ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.08.09 06:35
Вишукую поміж рядків слова,
які бальзамом вилікують душу
та всує все, бо жодного нема.
Даремно в будяках шукати ружу.

Леліють мову декілька майстрів,
виточують із літер діаманти…
У них не знайдеш кострубатих слів.

Серго Сокольник
2020.08.09 02:01
Коронавересень, баскак
З пшеничним посміхом,
Той хрестоцвітовий ясак
Збирає поспіхом,
Де ми життями данину
Йому даруємо,
З зими минулої обну-
лені мандруємо...

Дума Козак
2020.08.08 23:51
Південна ніч у лузі виграє
піснями цвіркунів і зорепадом.
Вони бентежать так єство моє –
аж почуття хлюпочуть водоспадом…

А відчували, пахнуть як хліба?
Із нотками волошки і полину!
Цих запахів симфонія хіба

Євген Федчук
2020.08.08 19:21
В часи далекі в степовім краю,
Можливо й тут, де я тепер стою,
Маленьке плем’я над рікой жило,
По нашим міркам, що у них було?
Овець з десяток, коней пари дві,
Що паслись собі поряд на траві.
Кибиток кілька, от і все, мабуть.
Та їм здавалось – хоро

Микола Соболь
2020.08.08 17:03
Вини не чує Сандармох –
земля ні в чом не винувата.
Розстріляний упав, замовк.
Відлуння пострілу і ката…
Тут чути стогін безліч душ
безвинно вбитих Соловками.
А для катів лунає – туш
і голоснішає з роками.

Олександр Сушко
2020.08.08 15:21
Я - музикант. І це чудовий фах,
Пливе слухач у какофонні верші.
Потринькай на гітарі ноту фа...
Почув? Отак гундосять любі тещі.

А спробуй до...оце моя жона,
Завжди серйозна, пильна і розумна.
А сі бемоль - коханка чарівна,

Дума Козак
2020.08.08 14:55
Тоді я тільки вигадав тебе
і покохав лише свою уяву…
Тебе у ній підніс аж до небес –
ту милу, ніжну, лагідну, ласкаву…

Я вигадав кохання бенефіс
і пристрасті, і сміх, і поцілунки…
Та вигадка згубилась між куліс,

Іван Потьомкін
2020.08.08 14:02
Чому, Боже, відстоїш так далеко?
В годину лиху віддаляєшся?
Нечестивець пихатий женеться за вбогим.
Та схоплені будуть всі ті, хто мав наміри злісні.
Ось вихваляється нечестивий,
І користолюбець ганить Бога.
Мерзотник, задравши носа, міркує:
«Не ді

Дума Козак
2020.08.08 11:38
Насолода – вранці рано,
з першим променем ласкавим,
пробудитись і босоніж
росянистим споришем
йти на зустріч із майбутнім,
днем новим, у світлі сонця,
упиваючись красою,
вслід за подихом весни…

Ігор Шоха
2020.08.07 21:41
Великі води у ріки,
в яку впадають інші ріки.
Ще є і діти, і батьки,
діди яких були великі.

У Лету кане на віки
усе мізерне і безлике
і залишається навіки

Євген Федчук
2020.08.07 19:09
Україна – край благословенний,
Степ безкраїй і ясна блакить.
Скільки раз ворожі сили темні
Намагалися тебе скорить?
Скільки раз приходили охочі,
Щоб хлібів набратися дармових
Та безсилі були сили ночі –
Ти завжди перемагала їх.

Серго Сокольник
2020.08.07 17:10
Наближається день.
Тихо осінь іде
На поріг,
На поріг.
Більше ми не удвох.
Нам дано для обох
Сто доріг,
Сто доріг.

Тетяна Левицька
2020.08.07 14:25
Не бійся любові, вертатись додому,
упасти з вершини у прірву потому,
ураз відштовхнувшись від дна.
Бо хто з нас не падав, а після не плакав,
а чи не злітав в небеса, наче птаха,
і не шаленів від вина.

Носив за собою суму безнадії,

Олександр Панін
2020.08.07 13:27
Минуле Чатує

***

Захмарного відчаю злети…
Собі не складає звіт,
Точиться
Майже нечутний

Сергій Губерначук
2020.08.07 11:13
Ідеале мій, ти, мов "Титаник",
який швидко іде на дно.
Гинеш ти, але я, твій романтик,
не повірю в це все одно.

Моя вірність, мов чайка на щоглі,
коли палуба вся в сльозах.
Нас не чують на дальнім атолі.

Дума Козак
2020.08.07 07:26
Зарахувати вас не можемо у штат, –
промовив кадровик без еківоків, –
нам молодий потрібен кандидат
із досвідом роботи… в сорок років.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Бездомний
2020.01.18

Станіслав Настенко
2019.11.12

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Публіцистика / "Одна в нас Батьківщина - Україна" (2007)

 А ПІД НОГАМИ Ж – ПРІРВА

Держава – це вам не ковдра, яку перетягують: кожен смиче у свій бік…
А народ – не канат: досмикаєтеся, що розірветься надвоє, та так, що й вузлом не зв’яжеш.
І лицемірний ваш лозунг: «Два Віктори – одна Україна!» Бо насправді вже існують дві половини ще недавно цілої ковдри; канат усе більше розсмикується, от-от трісне-лусне; а цілісної держави вже немає, бо її розділили на дві нерівні частини: правоберіж Дніпра – то ще наша, хоч і неповна, а лівоберіж – їхня, «приватизована» українофобами-яничарами, продана й перепродана бандитськими кланами, білокам’яній обіцяна-заповідана…
Яйцепадний В. уже так отямився від переляку-стресу, що знов заматерів, хижо гиркає з висоти свого прем’єрства навіть на гаранта нашої державної незалежності. А його друзяки-посіпаки не соромляться поливати сморідним брудом все святе для нас, українців і не українців – патріотів рідної нам землі.
А той В., який обіцяв бандитам тюрми, щось, мабуть, переплутав згарячу або знічев’я: простягнув «яйцепадному» руку.
І пішло, і поїхало! Зголоднілі «регіонали», разом із соціалістами й комуняками, дружньо накинулися на святково-переможний пиріг помаранчевих – живцем почали загризати-з’їдати патріотичних міністрів, призначених на посади за квотою Президента, помаранчевих очільників обласних, міських і районних державних адміністрацій. П’яний банкет «бандюковичів», сколотивши й скаламутивши свої електоральні вотчини, розповсюджується всією Україною: одних опонентів «замочують», інших – опорочують, третіх просто не впускають до їхніх законних кабінетів. Натомість насаджують своїх «подільничків», навіть тих, які вже давно мали би сидіти на заслужених нарах у тихих персональних камерах: Ківалова, наприклад, Шуфрича, Колесникова, Клюєва… Того й гляди, повернуть відомих «феодалів» Щербаня (бідна моя Сумщина!), Засуху, Боделана… За одно й Бакая можуть прилаштувати на тепленьке місце, і хама Білоконя ментовського. Чого лиш не буває в стані переможених після того, як переможці «пожаліють» їх і простягнуть руку на перемир’я чи укладуть із ними «універсал про єдність»!
Здає нас «помаранчевий В.» «яйцепадному В.» за так, ніби ми вже геть непотрібна тара з-під чогось використаного. Сьогодні вже в Луганську жити – вовком вити. Якби ж то хоч вовком, бо я особисто, сімейство моє недолуге загнаними собачатами в глухому кутику скавчимо. Пенсійка у мене та в дружини моєї мізерна, знущальна, бо спільний наш трудовий стаж (понад вісімдесят років!) коштує більшого – якщо не ордена, то бодай медальки. А ми й ковбасу сумнівної якості бачимо раз на місяць, у день отримання «державного пенсіону». Доньці нашій (за те, що під час «вавилонського стовпотворіння» виступила проти кучмістів-яничарів) вліпили на службі сувору догану, позбавили премій і законних надбавок-доплат – у результаті ж нам нічим погашати кредит за холодильник, проплачувати телефон, справно відшкодовувати за квартплату та комунальні послуги. Занепали духом, втратили останній оптимізм (хоч і несправжній, штучний), лаємо обох Вікторів… А що нам лишається робити на лівобережній частині-половині розірваної та роздерибаненої України?!
Клацають хижими зубами-іклами, тупають ногами-колодами «переможені переможці» на всіх поверхах нечесно прихопленої влади. Різні азарови й тіхонови, сімонєнки й мартинюки так розтанцювалися-розгупалися, що й почуття самозбереження втратили – не чують під своїми ногами-товкачами бездонної прірви. Страшна та прірва, страшніша від біблійного пекла – у неї може провалитися геть усе гамузом: держава Україна, бандитський уряд з шовіністичним парламентом, партії і партійки, вожді й вождики… А може, сімонєнки-морозенки якраз цього і добиваються – Москва нагородить їх щедріше за Іуду, ощасливить введенням до кремлівської стайні, «уславить» більше, ніж Кочубея, Пушкаря, Примакова, Боженка…
Невзабарі – Новий рік, Різдво Христове, мій скромний (зате ювілейний) день народження… А там – зиму пережити, душею не зачерствіти, духом не заіржавіти, останні зуби зберегти… І з першим весняним теплом – на Майдан… вже останній Майдан… Там будуть наші, свої – брати і сестри; там будуть наші речники-провідники. Запалимо свічки надії від власних сердець. І переможемо гуртом: луганці й львів’яни, севастопольці й мукачевці, марківці й хоружівці, січеславці й волиняки… Ми здобудемо свою (нашу) Україну! Бандити сядуть-таки в заслужені ними тюрми. Разом з комуняками й шовінюгами.


20.12.2006






  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-10-31 14:00:44
Переглядів сторінки твору 75
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.065 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.264 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Еліта і псевдоеліта
Автор востаннє на сайті 2020.02.05 21:40
Автор у цю хвилину відсутній