
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.03.02
14:25
В байдужих водах Рік, узятий течією,
Лишився я один без вірних моряків:
Індійці здобиччю зробили їх своєю,
Припнувши голими до писаних стовпів.
І не жалкую я про втрачену поклажу
Фламандського зерна, англійського ткання.
Одразу як мого не стало
Лишився я один без вірних моряків:
Індійці здобиччю зробили їх своєю,
Припнувши голими до писаних стовпів.
І не жалкую я про втрачену поклажу
Фламандського зерна, англійського ткання.
Одразу як мого не стало
2021.03.02
13:46
притча. оригінальний сюжет***
Понад мороком ночі
Янгол зла пролітав.
Царству темряви в очі
Заглядав... Наглядав...
Він, по заході сонця,
Що червоне, мов кров,
Понад мороком ночі
Янгол зла пролітав.
Царству темряви в очі
Заглядав... Наглядав...
Він, по заході сонця,
Що червоне, мов кров,
2021.03.02
11:24
– Тобі «у сумі самоти»
до мене ще іти й іти
одному... пішки... як до неба.
А що іще поетам треба?
Тобі – дорога суєти
не так до мене як до себе,
мені до іншої мети,
до мене ще іти й іти
одному... пішки... як до неба.
А що іще поетам треба?
Тобі – дорога суєти
не так до мене як до себе,
мені до іншої мети,
2021.03.02
11:18
– Пообіцяй мені ці дні,
коли уже і лютий плаче,
і я чекаю на удачу
і на дарунки весняні.
Як не поділимо остачу,
усе тобі, а не мені –
і наші кольорові дні,
коли уже і лютий плаче,
і я чекаю на удачу
і на дарунки весняні.
Як не поділимо остачу,
усе тобі, а не мені –
і наші кольорові дні,
2021.03.02
11:13
Масна земля уже готова до візиту весни.
Масній землі уже кортить, щоб в неї – плуг чи лопата…
В передостанню люту ніч мені мій батько наснивсь:
такий незвично молодий, і все казав, що не палить.
Та ні, не кликав у якусь там неземну паралель.
Пита
Масній землі уже кортить, щоб в неї – плуг чи лопата…
В передостанню люту ніч мені мій батько наснивсь:
такий незвично молодий, і все казав, що не палить.
Та ні, не кликав у якусь там неземну паралель.
Пита
2021.03.02
10:24
Колись у ліс забрів один медвідь.
Сподобалась йому зелена хаща
і залишився в тому лісі жить
топтун Мишко, з дитинства роботящий.
Його громада радо прийняла
в розкішні лісові свої пенати,
та заячу посаду лиш змогла
Сподобалась йому зелена хаща
і залишився в тому лісі жить
топтун Мишко, з дитинства роботящий.
Його громада радо прийняла
в розкішні лісові свої пенати,
та заячу посаду лиш змогла
2021.03.02
08:11
Друге березня. Сон.
Ви, мій любий герою,
на кордоні поезій чужих і моїх.
Зсуньмо зримий заслон
з тих думок, що горою
тиснуть в очі до Вас з перечитаних книг.
Хід минулих подій
Ви, мій любий герою,
на кордоні поезій чужих і моїх.
Зсуньмо зримий заслон
з тих думок, що горою
тиснуть в очі до Вас з перечитаних книг.
Хід минулих подій
2021.03.01
21:56
Переродіть, переіначте
Своє, згублене між лих..
Дворище з виглядом… тим паче,
За новиною страх притих.
Перестеліть, переконайте
Частину збуджених причин
І краєвид сюди додайте
Своє, згублене між лих..
Дворище з виглядом… тим паче,
За новиною страх притих.
Перестеліть, переконайте
Частину збуджених причин
І краєвид сюди додайте
2021.03.01
09:45
Хоч на картах таро ворожи,
Дама пікова - горда, свавільна.
Нащо я тобі, правду скажи? -
Не розбещена, тиха, наївна.
