ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2020.07.06 09:29
Порізано талант сатири лезами,
Під хвіст коту усі мої труди!
Кошлате мудромисліє - поезія,
А те, що в мене - сірий наратив.

О, хто би дав хоча б ковточок радості?
Боги парнаські вирок прорекли:
"Для вічноті твої творіння - капості,

Сергій Губерначук
2020.07.06 09:14
Вічно серце живе
по тілах по людських,
не в однакових ритмах кочує.

Десь фонтаном прорве
між артерій вузьких,
десь мелодію Брамса прочує.

Іван Потьомкін
2020.07.05 21:35
Андрій Розумовський Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ? Бетховен З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не

Ігор Шоха
2020.07.05 21:19
Є люди, з якими приємно завжди,
далеко не треба ходити,
є й інші, з якими, куди не іди,
немає про що говорити.

На інших надійся, та сам обирай,
на кого надія в дорозі,
оточена пеклом дорога у рай,

Дума Козак
2020.07.05 20:56
Млини... Млини ідуть по полю
і мелють вітер на шматки,
а разом з ним щербату долю,
немов посохлі пелюстки...

Вони ідуть на захід сонця
чи навпаки - йому на схід?
Руйнівники чи оборонці

Дума Козак
2020.07.05 20:32
Коса, дорога, рев мотора,
пісок розпечений, жара...
До моря, вниз і знов угору,
повзе авто на всіх парах.

Обабіч ліс, столітні сосни,
вірніше залишки від них.
Було їм вирости непросто

Євген Федчук
2020.07.05 20:10
Сидів в саду і слухав солов’я,
Що недалеко в гаї заливався.
Під спів той задрімати намагався,
Не міг заснути в душній хаті я.
Дививсь крізь віття на громаддя зір,
Якими щедро всипалося небо.
Задумувався про життя, про себе,
Про те усе, що бачив до

Олександр Сушко
2020.07.05 12:46
У дурня аж дзвенить у лобі,
Сховала маска розум, ніс.
Тепер носи її до гробу -
Намордник намертво приріс.

А ще сідай, пиши віршата
І глипай мовчки за вікно.
Для мене ж ця гультяйська влада -

Домінік Арфіст
2020.07.05 12:31
Диво сталося вночі – над горою за селом пролетіла величезна вогняна птаха і загубила перо… Його підібрав удосвіта маленький пастушок Стасик і обпік собі ліву руку. Відтепер його стали кликати Вогником і він почав розуміти мову тварин. Перо з часом охололо

Сергій Губерначук
2020.07.05 09:43
А ти ж мною шила,
шила-вишивала
мережані рушники,
лєнти й покривала.

Потім з світу зжила,
жила-виживала.
Дала в руки клумаки

Олександр Сушко
2020.07.05 07:17
Писати про кохання найтяжче. Це тільки на перший погляд здається, що сльозоточиве любовне мусі-пусі не варте уваги справжніх митців пера. Інша справа, що сердечну тему експлуатують всі кому не ліньки, особливо налягаючи на ридання з приводу розлук, зрад

Олена Балера
2020.07.04 19:45
Коли дивлюсь услід красуні тій,
Жорстокість милої ятрить мене.
Я думаю: яка з-поміж стихій
З’єднала вроду й серце крижане?
То не земля: вона й висот сягне,
І не вода: вогнем любов зоріє.
Повітря? Ні, завзяття в ній міцне.
І не вогонь, бо не палають

Євген Федчук
2020.07.04 19:17
З прадавніх літ лежить серед Дніпра
Великий острів - Хортицею зветься.
Немов природи надзвичайна гра,
В яку ріка віками з шумом б’ється.
Високії гранітні береги,
Могутні скелі хвилі ті стрічають.
Шумить Дніпро. Йому не до

Роксолана Вірлан
2020.07.04 18:12
Зазорена у цю ріку,
Струмій на хвилі неподатливій...
Усе життя на волоску
І попри вирви чорні й патові,

Оце дивися тут і мрій,
І не дозволь собі не мріяти.
Он поле із- під житніх вій

Олександр Сушко
2020.07.04 18:02
Я - сірома скромна, не з тузів,
Тож під серцем заповіді Божі:
В рай пускають навіть без трусів,
А у владу - виключно за гроші.

На горба народу Мойша "гопс!",
Скликав до корита всю родину.
В шахрая життя - країна Оз,

Олександр Панін
2020.07.04 15:19
Вже потвори нічні не гарчать,
Кришталевий зірок передзвін…
Тихо, ніжно співає дівча –
Спить Коханий – єдиний, один.

***

"Я кохаю тебе, Дорогий,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Огляди критики та аналітики):

Галина Щерба
2016.02.13

Василь Дерій
2016.01.31

Танюша Гаращенко
2015.02.22

Любов СЕРДУНИЧ
2014.03.11

Кушнір Микола Ікстлан
2013.03.22

Микола Істин
2013.02.17

Світлана Майя Залізняк
2009.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Огляди критики та аналітики

 Сонячно дивлюся...
Назва "Випендрьож і філігрань" самовитирається, тому напишу тут

Заходячи на цей поетичний ресурс, кожного разу сподіваюся знайти цікавих для себе авторів, насолодитися поезіями. І одночасно шукаю поглядом черговий вилив пасквілів від самопроголошеного гуру, любителя поезії, О.Сушка. Автор так захопився лікуванням Аглаї Саловсмак від вельбучності-пихатості, що став посміховиськом.
Хронофаг стискає єство автора, уявляю: скінчивши господарські справи, поспавши, протерши очі, вдосвіта Олександр вимережує есей, нафантазовує, як творець коміксів чи горору. Спочиває на лаврах сатирика, обляпавши ім'я моє. Звісно, завуальовано... Птахокардія - Пихокардія.
Авжеж, я не визнала автора рівним собі по силі хисту, майстерності. Радила не самоповторюватися, шліфувати написане, не смикати чужих метафор, образів, остережливіше компонувати маловживані слова і випрозорювати. Образа неабияка.
Чого тільки нема у світі його ЛГ... Годі шукати краси і гармонії.
Чому Саловсмак? У відповідь на довжелезні списки виконаних робіт, а їх працьовитий селянин-містянин Сушко мені частенько писав у приват, я запитала: а ти сало перед засолюванням гарно миєш чи обшкребти, та й досить?
Треба ж якось підтримувати бесіду... Звісно, я мию, умію все...
За день читаю прозу про Аглаю Саловсмак.
Автор не заморочується, любить сало чи робить для родини засолку. Асоціації такі. Майя - "мегера, полтавська підколодна" тощо.
Щойно побачила під світлиною своєю (будинок спілки, за мною портрет класика) на фейсбуці підпис: Олександр Сушко "Гарно, коли за спиною велети. Але сьогодні ти в авангарді"
Отже, я для нього - в авангарді. То в цьому вся сіль?
Жаль, моєї книги немає у багатьох книгарнях країни, видавець не має мережі книгорозповсюдження. Лише передав ("Сполом", Львів) у кілька бібліотек.
Зібрання творів можна замовити у мене.
Звісно, не просила Олександра Сушка літагентом бути, книгу мою продавати. А її варто придбати тому, хто вчиться віршувати, хоче зануритися у світ Поезії. Є там переклади, мала проза, відгуки професіоналів.
Ні в гостях у мене Сушко не був, ні я у нього. Пропонував ключ від квартири в столиці, щоб писала там передмову до книги його, відмовилася, хай напишуть відоміші. Кажуть, дякував мені Сушко на презентації книги, бо вчила серйозно ставитися до поезії. Писав гарну присвяту, про жар-птицю і сад, своє бажання співати там...
Тепер у пасквілях Аглая гостює у ЛГ, їсть, навіть дружина ЛГ з синцем...
Чи потрібен мені такий піар? Адже непосвячений у історію мого недовгого мирного спілкування з Олександром не зрозуміє, що рухає пером борзописця, а давні автори ПМ знають, що до чого... Та навіщо на поетичному сайті такі тексти?
Чорний піар шкодить мені. Саме я мала би бути захищеною. Бо за 9 років на сайті маю імунітет, статус. Закономірно б... саме мені, з доробком, що оцінений високо професіоналами, зауважувати авторам певні хиби.
- Ти джерело натхнення, не посилай мене далеко! - волав Сушко.
- Ти мудра, щира жінка...- нашіптував. Улесливість, лицемірність не є рисами, за які я шаную. Маю досвід спілкування з відомими поетами, рідко вони дружать близько, бо самість для таких найліпше.
І немає в цьому ні пихатості, ні високомірності, є елементарне намагання відгородити себе від мішури, лесток, пліток, інтриг...
Я.Чорногуз, вкотре помирився з другом, від якого на сайті отримував ліки від "пихатості", написав, що я інтриги плела, а у мене немає до таких дій ні цікавості, ні протоптаних доріг. Живу усамітнено, не тусуюся, мало з ким спілкуюся.
Певно, особа судить по собі, або не раз обпікся.
Я принципова і правдива, такі не плетуть підкилимних павутин - немає гачка хитрощів. Враження, що мною дітей лякатимуть у селі Сушка. Допоки автор мене матиме за "козу"? Невже мушу чоловіка просити розфарбувати фейса Олександрові?
- Ви стомили сайт, - підплигує спітнілий від творчої напруги Сушко. А на сторінці фейсбуку "Поезія щодня" не прижився, бо сексизм не був там сприйнятий.

Із ровесницею Любов'ю Бенедишин заприязнилася давно, ми розуміємо одна одну, маємо схожі естетичні уподобання.
Якщо мої поезії, за словами Я. Чорногуза - "випендрьож", то її тексти називали філігранню.
Чомусь на поетичному сайті наші зауваження стали зайвими, звинувачено нас обох у "погіршенні" віршів певних авторів.
Так нагадує пріснопам'ятну справу лікарів. Залікували декого...ату!
- Ви ніколи не підете з сайту... - пише Чорногуз.
А чому я маю з нього йти? Саме я. Адже він радив мені, у часи ворожнечі з Сушком, триматися на сайті.
Певна утома є. Відбиватися від нападок набридло. Піти чи лишитися - буде моїм рішенням.
Шкоди від нашого наставницького дуету з Любов'ю - нуль. Саморедагування раджу всім.
Микола Соболь, на радість, росте - і це помітно.
А як спочатку не сприймав зауважень, реагував болісно. Сюсюкання мені не притаманне, ми не в дитсадку.
Пройшовши вишкіл, автор стає поетом. Чи не стає, переметнувшись у табір графоманів, пересмішників-дуелянтів.
Був потенціл, витяг кресало і став Прометеєм для тьми зацікавлених у простяцьких віршиках про пріапічне пан Сушко.
Такі вірші про секс, борюкання в алькові із задиранням ніжок та устромлянням носа поміж цицьок не є цікавими мені. Та рівнятися на мій смак - не є пріоритетним для автора, що шукає прослави швидкої.
І ллються на головну віршові бульйони, січеться проза життя. Кон'юнктурне з присмаком урапатріотизму у всі часи споживається. А мені Маланюк світив на початку шляху. Залізних імператор строф.
Неохайна поетика - пише про вірші Олександра Юрій Сидорів. Розжовує, до рота кладе зауваження.
Та не здатний Сушко їх сприйняти, бо - свіжоспечений титан. Колос на акацієвих котурнах, потенція шалена, напише про все, насіче, накришить.
Чи шануєте Ви читача? - якось запитувала Редакція майстерень Сушка. І я скажу: не шанує.
Стоп! - не раз доброзичливо радила. На мою думку, без редагування, відбору його віршів показувати не варто. Кількість має перейти в якість.
Та й навряд чи дошліфуєш кострубате. "Шукайте цензора в собі".
Не нацьковуйте на авторів - кричить Сушко. Прийде коза до воза - тішиться у відповідь на мої запевнення, що оминатиму такі творчі виливи.
Дайте по носі тій Залізняк - радить Тані Левицькій, а Таня мене просила глянути на її вірші і не раз.
(Нині оминатиму всіх, хто не попросить особисто прочитати вірші).
Дертиму луску - регоче сайтовий Дуремар. А в сітці пуголовки метушаться, назбирав у чужих віршах тем, розвиватиме, вирощуватиме. Моя книга під курячими гузнами - у допомогу.
Науявляв себе маститим. А без примазування до імені відомих - слабо. Нових повчати нахваляється.
Наталія Дяк пише, що прийшла на сайт вчитися у майстрів, а бачить "розборку" на його сторінці, Сушко обіцяє завершити дещо і вчити.

Овва...
Завіса плюшева.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-07-05 10:18:13
Переглядів сторінки твору 626
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.159 / 5.77)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.246 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2020.06.13 15:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-07-05 20:55:45 ]
Розклали по полицях - і досить зрозуміло і невеликим обсягом. Можна засвоїти. Можна на прикладі бачити, як воно буває.
Може, було би краще, щоб і я свого часу написав про своє. Так ні - втримався. А розповів би, що мене п'ять років не було на сайті. Без анонсів. Просто не було.
Були причини.
Так от.
Нікуди вони не ділися.
Бо не ділися і "місцеві авторитети", яким нічого не варто написати, як вони гадають, пародію. Але на що? На вірш, з першого рядка написаний у жартівливому стилі. І спробуй доведи цьому "авторитету", що його ніхто не просив цього робити. Я лише дозволив коментувати з його фантазіями. Але вони вийшли за межі пристойності і до того ж окремим віршем. І цей "авторитет" сьогодні може написати ліричний вірш, просякнутий слізьми, а назавтра матюкливий коментар або таку "пародію", про яку йшлось вище. Пасквіль, якщо одним словом.
Спостережливий читач все бачить, випадковий - ні. Мовчазний мовчить. І так далі за схильностями.

Тут так було і так буде.
Чудовий сайт, привітна Редакція (на особистості не переходжу. Я їм вдячний - і цього поки що досить), автори з поетами, читачі з коментаторами.

Але щось і не так.
Свобода, якою не всі вміють користуватися.
От і виникають як не тролінг, то сатира, як не сатира, то пасквілі. Все воно якесь без почуття міри у їхніх авторів.

Не знаю, чи довго втримаюсь цього разу. Творчі плани є. Цікаві чи ні - то інша справа.
Сайт подобається, а оті традиції, які мають місце, таки псують настрій.

Одна з них Вами висвітлена. Я їх теж спостерігаю. Пошесть пародій поки що зупинилася - може, тому що я ввічливо пояснив.
І більше не нагадую про своє прохання.
Але традиції живучі.
Дай Боже, розуму отим любителям погигикати на чиємусь поетичному доробку, щоби не гигикали, а більше працювали над своїм.

Ю. С.