Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дерій (1959) /
Критика | Аналітика
Сміх проти терору і терор проти сміху
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сміх проти терору і терор проти сміху
Збірник статей «Сміх проти терору» Петра Сороки – чи не перша в українській критичній думці спроба оглядового аналізу антитоталітарного гумору і сатири наших письменників XX століття. Грунтовно вивчаючи «сміхологію» українських класиків, дослідник намагається зрозуміти сам і донести до читачів дух радянського «скотинячого двору», який міг змести людину за найменший натяк на прообрази Д.Оруела. На думку П.Сороки, тоталітаризм проявляв войовничу нетерпимість не тільки до сатиричних випадів, я навіть і до безневинної дотепності на побутовому рівні. Сміх був протипоказаний репресивній машині і викликав у її творців інстинктивний спротив. Але, попри всякі обмеження – народ сміявся. Сміявся з «великої ласки» ясновельможних московських правителів та їх місцевих посіпак, забуваючи про «імперіалістів» і «націоналістів» і мало дивуючись «несунам», «неробам», «п’яничкам» і т. п.
У статті «Нотатки до історії українського сміху» автор дає короткий виклад історії українського гумору останнього століття. Побіжно згадується ім’я патріарха гумору Остапа Вишні, детальніше аналізується гумор в діаспорі. Найбільшою заслугою цього пласту літератури в позаматериковій Україні, як вважає П. Сорока, є яскравий образ вуйка Штіфа Табачнюка –
українського Швейка, який часто потрапляє в курйозні ситуації і завжди якось виплутується з них за допомогою гострого або дотепного слова. До честі Петра Сороки скажу, що саме він відкрив і продовжує популяризувати для широкого загалу в Україні Штіфа і його «хрещених батьків» – гумориста Стефана Федчука та художника Якова Майданника.
Добре відгукується критик про Едварда Козака (ЕKO), Миколу Понеділка, Івгу Жак, Василя Дідуха, Богдана Нижанківського, гумор яких допоміг українській нації за океаном вижити і з повною силою висміювати тоталітарну систему на батьківщині.
Стаття «У світлі сміху» присвячена засобам гумористично-сати-ричного зображення дійсності в романі Уласа Самчука «Волинь». Критик відзначає, що до добродушного кепкування славний волиняк вдається там, де йдеться про людей праці, щирих і чесних, безкорисливих і мудрих селян. Сатира ж стає надійною зброєю письменника, коли мова заходить про різних трутнів і перевертнів. Дуже вдало Улас Самчук зобразив вождя російського і світового пролетаріату Леніна: «маленький чоловічок з «раскосыми очима», який осідлав імперію, пхнув на неї всі підземні сили». Ось у чому головна причина замовчування імені видатного українського прозаїка, який розгадав природу більшовизму.
Праця Петра Сороки не претендує на вичерпний аналіз творчості українських сатириків і гумористів. У підзаголовку так і сказано: «Нотатки...». Проте, дуже сподіваємося, що з-під пера дослідника вийдуть окремі серйозні монографії, початок яким дали статті, вміщені у збірнику.
Василь ДЕРІЙ,
член літературно-просвітницького об’єднання «Галицько-Волинське братство».
м. Тернопіль.
Газета «Тернопіль вечірній». – 1993. – 04 вересн. – С. 5.
У статті «Нотатки до історії українського сміху» автор дає короткий виклад історії українського гумору останнього століття. Побіжно згадується ім’я патріарха гумору Остапа Вишні, детальніше аналізується гумор в діаспорі. Найбільшою заслугою цього пласту літератури в позаматериковій Україні, як вважає П. Сорока, є яскравий образ вуйка Штіфа Табачнюка –
українського Швейка, який часто потрапляє в курйозні ситуації і завжди якось виплутується з них за допомогою гострого або дотепного слова. До честі Петра Сороки скажу, що саме він відкрив і продовжує популяризувати для широкого загалу в Україні Штіфа і його «хрещених батьків» – гумориста Стефана Федчука та художника Якова Майданника.
Добре відгукується критик про Едварда Козака (ЕKO), Миколу Понеділка, Івгу Жак, Василя Дідуха, Богдана Нижанківського, гумор яких допоміг українській нації за океаном вижити і з повною силою висміювати тоталітарну систему на батьківщині.
Стаття «У світлі сміху» присвячена засобам гумористично-сати-ричного зображення дійсності в романі Уласа Самчука «Волинь». Критик відзначає, що до добродушного кепкування славний волиняк вдається там, де йдеться про людей праці, щирих і чесних, безкорисливих і мудрих селян. Сатира ж стає надійною зброєю письменника, коли мова заходить про різних трутнів і перевертнів. Дуже вдало Улас Самчук зобразив вождя російського і світового пролетаріату Леніна: «маленький чоловічок з «раскосыми очима», який осідлав імперію, пхнув на неї всі підземні сили». Ось у чому головна причина замовчування імені видатного українського прозаїка, який розгадав природу більшовизму.
Праця Петра Сороки не претендує на вичерпний аналіз творчості українських сатириків і гумористів. У підзаголовку так і сказано: «Нотатки...». Проте, дуже сподіваємося, що з-під пера дослідника вийдуть окремі серйозні монографії, початок яким дали статті, вміщені у збірнику.
Василь ДЕРІЙ,
член літературно-просвітницького об’єднання «Галицько-Волинське братство».
м. Тернопіль.
Газета «Тернопіль вечірній». – 1993. – 04 вересн. – С. 5.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