У очах глибини таїна,
і минулого глею сум'яття.
Неможливо дістатися дна
Дама пікова - горда, свавільна.
Нащо я тобі, правду скажи? -
Не розбещена, тиха, наївна.
У очах глибини таїна,
і минулого глею сум'яття.
Неможливо дістатися дна
2021.03.01
07:44
Гарних, весняних днів,
ярого сонця у вікна.
Чуєш, лунає спів?
У світі весна розквітла.
Тихо дзюрчать струмки,
так сходить зима злиденна.
І понесло думки
помежи березок і кленів.
ярого сонця у вікна.
Чуєш, лунає спів?
У світі весна розквітла.
Тихо дзюрчать струмки,
так сходить зима злиденна.
І понесло думки
помежи березок і кленів.
2021.03.01
05:57
Переливайся з себе – в мене,
цю кров поезії помнож,
дерева зодягни в зелене,
гаї фантазій розтривож.
Відвідай місто після зливи,
де скніє три мільйони я,
весновельможна диво-діво,
цю кров поезії помнож,
дерева зодягни в зелене,
гаї фантазій розтривож.
Відвідай місто після зливи,
де скніє три мільйони я,
весновельможна диво-діво,
2021.02.28
20:11
Ти сам собі спільноти вольних дум…
Оброслої в обставинах облуди
Як каже наш товариш - рідний кум:
- Перетомивсь, виходь частіше в люди…
Забудь про справедливість, і про гнів…
Чи розірви, чи сплюнь у слід «абись-ку»
Землі потрібен дощ і перегній -
Оброслої в обставинах облуди
Як каже наш товариш - рідний кум:
- Перетомивсь, виходь частіше в люди…
Забудь про справедливість, і про гнів…
Чи розірви, чи сплюнь у слід «абись-ку»
Землі потрібен дощ і перегній -
2021.02.28
19:50
Сидить Василько у хаті
Та у вікно визирає.
Хотів піти погуляти,
Але мороз не пускає.
Куса за пальці і щоки,
Під кожушок теплий лізе.
Та й сніг зовсім неглибокий
Ганяє вітер понизу.
Та у вікно визирає.
Хотів піти погуляти,
Але мороз не пускає.
Куса за пальці і щоки,
Під кожушок теплий лізе.
Та й сніг зовсім неглибокий
Ганяє вітер понизу.
2021.02.28
11:21
Дешевих ні віршів, ні танців
чомусь у житті не люблю
дівчаток ванільних із глянців*
по долару, чи по рублю.
В час ярий і темну годину
коли обіймає нас мла,
не можу терпіти людину,
що мимо нужденних пройшла.
чомусь у житті не люблю
дівчаток ванільних із глянців*
по долару, чи по рублю.
В час ярий і темну годину
коли обіймає нас мла,
не можу терпіти людину,
що мимо нужденних пройшла.
2021.02.28
09:39
ІЩо багатії – це не еліта
знаємо, але забули всі,
як вони учили нас радіти
салу і дешевій ковбасі.
Маємо і те опанувати,
що юрба цінує кулаки.
Та куди поділись козаки,
що гопак уміли танцювати?
знаємо, але забули всі,
як вони учили нас радіти
салу і дешевій ковбасі.
Маємо і те опанувати,
що юрба цінує кулаки.
Та куди поділись козаки,
що гопак уміли танцювати?
2021.02.28
08:51
Прочитайте знову
про Вітьку Корабльова
й дружка його одвічного
Ваню Диховичного.
Хто спіймав десь-інколи
в табелі «погано»,
має не канікули,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...про Вітьку Корабльова
й дружка його одвічного
Ваню Диховичного.
Хто спіймав десь-інколи
в табелі «погано»,
має не канікули,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2016.02.13
2016.01.31
2015.02.22
2014.03.11
2013.03.22
2013.02.17
2009.11.23
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Світлана Майя Залізняк /
Огляди критики та аналітики
Сонячно дивлюся...
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сонячно дивлюся...
Назва "Випендрьож і філігрань" самовитирається, тому напишу тут
Заходячи на цей поетичний ресурс, кожного разу сподіваюся знайти цікавих для себе авторів, насолодитися поезіями. І одночасно шукаю поглядом черговий вилив пасквілів від самопроголошеного гуру, любителя поезії, О.Сушка. Автор так захопився лікуванням Аглаї Саловсмак від вельбучності-пихатості, що став посміховиськом.
Хронофаг стискає єство автора, уявляю: скінчивши господарські справи, поспавши, протерши очі, вдосвіта Олександр вимережує есей, нафантазовує, як творець коміксів чи горору. Спочиває на лаврах сатирика, обляпавши ім'я моє. Звісно, завуальовано... Птахокардія - Пихокардія.
Авжеж, я не визнала автора рівним собі по силі хисту, майстерності. Радила не самоповторюватися, шліфувати написане, не смикати чужих метафор, образів, остережливіше компонувати маловживані слова і випрозорювати. Образа неабияка.
Чого тільки нема у світі його ЛГ... Годі шукати краси і гармонії.
Чому Саловсмак? У відповідь на довжелезні списки виконаних робіт, а їх працьовитий селянин-містянин Сушко мені частенько писав у приват, я запитала: а ти сало перед засолюванням гарно миєш чи обшкребти, та й досить?
Треба ж якось підтримувати бесіду... Звісно, я мию, умію все...
За день читаю прозу про Аглаю Саловсмак.
Автор не заморочується, любить сало чи робить для родини засолку. Асоціації такі. Майя - "мегера, полтавська підколодна" тощо.
Щойно побачила під світлиною своєю (будинок спілки, за мною портрет класика) на фейсбуці підпис: Олександр Сушко "Гарно, коли за спиною велети. Але сьогодні ти в авангарді"
Отже, я для нього - в авангарді. То в цьому вся сіль?
Жаль, моєї книги немає у багатьох книгарнях країни, видавець не має мережі книгорозповсюдження. Лише передав ("Сполом", Львів) у кілька бібліотек.
Зібрання творів можна замовити у мене.
Звісно, не просила Олександра Сушка літагентом бути, книгу мою продавати. А її варто придбати тому, хто вчиться віршувати, хоче зануритися у світ Поезії. Є там переклади, мала проза, відгуки професіоналів.
Ні в гостях у мене Сушко не був, ні я у нього. Пропонував ключ від квартири в столиці, щоб писала там передмову до книги його, відмовилася, хай напишуть відоміші. Кажуть, дякував мені Сушко на презентації книги, бо вчила серйозно ставитися до поезії. Писав гарну присвяту, про жар-птицю і сад, своє бажання співати там...
Тепер у пасквілях Аглая гостює у ЛГ, їсть, навіть дружина ЛГ з синцем...
Чи потрібен мені такий піар? Адже непосвячений у історію мого недовгого мирного спілкування з Олександром не зрозуміє, що рухає пером борзописця, а давні автори ПМ знають, що до чого... Та навіщо на поетичному сайті такі тексти?
Чорний піар шкодить мені. Саме я мала би бути захищеною. Бо за 9 років на сайті маю імунітет, статус. Закономірно б... саме мені, з доробком, що оцінений високо професіоналами, зауважувати авторам певні хиби.
- Ти джерело натхнення, не посилай мене далеко! - волав Сушко.
- Ти мудра, щира жінка...- нашіптував. Улесливість, лицемірність не є рисами, за які я шаную. Маю досвід спілкування з відомими поетами, рідко вони дружать близько, бо самість для таких найліпше.
І немає в цьому ні пихатості, ні високомірності, є елементарне намагання відгородити себе від мішури, лесток, пліток, інтриг...
