ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.10.23 13:52
Подивись - яка довкруж краса!
Ваблять очі китиці калини.
Я би про природу не писав,
Але осінь просить щохвилинно.

Ліг би як ведмедик у барліг
Ссати лапу до весни чи літа.
Та відмова любці - смертний гріх,

Сергій Губерначук
2019.10.23 13:23
Стан саморевізії,
ревізії самого себе.
Сумнівів дивізії,
де кожен під себе гребе
з купи світових амбіцій
фарш на тимчасовий шніцель!

Чим відсікти сумніви,

Тетяна Левицька
2019.10.23 10:49
З принципів своїх не зрушим -
друже, виставляй півлітру.
Будем лікувати душі,
дихати одним повітрям.

В розвідку ми не ходили
і пуд солі ще не з'їли.
Та тримав мене щосили,

Ігор Деркач
2019.10.23 09:29
Поетові журитися не варто,
що він ще не відбійний молоток,
і поки у душі палає ватра,
у ньому може жевріє пророк.

Щезають невідомі і ведомі,
яким удача додає снаги,
ну, а вони – ідилію у домі,

Віктор Кучерук
2019.10.23 08:10
Г. С...
Густіли сутінки помалу
І тихли звуки голосні,
А ти покірно віддавала
Себе невтомному мені.
Я пізнавав тебе до споду,
Обличчям вниз і горілиць,
Коли двом душам на догоду

Олена Побийголод
2019.10.23 07:01
Володимир Висоцький. «Аліса»

Хочу вам загадки дати зразок,
де причаїлося й рішення вдале:
чи залишається щось від казок, -
тих, що уже до кінця розказали?

Де, хоча б, той нерозмінний п’ятак?

Сонце Місяць
2019.10.23 03:19
ми поєднювали меланхолію & біґбіт
ми зростали в стихійно~ ринкових шанхаях
все чого небуло в ті часи небуло так собі
у зневазі з відвагою навіть я вас благаю

дожидаючися одкровень & трохи там німб
веселково ридають труби лабають хлопці
за трьома р

Оксана Логоша
2019.10.22 20:35
Я до вас не дійду вже мої посивілі дуби-
Серед буднів пісних загубила тоненьку стежину.
Перекрили шляхи то яри,то колючі ожини.
А роки ж неминули і ваші розкішні чуби.

Я давно не була поміж вас у глибокій зажурі,
Не справляла із вами в шпаківнях г

Ігор Герасименко
2019.10.22 20:03
Літо бабине бавить планету:
невагома, ажурна журба.
Листя падає, та менуету
молитовні виконує па.

Листя падає. Сонце голубить,
зацвіли діаманти в росі,
і газони радіють і клумби.

Микола Соболь
2019.10.22 18:45
Що, чуваки, зняли «баригу»?
Чи легше сім’ям жити стало,
Як лізуть до корита «риги»
І тупорилі із «кварталу»?

А мріялось: Голобородько –
Конкретний мен, слуга народу!
А врешті маємо – Володьку,

Вікторія Лимарівна
2019.10.22 14:02
Із щедрістю осінь дарує оздобу:
Багрянцю та й золота їй не шкодА!
Подекуди блискає жовтим вода,
Бо листячко вперто туди погляда.
Хизуються, гарну показують вроду
осика й тополя: гарненькі, нівроку.
Шикуються парами, радують зір
палітрою барв : безл

Устимко Яна
2019.10.22 13:25
вийди послухай осінь
ти ж бо не чув її
як та іде на босу
полем між кураї

як вона тихо тихо
свого коня веде
як виграє у міхах

Сергій Губерначук
2019.10.22 13:21
Маєш патрони і протигаз?
Мариш у засідках довгий час?
Лідерством скутий? Віри завзятий?
Пельку замкнути й не роззявляти?

Землі свої ти вже відвоював?
І на чужі – не ловитимеш ґав?
Кров’ю розпишеш ім’я свого Бога

Олександр Сушко
2019.10.22 12:05
За роги, думав, долю ухопив,
Її хвоста на руку намотавши.
Але жую тепер тверді пупи,
Ковтаю воду, без олії каші.

Злостивий фатум -це не любий ксен,
Харчує, гад, не з золотої ложки.
Хвороба підла звивини гризе,

Ярослав Чорногуз
2019.10.22 02:09
За десять хвилин до таксі
В обіймах палких ще моя ти...
Секунди вже збігли усі -
Не хочу тебе відпускати!

Вже туга терзає мене
За десять хвилин до розлуки.
І небо темніє ясне,

Віктор Кучерук
2019.10.21 22:22
Моє кохання зріднене неждано
З твоїм умінням вірити й любить, –
Міцніє скоро і цвіте весняно,
І за життя чіпляється щомить.
Твоє кохання йде тобі на користь ,
Якщо ти мріям віддана без меж, –
Якщо мені радієш попри хворість
І кожен день б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Проза

 Сайт білих ворон
Пробувши понад 10 років на цьому дивовижному
інтернет-ресурсі "Поетична робітня", який очолює
Велимир Маньєрист ( і саме він створив тут цей неповторний світ класичної римованої романтичної поезії, де шляхетні трубадури оспівують неземну вроду прекрасних дам, ідеалізуючи дійсність і т.д.), поет Велеслав Бандурович раптом збагнув, де він знаходиться. І що означає цей інтернет-світ, де всі вони існують. Подумав, що "Поетична робітня" є сайтом білих ворон. Уявляєте?
У цьому дикому суспільстві швондерів, шулерів, політичних блазнів і проституток, продажних нардепів, населення, що поступово перетворюється на бомжів, у суспільстві чорних ворон є віддушина і цілий сайт для білих?
Так білих, де панує хоч відносна, але справедливість, де кожен може вільно висловлювати свою думку, стати на захист білих цінностей: захищати справедливість, виводити на чисту воду різну мерзоту суспільну, критикувати спілчанську літературну мафію, яка розподіляє премії своїм посереднім часто членам та наближеним до неї; висловлювати протест проти обдурювання простого народу, яке ведеться на кожному кроці, викривати військове начальство, яке продалося ворогові, і створює своїм же воїнам Іловайський, Дебальцевський та інші котли, оспівувати героїв-воїнів з простих людей, велич природи і чи не найбільше - вічну тему - кохання, як ідеалістично, так і приземлено-прозаїчно і т.д.
І ось раптом, а таке на сайті трапляється періодично,бо в родині - не без виродка, на сайт затесалася справжнісінька чорна ворона - Іудина-Лайя Шапокляк - носій цінностей навколосуспільних.
Спершу вона просто викладала свої вірші. Вони були незвичні тим, що вона, аби виділитися, брала словник іншомовних слів, вибирала звідти різні незвичні екзотичні словечка, робила з них довжелезні переліки, заримовувала і видавала це за свою "неповторну" творчість, особливий стиль і почерк. Як багато поетів, дуже любила себе в поезії, а не навпаки, і, поступово,відчуваючи навколишню доброзичливість, ставала дедалі більше пихатою і зрозумілою.
Крім "Робітні поезії" існували ще соціальні мережі типу Твіттера чи Фейсбуку, де можна було не лише
офіційно спілкуватись, а й у приваті.
Спілкування у Месенджері чи Вайбері створювало зручну можливість "перемивати кістки" іншим колегам по перу, чим Іудина-Лайя Шапокляк, природжена інтриганка, дуже любила займатися, створювати коаліції з прихильників і ще дещо...
Особливо її дратувати ті, хто писав краще за неї. І першим у списку стояв Велеслав Бандурович.
Був на сайті і такий собі Олексій Критикуюшко, який любив сатиру і гумор , і завжди знаходив на сайті об'єкти для критики. А як не було, то міг і самого себе, як кажуть, і в хвіст, і в гриву довбанути гострим словом.
На жаль, бувало так, що передавав куті меду, з сайту пішла одна, дуже талановита поетеса, образилась на нього за надмірне висміювання.
Але загалом він був людиною справедливою, і хоч спочатку важко йому давалося поетичне ремесло, але він наполегливо працював над собою, багато писав, правив, і поступово ріс, як літератор.
Особливу атмосферу створювала на сайті талановита поетеса Лана Мирило-Всепрощенська. Вона сама писала гарно і любила завжди підтримати добрим словом колег по перу, просто по-дитячому раділа кожному прочитаному вдалому рядку чи образу, і часто, в захопливій формі писала відгуки-рецензії колегам у коментарях під віршами. Іноді, аби нікого не образити з критиків, правила так свої вірші, що вони ставали гіршими, ніж були.
Такою ж доброю була і Шанель Людовикова. Їй особливо вдавалися переклади з іноземних мов.
Іван Задерихвіст любив писати про політику. І часто його короткі п'ятирядкові строфи влучали у наших політичних ворогів, які ведуть і досі загарбницьку війну на Сході країни. Принагідно міг натяками "цапнути" і колег. Бувало, що за це йому добряче діставалося у відповідь.
Критикуюшка і Шапокляк спершу об'єднувала дружба. Він, володіючи організаторськими здібностями, робив навіть для неї презентації книжок, де все проходило на пристойному рівні.
Добра слава і талант деяких авторів, особливо Бандуровича, якого називали за чудову лірику сучасним Сосюрою, страшенно дратувала Шапокляк, бо цей автор був, по суті, поза критикою, бо майже все вдавалося, і більшість колег писали йому захопливі коментарі.
Завжди мудрим і виваженим у своїх коментарях був уже літній автор, але з молодим розумом і серцем, Ігор Омкін з Тель-Авіва, якого шанувати практично всі присутні на сайті віршарі й поети.
Якось Шапокляк розговорилася у приваті з Критикуюшком.
- Ти б довбанув своїми критичними стрілами цього "генія" Бандуровича, - адже він вважає тебе графоманом. А я стала б більше тебе поважати за твою принципову позицію.
І почалася війна. Критикуюшко почав часто кусати Бандуровича, той менше відповідав, але дуже влучно характеризував опонента різними прізвиськами. Хоч у запалі міг і обматюкати.
Шапокляк взялася ще за Лану Мирило-Всепрощенську. Та часто писала Бандуровичу захопливі відгуки і заслужено ставила високі бали за вірші. В результаті його рейтинг ріс, а Шапокляччин - не дуже, хоч Лана і їй теж ставила "шістки" - найвищі бали.
Тоді Лайя Шапокляк переконала Лану, що це - дитяча гра - в оцінки, і що гарні талановиті літератори вже обходяться без оцінок. Результат - рейтинг Бандуровича перестав на певний час підніматися угору. А добросерда Лана виснажилася і не хотіла відчувати на собі нахабного тиску чорної ворони. Вирішила теж обійтися без оцінювання, беручи приклад з однієї з кращих поетес сайту і чудового редактора - Надії-Віри Навчилишень.
Пиха Шапокляк не давала їй спокою. Вона не вміла довго тримати дружбу, і, подібно Лані, прощати друзів. Коли Критикуюшко не прислухався до однієї з її порад, вона добряче вилаяла його, і по суті, стала ворогом.
Відтоді критичні стріли Олекси полетіли вже не в Бандуровича, а в саму Шапокляк.
Ох і дісталося ж їй. Добре допоміг своєму другові Олексію іще один скромний трудяга сайту Оцеола Соболевський. Він умів додати пекучого перцю в коментарі.
Тоді Шапокляк різко перекинулася у друзі до Бандуровича. Адже він не знав про її закулісні інтриги. Іудина є Іудиною. Вона прекрасно знала, що Бандурович не мовчатиме, і дасть достойну відповідь Критикуюшку.
Так і вийшло, знову розгорілася на сайті війна не на жарт.
Бідному Велимиру Маньєристу доводилося не раз видаляти публікації авторів, що містили образи опонентів.
Та все має свій початок і кінець. Закінчилися і війни Бандуровича з Критикуюшком. І до цього приклала свою добру руку Лана Мирило-Всепрощенська. Вона знала, що вони - колишні друзі, і намагалася їхні стосунки спрямувати у русло доброти і взаєморозуміння.
Врешті так і сталося. Поети на одній із презентацій потисли одне одному руки і обнялися. І розговорилася. І, зрозуміло, не могли обійти постаті Іудини. І з'ясували,
як вона, по черзі, серйозно, стравлювала їх лобами. І вони, двоє білих воронів, об'єдналися проти чорної ворони. Як умів, їм завжди підсобляв і Оцеола Соболевський.
Пір'я вискубали так, що Іудина-Лайя піджала хвоста, і вирішила зімітувати свій відхід із сайту. Мовляв, її тут великорозумну інтелектуалку, не сприймають і ображають.
І справді, десь місяць-півтора її на сайті "Робітень" не було ні видно, ні чути.
А тоді раптом вигулькнула знов із заявами, що треба освіжити сайт її неповторно-оригінальною творчістю. Цим самим вона плюнула в душу усім іншим авторам.
Бандурович з Критикуюшком переглянулись:
- Що, дамо перцю чорноротій вороні?
- Та треба б, - погодився Бандурович.
- Ну, Ви, хлопці, не забувайте, що вона все ж таки жінка, - як завжди в своєму дусі, зауважила Лана Мирило-Всепрощенська.
- Лано, дорога, треба об'єднуватися не за статтю, а за духом, і мастю, навіть, якщо хочеш, - зауважив Бандурович, - і якщо ми - білі ворони з тобою, то вона - таки чорна. І їй серед нас - не місце.
- І ми ще мало їй пихи збили, - підтримав його Критикуюшко.
- Ну дивіться, я вже не втручаюся в це, мовила Лана. Хоч більше - на вашому боці.
А може вона - Шапокляк - не біла, і не чорна, а сіро-буро-малинова ворона, - подумав Бандурович, як там у Маяковського, побільше поетів... різних...
Хай живе Іудина в Україні, аби шкоди не робила?

15 вересня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)







Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-09-15 16:20:05
Переглядів сторінки твору 511
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.126 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.290 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2019.10.23 11:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-09-16 09:56:54 ]
Але ж митці мовчать. Бо не хочуть згадувати відьму. Ще насниться.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-09-16 12:02:38 ]
Пишу тут, бо у Майї Залізняк коментарі не доступні, що до оцінок, які я ставила Ярославу Чорногузу. Жодного разу він мене не попросив, хоч ми друзі, щоб я йому поставила 6 балів. Майє, подивіться, будь ласка, скільки я йому поставила шісток і Вам, я впевнена, що буде не на користь Чорногуза, бо Вам їх поставила більше ніж йому. І чому Ви вважаєте, що я немала право оцінювати так, як того хотіла і вважала за потрібне? Невже ті вірші були не достойні? Чи я витягла їх із Вашої власної кишені, що їх Вам так шкода? Від Вас я жодної шістки не отримала 5,5 був мій рівень, та я не переймалася, бо це якийсь дитячий сад, коли нам давали зірочки за те, що вели себе достойно. Мене дивує те, що я нікого не чіпала, всіх намагалася помирити і створити на сайті гарну атмосферу, а зараз повинна оправдовуватися за кожен свій крок. Я маю права дружити з тими людьми з ким хочу, маю права поважати тих, хто поважає насамперед мене, як людину. Про поезію не пишу, бо вона немає відношення до людських якостей і гідності. Так, мені не подобаюється, коли когось принижують, чи висміюють, але ж треба дивитися в корінь, бо звідти починаються гниття. Більше прошу не згадувати моє ім'я в жодних коментарях!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-09-16 12:07:25 ]
Що тобі сказати, Сашко? Справжні мужики-митці, то вони не мовчать, воюють, як ми з тобою.
А інші - моя хата скраю, я нічого не знаю. Не чіпайте мене, то я вас не зачіплю. Отак колись і Україну просрали, бо кожен сидів тихо на своєму хуторі, думав, може омине! А воно не оминуло! Голову в пісок, як страуси...
Ще не всім далася взнаки Шапокляк!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-09-16 22:08:05 ]
Дорога Таню, прочитавши прозовий горе-опис пані Залізняк, просто тонеш у морі бруду і брехні. Я зрозумів одне, що їй головне - не істина і правда, не висока література, яка кличе до краси, добра і справедливості, а свої дрібненькі амбіції, роздуті нею самою до розмірів уже земної кулі, як мінімум.
Чого варта тільки ота брехня про мою заяву у спілці письменників на її вечорі, що я без фуршета не виступатиму... Насправді, я спершу виступив на вечорі у пані Залізняк, заспівав пісню під бандуру про її славного предка Максима Залізняка ( мимоволі згадується Шевченкові слова "славних прадідів великих правнуки погані"), а вже аж тоді дізнався про те, що у фуршеті організаторам відмовлено. Тоді я, використав весь свій авторитет члена НСПУ, відомого письменника, домігся у директора в будинку літераторів дозволу на фуршет, та ще й уклав у це свої кошти - 200 гривень, свідок - Микола Соболь, який купував на ці кошти міцні напої, замість того, щоб вимагати від Залізняк гонорару за виступ, як зробили б мої колеги-артисти. Але я не тільки артист, а ще й літератор, і проявив письменницьку солідарність до пані Залізняк, за що тепер маю її "глибоку" вдячність у вигляді брехливого наклепу на її сторінці, доступу до якої я не маю.
А голослівне звинувачення нас усіх у донощицтві?
Я більш, ніж певен, якби ми жили у сталінські часи, нас би всіх названих розстріляли, або репресували за доносами Залізняк, бо хто ж вивертає на люди приватне спілкування у месенджері, тільки вона!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./Л.П.) [ 2019-09-17 09:22:04 ]
Тут підтримую, що Ви, Ярославе, відмовлялися виступати без фуршету я чув лише від Маї, але не від Вас! І фуршет ми організували за власні кошти мої, Ваші та Сушка. Але натомість після цього я не отримав не лише спасибі від Маї, а лише купу бруду на свою адресу. То думаю якщо Ви виступили одним із спонсорів чи варто про щось говорити?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2019-09-16 23:10:10 ]
О блін... А я ж ото обіцяфф Заї та й вихлопотать для неї два нобелівські премійони... За книжку і за обкладинку... А воно он воно як... Жерсть... Даремно, мабуть обіцяффф...)))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-09-17 04:54:34 ]
За що, ерго? За її публічні брехні і доноси, виливання бруду на опонента, перебріхування і перекручування правди? Ми із Сашою Сушком створюємо художні образи навіть у своїх критичних творах, а вона сама достойно відповісти не спроможна, вона творчо-ялова, то й копіює чужі дописи, які супооводжує безглуздими коментарями, доносучка, інакше й не скажеш. Все хоче пересварити опонентів, та дядька лисого їй це вдасться. Все більше людей прозріває, бачить, хто воно насправді, оте вороння сіро-буро-малинове! Українка вона, каже, що йде з сайту, прощається, і не йде в реалі? Хто так робить? Питання риторичне. Зая Мазіняк, як ти кажеш. Обмазує усе відомо чим...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-09-17 04:54:57 ]
Серго


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-09-17 04:55:31 ]
Дідька


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./Л.П.) [ 2019-09-17 09:27:55 ]
Скажу одне сумнозвісна пані дуже погано перенесла, що Тетяна Левицька виступила гарантом миру Чорногуза і Сушка і завела нову інтригу з Юрієм. Коли зрозуміла, що карти відкриті спробувала встромити (як завжди) свого носа щоб звести знову лобами поетів і почати нову війну. Але не вийшло і сподіваюся не вийде! А всі крапки над і ми спробуємо поставити 5 жовтня у Вишгороді під час дружнього поїдання плову куди я особисто Вас, Ярославе, Тетяну Левицька, Сушка та ще декількох поетів (вам всі знайомі) я запрошую! А відьма хай біснує!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2019-09-17 12:02:44 ]
О,воно як... То пісТня одразу шось згадалсь комуняча... Про матроса Залізняка... Як ,,він йшоль на Адєссу, а йийшоль к Хєрсону,,...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2019-09-17 12:04:33 ]
Вийшоль,пардон...З тел.в дорозі одруківки... Дивно якось ішов матрос Залізняк...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2019-09-17 19:47:14 ]
Вітаю панство. Була свідком подій навколо фуршету. Сама чула, як пан Ярослав іще перед початком дійства питав, чи буде фуршет. Давно було: не пригадую, чи він жартував із приводу того, що не виступатиме, раз немає пригощання, чи то було всерйоз. Так, мабуть же, не всерйоз, бо таки виступав. Але конфлікт був.
Їхала з Майєю з Полтави до Києва, протягом усього шляху вона не раз уголос турбувалася, що фуршету не можна в Спілці організовувати, бо так їй було чітко сказано. А вона хотіла б це зробити, вважала, що гостей треба пригощати. Тому так нервово сприйняла слова п. Чорногуза. Тому виник конфлікт. Дріб'язковість обсмоктування тих подій у дописах/коментарях усіх учасників сварки тут, на ПМ, викликає просто... шок. Невже вам більше нічого робити, люди?! Ми живемо на цьому світі якусь мить, то чи варто перейматися таким... нічим?
Давно не ходжу на ПМ, не беру участі в тутешніх сварках-розбірках, бо це й нецікаво, і неконструктивно, і найчастіше - просто огидно. Як і те, що відбувається зараз. Для спілкування цей ресурс не пораджу навіть ворогам.
А для поезії... не у визнанні суть мистецтва. Поет пише, бо не може не писати - та й усе. Решта - суєта.
Бажаю учасникам конфлікту мудрості й уміння поважати чужу думку. Нікому не раджу бувати на ПМ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-09-17 21:23:59 ]
Цю дріб"язковість, про яку Ви говорите, пані Галино, почала Ваша подруга Залізняк. А не я. Я радий, що у Вас язик не повертається повторити ту падлючу брехню, яку тут поширює Ваша подруга. Ви ще смієте за цю мразь заступатися?
У мене є вірш:
Не збагну я ніколи того,
Хто в мистецтві лиш гроші шукає.
Я піду до народу свого
І безплатно йому заспіваю,
І безплатно йому я заграю.

І вбиратиму щирість святу,
За корисливі помисли вищу,
Заспіваю про душ чистоту
Й може сам я душею очищусь,
Й може сам чиюсь душу очищу.

Віддаватиму щирість, любов,
Знаю я, він мене зрозуміє,
І поверне сторицею знов.
З ним душею я не змілію,
З ним ніколи я не збіднію!

Як Ви думаєте, людина, яка написала такі рядки, може чинити всупереч написаному? Ніколи, бо я кобзар український, поет український, я - совість нації,
я швидше свої гроші віддам для святої справи, ніж вимагатиму з когось щось, хоч є професіоналом у своїй професії бандуриста.
Тому я смертельно вражений підлою брехнею, породженою дріб'язковістю і мерзенністю душі пані Залізняк. Я б на Вашому місці порвав би з нею усілякі відносини. Так порядні люди не чинять, тільки негідники. Ганьба Залізняк! Славного пращура великого правнучка погана!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-09-17 21:26:43 ]
Я б на Вашому місці спершу розібрався в суті питання, а тоді вже робив би висновки про сайт. А будите гудити його несправедливо. Така мені Вам порада!