
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.16
07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
2025.09.15
22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
2025.09.15
11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово
2025.09.15
10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
2025.09.15
09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
2025.09.15
05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
2025.09.15
00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом.
Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться.
Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий.
Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.
2025.09.14
21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
2025.09.14
16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
2025.09.14
15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
2025.09.14
15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
2025.09.13
22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
2025.09.13
22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
2025.09.13
13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
2025.09.13
05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
2025.09.12
22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Побачення
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Побачення
***маленька еротично-філософська андеграундна поема. під смаки не адаптована***
Ось місяць зійшов на поріг,
Бо сонце заснуло... І треба
Обрати зі стежок нічних
Одну... Обираю- до тебе...
.....................................................
Що котик у місячнім сяй-
ві став на твої я пороги,
Бо "твій" десь там котить. Вітай,
Омий, мов прочанину, ноги,
А далі в еротики рай,
Осипана місячним пилом,
Зі мною удвох поринай
Оголена... Тілом... Хотіла
Втомитися, люба моя?
Жадання виснажує сили,
My dear. І навіть коньяк
Не діє... На тіло... Втомило...
Мов кішка, мостись на мені
У стані блаженної втоми...
Ні смутку, ні радості. Ні
Бажання. Ні крапки, ні коми,
Ні сенсу натхненні вірші
Вкладати у душі убогі
З програмами людомашин...
Це обрані нами дороги.
Конкретно обридли уже
Незмінні володарі світу.
Адептам гламуропожеж
У пеклі довіку горіти,
Яке сотворили самі.
А ми усамітнимось. Навіть
Без спогадів, о, mon ami,
Про сни політичної наві,
Де плани передні горять,
А задні у моді у блазнів,
І вказує вихрестохряк,
Де лави займати у лазні,
На котрих ні холоду, ні
Спекоти... ...ти любиш спекоту
В екстазу горіти вогні
Вже вкотре? Вже вкотре... Вже вкотре
Весняна природа твоя
Тіка у палаючу осінь,
В оте міністерство, де я,
Поет Несімейних Відносин
(посада така чарівна...)))
Надати еротики віршу
Призначений... Може, вина
Для тебе? І трохи міцніше
Для мене? Незмінно- коньяк
І погляд у очі... Аби не
Над міру... А міряти як
Ти хочеш? У позі рабині?..)))
................................................
Вже сонце зійшло на поріг
Розбудженим песикои. Місяць,
Мов кіт, налякався і втік...
Зникаю. До зустрічі, місіс!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119050100689
Ось місяць зійшов на поріг,
Бо сонце заснуло... І треба
Обрати зі стежок нічних
Одну... Обираю- до тебе...
.....................................................
Що котик у місячнім сяй-
ві став на твої я пороги,
Бо "твій" десь там котить. Вітай,
Омий, мов прочанину, ноги,
А далі в еротики рай,
Осипана місячним пилом,
Зі мною удвох поринай
Оголена... Тілом... Хотіла
Втомитися, люба моя?
Жадання виснажує сили,
My dear. І навіть коньяк
Не діє... На тіло... Втомило...
Мов кішка, мостись на мені
У стані блаженної втоми...
Ні смутку, ні радості. Ні
Бажання. Ні крапки, ні коми,
Ні сенсу натхненні вірші
Вкладати у душі убогі
З програмами людомашин...
Це обрані нами дороги.
Конкретно обридли уже
Незмінні володарі світу.
Адептам гламуропожеж
У пеклі довіку горіти,
Яке сотворили самі.
А ми усамітнимось. Навіть
Без спогадів, о, mon ami,
Про сни політичної наві,
Де плани передні горять,
А задні у моді у блазнів,
І вказує вихрестохряк,
Де лави займати у лазні,
На котрих ні холоду, ні
Спекоти... ...ти любиш спекоту
В екстазу горіти вогні
Вже вкотре? Вже вкотре... Вже вкотре
Весняна природа твоя
Тіка у палаючу осінь,
В оте міністерство, де я,
Поет Несімейних Відносин
(посада така чарівна...)))
Надати еротики віршу
Призначений... Може, вина
Для тебе? І трохи міцніше
Для мене? Незмінно- коньяк
І погляд у очі... Аби не
Над міру... А міряти як
Ти хочеш? У позі рабині?..)))
................................................
Вже сонце зійшло на поріг
Розбудженим песикои. Місяць,
Мов кіт, налякався і втік...
Зникаю. До зустрічі, місіс!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119050100689
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію