ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2025.10.17 23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.

А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало

Борис Костиря
2025.10.17 21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,

Віктор Насипаний
2025.10.17 21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.

Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.

Віктор Кучерук
2025.10.17 16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?

Марія Дем'янюк
2025.10.17 15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.

Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині

Ірина Білінська
2025.10.17 13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.

Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:

С М
2025.10.17 12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя

Ігор Терен
2025.10.17 11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.

***
А балом правлять люди-тріпачі

Світлана Майя Залізняк
2025.10.17 10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ

Борис Костиря
2025.10.16 22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.

Татьяна Квашенко
2025.10.16 20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.

Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку

Євген Федчук
2025.10.16 20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і

Тетяна Левицька
2025.10.16 16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.

Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим

Артур Сіренко
2025.10.16 10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться

Ірина Білінська
2025.10.16 10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…

Я тобі в цій вічності побуду

Віктор Кучерук
2025.10.16 06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Огляди критики та аналітики):

Галина Щерба
2016.02.13

Василь Дерій
2016.01.31

Танюша Гаращенко
2015.02.22

Любов СЕРДУНИЧ
2014.03.11

Кушнір Микола Ікстлан
2013.03.22

Микола Істин
2013.02.17

Світлана Майя Залізняк
2009.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Огляди критики та аналітики

 Сонячно дивлюся...
Назва "Випендрьож і філігрань" самовитирається, тому напишу тут

Заходячи на цей поетичний ресурс, кожного разу сподіваюся знайти цікавих для себе авторів, насолодитися поезіями. І одночасно шукаю поглядом черговий вилив пасквілів від самопроголошеного гуру, любителя поезії, О.Сушка. Автор так захопився лікуванням Аглаї Саловсмак від вельбучності-пихатості, що став посміховиськом.
Хронофаг стискає єство автора, уявляю: скінчивши господарські справи, поспавши, протерши очі, вдосвіта Олександр вимережує есей, нафантазовує, як творець коміксів чи горору. Спочиває на лаврах сатирика, обляпавши ім'я моє. Звісно, завуальовано... Птахокардія - Пихокардія.
Авжеж, я не визнала автора рівним собі по силі хисту, майстерності. Радила не самоповторюватися, шліфувати написане, не смикати чужих метафор, образів, остережливіше компонувати маловживані слова і випрозорювати. Образа неабияка.
Чого тільки нема у світі його ЛГ... Годі шукати краси і гармонії.
Чому Саловсмак? У відповідь на довжелезні списки виконаних робіт, а їх працьовитий селянин-містянин Сушко мені частенько писав у приват, я запитала: а ти сало перед засолюванням гарно миєш чи обшкребти, та й досить?
Треба ж якось підтримувати бесіду... Звісно, я мию, умію все...
За день читаю прозу про Аглаю Саловсмак.
Автор не заморочується, любить сало чи робить для родини засолку. Асоціації такі. Майя - "мегера, полтавська підколодна" тощо.
Щойно побачила під світлиною своєю (будинок спілки, за мною портрет класика) на фейсбуці підпис: Олександр Сушко "Гарно, коли за спиною велети. Але сьогодні ти в авангарді"
Отже, я для нього - в авангарді. То в цьому вся сіль?
Жаль, моєї книги немає у багатьох книгарнях країни, видавець не має мережі книгорозповсюдження. Лише передав ("Сполом", Львів) у кілька бібліотек.
Зібрання творів можна замовити у мене.
Звісно, не просила Олександра Сушка літагентом бути, книгу мою продавати. А її варто придбати тому, хто вчиться віршувати, хоче зануритися у світ Поезії. Є там переклади, мала проза, відгуки професіоналів.
Ні в гостях у мене Сушко не був, ні я у нього. Пропонував ключ від квартири в столиці, щоб писала там передмову до книги його, відмовилася, хай напишуть відоміші. Кажуть, дякував мені Сушко на презентації книги, бо вчила серйозно ставитися до поезії. Писав гарну присвяту, про жар-птицю і сад, своє бажання співати там...
Тепер у пасквілях Аглая гостює у ЛГ, їсть, навіть дружина ЛГ з синцем...
Чи потрібен мені такий піар? Адже непосвячений у історію мого недовгого мирного спілкування з Олександром не зрозуміє, що рухає пером борзописця, а давні автори ПМ знають, що до чого... Та навіщо на поетичному сайті такі тексти?
Чорний піар шкодить мені. Саме я мала би бути захищеною. Бо за 9 років на сайті маю імунітет, статус. Закономірно б... саме мені, з доробком, що оцінений високо професіоналами, зауважувати авторам певні хиби.
- Ти джерело натхнення, не посилай мене далеко! - волав Сушко.
- Ти мудра, щира жінка...- нашіптував. Улесливість, лицемірність не є рисами, за які я шаную. Маю досвід спілкування з відомими поетами, рідко вони дружать близько, бо самість для таких найліпше.
І немає в цьому ні пихатості, ні високомірності, є елементарне намагання відгородити себе від мішури, лесток, пліток, інтриг...
Я.Чорногуз, вкотре помирився з другом, від якого на сайті отримував ліки від "пихатості", написав, що я інтриги плела, а у мене немає до таких дій ні цікавості, ні протоптаних доріг. Живу усамітнено, не тусуюся, мало з ким спілкуюся.
Певно, особа судить по собі, або не раз обпікся.
Я принципова і правдива, такі не плетуть підкилимних павутин - немає гачка хитрощів. Враження, що мною дітей лякатимуть у селі Сушка. Допоки автор мене матиме за "козу"? Невже мушу чоловіка просити розфарбувати фейса Олександрові?
- Ви стомили сайт, - підплигує спітнілий від творчої напруги Сушко. А на сторінці фейсбуку "Поезія щодня" не прижився, бо сексизм не був там сприйнятий.

Із ровесницею Любов'ю Бенедишин заприязнилася давно, ми розуміємо одна одну, маємо схожі естетичні уподобання.
Якщо мої поезії, за словами Я. Чорногуза - "випендрьож", то її тексти називали філігранню.
Чомусь на поетичному сайті наші зауваження стали зайвими, звинувачено нас обох у "погіршенні" віршів певних авторів.
Так нагадує пріснопам'ятну справу лікарів. Залікували декого...ату!
- Ви ніколи не підете з сайту... - пише Чорногуз.
А чому я маю з нього йти? Саме я. Адже він радив мені, у часи ворожнечі з Сушком, триматися на сайті.
Певна утома є. Відбиватися від нападок набридло. Піти чи лишитися - буде моїм рішенням.
Шкоди від нашого наставницького дуету з Любов'ю - нуль. Саморедагування раджу всім.
Микола Соболь, на радість, росте - і це помітно.
А як спочатку не сприймав зауважень, реагував болісно. Сюсюкання мені не притаманне, ми не в дитсадку.
Пройшовши вишкіл, автор стає поетом. Чи не стає, переметнувшись у табір графоманів, пересмішників-дуелянтів.
Був потенціл, витяг кресало і став Прометеєм для тьми зацікавлених у простяцьких віршиках про пріапічне пан Сушко.
Такі вірші про секс, борюкання в алькові із задиранням ніжок та устромлянням носа поміж цицьок не є цікавими мені. Та рівнятися на мій смак - не є пріоритетним для автора, що шукає прослави швидкої.
І ллються на головну віршові бульйони, січеться проза життя. Кон'юнктурне з присмаком урапатріотизму у всі часи споживається. А мені Маланюк світив на початку шляху. Залізних імператор строф.
Неохайна поетика - пише про вірші Олександра Юрій Сидорів. Розжовує, до рота кладе зауваження.
Та не здатний Сушко їх сприйняти, бо - свіжоспечений титан. Колос на акацієвих котурнах, потенція шалена, напише про все, насіче, накришить.
Чи шануєте Ви читача? - якось запитувала Редакція майстерень Сушка. І я скажу: не шанує.
Стоп! - не раз доброзичливо радила. На мою думку, без редагування, відбору його віршів показувати не варто. Кількість має перейти в якість.
Та й навряд чи дошліфуєш кострубате. "Шукайте цензора в собі".
Не нацьковуйте на авторів - кричить Сушко. Прийде коза до воза - тішиться у відповідь на мої запевнення, що оминатиму такі творчі виливи.
Дайте по носі тій Залізняк - радить Тані Левицькій, а Таня мене просила глянути на її вірші і не раз.
(Нині оминатиму всіх, хто не попросить особисто прочитати вірші).
Дертиму луску - регоче сайтовий Дуремар. А в сітці пуголовки метушаться, назбирав у чужих віршах тем, розвиватиме, вирощуватиме. Моя книга під курячими гузнами - у допомогу.
Науявляв себе маститим. А без примазування до імені відомих - слабо. Нових повчати нахваляється.
Наталія Дяк пише, що прийшла на сайт вчитися у майстрів, а бачить "розборку" на його сторінці, Сушко обіцяє завершити дещо і вчити.

Овва...
Завіса плюшева.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-07-05 10:18:13
Переглядів сторінки твору 2398
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.165 / 5.77)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.252 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.10.17 10:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-07-05 20:55:45 ]
Розклали по полицях - і досить зрозуміло і невеликим обсягом. Можна засвоїти. Можна на прикладі бачити, як воно буває.
Може, було би краще, щоб і я свого часу написав про своє. Так ні - втримався. А розповів би, що мене п'ять років не було на сайті. Без анонсів. Просто не було.
Були причини.
Так от.
Нікуди вони не ділися.
Бо не ділися і "місцеві авторитети", яким нічого не варто написати, як вони гадають, пародію. Але на що? На вірш, з першого рядка написаний у жартівливому стилі. І спробуй доведи цьому "авторитету", що його ніхто не просив цього робити. Я лише дозволив коментувати з його фантазіями. Але вони вийшли за межі пристойності і до того ж окремим віршем. І цей "авторитет" сьогодні може написати ліричний вірш, просякнутий слізьми, а назавтра матюкливий коментар або таку "пародію", про яку йшлось вище. Пасквіль, якщо одним словом.
Спостережливий читач все бачить, випадковий - ні. Мовчазний мовчить. І так далі за схильностями.

Тут так було і так буде.
Чудовий сайт, привітна Редакція (на особистості не переходжу. Я їм вдячний - і цього поки що досить), автори з поетами, читачі з коментаторами.

Але щось і не так.
Свобода, якою не всі вміють користуватися.
От і виникають як не тролінг, то сатира, як не сатира, то пасквілі. Все воно якесь без почуття міри у їхніх авторів.

Не знаю, чи довго втримаюсь цього разу. Творчі плани є. Цікаві чи ні - то інша справа.
Сайт подобається, а оті традиції, які мають місце, таки псують настрій.

Одна з них Вами висвітлена. Я їх теж спостерігаю. Пошесть пародій поки що зупинилася - може, тому що я ввічливо пояснив.
І більше не нагадую про своє прохання.
Але традиції живучі.
Дай Боже, розуму отим любителям погигикати на чиємусь поетичному доробку, щоби не гигикали, а більше працювали над своїм.

Ю. С.