ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2019.07.19 06:49
Із Костянтина Бальмонта

Птичі зграї. Шляху стрічка.
Тин, розхристаний упень.
Сіється з-під неба мжичка
на сумний та тьмяний день.

Придорожній стовп, навпроти -

Козак Дума
2019.07.19 06:29
Прожили п’ятнадцять років
з Василем Наталка –
примелькались, але ж діти…
Розлучатись жалко!
До психолога звернулись,
закінчивши з ринком.
Той сказав, – Вивчать анамнез
розпочнемо з жінки.

Вікторія Торон
2019.07.19 03:39
Нема з ким вести діалог,
скарби добути із кишень,
локомотивами тривог
гриміти в парі кожен день
і чути – легшає вантаж,
просвітки- спалахи – між ним,
і десь з’являється кураж
перед майбутнім грозовим.

Ярослав Чорногуз
2019.07.19 02:44
Сховався день у сутінках сумних,
Довкілля огорнула темна змора.
Прошелестів у гіллі тихий сміх…
То легіт із березою говорить.

Грайливець! Огорта її навкруг
І пестить так легесенько й уміло…
Аж усміхнувся в темні вуса луг!

Олександр Сушко
2019.07.18 21:33
Обізвався на ясені
Сич старий: - Будь біді!
Ой, сини мої, красені,-
Ви ж такі молоді!

У руках фотокарточка,
Кожен хлопець - козак.
Запечалився батечко,

Ігор Деркач
2019.07.18 18:53
Існує все і водночас.
Буває,
що і така ідея нас
єднає.

І помічаємо у мить
єдину
і те, що радує і злить

Світлана Майя Залізняк
2019.07.18 17:16
Я сипала мак із голівки сухої...
Долоня дитяча і трішки спітніла.
Узбіччя... безлюддя...
кололася хвоя...
А сонце сідало... плескалися віли...

Одна підпливла... "Чи не хочеш у коло?
Люляєм-лоскочем... пірнаємо... нумо...".

Сергій Губерначук
2019.07.18 15:08
Цвіте під деревом мільйонолітнім
мільйонолітнім синім цвітом
мільйонолітня квітка.

Повзе змія мільйонолітня,
студена кров мільйонолітня,
мільйонолітня мудрість
між квіток.

Лариса Братко
2019.07.18 09:51
Я знаю,
Ты меня там встретишь.
Возьмешь за руку,
Поведешь туда,
Где не бывает злобы и насилья,
Где не начавшись кончилась война,
Где разлюбившие не мстят друг другу,
Где эгоизм не разрушает дом,

Олександр Сушко
2019.07.18 09:23
Намалюю казку, для душі,
Я ж - митець, уява вельми буйна...
Світ від щебетання аж дрижить,
Зеленіють на леваді вруна.

Щиглики тривожно "фіть" та "фіть" -
Із гніздечка визира малеча.
Мокрий одуд на калині спить,

Надія Тарасюк
2019.07.18 08:34
Зорі у небі-колосі,
Наче зернинки ситі.
Ми здобуваєм золото,
Та забуваємо жити.

Краплі дрібними грушами.
Кожна маленьке море.
Тисячу слів порушено,

Олена Побийголод
2019.07.18 08:10
Із Миколи Некрасова

«Служиш в Росгвардії ти, на біду;
стане вільніше - втечеш, вертухаю?»
«Що мені воля? Куди я піду?
В мене родини немає;

я по природі та звичці - лакей,

Світлана Майя Залізняк
2019.07.18 07:40
У лабіринті снив, у Пслі
твоє плахіття пурпурове.
Ген Санчо Панса на ослі,
за ним овен... Ковчег вже повен.

Сувої сала... бракне мап.
Розкрилися ворота шлюзу.
Сміється Мауглі-сатрап,

Микола Соболь
2019.07.18 07:38
Квадрат Малевича на чорному тлі.
До чого дожили ніхто не знає.
Смолистого кота знайти в імлі
Не дуже просто, як його немає.

Людській жадобі не знайдете меж
І заздрощам границі не існує.
Роздмухуємо вогнища пожеж,

Козак Дума
2019.07.18 07:03
Знає лікар-логопед,
що таке велосипед –
на роботу він на ньому
їздить задом наперед.

