ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.04.20
13:46
Ходять янголи по світу
білосніжні крила,
зазирають в кожну хату
чи добро вродило.
Чи достатньо на причілку
світлячків ласкавих,
запускають в тишу бджілку,
білосніжні крила,
зазирають в кожну хату
чи добро вродило.
Чи достатньо на причілку
світлячків ласкавих,
запускають в тишу бджілку,
2019.04.20
10:45
Знаю – кожної весни,
Наче поторочі,
Довгохвості нявкуни
Верещать щоночі.
Я на виклики оці
Вчасно реагую –
Сплю в зимові місяці,
Наче поторочі,
Довгохвості нявкуни
Верещать щоночі.
Я на виклики оці
Вчасно реагую –
Сплю в зимові місяці,
2019.04.20
05:47
Кохана, серцем тихо завесній,
Чекає квітка на любові благо.
Розкрийся, мов пелюсточка, мені,
Сідає джмелик чарівний на пагін.
І вже тремтить суцвіття молоде,
Вібрує все, хмеліючи від ласки.
І струм єством окриленим іде,
Чекає квітка на любові благо.
Розкрийся, мов пелюсточка, мені,
Сідає джмелик чарівний на пагін.
І вже тремтить суцвіття молоде,
Вібрує все, хмеліючи від ласки.
І струм єством окриленим іде,
2019.04.19
21:32
Козацький цвинтар. Вікові хрести
Вросли наполовину в рідну землю.
Тримати і у вічність їх нести
Так важко їй від болю.Час недремний
Оберігає воїв, що з могил
Уже ніколи на коней не скочуть.
Бо віддали життя і стільки сил
Вросли наполовину в рідну землю.
Тримати і у вічність їх нести
Так важко їй від болю.Час недремний
Оберігає воїв, що з могил
Уже ніколи на коней не скочуть.
Бо віддали життя і стільки сил
2019.04.19
18:27
Пригадаю - і світ мені світиться,
і бентежить душі тихе озеро.
Як же нам пощастило зустрітися
в цьому безмірі: Часу і Простору?
Впала зірка. Скотилася жеребом
у бажання моє незагадане...
Пахне спогад тюльпанами й березнем,
і бентежить душі тихе озеро.
Як же нам пощастило зустрітися
в цьому безмірі: Часу і Простору?
Впала зірка. Скотилася жеребом
у бажання моє незагадане...
Пахне спогад тюльпанами й березнем,
2019.04.19
18:25
Кажуть, вибір до двох спростився...
Кажуть, вибору в нас нема.
Хоч би з Неба Христос спустився,
бо надворі така зима
серед цвіту весни,
аж страшно...
...Вербний хід і осанни спів...
Українонько горопашна,
Кажуть, вибору в нас нема.
Хоч би з Неба Христос спустився,
бо надворі така зима
серед цвіту весни,
аж страшно...
...Вербний хід і осанни спів...
Українонько горопашна,
2019.04.19
13:59
Сповіддю спокутувала гріх,
з молитвами протяг тихо хлипав.
Теплі сльози крапали до ніг,
- Я люблю чужого чоловіка!
Ніжності не пити із лиця -
чуйний, зорепадний, білий сокіл.
Не зривай горіха до вінця
з молитвами протяг тихо хлипав.
Теплі сльози крапали до ніг,
- Я люблю чужого чоловіка!
Ніжності не пити із лиця -
чуйний, зорепадний, білий сокіл.
Не зривай горіха до вінця
2019.04.19
10:42
Коли розвіються тумани
І зникнуть запахи весни, –
Про мене згадувати стане
Хтось несподівано сумний.
І не очікувано буде
Звучати чийсь далекий спів
Про щем посіяний у грудях
Весняним чудом почуттів.
І зникнуть запахи весни, –
Про мене згадувати стане
Хтось несподівано сумний.
І не очікувано буде
Звучати чийсь далекий спів
Про щем посіяний у грудях
Весняним чудом почуттів.
2019.04.19
09:11
Впускаємо троянського коня
У дім наш, у світлицю, в серце й душу.
Щоб вже не знати спокою ні дня,
Розшукуючи в океані сушу.
Бо хтозна, що чекає нас тепер,
Тож балансуєм між війною й миром.
Живеш сьогодні, а назавтра – вмер,
У дім наш, у світлицю, в серце й душу.
Щоб вже не знати спокою ні дня,
Розшукуючи в океані сушу.
Бо хтозна, що чекає нас тепер,
Тож балансуєм між війною й миром.
Живеш сьогодні, а назавтра – вмер,
2019.04.19
08:14
Який же цей чудовий світ!
Достоєн полотна і вірша!
... Упав у грязь пахучий плід -
На тин дружок садок мій ріже.
Шляхами з товченого скла
Ступаю босою ногою.
А юнь безхмарною була,
Достоєн полотна і вірша!
... Упав у грязь пахучий плід -
На тин дружок садок мій ріже.
Шляхами з товченого скла
Ступаю босою ногою.
