Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.26
16:19
Тут час дрімає на ялинці,
І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Хитається ялинки гілка,
Вже не синиця...Певне білка...
І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Хитається ялинки гілка,
Вже не синиця...Певне білка...
2026.01.26
12:08
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи:
• Режисер
• Оператор
• Головний герой
• Головна героїня
• Дівчина з хлопавкою
Дійові особи:
• Режисер
• Оператор
• Головний герой
• Головна героїня
• Дівчина з хлопавкою
2026.01.26
09:09
Маю знайти у цьому мороці світло і сенс – свої власні.
І слідкувати, щоби не згасли
довіра і любов, попри біль і сльози.
Якщо вони згаснуть, ця московська нечисть переможе.
Маю зоставатись сильною, навіть коли безсила.
Можна черпати сили у турбот
І слідкувати, щоби не згасли
довіра і любов, попри біль і сльози.
Якщо вони згаснуть, ця московська нечисть переможе.
Маю зоставатись сильною, навіть коли безсила.
Можна черпати сили у турбот
2026.01.26
07:03
Мені б тендітну і жадану
До себе ніжно пригорнути.
І так завмерти бездиханно,
І умлівати, вбивши смуток.
Зігріти радощі у серці,
І віддавати ласку свіжу,
І у смарагдових озерцях
До себе ніжно пригорнути.
І так завмерти бездиханно,
І умлівати, вбивши смуток.
Зігріти радощі у серці,
І віддавати ласку свіжу,
І у смарагдових озерцях
2026.01.26
06:04
Давно так в класі смішно не було.
Повторювали дітки рід, число.
Просте з простих, здається, ніби це.
В тяжкій задумі в малюка лице.
Спитав малий у вчительки про те:
- Якого роду слово в нас яйце?
От як, скажіть, вгадати рід мені?
Чи півень а чи к
Повторювали дітки рід, число.
Просте з простих, здається, ніби це.
В тяжкій задумі в малюка лице.
Спитав малий у вчительки про те:
- Якого роду слово в нас яйце?
От як, скажіть, вгадати рід мені?
Чи півень а чи к
2026.01.26
00:26
Чергова порція зими
маною оповила душу.
Ні голосом,
ані крильми
я спокою твого не зрушу.
Зійшла у крижані сніги —
коли і як —
маною оповила душу.
Ні голосом,
ані крильми
я спокою твого не зрушу.
Зійшла у крижані сніги —
коли і як —
2026.01.25
23:32
О, ці святі у рясах, що сотні ставлять на коліна!
Я бачу твої солодкі сни — без жалю і покути.
Бачу чорні руки зі святою книгою, яка важить більше за душу сліпого читача.
Ви не бачите чорта, навіть коли він гортає ваші сторінки.
Я бачу твої солодкі сни — без жалю і покути.
Бачу чорні руки зі святою книгою, яка важить більше за душу сліпого читача.
Ви не бачите чорта, навіть коли він гортає ваші сторінки.
2026.01.25
21:22
Хвилі фіалкові що хлещуть сміються
Райдугокрилі птахи доокола сонця
Дзвоники сонця проллються в розвої
Наяди з дельфінами поринають у досвіт
Що воно сталося із немовлям
У грудневий холодний ранок?
Райдугокрилі птахи доокола сонця
Дзвоники сонця проллються в розвої
Наяди з дельфінами поринають у досвіт
Що воно сталося із немовлям
У грудневий холодний ранок?
2026.01.25
19:31
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2026.01.25
18:12
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе —
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе —
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.01.25
16:25
Я озираюсь на паркову рідну алею...
Світле минуле... Попереду - крок у безодню.
Так і не став я сучасності тихим лакеєм!
Тільки хода моя вже беззмістовно-самотня.
Я озираюсь... Душа так зігрітися хоче!
Серце шматує незіграна зболена правда.
Тихо л
Світле минуле... Попереду - крок у безодню.
Так і не став я сучасності тихим лакеєм!
Тільки хода моя вже беззмістовно-самотня.
Я озираюсь... Душа так зігрітися хоче!
Серце шматує незіграна зболена правда.
Тихо л
2026.01.25
12:58
Завiтали спогади лише,
Кутиками пальцiв пробралися.
Поруч на очах менi з'явися,
Покажи менi своє лице.
Мiсяць сам по собi не блукає:
Завiтали спогади лише.
Серед хмар, їх тайно береже,
Кутиками пальцiв пробралися.
Поруч на очах менi з'явися,
Покажи менi своє лице.
Мiсяць сам по собi не блукає:
Завiтали спогади лише.
Серед хмар, їх тайно береже,
2026.01.24
23:17
Агнець мовчить в кошарі
бо поряд з ним хижак,
не дати шанс цій тварі –
тому веде ся так.
Мав на роду мовчати
багато літ і зим,
хижак же мав повчати
бо поряд з ним хижак,
не дати шанс цій тварі –
тому веде ся так.
Мав на роду мовчати
багато літ і зим,
хижак же мав повчати
2026.01.24
21:10
Уже так є: мосяжний промінь сонця
і квітці світить, і горнилу зла,
і тому, хто стоїть на вражім боці,
і тому, хто на правім... Дубала
зависнув світ, немов нема в нім правди -
перебула, перецвіла, пере...
а сонцю б лиш проміннями співати -
і квітці світить, і горнилу зла,
і тому, хто стоїть на вражім боці,
і тому, хто на правім... Дубала
зависнув світ, немов нема в нім правди -
перебула, перецвіла, пере...
а сонцю б лиш проміннями співати -
2026.01.24
19:42
Він марив Яблуницьким перевалом,
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с
2026.01.24
18:03
годі голову бити об стіну
не на те витрачайте час
стіни вічності то лише кпини
вочевидь їх долають рослини
твердь земна не Небес атлас
бог хіба не мовчить віками
щоб стеблина зимою суха
як живою водою стане
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...не на те витрачайте час
стіни вічності то лише кпини
вочевидь їх долають рослини
твердь земна не Небес атлас
бог хіба не мовчить віками
щоб стеблина зимою суха
як живою водою стане
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Мистецтво, що рятує: яскраві малюнки...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мистецтво, що рятує: яскраві малюнки...
Вчора одержала листа, публікую для ознайомлення.
Шановна пані Тамаро, вітаємо Вас сердечно!!!
Хочемо порадувати Вас новою статтею з Вашими неймовірно красивими роботами.
Ви тепер є в нашій галереї:
Мистецтво, що рятує: яскраві малюнки Тамари Швець
Сподіваємося, Вам стаття буде до вподоби :)
Поширюйте, будь ласка, якщо Ви є у соціальних мережах.
Далі буде - ми про Вас пам'ятаємо, просто дуже бракує часу через величезний об'єм матеріалів, що нам надходять...
З найтеплішими побажаннями та повагою, редакція.
Мистецтво, що рятує: яскраві малюнки Тамари Швець
Тамара Швець народилася 8 листопада 1953 року в місті Дніпро (на той час - Днепропетровськ). Навчалася у середній школі №103 з 1961 по 1971роки, приймала активну участь в роботі класу. Вже тоді почала писати вірші та малювати, мала здібності до математики, приймала участь у шкільних та районних олімпіадах. Закінчила Криворіжський філіал Донецького інституту торгівлі у 1978 році. Працювала інспектором відділу кадрів міськпромторгу, в Управлінні праці та соціального захисту. У 2017 році отримала 1 групу інвалідності. Не зважаючи на ці дуже ускладнючі обставини у житті, проблеми з рухом, пані Тамара повна внутрішніх сил і натхнення. Вона пише вірші, оповідання, малює. У 2018 році вийшла друком збiрка її поезії та прози.
"Нехай добро вам завжди буде,
Щаслива доля не забуде.
