(translation of Лученко Святослава "Сива ніч")

Grey night was mollifying breathing’s bounces
As meadows burned down in hot-rusty blushes,
The ravens in ravines behind white fences,
The severance… and hearts reduced to ashes.

Infatuated glee is now somewhere -
Behind the knoll, in place embraced by darkness.
It left as dream and misted like some glare,
It was self-stolen - moment cut its roughness.

Sun’s rolling in the snow, which’s high as shoulders.
Its circulations are the dark-blue-mountains’ climbers.
And silver rings, and wavy hair smolders,
And silver laughter’s coming as wrong-timers.

It’s tempting – chance to breath gets lack of choices,
Each gulp becomes transparent in cold air.
The sadness overtook, or heart-sick voices
Again dispersed with pure and mighty flair.

August 21 2007

Original:

Сива нiч
--------
(Лученко Святослава)

Сива ніч так подих тамувала
Як іржавим вигоріли луки,
У ярах за пеленою круки
Та з розлуки серця в грудях мало.

Десь пішло шалене моє щастя
Аж за пагорб,у місцину тьмяну
Сном-любистком в манівцях туману,
Щоб на мить себе у мене вкрасти.

Котить сонце у снігу по плечі
З синіх гір мережаною Россю
Срібний дзвін хвилястому волоссю,
Срібний сміх неначе й недоречі.

Манить він мов подих ледь відчутний,
У повітрі з холоду прозорий
Сум застиг,чи серця голос хворий
Знов рознісся - чистий і могутній.

5.12.2005