А юнь безхмарною була,
2019.04.18
23:12
Я бачив Смерть. Вона була звичайна
Увічлива, спокійна… без емоцій
Відмовилась було від мого чаю
Мовляв, колись… але не в цьому році
Я задивлявсь в ЇЇ глибокі очі…
Крутилось коліщатко кінострічки
Було у Ній приємне і пророче…
І небо, океан… можливо
Увічлива, спокійна… без емоцій
Відмовилась було від мого чаю
Мовляв, колись… але не в цьому році
Я задивлявсь в ЇЇ глибокі очі…
Крутилось коліщатко кінострічки
Було у Ній приємне і пророче…
І небо, океан… можливо
2019.04.18
21:44
Се подих слова.
Дерево - як тіло,
сухе, і тепле,
і пропахле глицею.
А ще душа,
до сповіді доспіла,
а ще ті сосни,
що старими птицями
Дерево - як тіло,
сухе, і тепле,
і пропахле глицею.
А ще душа,
до сповіді доспіла,
а ще ті сосни,
що старими птицями
2019.04.18
21:13
Завдання птахів нагадати нам вкотре про вирій.
Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.
Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
Під снігом ще
Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.
Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
Під снігом ще
2019.04.18
20:25
Тобі подобається світло...
Мене приваблює пітьма
Тим, що від яблуньок розквітлих
І тіні жодної нема.
Тебе завжди лякає вітер…
Мене гнітить одвічно штиль
Тим, що проросле зерня літер
В рядки кидаю без зусиль.
Мене приваблює пітьма
Тим, що від яблуньок розквітлих
І тіні жодної нема.
Тебе завжди лякає вітер…
Мене гнітить одвічно штиль
Тим, що проросле зерня літер
В рядки кидаю без зусиль.
2019.04.18
17:49
І мечами, і свічками кличете:
"З криці й висі принципи візьми!"
Пізно, милі білопінні грицики,
білолиці лицарі весни!
Ви, напевно, зиму всю батрачили,
та зусилля не в пусту потрачені
на роботу й квітоінститут,
"З криці й висі принципи візьми!"
Пізно, милі білопінні грицики,
білолиці лицарі весни!
Ви, напевно, зиму всю батрачили,
та зусилля не в пусту потрачені
на роботу й квітоінститут,
2019.04.18
13:44
Холодний Яре, ворог на порозі!
Скажи, у час, коли вогонь пала,
Як нам не вибрать в гетьмани пронозу,
Що приблукала в нашому обозі,
Та в битви час нам в зашпори зайшла?
Як нам не вибрать замість отамана,
Що супротив орди удар тримав,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Скажи, у час, коли вогонь пала,
Як нам не вибрать в гетьмани пронозу,
Що приблукала в нашому обозі,
Та в битви час нам в зашпори зайшла?
Як нам не вибрать замість отамана,
Що супротив орди удар тримав,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
2018.02.17
2017.11.19
2017.10.11
2017.10.01
2017.02.23
2017.01.02
2016.11.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Вікторія Лимарівна (1959) /
Іншомовна поезія
Абрикосы детства
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Абрикосы детства
Пробуждается природа:
Нет претензий на погоду.
Расцветают абрикосы.
Освежает дождь их косы.
Далеко в мечты уносит…
Отчий дом, жасмин и астры.
Лёгкость и вприпрыжку счастье!
По дорожке быстрым шагом,
Обходя врага зигзагом,
Прихватив с собою шпагу,
Скачет девочка Танюшка.
Растопыренные ушки.
С петушком должна сразиться,
Как ей на него не злиться!
Забияка, что есть мочи.
Всё её ударить хочет.
Шарик мчится на защиту,
И атака перекрыта.
Как всегда, любимый пёсик,
Не даёт повесить носик.
Да и абрикосы – феи
(Скоро всё таки созреют)
Угостить спешат плодами,
Время их не за горами.
Часики всегда в дороге,
Ну, а мы, по воле Бога
Постигаем жизни строчки:
Там, где нужно, ставим точки.
Запятых и междометий
Жизнь насчитывает метры,
А лицо открыто ветру.
Солнце, дождь и абрикосы,
Белоснежные их косы.
Буйство цвета - вот так диво!
Все, как в детстве, быстрокрылом,
Повод есть, чтоб быть счастливым!
11.04.2019
Свидетельство о публикации №119041104321
Нет претензий на погоду.
Расцветают абрикосы.
Освежает дождь их косы.
Далеко в мечты уносит…
Отчий дом, жасмин и астры.
Лёгкость и вприпрыжку счастье!
По дорожке быстрым шагом,
Обходя врага зигзагом,
Прихватив с собою шпагу,
Скачет девочка Танюшка.
Растопыренные ушки.
С петушком должна сразиться,
Как ей на него не злиться!
Забияка, что есть мочи.
Всё её ударить хочет.
Шарик мчится на защиту,
И атака перекрыта.
Как всегда, любимый пёсик,
Не даёт повесить носик.
Да и абрикосы – феи
(Скоро всё таки созреют)
Угостить спешат плодами,
Время их не за горами.
Часики всегда в дороге,
Ну, а мы, по воле Бога
Постигаем жизни строчки:
Там, где нужно, ставим точки.
Запятых и междометий
Жизнь насчитывает метры,
А лицо открыто ветру.
Солнце, дождь и абрикосы,
Белоснежные их косы.
Буйство цвета - вот так диво!
Все, как в детстве, быстрокрылом,
Повод есть, чтоб быть счастливым!
11.04.2019
Свидетельство о публикации №119041104321
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1059 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1059 seconds