Мир, щастя, злагоди у всьому,
І в праці вам не знати втоми…"
(Тамара Швець)
Художній талант Тамари Швець можна побачити у її малюнках, що нагадують твори знаменитої Марії Приймаченко. В них - і яскравість фарб, і радість життя, і особливе бачення світу...
Запрошуємо наших шановних читачів до онлайн-галереї пані Тамари:
Матеріали люб'язно надіслані автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Тамари Швець на нашому сайті:
Твори Тамари Швець (вiршi, оповідання, життєві мудрості)
"Нехай добро вам завжди буде,
Щаслива доля не забуде.
Мир, щастя, злагоди у всьому,
І в праці вам не знати втоми…"
(Тамара Швець)
________________________________________
Останні коментарі до сторінки
«Мистецтво, що рятує: яскраві малюнки Тамари Швець»:
Микола , 2019-08-08 16:53:01, #
Дуже гарно! Дякую авторці за естетичне задоволення!
Посилання на галерею: https://owc.osorkon.name/index.php/apps/gallery/s/kIhMuvZ3KvKYISs#малюнків.
Шановна пані Тамаро, вітаємо Вас сердечно!!!
Хочемо порадувати Вас новою статтею з Вашими неймовірно красивими роботами.
Ви тепер є в нашій галереї:
Мистецтво, що рятує: яскраві малюнки Тамари Швець
Сподіваємося, Вам стаття буде до вподоби :)
Поширюйте, будь ласка, якщо Ви є у соціальних мережах.
Далі буде - ми про Вас пам'ятаємо, просто дуже бракує часу через величезний об'єм матеріалів, що нам надходять...
З найтеплішими побажаннями та повагою, редакція.
Мистецтво, що рятує: яскраві малюнки Тамари Швець
Тамара Швець народилася 8 листопада 1953 року в місті Дніпро (на той час - Днепропетровськ). Навчалася у середній школі №103 з 1961 по 1971роки, приймала активну участь в роботі класу. Вже тоді почала писати вірші та малювати, мала здібності до математики, приймала участь у шкільних та районних олімпіадах. Закінчила Криворіжський філіал Донецького інституту торгівлі у 1978 році. Працювала інспектором відділу кадрів міськпромторгу, в Управлінні праці та соціального захисту. У 2017 році отримала 1 групу інвалідності. Не зважаючи на ці дуже ускладнючі обставини у житті, проблеми з рухом, пані Тамара повна внутрішніх сил і натхнення. Вона пише вірші, оповідання, малює. У 2018 році вийшла друком збiрка її поезії та прози.
"Нехай добро вам завжди буде,
Щаслива доля не забуде.
Мир, щастя, злагоди у всьому,
І в праці вам не знати втоми…"
(Тамара Швець)
Художній талант Тамари Швець можна побачити у її малюнках, що нагадують твори знаменитої Марії Приймаченко. В них - і яскравість фарб, і радість життя, і особливе бачення світу...
Запрошуємо наших шановних читачів до онлайн-галереї пані Тамари:
Матеріали люб'язно надіслані автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Тамари Швець на нашому сайті:
Твори Тамари Швець (вiршi, оповідання, життєві мудрості)
"Нехай добро вам завжди буде,
Щаслива доля не забуде.
Мир, щастя, злагоди у всьому,
І в праці вам не знати втоми…"
(Тамара Швець)
________________________________________
Останні коментарі до сторінки
«Мистецтво, що рятує: яскраві малюнки Тамари Швець»:
Микола , 2019-08-08 16:53:01, #
Дуже гарно! Дякую авторці за естетичне задоволення!
Посилання на галерею: https://owc.osorkon.name/index.php/apps/gallery/s/kIhMuvZ3KvKYISs#малюнків.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Цей мініатюрний будинок на колесах став би в нагоді багатьом мандрівникам"
• Перейти на сторінку •
"Будинок для котів і собак в Кривому Розі"
• Перейти на сторінку •
"Будинок для котів і собак в Кривому Розі"
Про публікацію
