(translation of Лученко Святослава "Вечірні меланхолії")

I
Watching, as a day is still smoldering
and time emerges in circles in the sky…
Reddish sky... The trees are captivated
by the evening dimness.
Instantly, the grove, where our intimacy grew,
was turned into a sleep.
Even though its sleep is full of loneliness and endurance,
its inviolable calmness is
Poured out by the reach of sky all over the earth,
I found a beauty and niceness here,
And wings are covering my sadness.
II
My path is wandering between dark figures
of fallen-to-sleep giants,
Thick and dark blue haze embraces me from every side.
I’d be able to lose cradled awareness
In the velvet eyes of your night.
III
Red-dark-blue cassock of the evening sparkles with
The end-crust of Moon and a lamppost in the strange City.
As whispering of leaves, as an ecstasy of spring sorceries
Is your unsolved forever smile…
And beside you, from everywhere are fairy-tales
of the forgotten cities,
Bridges through eternity into an ardent dusk...
Through the time… And escape...
Into the space, created especially for us.

August 28 2007

Original:

Вечірні меланхолії
------------------
(Лученко Святослава)
I
Дивлюсь,як дотліває день і час спливає колами у небі..
Червоне небо ..В надвечір”ї сутінь дерева полонить
Ще мить,і гай, де щойно ми кохались – перетворивсь у сон.
Хоч сон його самотній і тривкий,і непорушний спокій
Розлитий плесом неба по землі,мені так гарно тут і мило,
І крилами вкривається мій сум..

II
Стежкою між темних постатей заснулих велетнів
Блукаю, обіймає з усіх боків густа і синя мла..
Змогла би заколисану тривогу
Згубити в оксамитових очах твоєї ночі…

III
Сутана вечора червлено-синя виблискує
Окрайцем місяця і ліхтарем в чужому Місті.
Як листя шепотіння,як дурман весняних чар
Твій нерозгаданий довіку усміх..
І коло тебе звідусіль казки забутих міст,
Мости крізь вічність у палкий надвечір..
Крізь час..І втеча..
У простір, створений для нас.

8 червня 2006р.