
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
2025.07.01
22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
2025.07.01
21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
2025.07.01
21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це - вперед.
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
2025.07.01
13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
2025.07.01
12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
2025.07.01
10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
2025.07.01
09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
2025.07.01
08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
2025.06.30
21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
2025.06.30
10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
2025.06.30
09:12
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
2025.06.30
08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
2025.06.30
05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2016.02.13
2016.01.31
2015.02.22
2014.03.11
2013.03.22
2013.02.17
2009.11.23
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Світлана Майя Залізняк /
Огляди критики та аналітики
Сонячно дивлюся...
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сонячно дивлюся...
Назва "Випендрьож і філігрань" самовитирається, тому напишу тут
Заходячи на цей поетичний ресурс, кожного разу сподіваюся знайти цікавих для себе авторів, насолодитися поезіями. І одночасно шукаю поглядом черговий вилив пасквілів від самопроголошеного гуру, любителя поезії, О.Сушка. Автор так захопився лікуванням Аглаї Саловсмак від вельбучності-пихатості, що став посміховиськом.
Хронофаг стискає єство автора, уявляю: скінчивши господарські справи, поспавши, протерши очі, вдосвіта Олександр вимережує есей, нафантазовує, як творець коміксів чи горору. Спочиває на лаврах сатирика, обляпавши ім'я моє. Звісно, завуальовано... Птахокардія - Пихокардія.
Авжеж, я не визнала автора рівним собі по силі хисту, майстерності. Радила не самоповторюватися, шліфувати написане, не смикати чужих метафор, образів, остережливіше компонувати маловживані слова і випрозорювати. Образа неабияка.
Чого тільки нема у світі його ЛГ... Годі шукати краси і гармонії.
Чому Саловсмак? У відповідь на довжелезні списки виконаних робіт, а їх працьовитий селянин-містянин Сушко мені частенько писав у приват, я запитала: а ти сало перед засолюванням гарно миєш чи обшкребти, та й досить?
Треба ж якось підтримувати бесіду... Звісно, я мию, умію все...
За день читаю прозу про Аглаю Саловсмак.
Автор не заморочується, любить сало чи робить для родини засолку. Асоціації такі. Майя - "мегера, полтавська підколодна" тощо.
Щойно побачила під світлиною своєю (будинок спілки, за мною портрет класика) на фейсбуці підпис: Олександр Сушко "Гарно, коли за спиною велети. Але сьогодні ти в авангарді"
Отже, я для нього - в авангарді. То в цьому вся сіль?
Жаль, моєї книги немає у багатьох книгарнях країни, видавець не має мережі книгорозповсюдження. Лише передав ("Сполом", Львів) у кілька бібліотек.
Зібрання творів можна замовити у мене.
Звісно, не просила Олександра Сушка літагентом бути, книгу мою продавати. А її варто придбати тому, хто вчиться віршувати, хоче зануритися у світ Поезії. Є там переклади, мала проза, відгуки професіоналів.
Ні в гостях у мене Сушко не був, ні я у нього. Пропонував ключ від квартири в столиці, щоб писала там передмову до книги його, відмовилася, хай напишуть відоміші. Кажуть, дякував мені Сушко на презентації книги, бо вчила серйозно ставитися до поезії. Писав гарну присвяту, про жар-птицю і сад, своє бажання співати там...
Тепер у пасквілях Аглая гостює у ЛГ, їсть, навіть дружина ЛГ з синцем...
Чи потрібен мені такий піар? Адже непосвячений у історію мого недовгого мирного спілкування з Олександром не зрозуміє, що рухає пером борзописця, а давні автори ПМ знають, що до чого... Та навіщо на поетичному сайті такі тексти?
Чорний піар шкодить мені. Саме я мала би бути захищеною. Бо за 9 років на сайті маю імунітет, статус. Закономірно б... саме мені, з доробком, що оцінений високо професіоналами, зауважувати авторам певні хиби.
- Ти джерело натхнення, не посилай мене далеко! - волав Сушко.
