіли тут, на оцих вологих
Островах, навіщо мочили ноги
По коліно в теплій воді Гольфстріму?
Але - клімат лагідний, без екстриму,
Ані гір, ні хащ, ні глухих безодень
На фізичних
2019.10.18
12:26
Київ. Неділя. 27 липня 1969 року. Кінотеатр імені Т.Г. Шевченка. Молода подружня пара дивиться кіно. Яке – мені невідомо. Потім сонце. Морозиво. Ще один кінотеатр. "Дорвалися," – як то кажуть. Мабуть, молоді філологи не знаходили слів під враженнями літ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2019.07.12
2019.07.07
2019.04.04
2018.09.05
2018.06.04
2017.11.11
2017.09.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Булат (1980) /
Поеми
Три сестри
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Три сестри
Три сестри сиділи зранку
Біля батька, що вмирав.
Сльози лили на світанку.
На кого їх покидав?
Матір вмерла зовсім рано,
Їм господарство здала.
Жити в мирі, вести вправно
Всі діла заповіла.
Батько довго теж тримався
Та не витримав свавіль.
Хоч за справу кожну брався
Кинув його важкий біль.
Що ж тепер будем робити,
Хатні справи як вести?
Батька треба хоронити,
Домовину ще знайти.
Сестри радились не довго
В сварку швидко перейшли.
Та ділити статку свого
При живім батьку стали.
- Що ж ви робите та й діти?
Вам ще жити тут роки.
Невже ви готові вбити,
Втратити життя соки?
Старша похапцем піднялась,
Каже, - батьку, хоч би як.
Я багатша й обіцялась
Мало мені, треба всяк.
Менша також, ніби збоку,
Старша скаже - робить теж.
Лиш середній терпіть року,
Годувати батька тре ж...
Так живуть нащадки Русі,
Київ батько й не помре.
У традицій давніх дусі
У сім'ї війна іде...
Грудень 2018
Біля батька, що вмирав.
Сльози лили на світанку.
На кого їх покидав?
Матір вмерла зовсім рано,
Їм господарство здала.
Жити в мирі, вести вправно
Всі діла заповіла.
Батько довго теж тримався
Та не витримав свавіль.
Хоч за справу кожну брався
Кинув його важкий біль.
Що ж тепер будем робити,
Хатні справи як вести?
Батька треба хоронити,
Домовину ще знайти.
Сестри радились не довго
В сварку швидко перейшли.
Та ділити статку свого
При живім батьку стали.
- Що ж ви робите та й діти?
Вам ще жити тут роки.
Невже ви готові вбити,
Втратити життя соки?
Старша похапцем піднялась,
Каже, - батьку, хоч би як.
Я багатша й обіцялась
Мало мені, треба всяк.
Менша також, ніби збоку,
Старша скаже - робить теж.
Лиш середній терпіть року,
Годувати батька тре ж...
Так живуть нащадки Русі,
Київ батько й не помре.
У традицій давніх дусі
У сім'ї війна іде...
Грудень 2018
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1031 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1031 seconds