Я.Чорногуз, вкотре помирився з другом, від якого на сайті отримував ліки від "пихатості", написав, що я інтриги плела, а у мене немає до таких дій ні цікавості, ні протоптаних доріг. Живу усамітнено, не тусуюся, мало з ким спілкуюся.
Певно, особа судить по собі, або не раз обпікся.
Я принципова і правдива, такі не плетуть підкилимних павутин - немає гачка хитрощів. Враження, що мною дітей лякатимуть у селі Сушка. Допоки автор мене матиме за "козу"? Невже мушу чоловіка просити розфарбувати фейса Олександрові?
- Ви стомили сайт, - підплигує спітнілий від творчої напруги Сушко. А на сторінці фейсбуку "Поезія щодня" не прижився, бо сексизм не був там сприйнятий.
Із ровесницею Любов'ю Бенедишин заприязнилася давно, ми розуміємо одна одну, маємо схожі естетичні уподобання.
Якщо мої поезії, за словами Я. Чорногуза - "випендрьож", то її тексти називали філігранню.
Чомусь на поетичному сайті наші зауваження стали зайвими, звинувачено нас обох у "погіршенні" віршів певних авторів.
Так нагадує пріснопам'ятну справу лікарів. Залікували декого...ату!
- Ви ніколи не підете з сайту... - пише Чорногуз.
А чому я маю з нього йти? Саме я. Адже він радив мені, у часи ворожнечі з Сушком, триматися на сайті.
Певна утома є. Відбиватися від нападок набридло. Піти чи лишитися - буде моїм рішенням.
Шкоди від нашого наставницького дуету з Любов'ю - нуль. Саморедагування раджу всім.
Микола Соболь, на радість, росте - і це помітно.
А як спочатку не сприймав зауважень, реагував болісно. Сюсюкання мені не притаманне, ми не в дитсадку.
Пройшовши вишкіл, автор стає поетом. Чи не стає, переметнувшись у табір графоманів, пересмішників-дуелянтів.
Був потенціл, витяг кресало і став Прометеєм для тьми зацікавлених у простяцьких віршиках про пріапічне пан Сушко.
Такі вірші про секс, борюкання в алькові із задиранням ніжок та устромлянням носа поміж цицьок не є цікавими мені. Та рівнятися на мій смак - не є пріоритетним для автора, що шукає прослави швидкої.
І ллються на головну віршові бульйони, січеться проза життя. Кон'юнктурне з присмаком урапатріотизму у всі часи споживається. А мені Маланюк світив на початку шляху. Залізних імператор строф.
Неохайна поетика - пише про вірші Олександра Юрій Сидорів. Розжовує, до рота кладе зауваження.
Та не здатний Сушко їх сприйняти, бо - свіжоспечений титан. Колос на акацієвих котурнах, потенція шалена, напише про все, насіче, накришить.
Чи шануєте Ви читача? - якось запитувала Редакція майстерень Сушка. І я скажу: не шанує.
Стоп! - не раз доброзичливо радила. На мою думку, без редагування, відбору його віршів показувати не варто. Кількість має перейти в якість.
Та й навряд чи дошліфуєш кострубате. "Шукайте цензора в собі".
Не нацьковуйте на авторів - кричить Сушко. Прийде коза до воза - тішиться у відповідь на мої запевнення, що оминатиму такі творчі виливи.
Дайте по носі тій Залізняк - радить Тані Левицькій, а Таня мене просила глянути на її вірші і не раз.
(Нині оминатиму всіх, хто не попросить особисто прочитати вірші).
Дертиму луску - регоче сайтовий Дуремар. А в сітці пуголовки метушаться, назбирав у чужих віршах тем, розвиватиме, вирощуватиме. Моя книга під курячими гузнами - у допомогу.
Науявляв себе маститим. А без примазування до імені відомих - слабо. Нових повчати нахваляється.
Наталія Дяк пише, що прийшла на сайт вчитися у майстрів, а бачить "розборку" на його сторінці, Сушко обіцяє завершити дещо і вчити.
Овва...
Завіса плюшева.
Заходячи на цей поетичний ресурс, кожного разу сподіваюся знайти цікавих для себе авторів, насолодитися поезіями. І одночасно шукаю поглядом черговий вилив пасквілів від самопроголошеного гуру, любителя поезії, О.Сушка. Автор так захопився лікуванням Аглаї Саловсмак від вельбучності-пихатості, що став посміховиськом.
Хронофаг стискає єство автора, уявляю: скінчивши господарські справи, поспавши, протерши очі, вдосвіта Олександр вимережує есей, нафантазовує, як творець коміксів чи горору. Спочиває на лаврах сатирика, обляпавши ім'я моє. Звісно, завуальовано... Птахокардія - Пихокардія.
Авжеж, я не визнала автора рівним собі по силі хисту, майстерності. Радила не самоповторюватися, шліфувати написане, не смикати чужих метафор, образів, остережливіше компонувати маловживані слова і випрозорювати. Образа неабияка.
Чого тільки нема у світі його ЛГ... Годі шукати краси і гармонії.
Чому Саловсмак? У відповідь на довжелезні списки виконаних робіт, а їх працьовитий селянин-містянин Сушко мені частенько писав у приват, я запитала: а ти сало перед засолюванням гарно миєш чи обшкребти, та й досить?
Треба ж якось підтримувати бесіду... Звісно, я мию, умію все...
За день читаю прозу про Аглаю Саловсмак.
Автор не заморочується, любить сало чи робить для родини засолку. Асоціації такі. Майя - "мегера, полтавська підколодна" тощо.
Щойно побачила під світлиною своєю (будинок спілки, за мною портрет класика) на фейсбуці підпис: Олександр Сушко "Гарно, коли за спиною велети. Але сьогодні ти в авангарді"
Отже, я для нього - в авангарді. То в цьому вся сіль?
Жаль, моєї книги немає у багатьох книгарнях країни, видавець не має мережі книгорозповсюдження. Лише передав ("Сполом", Львів) у кілька бібліотек.
Зібрання творів можна замовити у мене.
Звісно, не просила Олександра Сушка літагентом бути, книгу мою продавати. А її варто придбати тому, хто вчиться віршувати, хоче зануритися у світ Поезії. Є там переклади, мала проза, відгуки професіоналів.
Ні в гостях у мене Сушко не був, ні я у нього. Пропонував ключ від квартири в столиці, щоб писала там передмову до книги його, відмовилася, хай напишуть відоміші. Кажуть, дякував мені Сушко на презентації книги, бо вчила серйозно ставитися до поезії. Писав гарну присвяту, про жар-птицю і сад, своє бажання співати там...
Тепер у пасквілях Аглая гостює у ЛГ, їсть, навіть дружина ЛГ з синцем...
Чи потрібен мені такий піар? Адже непосвячений у історію мого недовгого мирного спілкування з Олександром не зрозуміє, що рухає пером борзописця, а давні автори ПМ знають, що до чого... Та навіщо на поетичному сайті такі тексти?
Чорний піар шкодить мені. Саме я мала би бути захищеною. Бо за 9 років на сайті маю імунітет, статус. Закономірно б... саме мені, з доробком, що оцінений високо професіоналами, зауважувати авторам певні хиби.
- Ти джерело натхнення, не посилай мене далеко! - волав Сушко.
- Ти мудра, щира жінка...- нашіптував. Улесливість, лицемірність не є рисами, за які я шаную. Маю досвід спілкування з відомими поетами, рідко вони дружать близько, бо самість для таких найліпше.
І немає в цьому ні пихатості, ні високомірності, є елементарне намагання відгородити себе від мішури, лесток, пліток, інтриг...
Я.Чорногуз, вкотре помирився з другом, від якого на сайті отримував ліки від "пихатості", написав, що я інтриги плела, а у мене немає до таких дій ні цікавості, ні протоптаних доріг. Живу усамітнено, не тусуюся, мало з ким спілкуюся.
Певно, особа судить по собі, або не раз обпікся.
Я принципова і правдива, такі не плетуть підкилимних павутин - немає гачка хитрощів. Враження, що мною дітей лякатимуть у селі Сушка. Допоки автор мене матиме за "козу"? Невже мушу чоловіка просити розфарбувати фейса Олександрові?
- Ви стомили сайт, - підплигує спітнілий від творчої напруги Сушко. А на сторінці фейсбуку "Поезія щодня" не прижився, бо сексизм не був там сприйнятий.
Із ровесницею Любов'ю Бенедишин заприязнилася давно, ми розуміємо одна одну, маємо схожі естетичні уподобання.
Якщо мої поезії, за словами Я. Чорногуза - "випендрьож", то її тексти називали філігранню.
Чомусь на поетичному сайті наші зауваження стали зайвими, звинувачено нас обох у "погіршенні" віршів певних авторів.
Так нагадує пріснопам'ятну справу лікарів. Залікували декого...ату!
- Ви ніколи не підете з сайту... - пише Чорногуз.
А чому я маю з нього йти? Саме я. Адже він радив мені, у часи ворожнечі з Сушком, триматися на сайті.
Певна утома є. Відбиватися від нападок набридло. Піти чи лишитися - буде моїм рішенням.
Шкоди від нашого наставницького дуету з Любов'ю - нуль. Саморедагування раджу всім.
Микола Соболь, на радість, росте - і це помітно.
А як спочатку не сприймав зауважень, реагував болісно. Сюсюкання мені не притаманне, ми не в дитсадку.
Пройшовши вишкіл, автор стає поетом. Чи не стає, переметнувшись у табір графоманів, пересмішників-дуелянтів.
Був потенціл, витяг кресало і став Прометеєм для тьми зацікавлених у простяцьких віршиках про пріапічне пан Сушко.
Такі вірші про секс, борюкання в алькові із задиранням ніжок та устромлянням носа поміж цицьок не є цікавими мені. Та рівнятися на мій смак - не є пріоритетним для автора, що шукає прослави швидкої.
І ллються на головну віршові бульйони, січеться проза життя. Кон'юнктурне з присмаком урапатріотизму у всі часи споживається. А мені Маланюк світив на початку шляху. Залізних імператор строф.
Неохайна поетика - пише про вірші Олександра Юрій Сидорів. Розжовує, до рота кладе зауваження.
Та не здатний Сушко їх сприйняти, бо - свіжоспечений титан. Колос на акацієвих котурнах, потенція шалена, напише про все, насіче, накришить.
Чи шануєте Ви читача? - якось запитувала Редакція майстерень Сушка. І я скажу: не шанує.
Стоп! - не раз доброзичливо радила. На мою думку, без редагування, відбору його віршів показувати не варто. Кількість має перейти в якість.
Та й навряд чи дошліфуєш кострубате. "Шукайте цензора в собі".
Не нацьковуйте на авторів - кричить Сушко. Прийде коза до воза - тішиться у відповідь на мої запевнення, що оминатиму такі творчі виливи.
Дайте по носі тій Залізняк - радить Тані Левицькій, а Таня мене просила глянути на її вірші і не раз.
(Нині оминатиму всіх, хто не попросить особисто прочитати вірші).
Дертиму луску - регоче сайтовий Дуремар. А в сітці пуголовки метушаться, назбирав у чужих віршах тем, розвиватиме, вирощуватиме. Моя книга під курячими гузнами - у допомогу.
Науявляв себе маститим. А без примазування до імені відомих - слабо. Нових повчати нахваляється.
Наталія Дяк пише, що прийшла на сайт вчитися у майстрів, а бачить "розборку" на його сторінці, Сушко обіцяє завершити дещо і вчити.
Овва...
Завіса плюшева.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію