
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.12
14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
2025.07.12
13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
2025.07.12
12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
2025.07.12
10:12
Якось незрозуміло…
Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі…
Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста.
Оточують його
2025.07.12
09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
2025.07.12
07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
2025.07.12
05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
2025.07.11
21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
2025.07.11
18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
2025.07.11
06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
2025.07.11
05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
2025.07.11
00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього.
Де ванька напаскудив – там і «русскій дух».
Велика брехня – спосіб реалізації великої політики.
Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні.
Велич у спадок не передається,
2025.07.10
21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
2025.07.10
14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
2025.07.10
13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
2025.07.10
08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Станіслав Настенко (1970) /
Проза
Українська буденність: Едмонтон.
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Українська буденність: Едмонтон.
- А чи не можу я Вас запросити сьогодні ввечері до нас на чай? - сказав він українською мовою з легким канадським акцентом. Тому, хто запрошував в гості було на вигляд 20-ть років, одягнений в джинси і пуловер поверх світлої клітчастої сорочки, в окулярах, схоже студент.
Шарій був шокований. Навіть якщо ти запланував на цей вечір політ у космос, коли тебе запрошують на чай в Канаді... Не в ресторан, не в кавярню чи бар, а до власного дому попити чаю, та ще й настільки рафінованою українською мовою! В космос він не збирався, вечір був вільний. Шарій погодився і, отримавши СМС з адресою, розпрощався до вечіра.
- Мама, у нас будуть гості - останнє, що почув Шарій. Хлопець розмовляв по телефону махаючи рукою "до вечора". І вже коли переконався, що Шарій його не чує, додав тихо українською: "Цікавий хлопець, мамо, я зустрів його в українському ресторані тут в Kingsway Mall. За характером він як Ів Рено, підприємливий, швидкий, але так, уяви, якби у Рено татом був Стравінський".
****
Якщо ти неосвічений селянин з Манітоби чи Саскачевану, який крім співаника в церкві не брав в руки книжки, тобі важко порозумітися з університетським ліваком з Едмонтону. Вам важко про щось говорити довше ніж десять хвилин. Якщо ви обидва - канадські українці, ви скоріше за все почнете один одного дратувати. Ваши діди вийшли з одного паровозу, але ваш особистий вибір і щоденна рутина настільки різні. В кращому випадку ви, як два брати, що гралися в одні іграшки, але потім почали битися, розїхалися і ось сидите разом на одній батьківській кухні, і все, що вас єднає це ці старі шпалери пропахлі маминими голубцями. Але коли вас не єднає мамина кухня, вас ще більше відштовхує інерція того дідівського паровозу.
Якщо з українським ліваком розмовляє новоприбулий з УРСР соціальних розламів ще більше. Для народженого в Канаді лівака інтелектуала, ви в Україні всі трохи невдахи, бо ніколи не зрозуміли, де жили. Вам, якщо напрямоту, не вистачило розуму зрозуміти справжніх переваг соціалізму. Для свіжого мігранта з України, все навпаки, і імігрант вам це скаже напрямоту: "ви, тут в Канаді, зовсім подуріли, якщо відчували якесь тепло до голодного і безпросвітного совку".
Канадський лівак з висотного кондо на Страскона Драйв розглядає через Інтернет богом забуті мозаїки на відсирілих будинках в пост-радянському Києві: він бачить на мозаїках вплив кубізму, модернізму, вдоволено мурликаючи щось класичне лівак відчуває присмак кубинських сигар, і трохи, здається, industrial одору мастила тих тракторів, які він бачив в музеї на сході Едмонтону. Для імігранта з Совку ці вседисущні радянські мозаїки - це страшенна нудота, мокрі носки і політінформація.
***
Звісно, інтелігентні ліві і більш радикальні ліваки це дві різниці, навіть в Канаді. За всієї складності проблематики, конфлікту лівих дискурсів і наративів... Шарій познайомився з Стефаном в черзі за банальною пластиковою тарілкою з варениками. В торговому центрі, неподалік від найбільшого в Едмонтоні польського костьолу - в Kingsway Mall. В тому торговому центрі був маленький fastfood ресторанчик "The Ukrainian Perogies".