Ще жартує від душі
і розказує вірші,
а про звуки знає стільки,

Серго Сокольник
2019.07.18 02:52
На побаченні зли-
ва... Укриті кохання плащем,
Ми сандалі зняли
І за руку під літнім дощем
(хай змиває сліди
Босих ніг цей чаруючий дощ)
Рідним містом іти-
мем озерами вулиць і площ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Голубці
Енергія Всесвіту у зв’язаному стані, з урахуванням гравітаційного дефекту мас дорівнює нулю. Та це й не секрет,- маса ядра атома завжди менша, ніж маса нейтронів та протонів, які в нього входять, оскільки існує ще енергія зв’язку. Цю прописну істину я вже третю годину поспіль намагаюся довести своїй дружині, яка одночасно і мене слухає, і порається на кухні.
- Ось дивися, дорогенька, - кажу своїй половинці,- MΣ≠M+m. А якщо так, то Ek=m ₒc²((1- ʋ²/c² )-¹/² - 1).
Писав цю простяцьку формулу у блокноті для віршів, одразу під нетлінкою про щасливе і непорочне кохання. Дружина віртуозно кришила цибульку та часник на заправку і схвально похитувала головою в такт моїм та своїм думкам. Коли ж почав доводити, що все на світі – це лишень флуктуації вакуумного поля – жінка образилася.
- Це ж що виходить – я теж всього лишень випадкове відхилення? А цей борщ, у який я вбухала дві години свого дорогоцінного часу – халепкувата видозміна в структурі енергетичного поля універсуму? А мій настрій та одухотворення, з яким я готувала цей шедевр кулінарного мистецтва – причинно-наслідкове непорозуміння вакуума?
Брязнула дружина ополоником об стіл, зняла фартуха і гепнула дверима, лишивши мене наодинці з булькаючим окропом з якого визирав півнячий огузок.
Отак завжди закінчуються мої розумування у галузі теоретичної фізики. Особливо напружують сімейні стосунки новітні квантові теорії. Їх так багато і всі такі цікаві, що не можу втриматися аби не поділитися власними думками з цього приводу з моєю дорогоцінною дружиною. А вона більше природу любить. Ось, нещодавно молодого дракона навчила розмовляти, спочатку українською мовою, а згодом і китайською. А я за всі роки нашого подружнього життя з усього свого наукового багажу знань ядерної фізики та квантової механіки нічого путнього для сім’ї не зробив, окрім гравільота. І то обставини примусили: три роки поспіль не клював карась у Тетереві, доводилося їздити аж у Страхолісся аби порибалити. І так мені надокучило час витрачати на петляння ямкуватими грунтовими дорогами до Чорнобильської зони, що сів якось узимку в сараї, взяв два старих велосипеди та ящик сантехнічних деталей – і збудував суперсучасний засіб пересування. Бензину не потребує, шум відсутній, випроміювання нуль – ковзає собі по гравітаційному полю землі як по маслу. І швидкість пристойна – десь кілометрів 300 на годину. Кабіну затягнув у плексигласовий кокон, бо під час польотів мухи в рота та ніздрі набиваються. Ковпак з реактивного літака підігнав знайомий прапорщик, який служить на одному з військових аеродромів Київщини. Так що правду казав мій учитель теоретичної механіки: «Ледацюги рухають прогрес!». Золоті слова!
Єдина незручність – один я туди тільки вміщаються. Раз спробував із кумом злітати на сома, поклав його на коліна з сулією самогонки. А він круть, верть - і над селом випав. Добре, що гепнувся у ставок, а якби на вила чи на голу землю? Отож.
Казав кум: «Давай зробимо вдвічі більший аппарат! Або взагалі такий як вантажівка! Будемо худобу у селян купувати і возити продавати під Святошинським мостом у Києві! От заробимо!!!
- Нічого ми там не заробимо.
- Це ж чого?
- Там інша схема працює.
- …
- Уранці, десь між четвертою чи п'ятою, на станцію прибуває потяг “Львів –Київ. Звідти провідники в сумках передають перекупщикам уже фасоване м'ясо. За десять хвилин воно вже на столах у продавців. Міліція в долі, податкова в долі. Ти що - справді вважаєш, що тобі ось так з доброго дива хтось дасть торгувати? Бачив як бабусь з грибами та яблуками ганяють? А тут – м’ясо! Скрутять тобі голову в один момент силові структури. Або й самі продавці.
Задумався тоді мій кум, як би мій засіб пересування зробити засобом заробляння грошей.
- А якщо маршрут відкрити?
- А хто мені ліцензію дасть? Не існує правил користування гравільотами, ніхто мене не внесе в ЄДПРОУ, не існує закону про оподаткування цього чуда техніки і правил дорожнього, та повітряного руху.
- То, може, продати винахід якомусь бізнесменові?
- Та вже кілька було. Один пропонував обміняти на старі «Жигулі», інший пообіцяв дати грошей на книжку поезій, а ще один привів з собою столичних дружбанів-рекетирів. За горлянку вхопили, ножа під ребра підставили і кажуть:
-Давай своє чудо техніки і будеш живий.
Добре, що у мене дружина – берегиня, вийшла на шум, уздріла, що чоловіка насилують і випустила з клуні дракона Кузьку. Хекнув він раз вогнем на їхній чорний кадилак, гепнув лапою об землю – і дяді з нунчаками дременули хто куди. А на мій винахід наклала чари – тепер його ніхто зі сторонніх не бачить. А як не бачить, то й спокуса відсутня.
