Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.23
01:44
Розділ III: КОЛИ ДЗВОНИТЬ СОФІЯ, ЗАТИХАЄ ПАРИЖ
Це було навесні 1048 року. Київ тільки-но скинув із себе зимові кайдани, коли до Золотих воріт підходила пишна кавалькада заморських гостей – французьке посольство, очолюване єпископом Роже Шалон
2026.06.22
14:33
Не хочете стати овочем на старості – їжте овочі замолоду.
Глибше лизнеш – більше куснеш.
Безкорислива любов корисніша для здоров’я.
Сила мистецтва не залежить од сили звуку.
Не втрачайте голову – шануйте працю перукаря.
Політ думки був пере
2026.06.22
13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
2026.06.22
12:20
Розділ II: РУНІЧНЕ КОЛО ПІВНІЧНОЇ КРОВІ
Наступного дня після того, як золоте чорнило застигло на пергаменті, туман над Києвом змінився пронизливим північним вітром. Маленька Анна сиділа в дівочих покоях своєї матері, княгині Інгігерди. Тут пахло зовсі
2026.06.22
07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
2026.06.22
06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
2026.06.21
21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
2026.06.21
21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
2026.06.21
21:00
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
20:09
Вона була вихована серед білого мармуру, кольорових мозаїк Софії та шелесту пергаментів у скрипторіях сонячного Києва періоду «золотого віку» Русі ХІ століття. Донька великого князя Ярослава Мудрого, вона мала стати живою печаткою у великій грі європейськ
2026.06.21
20:08
Прозорий ліс у сутіні прозорій.
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.
Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.
Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну
2026.06.21
17:06
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
16:52
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
2026.06.21
16:50
Вдягнувши водолаза маску,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.
Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.
Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,
2026.06.21
16:08
Скоро наші уже будуть, мабуть Крим звільняти.
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
2026.06.21
12:48
Час тече, наче плинна вода
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.
Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.
Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Побачення
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Побачення
***маленька еротично-філософська андеграундна поема. під смаки не адаптована***
Ось місяць зійшов на поріг,
Бо сонце заснуло... І треба
Обрати зі стежок нічних
Одну... Обираю- до тебе...
.....................................................
Що котик у місячнім сяй-
ві став на твої я пороги,
Бо "твій" десь там котить. Вітай,
Омий, мов прочанину, ноги,
А далі в еротики рай,
Осипана місячним пилом,
Зі мною удвох поринай
Оголена... Тілом... Хотіла
Втомитися, люба моя?
Жадання виснажує сили,
My dear. І навіть коньяк
Не діє... На тіло... Втомило...
Мов кішка, мостись на мені
У стані блаженної втоми...
Ні смутку, ні радості. Ні
Бажання. Ні крапки, ні коми,
Ні сенсу натхненні вірші
Вкладати у душі убогі
З програмами людомашин...
Це обрані нами дороги.
Конкретно обридли уже
Незмінні володарі світу.
Адептам гламуропожеж
У пеклі довіку горіти,
Яке сотворили самі.
А ми усамітнимось. Навіть
Без спогадів, о, mon ami,
Про сни політичної наві,
Де плани передні горять,
А задні у моді у блазнів,
І вказує вихрестохряк,
Де лави займати у лазні,
На котрих ні холоду, ні
Спекоти... ...ти любиш спекоту
В екстазу горіти вогні
Вже вкотре? Вже вкотре... Вже вкотре
Весняна природа твоя
Тіка у палаючу осінь,
В оте міністерство, де я,
Поет Несімейних Відносин
(посада така чарівна...)))
Надати еротики віршу
Призначений... Може, вина
Для тебе? І трохи міцніше
Для мене? Незмінно- коньяк
І погляд у очі... Аби не
Над міру... А міряти як
Ти хочеш? У позі рабині?..)))
................................................
Вже сонце зійшло на поріг
Розбудженим песикои. Місяць,
Мов кіт, налякався і втік...
Зникаю. До зустрічі, місіс!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119050100689
Ось місяць зійшов на поріг,
Бо сонце заснуло... І треба
Обрати зі стежок нічних
Одну... Обираю- до тебе...
.....................................................
Що котик у місячнім сяй-
ві став на твої я пороги,
Бо "твій" десь там котить. Вітай,
Омий, мов прочанину, ноги,
А далі в еротики рай,
Осипана місячним пилом,
Зі мною удвох поринай
Оголена... Тілом... Хотіла
Втомитися, люба моя?
Жадання виснажує сили,
My dear. І навіть коньяк
Не діє... На тіло... Втомило...
Мов кішка, мостись на мені
У стані блаженної втоми...
Ні смутку, ні радості. Ні
Бажання. Ні крапки, ні коми,
Ні сенсу натхненні вірші
Вкладати у душі убогі
З програмами людомашин...
Це обрані нами дороги.
Конкретно обридли уже
Незмінні володарі світу.
Адептам гламуропожеж
У пеклі довіку горіти,
Яке сотворили самі.
А ми усамітнимось. Навіть
Без спогадів, о, mon ami,
Про сни політичної наві,
Де плани передні горять,
А задні у моді у блазнів,
І вказує вихрестохряк,
Де лави займати у лазні,
На котрих ні холоду, ні
Спекоти... ...ти любиш спекоту
В екстазу горіти вогні
Вже вкотре? Вже вкотре... Вже вкотре
Весняна природа твоя
Тіка у палаючу осінь,
В оте міністерство, де я,
Поет Несімейних Відносин
(посада така чарівна...)))
Надати еротики віршу
Призначений... Може, вина
Для тебе? І трохи міцніше
Для мене? Незмінно- коньяк
І погляд у очі... Аби не
Над міру... А міряти як
Ти хочеш? У позі рабині?..)))
................................................
Вже сонце зійшло на поріг
Розбудженим песикои. Місяць,
Мов кіт, налякався і втік...
Зникаю. До зустрічі, місіс!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119050100689
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