***
Не можу втриматися від вводного курсу по perogies...
Українські вареники в Західній Канаді називаються perogies, пироги. Як і місцева українська мова канадські пироги це 100-річний вже незалежний від витоків клон. Італієць з маленького містечка в Калабрії опинившись в канадському італійському ресторані схопиться за голову - "мама-мія, це все, що завгодно, але не італійська кухня!" Так само для цнотливого чернігівскього, полтавського або франківського туриста це буде культурний шок, як позиціонуються, подаються і продаються Ukrainian Perogies в Канаді. Наприклад ці вареники можна їсти руками, якщо їх зварять у рослинному маслі, потім виваляють в крошеному сухому хлібі і подадуть в хрусткому паперовому конверті. Такі вареники популярні в Манітобі і Саскачевані - смакота неперевершена! Найбільш поширені всеж вареники варені на воді, які подають як швидку їжу на пластикових тарілках. Звісно, всі вареники подаються з сметаною, шкварками або кислою капустою - на вибір.
Отже, повернемось в Kingsway Mall...
Якщо ти українець в черзі канадського фастфуд ресторану "The Ukrainian Perogies", то утриматись від діалогу з червонощокою пані або вусатим паном на касі практично нереально. Тим більше, в тому українському ресторані були не наймані працівники, а родина господарів бізнесу. Це було відразу видно, по тому, як вони один з одним спілкуються і як вони виглядаютть. Отож Шарій і не втримався, щоб не запитити у пані рестораторши на касі українською: "А немає у вас смажених, fried вареників? Я такі їв в Манітобі". Його українська мова викликала заціаквлення іншого хлопця з черги. Це і був Стефан. Стефан підтримав розмову з рестораторкою і потім, чемно перепитавши, підсів за білий пластиковий стіл до Шарія.
***
Кухня мала для українців в УРСР особливе значення. Це і місце дискусій, це і місце де тепло, це і церква, це і, найперше, місце для гарячих дискусій системно, примусово політизованого суспільства. Як не дивно, але кухня в родинах канадських інтелігентів має багато спільного - це також місце дискусій. За тією принциповою відмінністю, що канадський інтелектуал приховує свої кухонні емоції не від влади, а від загалу, з чисто етичних міркувань. Тоді, як в УРСР втаємниченість кухонних розмов могла фізично врятувати життя.
Втім, очікувати, що українська інтелігентська кухня чи то в Україні, чи то в Канаді відкриється першому ліпшому гостю - марна надія.
****
Шарій знав цей район, він мешкав колись неподалік. Тут важко знайти парковку, але якщо вмієш читати всі ці знаки заборони "лише для місцевих" то можна пристосуватися десь ближче до перехрестя.
Стефан, в тій самій клітчастій сорочці, в джинсах і теплих вязаних носках відчинив двері гостю. Представив гостя своїй мамі - приязній пані, одягнутій у вязаний домашній костюм, з розумними уважними очима і з зачесаними назад ледве сивим волоссям.
В маленький приймальні була скрипуча деревяна підлога, якій, як і будинку вже біля 100 років. Вік будинку було неважко вирахувати, позаяк весь університетський район зявився в ті ж роки, що й сам University of Alberta, в 1910-х роках.
Всі піднялися скрипчими вузькими сходами на кухню. На кухні всі сіли за світлого дерева овальний стіл, не новий, як і світлі деревяні меблі на кухні. Будинок був гарно провітрений, втім Шарій за звичкою читав запахи нового місця: старе дерево, варена їжа, кава і чай, чисто.
Розмова цього вечора в старому будинку була виключно українською.
- Розкажіть про себе, чим Ви займаєтесь? - було першим питанням за столом в кухні.
- Працюю техніком... - Шарій, як на інтервю за хвилину виголосив вершок свого CV.
Пані лише вдоволено хитала головою. Стефан, відкинувшись на спинку трохи потертого деревяного стільця, приязно розглядав гостя через прищур очей.
- Чи Ви бува не збираєтесь їхати спостерігачем на вибори в Україну? - було наступне запитання до гостя.
- Я б поїхав. Робота, не можу - потиснув плечами Шарій.
- Зрозуміло. Але це добре, що Канада спостерігає в Україні? Що Ви думаєте?
- Безперечно добре. Насамперед добре, що канадці їздять в Україну.
Ця відповідь також сподобалася господарям.
- А вибори, думаєте вибори в Україні чесні? - запитала мама.
- Чесні, наскільки вони можуть бути чесними в Україні. Знаєте, як Україні все влаштоване, особливо на місцях - буденно сказав гість. Виникла коротка пауза.
- Ні, не знаємо - переглянулися мама і син - А як?
Шарій розповів їм про місцеві еліти в Україні, методи яких, на його думку, мало відрізняються від методів місцевої еліти на Сицилії. Він нещодавно прочитав товсту книжку "Сицилієць", автора Маріо Пюзо. Шарій з гордістю це сказав, дійсно, книжка таки товста і він її прочитав. Він очікував побачити позитивну реакцію від інтелігентів, втім, факт, що Шарій читає таку попсу господарів старого будинку скоріше розчарував.
Розмова за чаєм не була довгою. Всі зїли по шматочку торту, який приніс Шарій. Потім, пішли до гостинної де Шарій відразу підійшов до великого старого вікна. Вікна в будинку не пластикові, а ще ті, оригінальні - відразу звернув увагу технар. Очевидно, що потребують ремонту, особливо перед холодною едмонтонською зимою. За вікном вузенька вуличка з щільно припаркованими маленькими, міськими авто і високі верби.
- Гарний район - впевненим голосом сказав гість.
- Нам також подобається. Тихо, до школи близько - відповів Стефан. "До школи" це не означає в Канаді, власне до загальноосвітньої школи, а скоріше до університету.
- Але і до Whyte Avenue близько - назвав Шарій місцеву вулицю променадів і ресторанів. Як і в Монреалі вулиця St Сatherine, в Едмонтоні Whyte Avenue - "вулиця, яка ніколи не засинає". З тією різницею, що в Монреалі St Сatherine дійсно ніколи не засинає, після опівночі перетворюється на не дуже безпечну вулицю, a в Едмонтоні Whyte Avenue, на щастя місцевих мешканців, таки засинає після опівночі.
- Так, там є виставки, книжкові магазини. Особливо маленькі книжкові магазини, де є користані книжки... Як би Ви сказали в Україні used books?
- Я б сказав "комісійні книжки" - відповів Шарій, роздивляючись портрети на стіні. Портретів, різних розмірів і форм, було багато.
- Комісійні! Як влучно! - син захоплено подивився на матір. Мама, виглядало, не поділяла швидкого захоплення сина новими словами. Треба ще подумати, "пожити" з цим словом.
- Ось цей портрет, яка краса - особливо цікаво, що портрет зроблено не в студії. Це в Канаді? - захоплено запитав Шарій. Він цікавився фотографією.
Мама підійшла до портрету, почала стала поруч з гостем розглядати портрет, наче давно не бачила. Певно насолоджуючись композицією, світлом і характерами також.
- Це на цій вулиці, де наш будинок. На пікніку. У нас тут пікніки влітку, прямо поза будинками - сказала вона.
Шарію дуже захотілося побувати на цих пікніках. І одного разу, через пару років, він таки побував в цьому районі на пікніку. Але на іншій вулиці і в іншій компанії. Ні Стефан, ні його мама Шарія на пікнік не запросили.
Це був приємний вечір. За декілька хвилин Шарій чемно вибачився, що йому треба вже йти і гості попрощалися. Шарій хотів ще встигти пройтися Whyte Avenue. Йому закортіло побачити цю вулицю очима господарів цього елітного старого будинку. Він спершу подумав, чи не запропонувати Стефану пройтися з ним разом, aле передумав, йому хотілося чистих вражень.
Між пост-радянським технарем Шарієм, який в Канаді голосував за консерваторів і голосуючими за лівих нових демократів інтелігентами, з елітної університетської родини, за природою не могло утворитися сталої дружби. Вони з цікавістю пізнали один одного за чаєм, це був "гарний час", цікаві характери, взаємно цікавий досвід. І це не могло, і не може стати нічим більшим.
Шарій був шокований. Навіть якщо ти запланував на цей вечір політ у космос, коли тебе запрошують на чай в Канаді... Не в ресторан, не в кавярню чи бар, а до власного дому попити чаю, та ще й настільки рафінованою українською мовою! В космос він не збирався, вечір був вільний. Шарій погодився і, отримавши СМС з адресою, розпрощався до вечіра.
- Мама, у нас будуть гості - останнє, що почув Шарій. Хлопець розмовляв по телефону махаючи рукою "до вечора". І вже коли переконався, що Шарій його не чує, додав тихо українською: "Цікавий хлопець, мамо, я зустрів його в українському ресторані тут в Kingsway Mall. За характером він як Ів Рено, підприємливий, швидкий, але так, уяви, якби у Рено татом був Стравінський".
****
Якщо ти неосвічений селянин з Манітоби чи Саскачевану, який крім співаника в церкві не брав в руки книжки, тобі важко порозумітися з університетським ліваком з Едмонтону. Вам важко про щось говорити довше ніж десять хвилин. Якщо ви обидва - канадські українці, ви скоріше за все почнете один одного дратувати. Ваши діди вийшли з одного паровозу, але ваш особистий вибір і щоденна рутина настільки різні. В кращому випадку ви, як два брати, що гралися в одні іграшки, але потім почали битися, розїхалися і ось сидите разом на одній батьківській кухні, і все, що вас єднає це ці старі шпалери пропахлі маминими голубцями. Але коли вас не єднає мамина кухня, вас ще більше відштовхує інерція того дідівського паровозу.
Якщо з українським ліваком розмовляє новоприбулий з УРСР соціальних розламів ще більше. Для народженого в Канаді лівака інтелектуала, ви в Україні всі трохи невдахи, бо ніколи не зрозуміли, де жили. Вам, якщо напрямоту, не вистачило розуму зрозуміти справжніх переваг соціалізму. Для свіжого мігранта з України, все навпаки, і імігрант вам це скаже напрямоту: "ви, тут в Канаді, зовсім подуріли, якщо відчували якесь тепло до голодного і безпросвітного совку".
Канадський лівак з висотного кондо на Страскона Драйв розглядає через Інтернет богом забуті мозаїки на відсирілих будинках в пост-радянському Києві: він бачить на мозаїках вплив кубізму, модернізму, вдоволено мурликаючи щось класичне лівак відчуває присмак кубинських сигар, і трохи, здається, industrial одору мастила тих тракторів, які він бачив в музеї на сході Едмонтону. Для імігранта з Совку ці вседисущні радянські мозаїки - це страшенна нудота, мокрі носки і політінформація.
***
Звісно, інтелігентні ліві і більш радикальні ліваки це дві різниці, навіть в Канаді. За всієї складності проблематики, конфлікту лівих дискурсів і наративів... Шарій познайомився з Стефаном в черзі за банальною пластиковою тарілкою з варениками. В торговому центрі, неподалік від найбільшого в Едмонтоні польського костьолу - в Kingsway Mall. В тому торговому центрі був маленький fastfood ресторанчик "The Ukrainian Perogies".
***
Не можу втриматися від вводного курсу по perogies...
Українські вареники в Західній Канаді називаються perogies, пироги. Як і місцева українська мова канадські пироги це 100-річний вже незалежний від витоків клон. Італієць з маленького містечка в Калабрії опинившись в канадському італійському ресторані схопиться за голову - "мама-мія, це все, що завгодно, але не італійська кухня!" Так само для цнотливого чернігівскього, полтавського або франківського туриста це буде культурний шок, як позиціонуються, подаються і продаються Ukrainian Perogies в Канаді. Наприклад ці вареники можна їсти руками, якщо їх зварять у рослинному маслі, потім виваляють в крошеному сухому хлібі і подадуть в хрусткому паперовому конверті. Такі вареники популярні в Манітобі і Саскачевані - смакота неперевершена! Найбільш поширені всеж вареники варені на воді, які подають як швидку їжу на пластикових тарілках. Звісно, всі вареники подаються з сметаною, шкварками або кислою капустою - на вибір.
Отже, повернемось в Kingsway Mall...
Якщо ти українець в черзі канадського фастфуд ресторану "The Ukrainian Perogies", то утриматись від діалогу з червонощокою пані або вусатим паном на касі практично нереально. Тим більше, в тому українському ресторані були не наймані працівники, а родина господарів бізнесу. Це було відразу видно, по тому, як вони один з одним спілкуються і як вони виглядаютть. Отож Шарій і не втримався, щоб не запитити у пані рестораторши на касі українською: "А немає у вас смажених, fried вареників? Я такі їв в Манітобі". Його українська мова викликала заціаквлення іншого хлопця з черги. Це і був Стефан. Стефан підтримав розмову з рестораторкою і потім, чемно перепитавши, підсів за білий пластиковий стіл до Шарія.
***
Кухня мала для українців в УРСР особливе значення. Це і місце дискусій, це і місце де тепло, це і церква, це і, найперше, місце для гарячих дискусій системно, примусово політизованого суспільства. Як не дивно, але кухня в родинах канадських інтелігентів має багато спільного - це також місце дискусій. За тією принциповою відмінністю, що канадський інтелектуал приховує свої кухонні емоції не від влади, а від загалу, з чисто етичних міркувань. Тоді, як в УРСР втаємниченість кухонних розмов могла фізично врятувати життя.
Втім, очікувати, що українська інтелігентська кухня чи то в Україні, чи то в Канаді відкриється першому ліпшому гостю - марна надія.
****
Шарій знав цей район, він мешкав колись неподалік. Тут важко знайти парковку, але якщо вмієш читати всі ці знаки заборони "лише для місцевих" то можна пристосуватися десь ближче до перехрестя.
Стефан, в тій самій клітчастій сорочці, в джинсах і теплих вязаних носках відчинив двері гостю. Представив гостя своїй мамі - приязній пані, одягнутій у вязаний домашній костюм, з розумними уважними очима і з зачесаними назад ледве сивим волоссям.
В маленький приймальні була скрипуча деревяна підлога, якій, як і будинку вже біля 100 років. Вік будинку було неважко вирахувати, позаяк весь університетський район зявився в ті ж роки, що й сам University of Alberta, в 1910-х роках.
Всі піднялися скрипчими вузькими сходами на кухню. На кухні всі сіли за світлого дерева овальний стіл, не новий, як і світлі деревяні меблі на кухні. Будинок був гарно провітрений, втім Шарій за звичкою читав запахи нового місця: старе дерево, варена їжа, кава і чай, чисто.
Розмова цього вечора в старому будинку була виключно українською.
- Розкажіть про себе, чим Ви займаєтесь? - було першим питанням за столом в кухні.
- Працюю техніком... - Шарій, як на інтервю за хвилину виголосив вершок свого CV.
Пані лише вдоволено хитала головою. Стефан, відкинувшись на спинку трохи потертого деревяного стільця, приязно розглядав гостя через прищур очей.
- Чи Ви бува не збираєтесь їхати спостерігачем на вибори в Україну? - було наступне запитання до гостя.
- Я б поїхав. Робота, не можу - потиснув плечами Шарій.
- Зрозуміло. Але це добре, що Канада спостерігає в Україні? Що Ви думаєте?
- Безперечно добре. Насамперед добре, що канадці їздять в Україну.
Ця відповідь також сподобалася господарям.
- А вибори, думаєте вибори в Україні чесні? - запитала мама.
- Чесні, наскільки вони можуть бути чесними в Україні. Знаєте, як Україні все влаштоване, особливо на місцях - буденно сказав гість. Виникла коротка пауза.
- Ні, не знаємо - переглянулися мама і син - А як?
Шарій розповів їм про місцеві еліти в Україні, методи яких, на його думку, мало відрізняються від методів місцевої еліти на Сицилії. Він нещодавно прочитав товсту книжку "Сицилієць", автора Маріо Пюзо. Шарій з гордістю це сказав, дійсно, книжка таки товста і він її прочитав. Він очікував побачити позитивну реакцію від інтелігентів, втім, факт, що Шарій читає таку попсу господарів старого будинку скоріше розчарував.
Розмова за чаєм не була довгою. Всі зїли по шматочку торту, який приніс Шарій. Потім, пішли до гостинної де Шарій відразу підійшов до великого старого вікна. Вікна в будинку не пластикові, а ще ті, оригінальні - відразу звернув увагу технар. Очевидно, що потребують ремонту, особливо перед холодною едмонтонською зимою. За вікном вузенька вуличка з щільно припаркованими маленькими, міськими авто і високі верби.
- Гарний район - впевненим голосом сказав гість.
- Нам також подобається. Тихо, до школи близько - відповів Стефан. "До школи" це не означає в Канаді, власне до загальноосвітньої школи, а скоріше до університету.
- Але і до Whyte Avenue близько - назвав Шарій місцеву вулицю променадів і ресторанів. Як і в Монреалі вулиця St Сatherine, в Едмонтоні Whyte Avenue - "вулиця, яка ніколи не засинає". З тією різницею, що в Монреалі St Сatherine дійсно ніколи не засинає, після опівночі перетворюється на не дуже безпечну вулицю, a в Едмонтоні Whyte Avenue, на щастя місцевих мешканців, таки засинає після опівночі.
- Так, там є виставки, книжкові магазини. Особливо маленькі книжкові магазини, де є користані книжки... Як би Ви сказали в Україні used books?
- Я б сказав "комісійні книжки" - відповів Шарій, роздивляючись портрети на стіні. Портретів, різних розмірів і форм, було багато.
- Комісійні! Як влучно! - син захоплено подивився на матір. Мама, виглядало, не поділяла швидкого захоплення сина новими словами. Треба ще подумати, "пожити" з цим словом.
- Ось цей портрет, яка краса - особливо цікаво, що портрет зроблено не в студії. Це в Канаді? - захоплено запитав Шарій. Він цікавився фотографією.
Мама підійшла до портрету, почала стала поруч з гостем розглядати портрет, наче давно не бачила. Певно насолоджуючись композицією, світлом і характерами також.
- Це на цій вулиці, де наш будинок. На пікніку. У нас тут пікніки влітку, прямо поза будинками - сказала вона.
Шарію дуже захотілося побувати на цих пікніках. І одного разу, через пару років, він таки побував в цьому районі на пікніку. Але на іншій вулиці і в іншій компанії. Ні Стефан, ні його мама Шарія на пікнік не запросили.
Це був приємний вечір. За декілька хвилин Шарій чемно вибачився, що йому треба вже йти і гості попрощалися. Шарій хотів ще встигти пройтися Whyte Avenue. Йому закортіло побачити цю вулицю очима господарів цього елітного старого будинку. Він спершу подумав, чи не запропонувати Стефану пройтися з ним разом, aле передумав, йому хотілося чистих вражень.
Між пост-радянським технарем Шарієм, який в Канаді голосував за консерваторів і голосуючими за лівих нових демократів інтелігентами, з елітної університетської родини, за природою не могло утворитися сталої дружби. Вони з цікавістю пізнали один одного за чаєм, це був "гарний час", цікаві характери, взаємно цікавий досвід. І це не могло, і не може стати нічим більшим.
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію