Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.06
07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
2026.08.06
07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
2026.08.05
23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
2026.08.05
22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
2026.08.05
21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
2026.08.05
16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
2026.08.05
13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
2026.08.05
12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
2026.08.05
11:36
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
2026.08.05
09:49
мене тримали і тримають
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
2026.08.05
05:58
З часів обтесаних чепіг
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
2026.08.05
00:56
Змикає туго в коло Уробороса -
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
2026.08.04
21:35
Ні доказів, ні печатки —
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
2026.08.04
20:06
У саду медово пахне втома,
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
2026.08.04
17:38
Заблукали хасиди в Путивлі.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
2026.08.04
16:35
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Публіцистика
/
"З низів я бачу все" (2008)
КРУГЛИЙ СТІЛ
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КРУГЛИЙ СТІЛ
Сидимо невеличким гуртом за круглим, як і все досконало-викінчене на цьому світі, столом на подвір’ї батьківської садиби народного депутата України Олександра Миколайовича Стешенка.
В округлому вечірньому небі над нами кругловидиться повний місяць. На круглих тарілках – усе також кругле своєю достиглістю і доречністю при круговій розмові споріднених духом друзів-соратників: політиків, поетів, музикантів, співаків… І слово, кругле, немов обруч, перекочується по круговій орбіті першоспасівського маковійного застілля.
Сашко Стешенко, поминаючи не так давно померлу маму-берегиню, виглядає не як політик чи дипломат – він просто вдячний і засмучений син, гостинний господар, добрий товариш.
Говоримо про життя. Про літературу та мистецтво. І про політику, звісно. Агресію північних сусідів-братів супроти нашої союзниці Грузії… Розпаношеність сватівських маргіналів, які чомусь ненавидять своє кровноукраїнське… Про криводушність окремо взятих кривоносих петрушенченків… Про «патріотизм» славнозвісного (розганебного) шляховика-реформатора (деформатора!) Корлякова, який до всього раніше присвоєного прикрав ще й ціле село з усіма його людськими душами…
Мені дуже затишно в компанії гострого на слово, розумного та дотепного Стешенка, доброго мого друга Володимира Просіна, сватівських поета Миколи і композитора Василя, україномовного росіянина Віктора і незгідного з нами співака Олександра. Вечір вийшов на славу: цікавий, змістовний, сповнений найкращих емоцій та вражень, які проходять і забуваються нешвидко, або й залишаються з тобою назавжди.
Люблю Сватове, бо в ньому й сьогодні України більше, аніж у стольному Києві. Минеться липнево-серпнева спека, перегорять-дотліють у своїй лютості та жадібності всілякі «регіонали», «вітренківці», комуняки-шовінюги… А Батьківщина зостанеться з нами і в нас самих. Бо вона – наша Батьківщина! І ми її ніколи не віддамо на поталу «піссуарщикам» тихонівсько-єфремівського розливу. А тим паче на пограбунок голенко-корляківським «депутатам» трьох і більше скликань.
Свідок нам у цьому – кругловидий місяць над нашим круглим столом!
12.08.2008
В округлому вечірньому небі над нами кругловидиться повний місяць. На круглих тарілках – усе також кругле своєю достиглістю і доречністю при круговій розмові споріднених духом друзів-соратників: політиків, поетів, музикантів, співаків… І слово, кругле, немов обруч, перекочується по круговій орбіті першоспасівського маковійного застілля.
Сашко Стешенко, поминаючи не так давно померлу маму-берегиню, виглядає не як політик чи дипломат – він просто вдячний і засмучений син, гостинний господар, добрий товариш.
Говоримо про життя. Про літературу та мистецтво. І про політику, звісно. Агресію північних сусідів-братів супроти нашої союзниці Грузії… Розпаношеність сватівських маргіналів, які чомусь ненавидять своє кровноукраїнське… Про криводушність окремо взятих кривоносих петрушенченків… Про «патріотизм» славнозвісного (розганебного) шляховика-реформатора (деформатора!) Корлякова, який до всього раніше присвоєного прикрав ще й ціле село з усіма його людськими душами…
Мені дуже затишно в компанії гострого на слово, розумного та дотепного Стешенка, доброго мого друга Володимира Просіна, сватівських поета Миколи і композитора Василя, україномовного росіянина Віктора і незгідного з нами співака Олександра. Вечір вийшов на славу: цікавий, змістовний, сповнений найкращих емоцій та вражень, які проходять і забуваються нешвидко, або й залишаються з тобою назавжди.
Люблю Сватове, бо в ньому й сьогодні України більше, аніж у стольному Києві. Минеться липнево-серпнева спека, перегорять-дотліють у своїй лютості та жадібності всілякі «регіонали», «вітренківці», комуняки-шовінюги… А Батьківщина зостанеться з нами і в нас самих. Бо вона – наша Батьківщина! І ми її ніколи не віддамо на поталу «піссуарщикам» тихонівсько-єфремівського розливу. А тим паче на пограбунок голенко-корляківським «депутатам» трьох і більше скликань.
Свідок нам у цьому – кругловидий місяць над нашим круглим столом!
12.08.2008
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