Але вихід з положення таки знайшов! Прилаштував під гравільотом дитячу коляску. От у неї мій кум і залазить, коли нам приспічить чкурнути за лящами. Погодьтеся – удвох воно якось краще. Непорядок, коли пляшка оковитої на рибалці є, а товариша хорошого поруч немає. Згодні? Згодні.
Кум усе ж таки придумав як експлуатувати мою «залізну скотиняку». Тепер якщо треба дрівцят кому привезти з лісу або гній на город вивезти – кличуть мене. Ззаду приварив фаркопа, за нього воза чіпляю і – гей! І сіно на ній вожу, і клумаки з картоплею, коли хто кличе. І їздити тепер на ній можна цілими сім'ями. А весною спробую орати, плуга купив з бороною.
Ну то таке, потерпить. А от жінка у мене, коли сердиться,- це вже біда. І якщо її не ублажити – буду тиждень ходити як мішком з-за рогу прибитий. Але є у мене безвідмовний рецепт як зробити аби відтануло сердечко моєї люблячої берегині. Хапаю мішка, сідаю в гравільот і гайда на город.
-Здоров, сусіде! - гукає Чикилдиха з огірків. – Завтра зможеш одвезти нас в райцент до невістки в лікарю?
- Неодмінно одвезу,- відказую жінці. – Приходьте о п'ятій ранку. З вами ще трійко односельців їде.
Ех, город, город! Скільки сил я на тебе віддав! Тут кожен клаптик святої землиці окроплено моїм трудовим потом. Онде, грядки з морквою, бачите? Вже чотири рази прополював від свиріпи та берізки . Спина і досі болить. А он там бачте кущики підгорнуті? То арахіс. Вже п'ять разів підгортав. І ще треба як мінімум двічі. Інакше горішків буде мало. А про бульбу і казати не буду – самі знаєте що то за райська насолода. Скоро будемо збирати врожай. От мій залізний кінь і стане в нагоді.
Жінка минулого року спробувала на драконі прирученому урожай возити та нічого не вийшло. Поки ми викопали картоплю – цей гаспид крилатий п’ять мішків бульби згамав. Прямо з мішками, вельми вона йому до смаку. Відтоді ми його на город не пускаємо – пасеться в лісі, харчується старими пнями та сухими деревами.
Вибрав я дві найбільші капустини, насмикав моркви, помідорів, зелені – і хутко назад.
Мовчки стаю до плити куховарити. Буду робити голубці. Тільки на них жінка і клює, тільки вони можуть розтопити лід у її великому та люблячому серці.
Ставлю два казани з водою на грубу. Аби одразу дві капустини варити. Заливаю окріп з електрочайника аби зекономити час і стаю чистити цибульку та моркву. Розпарюю рис, через електром’ясорубку пропускаю пару кілограмів молодої телятини. І пішло-поїхало. Не зогледівся – три години як корова язиком злизала. Але голубці таки зробив! У сметані! З томатним соусом та часничною затіркою! Накладаю їх з горою на велике святкове блюдо і несу до зали, де завчасно витягнув з кутка стола, накрив його лляною скатеркою вишитою квіточками. Збоку примостив букетик польових квітів у кришталевій вазі. Витягнув і жінчин борщ, сервірував стола та пішов перевдягнутися у святкове. Відсунув закривки з блюд аби дружина вчула божественний запах, який розлився по всій хаті.
І вона таки вчула: підвелася з ліжка на якому лежала і демонстративно читала вірші моєї поетичної конкурентки Аглаї Саловсмак, вистромила носа з-за- одвірка, принюхалася і голосно чхнула.
Одразу зрозумів: настала слушна хвилина миритися. Дружина хоче голубців але гординя не дозволяє їй підійти до столу. Беру ініціативу до своїх рук.
- Сонце моє! Вибач мене, бовдура безталанного. Дарма я розтривожив тебе теоретичною фізикою. Ті формули не варті аби ми з-за них сварилися. Цур їм, пек. Ходімо, я спробую спокутати свою провину,- кажу берегині та хап її за руку. Підводжу до столу, заправляю серветку під шию, на коліна кладу рушника, підсовую поближче тарілку з паруючими голубцями та вмощуюся навпроти, дивлячись на свою неземну богиню залюбленими очима.
І коли десятий голубець зникає в глибинах шлунку моєї берегині – беру її на руки і несу на гойдалку, яка стоїть в нашому садку. Обережно кладу на подушки та знімаю капці з її натруджених ніг.
І дружина розуміє, що ніяка флуктуація вакуумного поля не завадить мені її любити. Жінка вдоволено мружиться, запускає свої кігтики в мою чуприну і поблажливо мовить:
- Зараз кум прийде, летіть на рибалку. Можете трохи наливки взяти, отієї - на малині . І без сома не вертайся!
Цьомаю в щічку мою коштовну перлину і йду виводити залізного коня з сараю. Якщо захочете з нами порибалити – приєднуйтеся – ми під старою вербою у Бобровому затоні завжди сидимо. А сулія з наливкою у нас знаменита – літрів з десять буде, на всіх вистачить. Не баріться!
23.06.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-06-23 20:13:35
Переглядів сторінки твору 45
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.986 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.986 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.795
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.07.18 21:39
Автор у цю хвилину відсутній