Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Публіцистика
Про помідори, курчат і ще багато чого...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про помідори, курчат і ще багато чого...
Кожна людина, яка прив’язана до землі і до господарства знає який це важкий і часто невдячний труд. Відчуття великої відповідальності і перед малим курчам, бо його потрібно виростити, і перед кожною рослиною, квіткою, бо потрібно прополоти, полити, щоб вродило і твоя праця не була марною..
В цьому році, слава Богу, віддячило літо врожаєм , усе що посадила і посіяла вродило і навіть курчат вдалося більшу частину зберегти. Вони такі гарненькі і розумні. Я коли спостерігаю за ними, то в голові крутиться думка, чому деяких жінок інколи порівнюють з дурною куркою. Образливо за курку, бо вони такі винахідливі і хитрі. Тільки відкрию двері, а вони з усіх куточків подвір’я летять до мене, як діти. Великий позитив від них і відновлення душевної рівноваги. Вони у це літо рятують мене від усього того негативу, який і не хотів би чути і бачити, а воно лізе на тебе звідусіль. Коли фізично працюєш, то у голові мимоволі крутяться і крутяться різні думи - я їх і переварюю на протязі дня. Ввечері після трудового дня зайду ненадовго в інтернет і такого там набачуся і начуюся, що є над чим подумати протягом наступного дня. Я думаю, що нас все таки багато, тих хто не втратив здатність аналізувати тверезо усі ті події, які відбуваються навкруг останнім часом і які зачіпають кожного і боляче ранять наші душі.
Негативною інформацією кишить ФБ, у мене таке враження, що влада цілеспрямовано чинить так, веде до якогось уже некерованого стану у країні, а ще враження, що вони відпрацьовують чиєсь замовлення і цинічно давлять на найболючіші точки патріотів України.
Взяти хоча б ситуацію з Парадом до Дня незалежності. Коли воїни, батьки загиблих, волонтери самі організовуються, тут і влада вискочила, як Пилип з конопель з «Ходою Гідності». Яка гідність, коли ви в Україні відкосили від повісток з військкомату, від сплати податків, коли ви мою країну порівнювали з повією, коли насміхалися протягом усіх років своєї «творчої» діяльності з наших традицій, зі славного історичного минулого і ще багато чого … А ще я бачила у нас в Дніпрі з якими лицями приходили на усі державні заходи бюджетники, вчителі, медики – ніби озвіріну напилися. Колись у далекій юності я уже ходила на такі паради під розписку у деканаті. Не хотілось би, щоб в Україну після великих втрат і страждань повернулося щось подібне.
А хіба не вороже замовлення російськомовний канал. Вони що не розуміють українську мову? Та ні, ті до кого хоче «достукатися» влада добре її розуміють. Вони її ненавидять і зневажають і будуть вдоволено потирати руки, що взяли верх після запуску цього каналу. Мова це перша ознака державотворення і здавати завойовані позиції ворогам це злочин. Держава і мова нероздільні і це аксіома, її не потрібно нікому , хто має здоровий глузд і любить свою країну, доводити.
Вчора передивилася відео, яким нова команда браво звітує перед своїми виборцями про гарно виконану роботу – звільнення корупціонерів усіх рангів на таможні. На перший погляд може здатися, що так і повинно бути, які рішучі дії, усі корупціонери написали заяви на звільнення, усім «пасть порву, моргали виколю». А як з доведенням вини, а після того справедливий суд і конфіскація усього награбованого у казну держави? А так дуже схоже на те, щоб швидше позбутися одних і поставити своїх на дохідне місце.
Уважно прослухала прес-конференцію Віталія Кличко і стало моторошно. Це посада, яку обирають кияни, як можна вчиняти ці протиправні дії. Знову починаємо жити «по-понятиям», чи як?
Країну лихоманить, як у пропасниці, не знаєш, що очікувати завтра. Я чомусь впевнена, що це не наведення порядку, а введення країни у стан спланованого хаосу.
Я думаю, що ворожнечу між «за» і «проти» такими діями не припинити. Навпаки прірва буде глибшати, бо коли намагаються знівелювати усі досягнення, які ідентифікували нас як країну горду, незалежну, яка бореться за своє справжнє визволення і не хоче бути колонією, то це викликає великий спротив у тих, хто усі ці останні роки боровся за свою країну і став на її захист.
Відчуваю і навіть знаю, що я не одинока у своїх роздумах. Спрацювали гарно виборчі ворожі технології, розпорошили нас, та є у нас одне спільне і неподільне – Україна, яка для нас понад усе і по-іншому ніколи не буде!!!
02.08.2019р. Надія Таршин
В цьому році, слава Богу, віддячило літо врожаєм , усе що посадила і посіяла вродило і навіть курчат вдалося більшу частину зберегти. Вони такі гарненькі і розумні. Я коли спостерігаю за ними, то в голові крутиться думка, чому деяких жінок інколи порівнюють з дурною куркою. Образливо за курку, бо вони такі винахідливі і хитрі. Тільки відкрию двері, а вони з усіх куточків подвір’я летять до мене, як діти. Великий позитив від них і відновлення душевної рівноваги. Вони у це літо рятують мене від усього того негативу, який і не хотів би чути і бачити, а воно лізе на тебе звідусіль. Коли фізично працюєш, то у голові мимоволі крутяться і крутяться різні думи - я їх і переварюю на протязі дня. Ввечері після трудового дня зайду ненадовго в інтернет і такого там набачуся і начуюся, що є над чим подумати протягом наступного дня. Я думаю, що нас все таки багато, тих хто не втратив здатність аналізувати тверезо усі ті події, які відбуваються навкруг останнім часом і які зачіпають кожного і боляче ранять наші душі.
Негативною інформацією кишить ФБ, у мене таке враження, що влада цілеспрямовано чинить так, веде до якогось уже некерованого стану у країні, а ще враження, що вони відпрацьовують чиєсь замовлення і цинічно давлять на найболючіші точки патріотів України.
Взяти хоча б ситуацію з Парадом до Дня незалежності. Коли воїни, батьки загиблих, волонтери самі організовуються, тут і влада вискочила, як Пилип з конопель з «Ходою Гідності». Яка гідність, коли ви в Україні відкосили від повісток з військкомату, від сплати податків, коли ви мою країну порівнювали з повією, коли насміхалися протягом усіх років своєї «творчої» діяльності з наших традицій, зі славного історичного минулого і ще багато чого … А ще я бачила у нас в Дніпрі з якими лицями приходили на усі державні заходи бюджетники, вчителі, медики – ніби озвіріну напилися. Колись у далекій юності я уже ходила на такі паради під розписку у деканаті. Не хотілось би, щоб в Україну після великих втрат і страждань повернулося щось подібне.
А хіба не вороже замовлення російськомовний канал. Вони що не розуміють українську мову? Та ні, ті до кого хоче «достукатися» влада добре її розуміють. Вони її ненавидять і зневажають і будуть вдоволено потирати руки, що взяли верх після запуску цього каналу. Мова це перша ознака державотворення і здавати завойовані позиції ворогам це злочин. Держава і мова нероздільні і це аксіома, її не потрібно нікому , хто має здоровий глузд і любить свою країну, доводити.
Вчора передивилася відео, яким нова команда браво звітує перед своїми виборцями про гарно виконану роботу – звільнення корупціонерів усіх рангів на таможні. На перший погляд може здатися, що так і повинно бути, які рішучі дії, усі корупціонери написали заяви на звільнення, усім «пасть порву, моргали виколю». А як з доведенням вини, а після того справедливий суд і конфіскація усього награбованого у казну держави? А так дуже схоже на те, щоб швидше позбутися одних і поставити своїх на дохідне місце.
Уважно прослухала прес-конференцію Віталія Кличко і стало моторошно. Це посада, яку обирають кияни, як можна вчиняти ці протиправні дії. Знову починаємо жити «по-понятиям», чи як?
Країну лихоманить, як у пропасниці, не знаєш, що очікувати завтра. Я чомусь впевнена, що це не наведення порядку, а введення країни у стан спланованого хаосу.
Я думаю, що ворожнечу між «за» і «проти» такими діями не припинити. Навпаки прірва буде глибшати, бо коли намагаються знівелювати усі досягнення, які ідентифікували нас як країну горду, незалежну, яка бореться за своє справжнє визволення і не хоче бути колонією, то це викликає великий спротив у тих, хто усі ці останні роки боровся за свою країну і став на її захист.
Відчуваю і навіть знаю, що я не одинока у своїх роздумах. Спрацювали гарно виборчі ворожі технології, розпорошили нас, та є у нас одне спільне і неподільне – Україна, яка для нас понад усе і по-іншому ніколи не буде!!!
02.08.2019р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