- Ти мудра, щира жінка...- нашіптував. Улесливість, лицемірність не є рисами, за які я шаную. Маю досвід спілкування з відомими поетами, рідко вони дружать близько, бо самість для таких найліпше.
І немає в цьому ні пихатості, ні високомірності, є елементарне намагання відгородити себе від мішури, лесток, пліток, інтриг...
Я.Чорногуз, вкотре помирився з другом, від якого на сайті отримував ліки від "пихатості", написав, що я інтриги плела, а у мене немає до таких дій ні цікавості, ні протоптаних доріг. Живу усамітнено, не тусуюся, мало з ким спілкуюся.
Певно, особа судить по собі, або не раз обпікся.
Я принципова і правдива, такі не плетуть підкилимних павутин - немає гачка хитрощів. Враження, що мною дітей лякатимуть у селі Сушка. Допоки автор мене матиме за "козу"? Невже мушу чоловіка просити розфарбувати фейса Олександрові?
- Ви стомили сайт, - підплигує спітнілий від творчої напруги Сушко. А на сторінці фейсбуку "Поезія щодня" не прижився, бо сексизм не був там сприйнятий.
Із ровесницею Любов'ю Бенедишин заприязнилася давно, ми розуміємо одна одну, маємо схожі естетичні уподобання.
Якщо мої поезії, за словами Я. Чорногуза - "випендрьож", то її тексти називали філігранню.
Чомусь на поетичному сайті наші зауваження стали зайвими, звинувачено нас обох у "погіршенні" віршів певних авторів.
Так нагадує пріснопам'ятну справу лікарів. Залікували декого...ату!
- Ви ніколи не підете з сайту... - пише Чорногуз.
А чому я маю з нього йти? Саме я. Адже він радив мені, у часи ворожнечі з Сушком, триматися на сайті.
Певна утома є. Відбиватися від нападок набридло. Піти чи лишитися - буде моїм рішенням.
Шкоди від нашого наставницького дуету з Любов'ю - нуль. Саморедагування раджу всім.
Микола Соболь, на радість, росте - і це помітно.
А як спочатку не сприймав зауважень, реагував болісно. Сюсюкання мені не притаманне, ми не в дитсадку.
Пройшовши вишкіл, автор стає поетом. Чи не стає, переметнувшись у табір графоманів, пересмішників-дуелянтів.
Був потенціл, витяг кресало і став Прометеєм для тьми зацікавлених у простяцьких віршиках про пріапічне пан Сушко.
Такі вірші про секс, борюкання в алькові із задиранням ніжок та устромлянням носа поміж цицьок не є цікавими мені. Та рівнятися на мій смак - не є пріоритетним для автора, що шукає прослави швидкої.
І ллються на головну віршові бульйони, січеться проза життя. Кон'юнктурне з присмаком урапатріотизму у всі часи споживається. А мені Маланюк світив на початку шляху. Залізних імператор строф.
Неохайна поетика - пише про вірші Олександра Юрій Сидорів. Розжовує, до рота кладе зауваження.
Та не здатний Сушко їх сприйняти, бо - свіжоспечений титан. Колос на акацієвих котурнах, потенція шалена, напише про все, насіче, накришить.
Чи шануєте Ви читача? - якось запитувала Редакція майстерень Сушка. І я скажу: не шанує.
Стоп! - не раз доброзичливо радила. На мою думку, без редагування, відбору його віршів показувати не варто. Кількість має перейти в якість.
Та й навряд чи дошліфуєш кострубате. "Шукайте цензора в собі".
Не нацьковуйте на авторів - кричить Сушко. Прийде коза до воза - тішиться у відповідь на мої запевнення, що оминатиму такі творчі виливи.
Дайте по носі тій Залізняк - радить Тані Левицькій, а Таня мене просила глянути на її вірші і не раз.
(Нині оминатиму всіх, хто не попросить особисто прочитати вірші).
Дертиму луску - регоче сайтовий Дуремар. А в сітці пуголовки метушаться, назбирав у чужих віршах тем, розвиватиме, вирощуватиме. Моя книга під курячими гузнами - у допомогу.
Науявляв себе маститим. А без примазування до імені відомих - слабо. Нових повчати нахваляється.
Наталія Дяк пише, що прийшла на сайт вчитися у майстрів, а бачить "розборку" на його сторінці, Сушко обіцяє завершити дещо і вчити.
Овва...
Завіса плюшева.
Заходячи на цей поетичний ресурс, кожного разу сподіваюся знайти цікавих для себе авторів, насолодитися поезіями. І одночасно шукаю поглядом черговий вилив пасквілів від самопроголошеного гуру, любителя поезії, О.Сушка. Автор так захопився лікуванням Аглаї Саловсмак від вельбучності-пихатості, що став посміховиськом.
Хронофаг стискає єство автора, уявляю: скінчивши господарські справи, поспавши, протерши очі, вдосвіта Олександр вимережує есей, нафантазовує, як творець коміксів чи горору. Спочиває на лаврах сатирика, обляпавши ім'я моє. Звісно, завуальовано... Птахокардія - Пихокардія.
Авжеж, я не визнала автора рівним собі по силі хисту, майстерності. Радила не самоповторюватися, шліфувати написане, не смикати чужих метафор, образів, остережливіше компонувати маловживані слова і випрозорювати. Образа неабияка.
Чого тільки нема у світі його ЛГ... Годі шукати краси і гармонії.
Чому Саловсмак? У відповідь на довжелезні списки виконаних робіт, а їх працьовитий селянин-містянин Сушко мені частенько писав у приват, я запитала: а ти сало перед засолюванням гарно миєш чи обшкребти, та й досить?
Треба ж якось підтримувати бесіду... Звісно, я мию, умію все...
За день читаю прозу про Аглаю Саловсмак.
Автор не заморочується, любить сало чи робить для родини засолку. Асоціації такі. Майя - "мегера, полтавська підколодна" тощо.
Щойно побачила під світлиною своєю (будинок спілки, за мною портрет класика) на фейсбуці підпис: Олександр Сушко "Гарно, коли за спиною велети. Але сьогодні ти в авангарді"
Отже, я для нього - в авангарді. То в цьому вся сіль?
Жаль, моєї книги немає у багатьох книгарнях країни, видавець не має мережі книгорозповсюдження. Лише передав ("Сполом", Львів) у кілька бібліотек.
Зібрання творів можна замовити у мене.
Звісно, не просила Олександра Сушка літагентом бути, книгу мою продавати. А її варто придбати тому, хто вчиться віршувати, хоче зануритися у світ Поезії. Є там переклади, мала проза, відгуки професіоналів.
Ні в гостях у мене Сушко не був, ні я у нього. Пропонував ключ від квартири в столиці, щоб писала там передмову до книги його, відмовилася, хай напишуть відоміші. Кажуть, дякував мені Сушко на презентації книги, бо вчила серйозно ставитися до поезії. Писав гарну присвяту, про жар-птицю і сад, своє бажання співати там...
Тепер у пасквілях Аглая гостює у ЛГ, їсть, навіть дружина ЛГ з синцем...
Чи потрібен мені такий піар? Адже непосвячений у історію мого недовгого мирного спілкування з Олександром не зрозуміє, що рухає пером борзописця, а давні автори ПМ знають, що до чого... Та навіщо на поетичному сайті такі тексти?
Чорний піар шкодить мені. Саме я мала би бути захищеною. Бо за 9 років на сайті маю імунітет, статус. Закономірно б... саме мені, з доробком, що оцінений високо професіоналами, зауважувати авторам певні хиби.
- Ти джерело натхнення, не посилай мене далеко! - волав Сушко.
- Ти мудра, щира жінка...- нашіптував. Улесливість, лицемірність не є рисами, за які я шаную. Маю досвід спілкування з відомими поетами, рідко вони дружать близько, бо самість для таких найліпше.
І немає в цьому ні пихатості, ні високомірності, є елементарне намагання відгородити себе від мішури, лесток, пліток, інтриг...
Я.Чорногуз, вкотре помирився з другом, від якого на сайті отримував ліки від "пихатості", написав, що я інтриги плела, а у мене немає до таких дій ні цікавості, ні протоптаних доріг. Живу усамітнено, не тусуюся, мало з ким спілкуюся.
Певно, особа судить по собі, або не раз обпікся.
Я принципова і правдива, такі не плетуть підкилимних павутин - немає гачка хитрощів. Враження, що мною дітей лякатимуть у селі Сушка. Допоки автор мене матиме за "козу"? Невже мушу чоловіка просити розфарбувати фейса Олександрові?
- Ви стомили сайт, - підплигує спітнілий від творчої напруги Сушко. А на сторінці фейсбуку "Поезія щодня" не прижився, бо сексизм не був там сприйнятий.
Із ровесницею Любов'ю Бенедишин заприязнилася давно, ми розуміємо одна одну, маємо схожі естетичні уподобання.
Якщо мої поезії, за словами Я. Чорногуза - "випендрьож", то її тексти називали філігранню.
Чомусь на поетичному сайті наші зауваження стали зайвими, звинувачено нас обох у "погіршенні" віршів певних авторів.
Так нагадує пріснопам'ятну справу лікарів. Залікували декого...ату!
- Ви ніколи не підете з сайту... - пише Чорногуз.
А чому я маю з нього йти? Саме я. Адже він радив мені, у часи ворожнечі з Сушком, триматися на сайті.
Певна утома є. Відбиватися від нападок набридло. Піти чи лишитися - буде моїм рішенням.
Шкоди від нашого наставницького дуету з Любов'ю - нуль. Саморедагування раджу всім.
Микола Соболь, на радість, росте - і це помітно.
А як спочатку не сприймав зауважень, реагував болісно. Сюсюкання мені не притаманне, ми не в дитсадку.
Пройшовши вишкіл, автор стає поетом. Чи не стає, переметнувшись у табір графоманів, пересмішників-дуелянтів.
Був потенціл, витяг кресало і став Прометеєм для тьми зацікавлених у простяцьких віршиках про пріапічне пан Сушко.
Такі вірші про секс, борюкання в алькові із задиранням ніжок та устромлянням носа поміж цицьок не є цікавими мені. Та рівнятися на мій смак - не є пріоритетним для автора, що шукає прослави швидкої.
І ллються на головну віршові бульйони, січеться проза життя. Кон'юнктурне з присмаком урапатріотизму у всі часи споживається. А мені Маланюк світив на початку шляху. Залізних імператор строф.
Неохайна поетика - пише про вірші Олександра Юрій Сидорів. Розжовує, до рота кладе зауваження.
Та не здатний Сушко їх сприйняти, бо - свіжоспечений титан. Колос на акацієвих котурнах, потенція шалена, напише про все, насіче, накришить.
Чи шануєте Ви читача? - якось запитувала Редакція майстерень Сушка. І я скажу: не шанує.
Стоп! - не раз доброзичливо радила. На мою думку, без редагування, відбору його віршів показувати не варто. Кількість має перейти в якість.
Та й навряд чи дошліфуєш кострубате. "Шукайте цензора в собі".
Не нацьковуйте на авторів - кричить Сушко. Прийде коза до воза - тішиться у відповідь на мої запевнення, що оминатиму такі творчі виливи.
Дайте по носі тій Залізняк - радить Тані Левицькій, а Таня мене просила глянути на її вірші і не раз.
(Нині оминатиму всіх, хто не попросить особисто прочитати вірші).
Дертиму луску - регоче сайтовий Дуремар. А в сітці пуголовки метушаться, назбирав у чужих віршах тем, розвиватиме, вирощуватиме. Моя книга під курячими гузнами - у допомогу.
Науявляв себе маститим. А без примазування до імені відомих - слабо. Нових повчати нахваляється.
Наталія Дяк пише, що прийшла на сайт вчитися у майстрів, а бачить "розборку" на його сторінці, Сушко обіцяє завершити дещо і вчити.
Овва...
Завіса плюшева.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію