ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.09.16 09:51
Довбає тімницю у саднах
Щодня Аглая Саловсмак.
Волає: - Голови квадраті
У бевзів. Круглі - в розумак.

Тому я личком повновидна,
Віршата варяться в главі.
Лиш я одна пошани гідна

Ігор Деркач
2019.09.16 09:09
ІПолетіли у вирій бусли
і жура до оселі вертає.
А у нас іще – ка_ні_ку_ли:
я не чую, – немає коли,
а у тебе мене вже немає.

А життя як отой водопад
доливає літа по десятку,

Микола Соболь
2019.09.16 05:36
Стрункі берези та дуби розлогі
До неба піднялися край дороги.

Їх щиро радує і літо, і зима…
(Хоча Петровича вже сьомий рік нема).

У виснажену землю голу, лису
По пагінцю приносив їх із лісу…

Петро Скоропис
2019.09.16 02:16
Великий муж дивився у вікно,
а світ її очей кінчався краєм
тканини його грецької туніки,
яка скидалась із-за складок на
заціпле у бентезі море.
Він же
дивився у вікно і його зір
сягав такої далечі, що губи

Світлана Майя Залізняк
2019.09.15 19:37
Одне ємке слово окреслює намережане сьогодні Чорногузом. Таке миготливе, зриме слово - маячня.
Я прийняла рішення залишити сайт. Тут мені, зрілій поетці, зі стажем перебування аж 9 років, пропонувалася роль мовчазної авторки серед аматорів та кількох вит

Олександр Сушко
2019.09.15 18:18
Напишу цього разу без жартів,
Голу істину зрійте без шат.
Геніальні поети чубаті,
Сиві кучми на главах лежать.

Їм і оплески, й почестей шуби,
І осанна розчулених дів.
А у мене - лобище як бубон,

Любов Бенедишин
2019.09.15 17:12
Навіщо шипи-докори?
Що далі – і так відомо.
Тікай із мого Содому
У рідну свою Гоморру:
Оманою-баговинням,
Образами-манівцями…
Окремо – нам крок до тями.
А вкупі – нема спасіння.

Ярослав Чорногуз
2019.09.15 16:20
Пробувши понад 10 років на цьому дивовижному інтернет-ресурсі "Поетична робітня", який очолює Велимир Маньєрист ( і саме він створив тут цей неповторний світ класичної римованої романтичної поезії, де шляхетні трубадури оспівують неземну вроду прекр

Ніна Виноградська
2019.09.15 16:08
Твоя нещирість в рухах і в словах,
Неправда розмиває береги.
На острові любові – повний крах.
Човни, розбиті вщент… Киги-киги –

Сумує чайка. З розпачу кричить,
Бо змило буревієм все навкруг.
І острівець, – беззахисний вночі,

Володимир Бойко
2019.09.15 10:45
На дерев безшелесність,
Лісів безгоміння
Проливається сонця
Прощальне проміння.
На порозі у осені
Літо постане
І останнє тепло
Охолоне й розтане.

Тетяна Левицька
2019.09.15 09:10
Шумний дощ стугонить, кучерявіє, хлюпає зливно,
чорні хмари хустками сирітськими - примхи планид.
Я до тебе душею, матусю, тягнусь інстинктивно,
не знаходжу тепла, лиш свічу за впокій панахид.
Відзвенів благовіст, відчитали молитви за тризни,
пригад

Віктор Кучерук
2019.09.15 06:51
В тобі незміряно багато
Солодких крихіток надій
І ти умієш дарувати
Їх тим, хто мучиться в біді.
Чимало нас вже б стали тліном,
Якби не мовила ти: Стоп!..
І не вказала всім із тіні
До світла безліч точних троп.

Микола Соболь
2019.09.15 06:16
Тусовки модні, дискотеки…
Не спить ночами Миколаїв
Таксі «Шансон» і фонотека
Блатна на весь бульвар лунає.
Одні «одягнені» у справи,
Машини, вишукані шати…
Своїм життям живе Держава.
А хтось на схід йде. Воювати.

Сергій Губерначук
2019.09.14 19:16
В осонні вересень так радісно сурмить
у розтруби дерев, у ріг достатку,
перебирає струни верховіть
мільярдом арф осіннього початку.

Збігаються вітри з усіх-усюд
гойдати ліс у сонячній колисці,
аби приспати безперервний труд

Іван Потьомкін
2019.09.14 16:57
Заговорив по-українськи вірш Рубцова.
В моєму серці тихо так заговорив,
Немов озвався давній-давній друг,
А з ним і отроцтво озвалось.

Заговорив по-українськи вірш Рубцова
І Вологодщину, пісну на врожаї,
Врожайну на зажурну пісню,

Ігор Деркач
2019.09.14 13:42
Нема коли поглянути угору.
Та і навіщо линути у даль?
У цю суху осінньо-літню пору
у кожного своя жура-печаль.

Рушаємо із бабиного літа
у затяжні тумани і дощі,
аби були оказії зігріти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Голубці
Енергія Всесвіту у зв’язаному стані, з урахуванням гравітаційного дефекту мас дорівнює нулю. Та це й не секрет,- маса ядра атома завжди менша, ніж маса нейтронів та протонів, які в нього входять, оскільки існує ще енергія зв’язку. Цю прописну істину я вже третю годину поспіль намагаюся довести своїй дружині, яка одночасно і мене слухає, і порається на кухні.
- Ось дивися, дорогенька, - кажу своїй половинці,- MΣ≠M+m. А якщо так, то Ek=m ₒc²((1- ʋ²/c² )-¹/² - 1).
Писав цю простяцьку формулу у блокноті для віршів, одразу під нетлінкою про щасливе і непорочне кохання. Дружина віртуозно кришила цибульку та часник на заправку і схвально похитувала головою в такт моїм та своїм думкам. Коли ж почав доводити, що все на світі – це лишень флуктуації вакуумного поля – жінка образилася.
- Це ж що виходить – я теж всього лишень випадкове відхилення? А цей борщ, у який я вбухала дві години свого дорогоцінного часу – халепкувата видозміна в структурі енергетичного поля універсуму? А мій настрій та одухотворення, з яким я готувала цей шедевр кулінарного мистецтва – причинно-наслідкове непорозуміння вакуума?
Брязнула дружина ополоником об стіл, зняла фартуха і гепнула дверима, лишивши мене наодинці з булькаючим окропом з якого визирав півнячий огузок.
Отак завжди закінчуються мої розумування у галузі теоретичної фізики. Особливо напружують сімейні стосунки новітні квантові теорії. Їх так багато і всі такі цікаві, що не можу втриматися аби не поділитися власними думками з цього приводу з моєю дорогоцінною дружиною. А вона більше природу любить. Ось, нещодавно молодого дракона навчила розмовляти, спочатку українською мовою, а згодом і китайською. А я за всі роки нашого подружнього життя з усього свого наукового багажу знань ядерної фізики та квантової механіки нічого путнього для сім’ї не зробив, окрім гравільота. І то обставини примусили: три роки поспіль не клював карась у Тетереві, доводилося їздити аж у Страхолісся аби порибалити. І так мені надокучило час витрачати на петляння ямкуватими грунтовими дорогами до Чорнобильської зони, що сів якось узимку в сараї, взяв два старих велосипеди та ящик сантехнічних деталей – і збудував суперсучасний засіб пересування. Бензину не потребує, шум відсутній, випроміювання нуль – ковзає собі по гравітаційному полю землі як по маслу. І швидкість пристойна – десь кілометрів 300 на годину. Кабіну затягнув у плексигласовий кокон, бо під час польотів мухи в рота та ніздрі набиваються. Ковпак з реактивного літака підігнав знайомий прапорщик, який служить на одному з військових аеродромів Київщини. Так що правду казав мій учитель теоретичної механіки: «Ледацюги рухають прогрес!». Золоті слова!
Єдина незручність – один я туди тільки вміщаються. Раз спробував із кумом злітати на сома, поклав його на коліна з сулією самогонки. А він круть, верть - і над селом випав. Добре, що гепнувся у ставок, а якби на вила чи на голу землю? Отож.
Казав кум: «Давай зробимо вдвічі більший аппарат! Або взагалі такий як вантажівка! Будемо худобу у селян купувати і возити продавати під Святошинським мостом у Києві! От заробимо!!!
- Нічого ми там не заробимо.
- Це ж чого?
- Там інша схема працює.
- …
- Уранці, десь між четвертою чи п'ятою, на станцію прибуває потяг “Львів –Київ. Звідти провідники в сумках передають перекупщикам уже фасоване м'ясо. За десять хвилин воно вже на столах у продавців. Міліція в долі, податкова в долі. Ти що - справді вважаєш, що тобі ось так з доброго дива хтось дасть торгувати? Бачив як бабусь з грибами та яблуками ганяють? А тут – м’ясо! Скрутять тобі голову в один момент силові структури. Або й самі продавці.
Задумався тоді мій кум, як би мій засіб пересування зробити засобом заробляння грошей.
- А якщо маршрут відкрити?
- А хто мені ліцензію дасть? Не існує правил користування гравільотами, ніхто мене не внесе в ЄДПРОУ, не існує закону про оподаткування цього чуда техніки і правил дорожнього, та повітряного руху.
- То, може, продати винахід якомусь бізнесменові?
- Та вже кілька було. Один пропонував обміняти на старі «Жигулі», інший пообіцяв дати грошей на книжку поезій, а ще один привів з собою столичних дружбанів-рекетирів. За горлянку вхопили, ножа під ребра підставили і кажуть:
-Давай своє чудо техніки і будеш живий.
Добре, що у мене дружина – берегиня, вийшла на шум, уздріла, що чоловіка насилують і випустила з клуні дракона Кузьку. Хекнув він раз вогнем на їхній чорний кадилак, гепнув лапою об землю – і дяді з нунчаками дременули хто куди. А на мій винахід наклала чари – тепер його ніхто зі сторонніх не бачить. А як не бачить, то й спокуса відсутня.
Але вихід з положення таки знайшов! Прилаштував під гравільотом дитячу коляску. От у неї мій кум і залазить, коли нам приспічить чкурнути за лящами. Погодьтеся – удвох воно якось краще. Непорядок, коли пляшка оковитої на рибалці є, а товариша хорошого поруч немає. Згодні? Згодні.
Кум усе ж таки придумав як експлуатувати мою «залізну скотиняку». Тепер якщо треба дрівцят кому привезти з лісу або гній на город вивезти – кличуть мене. Ззаду приварив фаркопа, за нього воза чіпляю і – гей! І сіно на ній вожу, і клумаки з картоплею, коли хто кличе. І їздити тепер на ній можна цілими сім'ями. А весною спробую орати, плуга купив з бороною.
Ну то таке, потерпить. А от жінка у мене, коли сердиться,- це вже біда. І якщо її не ублажити – буду тиждень ходити як мішком з-за рогу прибитий. Але є у мене безвідмовний рецепт як зробити аби відтануло сердечко моєї люблячої берегині. Хапаю мішка, сідаю в гравільот і гайда на город.
-Здоров, сусіде! - гукає Чикилдиха з огірків. – Завтра зможеш одвезти нас в райцент до невістки в лікарю?
- Неодмінно одвезу,- відказую жінці. – Приходьте о п'ятій ранку. З вами ще трійко односельців їде.
Ех, город, город! Скільки сил я на тебе віддав! Тут кожен клаптик святої землиці окроплено моїм трудовим потом. Онде, грядки з морквою, бачите? Вже чотири рази прополював від свиріпи та берізки . Спина і досі болить. А он там бачте кущики підгорнуті? То арахіс. Вже п'ять разів підгортав. І ще треба як мінімум двічі. Інакше горішків буде мало. А про бульбу і казати не буду – самі знаєте що то за райська насолода. Скоро будемо збирати врожай. От мій залізний кінь і стане в нагоді.
Жінка минулого року спробувала на драконі прирученому урожай возити та нічого не вийшло. Поки ми викопали картоплю – цей гаспид крилатий п’ять мішків бульби згамав. Прямо з мішками, вельми вона йому до смаку. Відтоді ми його на город не пускаємо – пасеться в лісі, харчується старими пнями та сухими деревами.
Вибрав я дві найбільші капустини, насмикав моркви, помідорів, зелені – і хутко назад.
Мовчки стаю до плити куховарити. Буду робити голубці. Тільки на них жінка і клює, тільки вони можуть розтопити лід у її великому та люблячому серці.
Ставлю два казани з водою на грубу. Аби одразу дві капустини варити. Заливаю окріп з електрочайника аби зекономити час і стаю чистити цибульку та моркву. Розпарюю рис, через електром’ясорубку пропускаю пару кілограмів молодої телятини. І пішло-поїхало. Не зогледівся – три години як корова язиком злизала. Але голубці таки зробив! У сметані! З томатним соусом та часничною затіркою! Накладаю їх з горою на велике святкове блюдо і несу до зали, де завчасно витягнув з кутка стола, накрив його лляною скатеркою вишитою квіточками. Збоку примостив букетик польових квітів у кришталевій вазі. Витягнув і жінчин борщ, сервірував стола та пішов перевдягнутися у святкове. Відсунув закривки з блюд аби дружина вчула божественний запах, який розлився по всій хаті.
І вона таки вчула: підвелася з ліжка на якому лежала і демонстративно читала вірші моєї поетичної конкурентки Аглаї Саловсмак, вистромила носа з-за- одвірка, принюхалася і голосно чхнула.
Одразу зрозумів: настала слушна хвилина миритися. Дружина хоче голубців але гординя не дозволяє їй підійти до столу. Беру ініціативу до своїх рук.
- Сонце моє! Вибач мене, бовдура безталанного. Дарма я розтривожив тебе теоретичною фізикою. Ті формули не варті аби ми з-за них сварилися. Цур їм, пек. Ходімо, я спробую спокутати свою провину,- кажу берегині та хап її за руку. Підводжу до столу, заправляю серветку під шию, на коліна кладу рушника, підсовую поближче тарілку з паруючими голубцями та вмощуюся навпроти, дивлячись на свою неземну богиню залюбленими очима.
І коли десятий голубець зникає в глибинах шлунку моєї берегині – беру її на руки і несу на гойдалку, яка стоїть в нашому садку. Обережно кладу на подушки та знімаю капці з її натруджених ніг.
І дружина розуміє, що ніяка флуктуація вакуумного поля не завадить мені її любити. Жінка вдоволено мружиться, запускає свої кігтики в мою чуприну і поблажливо мовить:
- Зараз кум прийде, летіть на рибалку. Можете трохи наливки взяти, отієї - на малині . І без сома не вертайся!
Цьомаю в щічку мою коштовну перлину і йду виводити залізного коня з сараю. Якщо захочете з нами порибалити – приєднуйтеся – ми під старою вербою у Бобровому затоні завжди сидимо. А сулія з наливкою у нас знаменита – літрів з десять буде, на всіх вистачить. Не баріться!
23.06.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-06-23 20:13:35
Переглядів сторінки твору 69
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.979 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.981 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.795
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.09.16 14:04
Автор у цю хвилину відсутній